Продовжити ознайомлення учнів з красою, неповторністю, чарівністю Шевченкового слова, його біографічними даними, значенням творчості Т.Шевченка для українського народу. Показати, як шанують його пам’ять, викликати бажання глибше пізнати його творчість. Виховувати в учнів любов і шану до народного поета.
Мета заходу: продовжити ознайомлення учнів з красою, неповторністю, чарівністю Шевченкового слова, його біографічними даними, значенням творчості Т.Шевченка для українського народу. Показати, як шанують його пам’ять, викликати бажання глибше пізнати його творчість. Розвивати виразне читання, пам’ять, мислення; виховувати в учнів любов і шану до народного поета.
Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка, виставка творів поета, книга «Кобзар», збірники творів «Веселий струмок» 3 клас (вид. «Ранок), репродукції художніх творів поета, записи пісень на слова Великого Кобзаря, відеофільм.
ХІД ЗАХОДУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
1. (На слайді записано слова, вчитель зачитує)
2. Вступна бесіда
1. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка 1 учень. 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпаків народився хлопчик, якого назвали Тарасом. Гірке випало на його долю дитинство. Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Син кріпака – власність пана.
2 учень. Коли Тарасові було 9 років, померла його мати, а в 11 років від злиднів і важкої роботи помер батько. Залишився хлопчик сиротою. Тарас дуже хотів читати, писати, дуже любив малювати.
3 учень. Як випадала вільна хвилина, хлопчик брав аркуш паперу, недогризок олівця і, сховавшись в бур’янах, малював усе, що бачив довкола, малював лише чорним олівцем, бо інших не було.
Вчитель. Перед вами картина І.Їжакевича «Тарас-пастух» (1935 р.). В основу сюжету картини автор поклав вірш «Мені тринадцятий минало». Ми бачимо хлопчика, що сидить під парканом якоїсь панської садиби. У лівому кутку картини вдалині видніються селянські хатки, а на пагорбі, за березами – вітряк. Хлопчик поклав клаптик паперу на коліна і малює. Поруч лежить солом’яний бриль, торбина з хлібом. Так починається шлях майбутнього художника.
Він дуже хотів учитися. У сільській школі навчився читати. Потім служив у пана і той віддав його вчитися на маляра, щоб мати свого художника.
(Учениця читає вірш «Мені тринадцятий минало»)
4 учень. На життєвій дорозі Тарас зустрів добрих і розумних людей, які побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомогли з навчанням в Академії мистецтв. Ставши вільною людиною в 24 роки, Тарас написав багато поетичних творів, які увійшли до збірки «Кобзар».
5 учень. Пани і цар злякалися його віршів і заслали поета в далеку пустелю – віддали у солдати із суворою забороною малювати і писати. Але не скорився Тарас і потайки писав і малював.
6 учень. Через 10 довгих років повернувся він із заслання змучений, але не зломлений. З-під його пера з’явилися слова:
- Перед вами, діти лежить «Кобзар». Ви вже відкривали сторінки цієї дивної книги, захоплювались поетичним словом автора, щирість його душі. Б) Конкурс на краще читання творів Великого Кобзаря.
Вчитель.
- Т.Г. Шевченко дуже любив природу рідної землі, її степи, ріки, її стрункі тополі, верби над ставами, червону калину.
У своєму «Кобзарі» поет вжив слово «калина» аж 385 разів.
Декламування віршів
Вчитель.
Склади прислів’я
А) Вчитель. Ми вчимося у Тараса Шевченка любити рідну землю, рідний народ, рідну українську мову, матір свою.
Пам’ятайте його слова
Б) На закінчення діти хором прочитали «Дитячу присягу»
Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той, і ті слова Ідуть меж люди!
(Т.Г. Шевченко)
Сьогодні ми будемо говорити про життєвий та творчий шлях геніального сина українського народу Т.Г. Шевченка. Це він мав справді «Од бога і голос, і ті слова», які пішли «меж люди». І б’ються схвильовано серця українців при читанні його творів.
Навіть у найтяжчі часи у родинах українців збереглися книги з його творами. А ті, кого лиха доля в пошуках кращого життя гнала на чужину, разом з Біблією, грудочкою рідної землі везли в ті далекі краї «Кобзар» Т.Шевченка.
Він разом з ними промовляв:
«…Я так люблю мою Україну убогу».
«…я так люблю дітей, що не надивився б на справжній відбиток ангела». «Мене діти люблять, а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік». Тарас Шевченко
Дуже хотілося поетові мати на Україні маленький будиночок. Але не судилося йому ні сімейного затишку, ні діток, яких він дуже любив. Це для них він написав і безплатно відправив на Україну 1000 «Букварів». Було це незадовго до смерті.
Ім’я геніального українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка знають у всьому світі, воно вічне у пам’яті нашого народу.
Його ім’я народ увіковічив у легендах, переказах, прислів’ях, приказках
Шевченко Тарас наче…
Шевченкові твори сяють, мов…
Шевченків «Кобзар» - то для народу… Ми Шевченка славить будем і ніколи…
зорі сонце для нас. не забудем. великий дар.
Великий наш Пророче,
Ти кажеш рідний нарід
І рідний край кохати,
Для нього кажеш жити, Для нього й умирати.
Ось тут перед тобою,
Ми, українські діти,
Святочно прирікаєм Сповняти ті завіти.
На службу Україні,
На чесне діло гоже,
В ім'я святої правди – Благослови нас, Боже!