Виховний захід "Свято рідної мови" для учнів середніх класів

 

     СВЯТО РІДНОЇ МОВИ

 

 

Звучить пісня про Україну, на фоні мелодії звучать слова:

Спитай себе, дитино, хто ти є,                         Слайд № 1

І в серці обізветься рідна мова;                          
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

Слайд №2

 

Вчитель

Запрошуємо вас на свято щире, на бесіду мудру, на свято наше – торжество рідної мови. Вітаємо вас на шкільному святі «Мова наша—серце наше», присвяченому Міжнародному дню рідної мови, яке ми святкуємо сьогодні – 21 лютого. Сьогодні ми будемо говорити про найсвятіше, що є в серці кожного з нас – нашу Україну, про її обереги, про найспівучішу мову на землі – українську.

Учениця

Я – українка! Вигодувана й випестувана материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе  в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я виростала, рідну мою Україну.

Учень

Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.

Слайд№3

 

Учень 2

Ясні зорі, тихі води, долина орлина, ліси, поля – це моя Вкраїна!

Ведучий 1

Україна! Все святе зібралося для кожного у цьому слові. Земля рідна, земля батьків, з діда-прадіда, найдорожча земля. Споконвічний отчий край! Скажеш одне тільки слово «Україна» і в уяві обов’язково постають тополі в полі, калина в лузі й у дворі, верба край долини.

Пісня «Україні»

Ведучий 2

Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть.

Слайд №4

  

Учень 1   

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

 

То як же не любить мені тебе!

Учень 2

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

Учень 3

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все-усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь і розуму, і серця

 Бо ти дала мені малому крила.

То як же не любить мені тебе!

Учень 2

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

Учень 3

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все-усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Учень 4

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов’їна,

Не кінчається Україна.

Учень 5

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Учень 6

На землі великій

 Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

Учень 7

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,Ще й талановиті.                                                                                    

Учень 8

Землю засівають.

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

То скажіть же, діти,

Що це за країна

(Разом)

Наша велика славна Україна!

Вчитель

Давня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх і,  натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багата на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:

Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

Звучить пісня чи мелодія

Ведучий 1

Наше свято сьогодні незвичайне – це слово про слово, а конкретно – про слово української мови, що є неоціненним скарбом нашої держави – України. Слово має велику магічну та рушійну силу: «Вітер гори руйнує, а слово народи підіймає». Історія не знає жодного народу, який би не користувався мовою, не спілкувався нею. З розвитком суспільства розвивається і мова, її словниковий запас, писемність народів. Мова – це великий дар

 

 

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

То скажіть же, діти,

Що це за країна

(Разом)

Наша велика славна Україна!

Слайд№5

 

 

Вчитель

Давня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх і,  натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багата на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:

Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

Звучить пісня чи мелодія

Ведучий 1

Наше свято сьогодні незвичайне – це слово про слово, а конкретно – про слово української мови, що є неоціненним скарбом нашої держави – України. Слово має велику магічну та рушійну силу: «Вітер гори руйнує, а слово народи підіймає». Історія не знає жодного народу, який би не користувався мовою, не спілкувався нею. З розвитком суспільства розвивається і мова, її словниковий запас, писемність народів. Мова – це великий дар природи. У світі налічується близько 3 тисяч мов. І у кожного народу вона своя. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова.

Слайд№6

 

Ведучий 2

Наш народ створював свою мову віками. Її багатство і красу, витонченість і мелодійність визнано світом. У 1928 році, у Парижі, на Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла 3 місце (після французької і перської).

Учень (вірш «Мова»)

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана українська мово!

Плекаймо в серці кожне гроно –

Прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

В сім’ї великій, вольній, новій!

Вчитель

Існує багато висловів відомих людей  про мову:

«Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі  ворожих списів».

«Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає».

«Безсмертя народу – в його мові».                                                                                         

                                           Слайд№7

Учень                            

Та звідки ж воно, оце слово,

Ніколи, здається, не чуте?

