Виховний захід "Свято вишиванки"

Свято вишиванки

Свято проводиться у святково прибраному залі, представлена виставка вишиваних рушників та ін. виробів.

Пісня «Вишиванка»  

Вишиванка – писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.

Моя вишиванко, червона калино,
Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.
Моя вишиванка – душа України
І зірка яскрава для дочок – синів.

 Народне прислів’я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому, що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами краси, здоров’я, щасливої долі, родової пам’яті, святості та любові.

Українська вишивка –  це «молитва без слів», а сама вишиванка – це є оберіг  людини.

Напевно, нема в Україні оселі, де б не було вишитого рушника,  серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і свято зберігаються.

До вишиванки доторкнусь вустами,

I чорнобривцiв аромат вдихну.

Знов Ваших рук тепло вiдчую, мамо,

Сльозу з щоки непрохану змахну…’ 

Далеко Ви… I, водночас, Ви – поряд:

У злетi птаха, в шелестi трави…

Мене хтось боронить вiд зла i горя;

Якщо це янгол, то, напевно, – Ви…

 Українська сорочка-вишиванка. Вона ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес, всю розкіш землі і смуток чарівної пісні. Здавна українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом, а ще й своєрідним документом, за яким можна було визначити з яких країв родом власник вишиванки. Наші предки вірили, що вишита сорочка оберігає людину від недобрих думок і заздрісних поглядів поганих людей.

«Народитися в сорочці» – значить, бути щасливим у житті.

Звучить пісня «МАМИНА МОЛИТВА»   

 Мамина вишиванка

Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно Богу,

І казала: «Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку».

Гаптувала в пору злив і грому,

Щоб здоровим повернувсь додому.

Вишивала, укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки і зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

Вишивала день і ніч по краплі

Лиш би тіло не рубали шаблі.

Дарувала сонця щедрі блиски,

Щоб покласти внука до колиски.

Щоб вернувсь до рідного порога —

Вишивала і просила Бога:

«Отче Боже і святая Мати,

Хай синочок вернеться до хати!».

...Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишиття на ньому.

Поклонивсь, впавши на коліна,

Та й промовив тихо: «Мамо рідна!

Не оця б з молитвами сорочка,

Не було б ні внука, ні синочка».

Пісня «Моя сорочка вишиванка»

Нині ми сприймаємо мову вишитої сорочки а чи рушника здебільшого як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерність вишивальниць.

А, між іншим, кожен зигзаг, кожна квітка, що прикрашає вишиванку, має своє символічне значення, спрямоване на добре та щасливе життя

Усна презентація робіт з узорами (з виставки) «Символи на вишиванках»:

-           Українські майстрині любили вишивати на вишиванках і на весільних рушниках грона яскраво-червоних ягід калини, адже калина завжди шанувалася як оберіг української родини. Червоні ягоди калини уособлюють здоровий і безсмертний рід.

-           А ось мак, за українськими народними повір'ями, має магічну силу, оберігає сім'ю і домашнє господарство від різних неприємностей. Орнамент, який зображає квітку маку, коробочки з насінням і листя, символізує захист від зла і вірну пам'ять про загиблих у битвах воїнів з даної сім'ї.

-           Ружа або троянда,  завжди була популярна і улюблена в Україні, її вважали квіткою Сонця, а червоний колір троянд, що нагадує колір крові вважався символом життя. Орнаменти, що складаються з квіток, листя троянд, збираються широкою смугою у вигляді нескінченного вінка, що не має ні початку, ні кінця, що означає нескінченність життя з постійним її відродженням.

-           Дуб прийнято вважати символом непереможності, міцної життєвої сили, чоловічої енергії. Ним часто прикрашали одяг українських чоловіків. Це надавало їм мужності і сили для захисту українського роду

-           Грона винограду на орнаменті є символом створення сім'ї, її краси і благополуччя, а також нагадують міцний і численний рід.

-           Ромби є найпоширенішим геометричним видом візерунка у вишивці всіх слов'янських народів. Візерунки з ромбами вважалися сильним оберегом, приносить щастя.

