Виховний захід "Театр – життя, актори в ньому люди"

Виховний захід

«Театр – життя, актори в ньому люди»

Мета заходу

навчальна:створити гармонійний і змістовний літературний захід в сучасній інноваційній формі             

розвивальна:  викликати інтерес до скарбниці  зарубіжної літератури, поглиблення зацікавленості учнів художніми творами світу; розвивати пізнавальні інтереси, логічне мислення, спонукати до читання художньої літератури та самовдосконалення;

розвивати акторську майстерність, мовлення, дикцію через театральну гру та вміння декламувати поезії;

формувати в учнів художньо-естетичну культуру, сприяти набуттю ними естетичного досвіду;

виховна: виховувати любов до усного та писемного слова; сприяти формуванню ключових та літературних компетентностей;

практична: 

формувати позитивні риси характеру: наполегливість, винахідливість, дисциплінованість, спроможність адекватно оцінювати власні можливості;

сприяти отриманню учнями досвіду публічних виступів;

досвіду стратегічної та тактичної поведінки особистості в умовах, що постійно змінюються.

Обладнання:

 

• стереосистема;

• фонограми музичних творів;

• костюми учасників;

• декорації;

• вислови про театр;

• гітара.

 

 

                                         (Мелодія 01 - Фанфари)

Маска 1:

Життя – театр, а ми – актори,

І кожен грає свою роль,

У когось радість, в когось горе,

Хтось раб злиденний, хтось король.

Маска 2: 

Що світ – театр,

Ми знаємо не з преси,

Що ми – актори-

Теж не новина…

Саме життя для всіх нас

Пише п’єси,

Де кожна дійова особа – головна!

 

Ведучий 1:

     Життя – це гра, а люди в ній актори. Кожен з яких грає головну роль власної вистави свого життя. Втім, інколи дуже корисно зазирнути у себе крізь призму чужого світосприйняття. Бо кожен з нас гірший, ніж хоче здаватися, проте, кращий, аніж здається. І жоден не може побачити себе таким, яким бачать інші. Тому, щоб зрозуміти себе, необхідно навчитися бачити чужими очима. Це допомагає нам зробити театр.

Ведучий 2:

   Театр – це казковий світ, в якому створюється ілюзія життя, де, вдягаючи маску на обличчя, знімаєш її з душі. Адже, виходячи на сцену, актори стають справжніми. Кого  грають? Грають нас, глядачів? Людей з реального світу, з реальними почуттями, емоціями, долями…

     Сцена – це відображення людського життя, в якому актор віддзеркалює душу того, хто в нього вдивляється…

 

 

Ведучий 1:

Що таке драматичний театр для нас, сучасних людей, які живуть у ХХІ ст.? Місце, де можна побачити цікаву виставу. А для людей ХІХ, ХХ ст. значення театру було набагато вагомішим і багатограннішим. Це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце платонічних побачень, і урешті – решт статус.

 

Ведучий 2:

Саме на зламі ХІХ – ХХ ст. в центрі уваги постала особистість, індивідуальність. Драматурги намагались показати трагедію життя. Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних, соціальних і моральних проблем.

Ведучий 1:

До вашої уваги уривок з п’єси норвезького драматурга, основоположника «нової драми», Генріка Ібсена «Ляльковий дім» у виконанні учнів 11 класу.

 

Ведучий 2:

Затамуємо подих. Перед нами відкриває двері – Театр поезії.

Ведучий 1:

Давайте увійдемо до нього. Придбаємо квитки. Сядемо і будемо слухати поезію. Сьогодні в репертуарі поетичного театру вірші російських поетів Срібної доби – яскравого зоряного сузір’я, що сяє нам і досі. Це світло душі людини, яка здатна на глибинні почуття. Також ви матимете нагоду побачити «живий літературний театр» за творчістю  німецького поета і драматурга Фрідріха Шиллера. Саме цей поет та його безцінний гімн «Ода до радості» став провідником об’єднання людства.

Ведучий 2:

Поезія. Це що?

Ведучий 1:

Це загуслий заливистий свист,

Це при березі лускіт людинок,

Це умерзлий у темряву лист,

Це кількох солов’їв поєдинок.

Ведучий 2:

Так. Поезія залишається тою, вищою за будь-які Альпи, висотою, що лежить під ногами; отож треба тільки нахилитися, аби її побачити і підібрати з землі.

Ведучий 1 :

Висота ця – поезія Олександра Блока, Анни Ахматової, Миколи Гумільова, Марини Цвєтаєвої, Володимира Маяковського, Бориса Пастернака, Сергія Єсеніна та багатьох інших.

Ведучий 2:

Анна Ахматова – яскраве і неповторне явище жіночої поезії «Срібної доби». На її долю випала особлива місія. Вустами Ахматової заговорила, розправивши могутні крила, російська жіноча поезія. Друга заслуга цієї поетеси полягала в тому, що пройшовши через усі катаклізми російської історії: дві світові війни, революції, страшні ексцеси радянської влади. Вона була одним із тих «майстрів слова», які не дали бур’янові соціалістичної літератури заполонити ниву російської словесності.

Ведучий 1:

А зараз до вашої уваги вірш А.Ахматової «Юність».

 

Ведучий 2:

Яскравою зіркою спалахнув на небосхилі російської поезії Сергій Єсенін. Він осяяв його неповторним світлом і згас у 30 років, але людям залишились відблиски – промені - це – його поезії. Єсенін описував єдність природи і людини, любив щиросердно, до нестями й сердечного болю свою батьківщину. У пам’яті шанувальників творчості Єсеніна залишиться також кохання з відомою танцівницею, Айседорою Дункан, якій він присвятив значну кількість своїх віршів.

Ведучий 1:

До вашої уваги вірш С.Єсеніна «Заметался пожар голубой» .