Ну просто не слово, а чудо –

Та звідки ж воно, оце слово,

Таке таємниче, неждане.

Таке невловиме, жадане

Зійшло у свідомості слово.

Вчитель

 Слів у мові дуже багато і кожне з них, лиш торкни, виграє, неначе струна чи коштовний діамант. А звідки ж взялися слова  в нашій мові. Можливо, на це відповість легенда «Як ростуть слова»

         Легенда « Як ростуть слова»

 Про це вже мало хто пам’ятає, бо минуло відтоді не сто, не двісті, а тисячі років. На щедрих землях серед гір жило плем’я німів. Німі вирощували виноград, персики, апельсини, всіляку городину, були працьовиті, а тому й жили в достатку. Та коли б ми з вами якимось дивом потрапили в ті краї, то не почули б жодного слова. Тільки шум водоспаду й щебетання пташок лунали там. Німі не вміли говорити – тільки губами ворушили й читали слова по вустах. Може, то було й не погано, бо вже не спалахували ні сварки, ні лайки, а тому приятелювали між собою і старий, і малий.

   І тільки бабуся Мова жила самотиною за високим муром. Щодня вона поралася у квітнику. Мову вважали чарівницею, адже вона розумілася на травах: яка від кашлю, яка від зубного болю, а яка від лихоманки. Якось до бабусі прийшов юнак. З його тремтячих уст дізналася Мова про горе. Сусідська дівчина, сліпа від народження, почувалася дуже самотньою й марніла, гасла з дня на день. Німи нічим не могли їй зарадити, бо сліпа дівчина не бачила слів утіхи...

- Не можу я повернути дівчині зір, - похитала  головою бабуся Мова. – Та є в мене таємниця.

І Мова повела хлопця у свій дивовижний квітник.

- Ми тут... Ми тут... Ми тут...- забриніло зусібіч. Ті звуки линули від квітів.

- Це – слова, пояснила бабуся. – Зірви найкращі, віднеси дівчині, хай вона почує, хай радість прийде в її засмучену душу.

Який же то був букет! Мінився золотими, синіми, червоними барвами, пахтів наче персиковий сад, і звучав так чарівно, що завмирало серце.

- Ти... вродлива... ти ... потрібна мені... я буду... зажди... поруч... з тобою...                          

 

А наступного дня всі німі з’юрмилися біля подвір’я  бабусі Мови. Вони прийшли по слова. Благально простягали руки, з надією дивилися на Мову.

- Я навчу вас вирощувати слова, - прошепотіла старенька й винесла кошик із корінчиками. – Кожне слово, наче квітка, має корінь. А з нього виростають листочки – суфікси, пагінці – префікси і пуп’янки – закінчення. З одного кореня може  вирости багато слів-квітів. Бережіть свої квітники, виполюйте бур’яни і вирощуйте найкращі слова.

По корінчику розібрали німі щедрий дарунок Мови, обсадили всю землю дивоквітами й передали наступним поколінням таємницю про те, як ростуть слова.

Учень

Треба слову радощів додати,

Щоб уміло душу звеселяти.

Треба слову мудрості додати,

Щоб уміло все життя згадати.

Треба слову ніжності додати,

Щоб уміло друзів пригортати 

Треба слову мужності додати,

Щоб воно могло багатим стати  

        Вчитель

У слові велика сила. Словом можна вбити, а можна піднести до небес, можна розрадити душу або змусити плакати, також словом можна розсмішити. Послухаємо гуморески Павла Глазового та смішні веселинки.

 

      Перший лист

Петя Коржик, той, що ходить до другого класу,

Листа в село накарлякав дідові Панасу:

«Добрий день вам, дядьку й тітко! Я ходжу до школи

І чув, що ви на тім тижні свиню закололи.

Ми вас просимо у гості: татко, я і мати,

І всі разом на вокзалі будем зустрічати.

Я вас перший на пероні між людьми побачу:

Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу!»