-           Досить часто на вишиванках ми зустрічаємо Материнський символ. Він являє собою восьмикутний візерунок у вигляді квітки або зірки, навколо якого вишивається символічна гірлянда з квіток. Гірлянда позначає прославляння Матері та її неоціненного участі в продовженні і захисту кожного роду.

-           Для вишивки українських рушників характерно часте застосування візерунків, які є знаками Сонця і Води - двох основоположних стихій, які створили і підтримують життя на всій Землі. Їх ототожнюють з сонячною енергією Отця і водної енергією Матері. Восьмикутна розетка або квітка позначає Сонце, а візерунок, схожий на згорнутого вужа символізує Воду.

Український танець з вишитими рушниками

Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва.

В українській народній вишивці зустрічається понад 100 технік вишивання.  Серед найвідоміших - лічиль­на гладь (пряма, коса, качалочки), занизування, низь, верхоплут, ретязь, хрестик, солов’їні вічка, зерновий вивід, курячий брід, художня, декоративна, біла гладь, рушникові шви, «курячі шкірки» ,  прозора (ажурна)вишивка,  ко­лодки (гобеленний шов), курячий брід, полтавська гладь, кривулька,  штапівка,  двобічна гладь, прорізна гладь, мереження, бігунець, плетіння та ін.

У вишивці досить важливим є і колір нитки, бо кожен з них має своє особливе значення.

Пропонуємо Вам дізнатись значення  кольорів нитки на вишиванках:

1.    Білий- Всім відомо, що цей колір означає невинність, непорочність, чистоту. Наші предки вважали, що вишиванки з декоративним білим кольором могли носити тільки молоді, незаміжні дівчата. Тому  біла вишивка вважалася символом невинності і берегла дівчат від нещастя та дурного погляду.
2.    Червоний- Найбільш поширений колір вишивки, наші предки говорили: "ця фарба наповнює позитивну життєву енергію". Червоний - символізує любов до людини, до життя, енергію сонця, радості. Тому дитячі та жіночі вишивки частіше всього прикрашають саме червоними нитками по білій або червоній тканині!
3.    Чорний - оскільки земля - ​​головна годувальниця наших предків, вони чорний колір вишивки асоціювали саме з землею та її плодовитістю. Але не в усіх регіонах країни так вважають. Наприклад, в Поліссі, чорний є символом скорботи та смерті, а в Подолі та в Борщівській вишивці, навпаки. Чорна вишивка на одязі обіцяє власнику багатство та добробут.
4.    Синій - поширений колір на українських вишиванках, наші предки вважали його потужним оберегом. Символ неба і води, (визволення від недуг та душевного спокою). Вишивка синіми нитками найчастіше присутня на чоловічих вишиванках, а також на дитячих, адже саме чоловіків (які часто потрапляли в небезпечні ситуації) і дітей наші пращури намагалися захищати від хвороб і небезпек.
5.    Голубий – близький за духом синьому кольору, символізує благородство, ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна небесна блакить…
6.    Зелений- жіночий колір на українських вишиванках, він асоціюється з молодістю, красотою, безтурботністю і весною. Раніше вважали, що присутність зеленого кольору у вишивці спасає від природних стихій.
7.    Золотий або жовтий- цей колір є символом меду і пшениці, благополуччя, достатку, багатства, і радості. Вишиванки з золотим і жовтим орнаментом допоможуть принести у ваше життя матеріальний достаток.
8.    Коричневий колiр — улюблений колiр землеробiв, це колiр весняної розораної землi, щойно засiяної й обiцяючої щедрий та добрий урожай.

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину,

Щоб сміялась вишивка

Файними квітками,

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами.

Під пісню «Вишиванка» презентація про  майстринь рідного села

Пісня «Пісня про рушник» (звучить мелодія пісні)

Кажуть,  "рушник" походить від слова "рушати". Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла: "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.