Ведучий 2:

Марину Цвєтаєву, поета, прозаїка, перекладача не сплутаєш ні з ким іншим. Її вірші можна безпомилково розпізнати серед інших через особливий розпів, неповторний ритм, не загальну інтонацію. Хоча змушена була жити в еміграції, але палко любила свою батьківщину, мала свою точку зору, яку завжди відстоювала та духовну красу.

Ведучий 1:

А зараз послухайте вірш М.Цвєтаєвої «Прохожий».

 

 

Ведучий 2:

 На жаль неможливо розповісти про всіх поетів Срібної доби, але ми обов’язково повернемося до їх життєпису під час  наших наступних зустрічей.

Ведучий 1:

Вірш хвалебного змісту, в якому вславляються видатні діячі та визначні події – це ода . «Ода до радості» прийнята в якості гімну Європи як Євросоюзом так і Радою Європи.

 Ведучий 2:

Текст гімну написав Фрідріх Шиллер у 1785 році, а майже через три десятиліття Людвіг ван Бетховен написав до нього музику, яка стала частиною його Дев’ятої симфонії.

Ведучий 1: 

 А  зараз до вашої уваги виступ «живого поетичного театру» у виконанні учнів 9- А та 9-Б класів

                       ( виступ 9- А та 9-Б з декламуванням  «Оди до радості»)

                                         (мелодія 03  «Гімн Євросоюзу»)

 

 

 

 Ведучий 2:

А зараз хочу вас запитати, чи згодні ви з твердженням, що «все проходить, а музика вічна»? Дійсно, музика допомагає людині, бо душа людська завжди звучить мелодією: душевний біль – сумна мелодія, радість – мелодія піднесення. Музика лікує, закликає до життя, стає островом людської надії.

Ведучий 2:

Поговорімо про бардівську пісню, висловимо свої добрі і ніжні, щирі і високі почуття любові, шани до славних представників бардівської пісні Юрія Вісборна, Володимира Висоцького, Булата Окуджави.

Ведучий 1:

Символ нашого поетично – музичного спілкування – гітара. Це настільки чутливий інструмент, що стверджують – навіть легенький подих вітерцю здатний сколихнути струни і породити чудові звуки. Душа барда, її високі подихи і були тим вітерцем, який надихав умілі руки. Так повнилися музикою серця слухачів, жило і стверджувалося надзвичайно дійове мистецтво у всьому світі.

Ведучий 2:

А зараз пропонуємо до вашої уваги послухати бардівську пісню у виконанні В.Висоцького.

              (Мелодія 04 – пісня Висоцького «Эх раз, да еще раз…»)

 

Ведучий 1:

Одним із бардів – засновників справедливо вважати Булата Шалвовича Окуджаву. Народився він у Москві, батьки були репресовані, батько розстріляний у 1937 році. Булат Шалвович пішов добровольцем на фронт, був поранений. свою першу пісню написав в 1943 році на фронті. Після закінчення Другої світової війни закінчив філологічний факультет Тбіліського університету. Працював вчителем, редактором у видавництві «Молода гвардія» та працював в «Літературній газеті». Дуже любив співати романси в сім’і і в колі друзів.

Ведучий 2:

До вашої уваги пісня на слова Б.Окуджави «Мальчики» у виконанні учениці 7 класу .

 

                         (мелодія 05  Окуджава «Мальчики»)

Ведучий 1:

В наш час політичного протистояння, численних економічних негараздів дуже рідко звучить гарна жива музика, пісні, які здатні полонити людську душу й допомогти піднятися вище над сірими, одноманітними буднями.

Ведучий 2:

Романс – це один із різновидів пісні, що віками зберігає мелодійність. Його не співають на площах і народних гуляннях. Він звучить у тісному домашньому колі, коли збираються близькі за духом і настроєм люди. Ось як ми сьогодні з вами. В такому колі і співають ліричні пісні.

Ведучий 1:

А зараз до вашої уваги романс Булаховського «Гори, гори, моя звезда» у виконанні Анни Герман.

                           ( мелодія 06 – Герман «Гори, гори, моя звезда»)

Ведучий 2:

Тематика романсів – внутрішній світ людини, її інтимні почуття, думки та настрої. А за цими словами стоїть надзвичайно багато – і радість зустрічей, і смуток розлук, і вогник надії, і гіркота втрат.

Ведучий 1:

Незважаючи на шалену зміну музичних стилів, безліч модних течій у музиці, романс вижив. І в ХХІ ст. до нього звертаються поети і композитори, і багато виконавців вважають за честь мати романс у своєму репертуарі.

 

 

Ведучий 2:

А зараз прозвучить романс «Отговорила роща золотая» на слова Сергія Єсеніна у виконанні учениці 8 класу

                   (мелодія 07 – Єсенін «Отговорила роща золотая»)

Ведучий 1:

Романс – це цілюще джерело, з якого ми черпаємо почуття краси, ніжності, вічності. Це надзвичайно правдивий, довірливий і світлий витвір людського таланту, людської долі.

Ведучий 2:

Романс – це лірична сповідь, це гармонія безкінечності і вічності, добра і краси. То ж відкриваймо свої серця для цієї сповіді – і світ тоді стане кращим.

Ведучий 1:

А зараз прозвучить романс на слова Марини Цвєтаєвої «Мне нравиться что вы больны не мной»» у виконанні учениці 7 класу

      ( мелодія 08 – Пугачева «Мне нравиться что вы больны не мной»)

Ведучий 2 :

Наш літературно – музичний вечір добіг кінця . але ми не прощаємося з вами, ми кажемо вам : «До нових зустрічей!»

Ведучий 1:

Дякуємо за увагу!

                                                    (мелодія 09  під завісу)