Виховний захід «Ти в моєму серці, Україно!» для учнів початкових класів

Комунальний заклад освіти

«Середня загальноосвітня школа  № 91»

Дніпровської міської ради

 

 

 

 

                                      

 

Виконала: вчитель початкових класів

Столбцова Олена Миколаївна

 

 

 

 

 

Мета: поглиблювати знання учнів про Україну, формувати національну свідомість школярів, розвивати у дітей почуття любові до рідної землі, вдячність за все, що дає рідний край,виховувати патріотів рідної держави, бажання захищати рідну землю і примножувати її багатства.

Обладнання: стенд «Моя країна – Україна», портрет Т. Г. Шевченка, рушники, карта України, прапорці на партах, дитячі малюнки, мультимедійна презентація, українські мелодії.

Книжкова виставка: «У дитячому серці живе Україна»

Хід заходу

Всі діти в українських вишиванках.

Учень   Добрий день вам, люди добрі,

               Щиро просимо к нам в гості!

               Раді вас у нас вітати

                Щастя і добра і добра бажати.

Учень  Сонце встало із-за гаю

               Променями роси сушить.

               Ми здоров`я вам  бажаєм.

               І добра у ваші душі.

Бібліотекар  Сьогодні ми зустрілися щоб прочитати незвичайну книгу .

«Ти в моєму серці, Україно!»

    А незвичайна вона тим- це відеокнига. В книзі тільки ілюстрації. І ми читачі цієї книги озвучимо її віршами та піснями.  Як і звичайна, ця книга починається з обкладинки  та анотації до неї.  Анотація – це невеликий текст-пояснення, в якому говориться про що або про кого ми будемо читати в книзі.

               (Мультфільм  «Твоя країна – Україна»)

Учень Україна – рідний край.

             Рідне поле, зелений гай,

             Рідне село й рідна хата,

             Рідне небо й рідна мати.

Учень Рідні гори і долини,

               І ліси й поля.

             Все це славна Україна,

           Це моя земля.

 Учень На білому світі є різні країни,

            Де ріки, ліси і лани…

            Та тільки одна на землі Україна,

             А ми – її доньки й сини.

 

Сторінка перша: «Легенда про Україну»

   Про нашу землю існує багато легенд. Ось одна з них.

Коли Бог створював народи, то кожному наділяв землю. Наші ж предки кинулися пізніше і землі їм уже не дісталося, то й пішли вони до Бога, а він у цей час молився. Люди не посміли до нього звернутися і стали чекати. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там є все: річки, озера, моря, ліси, степи, гори. Але пам’ятайте, якщо берегтимете її, то вона буде ваша, а ні – то ворога.»

    Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть донині. А країну свою назвали Україною.

Учень Різні в світі є країни,

        Різні люди є на світі.

         Різні гори, полонини,

         Різні трави, різні квіти.

 Учень Є з усіх одна країна

          Найрідніша нам усім.

          То – прекрасна Україна.

          Нашого народу дім.

           (пісня «На нашій Україні» Н.Май)

Сторінка друга: «Державні символи України»

24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною демократичною державою. Вона має свої державні символи: Герб, Прапор і Гімн.

           Герб

Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила;

Наш герб – тризуб.

Неволя нас косила,

Та ми зросли, ми, є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.         (Н. Поклад)

 

                    Прапор

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх ознака сили,          

Це для всіх – ознака слави.

Прапор свій  здіймаєм гордо, 

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом

 Українським в Україні.       ( Н. Поклад ) 

                     Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста,-

Державний Гімн – ми знаємо усі,

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї лине світло навкруги.        (Н. Поклад)  

          (Діти виконують гімн)

 

Сторінка третя: «Народні символи України»

    У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Невіддільні від українського народу – верба, калина, барвінок. чорнобривці, рушники… Давнє  прислів’я мовить: «Без верби і калини – нема України.»

     Верба – символ краси, неперервності життя. Вона живуча: встромиш у землю гілочку і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори - і кров зупиниться. З давніх – давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався «Вербним». На Вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози їх викидали надвір, щоб, як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляти. Діти хльостали один – одного освяченими прутиками і на це хльостання не можна було ображатись, оскільки верба давала силу і здоров’я.

     Барвінок – символ вічності, життя, любові. Назва «вінок», що означає перемога. Що ж переможного вбачали люди у цій скромній рослині? У ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги.

     Калина – символ кохання, вічної краси, щастя, здоров`я,крові. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються, саджають на могили загиблих воїнів.

Соняшник – символ благодарності, пам`ятка про прапор України.

Чорнобривці – здавна прикрашають оселі до пізньої осені.

Волошка – символ ніжності, чистоти.

Тополя – символ дівочої краси, висока струнка дівчина.

Лелека – добра, любові. Оселяється тільки на даху у добрих людей.

Журавель – символ журби. Знаходячись далеко від Батьківщини чуєш курлик журавля – сумуєш за рідним домом.