Про те, що рушник – річ свята, давно знають люди. Одна з сучасних дослідниць народної матеріальної культури Тамара Приходченко розповідала, як за часів колективізації, коли більшовики знущались над роботящими родинами, одна з сімей підпала на виселення до Сибіру. Причому не дозволили взяти з собою ніякого інструменту, запасу їжі, а наказали їхати, зібравшись за 10 хвилин. Тоді найстарша жінка у родині - бабуся взяла з покуті найстаріший рушник і, молячись, тричі за сонцем обійшла з ним навколо всіх членів родини, котрі навколішки поставали в цей час на подвір’ї. Вона молилась про те, щоб родина неушкодженою повернулась назад після цього лихоліття на свою рідну землю. Родина вижила, ніхто, крім стареньких дідуся і бабуні, не помер на чужині, і всі повернулися на старе родове місце.

Пісня Наталія Цар «Рушник вишиваний»

Вишивані рушники використовувалися у різноманітних життєвих ситуаціях. Виготовляли рушники під час епідемій різних хвороб, як серед людей, так і серед домашніх тварин. Як правило, такий рушник виготовлявся в одній хаті, куди збирались жінки у непарній кількості. За всю ніч між ними не промовлялося жодного слова, всі були сконцентровані на роботі та проблемі, яку думками кожна жінка вирішувала і вкладала свою частку енергетики. Складені енергії воєдино, очевидно, робили такий рушник унікальним по силі свого впливу.

Відомі рушники, які вишивались до першого вигону худоби на пасовище, до весняного свята Юрія. Такі рушники дарували пастухам, і називались вони “юріївські”, або скотарські. Рушники застосовували під час закладання хати, під час різноманітних польових робіт.
               Вишивали також поминальні рушники. Їх застосовували кілька разів на рік, у поминальні дні. Відчиняли вікно і один кінець вивішували надвір, а другий - всередину хати. На середній не зашитій частині ставили запалену свічку, воду та хліб. Так нащадки шанували своїх померлих предків, родичів, запрошуючи через рушник, як дорогу, завітати до хати.

На нашій виставці представлені рушнички, які використовувались при освяченні Пасхальних корзин, рушнички щастя, які стелились під ноги молодятам. Рушники стелять під коровай випускникам, що закінчують школу і відправляються у доросле життя, молодятам, щоб щасливим було їх сімейне життя. А ми вам покажемо сценку одного старовинного обряду, невід’ємною частиною якого також є рушник.

Сценка сватання.

Сватання

Старости заходять у домівку і приносять хліб на рушнику.
наречений стоїть за ними.  За сценою звучить пісня: "Гиля, гиля, білі гуси".

1-ий староста. Добрий день у вашій хаті.
2-ий староста. Будьте здорові та багаті.
1-ий староста. Слава Богу!
Батько нареченої. Навіки слава Богу!
2-ий староста. Перш за все дозвольте вам вклонитися і добрим словом прислужитися. Спочатку послухайте нас, а потім буде від вас наказ.

1-ий староста. Як бачите,  ми не путани і не хулігани і без поганої науки – тому ось вам  хліб святий у руки.

 Мати нареченої. Та заходьте, будьте ласкаві, бачимо, що ви прийшли здалеку.

2-ий староста. Так, шановна пані, поки ми до вас дійшли, то немало земель обійшли. Прибули ми до вас і справді здалека. А привело нас до вас ось яка справа. Ні мало, ні багато, а двадцять років росте і мужніє в нашій сім'ї князь.

 1-ий староста. На вигляд він добрий, до роботи жадібний, по долі щасливий, по розуму тямущий.

2-ий староста. Кров тече в нім благородна, добра чутка за ним йде народна.

1-ий староста. Як на світ народився - сам з собою ні разу не побився!
2-ий староста. Як лягає спати, так від нього і слова не чути!
1-ий староста. Від води ніколи п'яний не бував і у себе грошей не крав!
2-ий староста. Коли їсть - чужих зубів не займає, а власними кусає!
1-ий староста. Та от сьогодні ми з нашим паничем — гарним хлопцем-молодцем, на куницю в лісі полювали, але куницю лишень побачили, та не впіймали. Вона побігла по стежині й має бути у вашій хатині.
2-ий староста. Чи не покажете нам цю куницю, тобто вашу панночку-дівицю, яка у вас проживає, а наш панич-молодець надію має, що вона до нього вийде та його привітає.

Мати нареченої.  Не знаємо, не відаємо, про кого ви говорите. У нас багато дівчат-красунь, піди зрозумій яка вам потрібна. І все розумниці, всі трудівниці і господині добрі. Ось, наприклад, дивіться краса яка.

