Виховний захід "Тих ратних днів не змовкне слава, Козаччина"

Білоцерківська гімназія-початкова школа №21

Білоцерківської міської ради Київської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тих ратних днів не змовкне слава. Козаччина

Виховний захід

для 4 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гулюк Світлана Олексіївна,

учитель початкових класів

 

 

 

Біла Церква

2023

 

Тих ратних днів не змовкне слава. Козаччина

Мета. Знайомити учнів з історією створення Запорозької Січі, героїчною боротьбою запорозьких козаків проти поневолювачів українського народу, їх звичаями і способом життя.

Розвивати пізнавальні інтереси. Виховувати прагнення вивчати історію України, почуття поваги до безстрашних героїв українського народу.

 

                                    Хід уроку

     І. Вступна частина.

Звучить «Гімн України»

(https://www.youtube.com/watch?v=Wx7vo__48oE)

1 учень. По всьому світу – кожен зна-

          Є Батьківщина лиш одна.

          І в нас вона одна – єдина -

         Це наша славна Україна

         Не забувай Шевченків слів,

         Про горду славу козаків,

         Не забувай, що ти дитина

         Землі, що зветься Україна.

 

2 учень.  Боже Великий, Єдиний,

           Нам Україну храни!

         Волі і світла промінням

         Ти її осіни!

         Світлом науки і знання

         Нас усіх просвіти,

         В чистій любові до краю

         Ти нас, Боже, зрости!

ІІ. Мотивація навчання дітей.

Вчитель.

              Друзі, всі ви знаєте, що сьогодні ми зібралися, щоб згадати героїчне минуле нашого краю. Ті далекі часи, коли слава предків наших, відважних запорозьких козаків, гриміла по всьому світу.

              З давніх-давен людям відомо: «дерево життя» – це гілочка, на якій ростуть три листочки: перший символ минулого часу, другий – сучасного, третій – майбутнього часу.

              Зображення дерева життя зустрічаються на давніх каменях і свідчать, що люди в сиву давнину знали про нерозривний зв`язок теперішнього, минулого і майбутнього. Все навколишнє – це наслідок минулих подій, а в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

              Отже, щоб краще орієнтуватись у житті, бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його історію. В минулому України відоме таке неповторне і легендарне явище, як Запорозька Січ.

ІІІ. Сприймання нового матеріалу.

       Дніпро – брате, чим ти славен,

       Чим ти красен, чим ти ясен?

       Ой, як славен бурлаками,

       Низовими козаками.

Вчитель. У ті давні часи, ох як тяжко жилося простому народу. З нього нещадно знущалося панство, а тому люди піднімалися на боротьбу, а потім, уникаючи кари та знущань, залишали милі серцю місця й вирушали у мандри поодинці або сім`ями. Селилися вони на вільних землях, засновували там хутори і займалися хліборобством, тваринництвом, рибальством. І називали вони себе козаками, тобто «вільними людьми».

1. Словникова робота.

- Спробуйте, дорогі діти, замислитись над словом «козак». Що воно будить у ваших думах?( Відповіді учнів).

• Вважають, що слово «козак» від слова «коса». Люди, які йшли в бій з татарами, мали на озброєння коси і серпи.
• Панує і інша думка, що слово «козак» пішло від татарського слова «козак», що значить «вільний чоловік», «безстрашний вояк».
• Козаки – це вільні, незалежні, сміливі, озброєні люди.

(Робота з «Тематичним словником школяра»)

Вчитель.

             А деякі з козаків тікали за пороги на Дніпрі – на Хортицю, Томаківку. За те, що жили вони за порогами Дніпра, то їх названо також запорожцями. «Славне Запорожжя», - казали селяни про Січ, а про козаків, як про святих лицарів, захисників Вітчизни: Козацька сила зростала з року в рік і ставала грізною силою не тільки для турків і татар, але й для інших держав. Запорозькі козаки стали основною силою, що захищала всю Україну від ворогів.

Повідомлення пошукового бюро.

• До лав козацтва вступали найсміливіші, наймужніші люди, бо на них чекали військові походи і битви, тривала боротьба проти нападників.
• Козаки об`єдналися в одну організацію. Військо Запорозьке, де формуються воєнні таланти, карбуються сталеві характери.
• І саме Запорозька Січ очолила боротьбу, на яку піднявся український народ проти панування шляхетської Польщі, турецько-татарської навали та кріпосницького гноблення.

Пісня «Гей, там на горі Січ іде»

• Запорозьку піхоту вважали найкращою в Європі, вона героїчно і майстерно билася з ворогом на суші і на морі.
• На суші піхота шикувалась у три шеренги: перша – стріляла, друга подавала, а третя заряджала рушниці.
• А на морі воювала у складі славнозвісних вітрильно-веслових козацьких флотилій, які вели морські бої, охороняли береги.
• Козаки воювали двома способами. Звичайно нападали на ворога кіннотою, а піхота наступала з боків.
• Ніхто не піддавався, всі билися до останку, кажучи: «Або перемога, або смерть!»
• Коли ж несподівано стрічався їм ворог в степу, а козаків було мало, тоді шикували колесом свої вози, та ще й обкопували валом і оборонялися з-за такої возової фортеці. Ворог не міг здобути тої твердині і відступав.

Вчитель.