 

                    Табель

Питається сина батько Опанас:

Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?

На деньок у мене попросив Марат.

А чого це раптом?

Каже напрокат.

Учиться він класно, на «чотири» й «п’ять».

Хоче  моїм табелем предків налякать.

   Мученик науки

Повернувся першокласник із занять додому.

Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.

Що з тобою, мій синочку? – засміялась мати.

Та невже ти в школі носом учишся писати?

- Смійся, смійся, - каже хлопчик, - зараз ти заплачеш,

Коли двійку у моєму зошиті побачиш!

Вчитель

Дорогі діти, українську мову та літературу треба добре знати, щоб не було вам так, як тій дівуль ці, про яку я вам зараз розкажу.

  Гумореска «Гаряча філософія»

Не боялася дівулька

Ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу на нещасні «трійки».

Але в мами є знайомий

В університеті.

-Будеш ти на філософськім

вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен,

Ляпнула дівулька,

Що жив колись на Вкраїні

Філософ Каструля.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу:

- Я вам радив би вступити

В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

Курси кулінарні.

 

Пече тепер пиріжечки

І оладки гарні.

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не плутає Каструлю

Зі Сковородою.

Ведучий 1

Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Ведучий 2

А ми, українці, здобули свою незалежність у 1991 році. Тепер у нас є своя держава, своя воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати  і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

 Ведучий 1

Бо й не замовкла  в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова!

Учень

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Учень

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

Учень

В ній стільки слів,

Що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову  знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

Учитель

Символами України завжди були хліб, рушник та калина.

                                 Слад№ 8

Учень

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа і защебетала.

Учень

Дивлюсь я мовчки на рушник,

Що мама вишивала,

І чую – гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало...

Цілую мовчки той рушник,

Що мама вишивала.

Пісня «Ой рушник, рушничок!»

Слайд№9

 

Учитель

Українська мова! Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку всі ми чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Слайд№10

 

Ведучий

 Рідна мова! І чується лагідний, теплий  голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляє такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

Пісня «Мамина сорочка»

 Учень

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле

І гудуть діброви.

Можеш призабути

Запах рути-м’яти,

Але рідну мову

Мусиш пам’ятати!

Учень

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Слайд№11

 

 

Вчитель

Шановні друзі! Сьогодні до нас на свято завітав  з добрим українським словом Валентин Андрійович Мелешко. Запросимо його до слова та попросимо почитати  власні твори.

(Виступ  письменника рідного краю В.А. Мелешка)

 

 

Вчитель

  Дорогі гості! Я можу з впевненістю сказати, що наші діти теж люблять рідне слово, нашу українську мову. Доказом цього стала збірка дитячих творів “Дитячі перли”.

   Дитячі перли” — це перша збірка творів  учнів 6класу Филенківської загальноосвітньої школи . Дехто з них робить лише перші кроки, але, на мою думку, ці спроби дуже важливі. Адже школярі вчаться працювати зі словом, розуміти його силу і красу, а ми маємо змогу відчути, як діти сприймають сучасний світ, зрозуміти, що для них важливе, про що вони мріють, яким бачать завтрашній день.

   Бажаю маленьким «перлинкам» стати справжніми «перлами» у бурхливому вирі життя, а нашим читачам перейнятися тим світлом, любов'ю, вірою у щастя, якими дихає кожен поетичний та прозовий рядочок  цієї збірочки.

(Презентація збірки  “Дитячі перли”)

 

Учень

Друзі шановні,

Матусі і тата,

Вдячні ми всім,

 Хто прийшов на це свято.

Учень

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх – Україна.

Учень

Розвивайся, звеселяйся,

Моя рідна мово!

У барвінки зодягайся,

Українське слово.

Колосися житом в полі,

Піснею в оселі.

Щоб на все життя з тобою

Ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски

Мову покохали.

Учень

Вже кінчилось свято.

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

(разом) миру, щастя і добра!

    Лунає пісня “Це рідна Україна”