Ластівка – символ матері, любові. Приносить на крилах весну.

Зозуля – бог доручив їй рахувати довгі роки життя. Першою відлітає та й повертається першою у рідний край.

Соловей – український народ дуже співучий, як соловей.

Зубр (бик) – сила, могутність.

Кінь – козак не може без коня (символ козацтва)

      А тепер погляньте на ці рушники. Це теж символи українського народу. «Дім без рушників, - говорилось у народі, - як сім’я без дітей”. Вони – старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками, рушник був атрибутом багатьох обрядів: з рушником зустрічали дорогих гостей, виходили в поле, справляли обжинки, проводжали в армію, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. На багатьох рушниках були написи: «На щастя, на долю».

 

Сторінка четверта: «Мова калинова»

   Українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Кожен українець має пишатися своєю мовою.

В «Кобзарі» слово «калина» Шевченко вживає 385 разів, а всього своїх творах він згадував про неї 965 разів.

Навіщо нам вивчати свою рідну мову?

(Щоб гарно нею розмовляти; щоб правильно чітко, точно формувати свої думки; висловлювати свої почуття, щоб бути освіченими, грамотними людьми; щоб нами пишалася наша країна, яку ми любимо)

Якими словами можна описати нашу мову.

(Співуча, гарна, ніжна, милозвучна, найкраща, рідна, дорога, ласкава,  сердечна, мов струмок)

                                «Мова – ключ»    (Вікторія Лукенюк)

Мова рідного народу -             Треба мову розуміти

Рідна наша мова!                       Серцем і душею.

Як дівчина має вроду                Як навчишся володіти,

Мова має слово.                         Все зумієш з нею.

Мовою запалиш іскру                Мовою ти що завгодно

У очах людини.                            Подолати зможеш.

Мовою підіймеш настрій          Мова – це душа народу,

В малої дитини.                            З нею переможеш!

                             (пісня «Мова єднання»)

 

Сторінка п’ята: «Пісня – душа народу»

   Українська пісня! Хто не був зачарований нею!

  Українська пісня – це геніальна фольклорна біографія українського народу, його історія, його душа.  Український народ створив пісні для дорослих та дітей, веселі та сумні, жартівливі та патріотичні.        (Українська народна пісня-веснянка «Ой, роде, наш красний»,        українська народна пісня-веснянка «Подоляночка»)

 

Сторінка шоста: «Ми – єдина сім’я”

   Добре жити людству, коли панує доброта і любов, злагода і мир. Але зараз ми переживаємо дуже важкі часи. В нашій країні проходять бойові дії. Дуже багато людей і дорослі, і діти страждають. Це не просто важливий історичний момент, а справді переламний у долі України. І позиція більшості українців очевидна: Україна – єдина. Свою соборність народ готовий боронити до кінця.

                Ми – юні громадяни і патріоти України,ми єдина дружна шкільна сім’я, в ім’я майбутнього – ми голосуємо … за мир!

     Мир на землі – це дім і мама, й тато,

     Й любові стільки – просто через край!

     Це та земля, де щастя є багато,

     І в кожнім домі – хліба коровай!

      Це та земля, де сміх і пісня лине,

     А діти йдуть до школи знов і знов.

     Й ніколи у боях ніхто не гине,           

     Бо там господар щастя і любов!

     Моя найкраща в світі сторона,

     Чарівна, неповторна Україно!

     Для мене в цілім світі ти – одна

     І рідна, й мила, дорога, єдина.

   А що можете зробити для України ви, діти, щоб вона стала кращою?

( Відповіді дітей: посадити квіти й дерева, добре вчитися, розчищати джерельця, сіяти трави, щоб довкілля було чистим та красивим.)

У кожного на партах лежить біле сердечко. Як ви думаєте, якого кольору серце доброї людини? Розфарбуйте серце таким кольором та напишіть побажання нашій країні та воїнам, які нас захищають. Зігріємо теплом сердець нашу країну та надамо їй та нашим героям сили. Готові листівки закріпимо навколо карти України.

    (діти малюють листівки, звучить пісня «Моя Україна»)

Бібліотекар:  Батьківщина, як мати, одна-єдина. Вона дбає про нас. А ваше завдання – добре вчитись, щоб іти у світ розумними, мудрими, роботящими, щоб своїми знаннями та працею в майбутньому приносити користь Україні і захищати її. Треба жити дружно, разом піклуватися, щоб у спільному домі панували мир та злагода.

Бібліотекар:  Сторінки нашої відеокниги закінчилися. Але ми можемо продовжити досліджувати  Україну в нашій шкільній бібліотеці, де зібрано багато книжок про видатних українців, про історію України, про її звичаї та традиції українського народу.

 

Огляд книжкової виставки «У дитячому серці живе Україна»

         Ми віримо у майбутнє твоє, Україно, - говорять сьогодні дорослі й малі, бо ти в нас найкраща, бо ти в нас єдина, немає другої такої на землі!