Виходить чоловік, одягнений весь в біле, під наречену.

Мати нареченої. Подивітеся, яка розумниця, вона у нас в Держбанку працює, при грошах і при хутрі. Терем окремий має. Беріть, не помилитеся.

Сваха з боку жениха:
- Ну, що, беремо? Подобається лебідка? Коль в Держбанку працює, значить, вчена, в грошах купатимешся!

Жених: Ні! Не по серцю вона мені. Це не та, після кого моя душа плаче.

Сваха з боку жениха.  Бачите, не підходить лебідка нашому князеві. І рочками старовата, і сукенка на ній пом'ята, і як будь-то сліпа. І я вам скажу, що дівочі принади у неї не першій свіжості... Ні, нам така не підходить.

Сваха з боку нареченої.  Ну, тоді  у нас є ось така ще голубка сизокрила. Вже ця вам повинна сподобатися!
(Виводить ще рядженого)

Сваха з боку нареченої.  Любонька-голубонька, покажи гостям, яка ти хазяєчка, що по будинку умієш робити!
(Ряджений під дівицю бере віник, підмітає так, що пил на гостей летить, потім намагається усіх обійняти і до столу тягнути, в носі колупає пальцем і тому подібне. Жених і сваха з боку жениха в один голос відмовляються від такої "нареченої".)

Сваха з боку жениха.  Нехай він сам пошукає у вашому будинку ту, хто йому потрібна.

Наречений йде в будинок і виходить з нареченою.

Заходить дівчина, одягнена в український стрій, вітається легким поклоном.
Мати. Ось, доню, старости прийшли. То що ми відповімо?

Пісня «Горіла сосна…»

Наречена виходить і повертається з паляницею на хустці. Паляницю подає сватам, дістає зі скрині рушники і по черзі перев’язує ними сватів і нареченого.

Свати вклоняються.

1-й сват. Спасибі батьку й матері, що свою дитину рано будили та доброго діла вчили.

3-й сват. Спасибі і дівчині, що рано уставала, тонко пряла й хороші рушники придбала.

Наречена. Прошу нас поблагословити.

Наречений. І мене, як рідного сина, прийняти. (Схиляють голови для благословення. )

Мати і Батько. Хай вас Бог благословить (тричі).

Батьки тричі благословляють наречених хлібом-сіллю, а ті тричі вклоняються батькам.

Батьки їх цілують, хрестячи щасливих молодят.
 

Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.

Пропонуємо вам маленький флеш-моб на тему вишиванки. На екрані будуть появлятися рядочки вірша, який вголос, так, щоб всім було чути, встають і промовляють ті, хто одягнутий у таку вишиванку, як написано поруч слів у рядку. Слайди будуть змінюватися, а з ними і учасники флешмобу також. Перший раз – тренувальний (можна й 2 рази)

А тепер без підказок, в якій послідовності промовляються слова ви вже знаєте, спробуємо сказати їх  гарно і урочисто, і на камеру.

Флеш-моб з вишиваними рушниками і вишиваним одягом:

В гарний настрій (піднімаються і говорять ці слова ті, хто одягнений у вишивані сорочки і блузи),

в гарний день (піднімаються і говорять ці слова ті, хто одягнений у вишиті плаття),

гладдю (піднімаються і говорять ці слова ті, хто одягнений у вишиванки на білій тканині),

хрестиком  (піднімаються і говорять ці слова ті, хто одягнений у вишиванки на кольоровій тканині),

 стібками (піднімаються і говорять ці слова ті, хто одягнений у вишиванки з калиною,  колосками,  геометричним узором)

вишивайте оберіг (піднімаються і говорять ці слова ті, хто одягнений у вишиванки ),

вишивайте разом з нами. (говорять всі)

Молодці!!!!

Ведучий: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі – українці, яких об’єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишиванки.

Ведуча:

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

 На  вишиванках осявають путь.

Народе мій, краяни і краянки!

Плекаймо паросток зелений навесні,

Нехай цвітуть – не вицвітають вишиванки

І стоголосо лине пісня, по землі.

          Пісня «Вишиваночка» Олесі Май