  Козаки воювали з ворогами, а народ оспівував їхній героїзм у думах та піснях, де козак – лицар постає в ореолі геройської слави, у світлі мужності і любові до всього, що є святим у його житті.

  І не в затишку біля домашнього вогнища, а сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджоли, а під гарячий посвист татарського ординця і зловісний блиск татарського ятагана народжувався наш героїчний епос.

  Народжувався він там, де жив, страждав і боровся український народ: на велелюдних, розколиханих тяжкими звістками майданах і в орлиних гніздах Запорозької Січі, в турецькій неволі і в кривавих січах проти чужоземних людоловів та поневолювачів.

  Гордо звучала пісня козаків...

 ( Звучить пісня « Ой на горі та й женці жнуть» у виконанні учнів).

Вчитель.

  Ми вже згадували, що осідком запорожців була Запорозька Січ на Дніпрі.

  Січ – то була простора площа на Дніпровім острові Хортиця. З усіх боків обмивала той острів глибока вода дніпрова, а на самім острові було викопано глибокий рів, наповнений водою та поставлений високий частокіл з високими брамами. ( Читання тексту «Про Січ Запорозьку та запорожців»).

  Довкола площі стояли побудовані хатки – «коші» або «курені». В такій одній хатці жив курінь з курінним отаманом. Та козаки тільки спали тут або пересиджували негоду і дощі, латаючи одяг або чистячи зброю. В погідні дні перебували в степу або на площі. Там вправлялися в їзді верхи, в стрілянні з рушниць і гармат та ремонтували човни.

- Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід сонця і бігли на річку купатися.

- Що їли козаки?

- Соломаху.

- А що таке соломаха?

- Затірка, заправлена салом або олією.

- Після заутреньої служби починалась бойова підготовка.

- Рівно в полудень фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом йшли козаки обідати.

- Чи відомі вам козацькі обіди?

          Відповіді учнів:

• тетеря – зварене пшоно або житнє борошно на квасі;
• варена або печена риба;
• мед, пиво, галушки;
• юшка з риби, що називалась щербою;
• куліш з салом або олією;
• іноді баранина чи дичина.
• Після обіду лунала пісні, думи, козаки слухали розповіді Кобзарів.

  1 учень.  Шумить , гуде сосононька,

                  плаче, тужить годинонька,

                  плаче, тужить, ще й ридає,

                  на шлях битий поглядає.

                  Битим шляхом козаки йдуть,

                  на уздечку коня ведуть.

                  Ой ти, коню вороненький,

                   де синочок мій рідненький?

                   Твій синочок вбитий лежить,

                    в правій руці шаблю держить.

  2учень.     Розлилися круті бережечки,

                    гей, по роздолі,

                    пожурилися славні козаченьки,

                    гей, у  неволі.

                    Гей, ви хлопці, добрі молодці,

                    гей, не журіться, -

                    посідлайте коні воронії,

                    гей, садовіться!

  3 учень.    Гей, у лузі червона калина,

                    гей, похилилася,

                    чогось наша славна Україна,

                    гей, засмутилася.

                    А ми тую червону калину,

                    гей, та піднімемо;

                   а ми нашу славну Україну,

                   гей, розвеселимо!

Вчитель.

 Наставала тиша, замовкали козаки, і кожен з них подумки линув до рідної домівки. Згадувалося село, старенька хата, брати, сестри, рідна ненька.

   4 учень.    Повіяв вітер степовий,

                     трава вся похилилась,

                     пав у бою козак молодий,

                     дівчина зажурилась.

                     А то був хлопець молодий,

                     його лишень кохати,

                     Заплаче мати не одна,

                     заплаче чорнобрива,

                     бо не одного козака

                     сира земля накрила.

Вчитель. Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали у ближні хутори.

Туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілось.

      - Давайте і ми заспіваємо пісню, щоб пішла луна гаєм, щоб аж соловейко затих.

( Звучить українська народна пісня «Сіяв мужик просо»)

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ.

Вчитель.

 Ми почали знайомство із спадщиною запорозького козацтва. Нехай дійде до ваших уст шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу. Любімо Україну! Шануймо її народ і себе!                 

    ХАЙ ЖЕ КОЗАЦЬКОМУ РОДУ

    НЕ БУДЕ ПЕРЕВОДУ!

Звучить пісня «Запорозькі козаки».

Є і нам про що згадати...

Пісня, душу возвелич.

Ой, буда в нас ненька-мати,

Запорозька славна Січ.

              Приспів:

Гей, ви запорожці, -

Вітер в чистім полі,

Научіть нащадків

Так любити волю.

Гей, ви козаченьки,-

Спомин з м’яти-рути,

Научіть минулу

Славу повернути.

 

Обростила землю рана

Із козацького чола,

Щоб неправда помирала,

Щоби правдонька жила.

              Приспів:

 

Дуже тяжко давалась нашому народу воля. Але герої були мужні та незламні. Адже Україна для  них завжди була понад усе!

І зараз тисячі Героїв б'ються на фронтах, захищаючи нашу свободу, право на вільне і щасливе життя нашого народу.

Давайте вшануємо хвилиною мовчання учнів нашої гімназії, всіх Героїв, які віддали своє життя за мирне небо, усмішки матерів.

(Хвилина мовчання)

Ми за мир. Боже, бережи Україну!

-         Слава Україні!

-         Героям слава!

 

https://www.youtube.com/watch?v=GBcJcdNqhhw