Виховний захід "Творчість поета-земляка А.В. Луговського" 7-11 кл.

Про матеріал

Виховний захід-зустріч із поетом-земляком А.В. Луговським для учнів 7-11 класів. Можна використати як урок з української літератури. Позакласне читання, література рідного краю. Поети Сумщини. Розробка вчителя Юнаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Фоменко О.М.

Перегляд файлу

ЮНАКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ СУМСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Виховний захід

Творчість поета-земляка

А. В. Луговського

Учитель О.М. Фоменко

Анатолій Васильович Луговський

Луговський Анатолій Васильович - поет, краєзнавець, член Спілки письменників України з 1999 року та Національної спілки журналістів України. Народився 13 червня 1955 року в селі Басівка Сумського району Сумської області в селянській сім'ї. В 1972 році закінчив Юнаківську середню школу, 1974 - Сумське культпросвітнє училище. Працював художником і керівником театральної студії в Путивльському будинку культури в 1974-1978 роках. З 1976 по 1981 роки навчався на режисерському факультеті Орловської філії Московського державного інституту культури. З 1978 по 1983 роки - відповідальний секретар редакції путивльської районної газети «Ленинский путь», де очолював літературну студію «Ярославна». У 1987 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1983-1984 працював директором Путивльської філії Сумського краєзнавчого музею. З 1984 року - на державній службі. Працював завідуючим відділом з питань внутрішньої політики Путивльської райдержадміністрації. Нині – редактор газети «Путивльські відомості». Анатолій Васильович один з організаторів наукових конференцій, присвячених історії та культурі Київської Русі (Путивль, 1987, 1988, 2000). Автор поетичних збірок, історико-краєзнавчих видань—путівників «Путивль» (1987), «Золотое ожерелье Сумщины» (1987, співавтор), «Путивль – 1000» (1988), «Путивль» (1992, співавтор). Вірш «Кролевецькі рушники», покладений на музику композитором О. Риндою, став гімном щорічного фестивалю літератури та мистецтва в Кролевці.

Творчий доробок: Калинові сни: Вірші. – Суми, 1993; Монолог души: Стихи. - Сумы, 1994; Отча земля: Вірші. - Суми, 1994; Часоплив: Поезії. - Суми, 1998; Окно. - Сумы, 2000; На круги своя: Стихи. – Сумы, 2005; Классическое лето: Стихи. – Сумы, 2005 та ін.

Додаток № 1

2.Перегляд світлин, що свідчать про те, що А. В. Луговський частий гість у Юнаківській загальноосвітній школі. Коментарі вчителя.

Додаток № 2

3. Виразне читання та аналіз поезій поета-земляка

СТАРШИЙ БРАТ

(Баллада)

Брату Николаю

Мы с братом разные. Он старше, я - моложе...

Он едко шутит: "Тоже мне поэт..."

Но помню случай, аж мороз по коже.

(Тогда мне было пять неполных лет...)

... Зима, как звон, стояла в год тогдашний.

На санках мы катались с пацанвой.

С речного берега я сьехал неудачно

И санки оказались... под водой.

Ушли под лед, мелькнули прямо в прорубь!

Красивые - подарок от отца...

И это было истинное горе,

Печаль вселенская для глупого мальца...

И старший брат, чтобы меня утешить,

Нырнул в угрюмый холод полыньи.

Кто рядом был, разинув рот, опешил...

А я все плакал: "Саночки мои..."

Он их достал... И мокрою рукою

Мне слезы вытер, дрожь переборов...

И с той поры я понял - что такое

Родного брата кровная любовь.

ОТЕЦ

Я помню, отец, твои узловатме пальцы,

Которыми ты иногда проводил по ребячьей щеке.

Как были вкусны те гостинцы простые «от зайца»,

Что с поля колхозного мне приносил в «тормозке»...

Всегда благодарен судьбе за отцовскую ласку,

За чуткость, внимание к детской нехитрой мечте...

Я помню, отец, как купил ты мне первые краски.

Как, может невольно, меня приобщил к красоте...

Теперь, когда жизнь моя в самом зените.

Мне сын, стоя рядом, твердит подростковым баском:

«Ну что из того, что отец ты? Не Бог ведь, родитель...»

Тогда понимаю, что стал никудышним отцом.

***

Нет трогательней и больней картины,

Когда у наших стареньких ворот

Ждет терпеливо мать шального сына...

Уже вот двадцать лет... Все ждет и ждет...

Ладошку козырьком к челу приложит

И молча смотрит в даль дорожную она...

Все мысли об одном: «Ведь обещал, что сможет

На Рождество приехать... Но вот уже весна...»

Потом, когда я все ж заеду на денечек

И на немой вопрос отвечу: «Все дела...

Не вышло раньше, мам...» «Да ничего, сыночек...

Я пирожков тебе любимых напекла...»

И я готов склониться и целовать ей руки,

Смотреть в глаза, как в дстстве, родимые глаза...

... Как тяжелы, как злы для матерей разлуки,

Нельзя их допускать. Во истину нельзя!

- Кому присвячені ці поезії?

- Як ставиться автор до близьких йому людей?

- Які факти свідчать про це? Наведіть приклади.

УЧИТЕЛЬ МОЙ

И. И. Приходченко

Учитель мой, задумчивый и строгий,

С живою искрой в молодых очах,

Толковый в мыслях, действиях, речах –

Мне указал к поэзии дорогу.

Благодаря лишь Вам, мир постигал таким,

Каким он есть - прекрасным и суровым,

От Вас я взял любовь большую к слову,

Чтоб стать поэтом и никем другим.

Учитель мой, Вы поседели быстро...

И все ж по-прежнему лучистые глаза,

В них лишь чуть-чуть поблекла бирюза,

Но точен взгляд, весомы Ваши мысли.

Склоняю голову пред Вашею душой,

Горячим сердцем, добротой безбрежной...

Я - ученик Ваш преданный, как прежде,

Горжусь, что встретил Вас, учитель мой.

Додаток № 3

Додаток № 4

- Чим завдячує поет своєму вчителю?

- Які почуття до нього висловлює у вірші?

ЮНАКІВКА

Селу мого шкільного дитинства,

друзям Пройдисвіту Анатолію,

Ілліну Юрію та Приходченку

Олександру присвячую.

Село як село... Дуже зелено. Церква красива...

Вірніше красивою, мабуть, колись же була:

Притрушена пилом, в руїнах і сива-пресива,

І хрест свій в знемозі зронила з крутого чола...

Село козака Юнака, кошового рубаки,

Який за наказом цариці приїхав у "вольний" цей край,

Щоб землю Слобідську у поті чола обробляти

І, може, знайти тут спокуту і рай...

Промчались роки, пролетіли, мов птиці, століття,

Село розцвіло, розрослося (мо' Божий це дар?).

А скільки воно дарувало тепла та усміхнених квітів,

Коли йшов селом сам Великий Кобзар.

Воно і мене прийняло, наче кровного сина,

Спочатку у школу, а потім в життя провело...

Я бачу його, коли думаю про Батьківщину

І йду, як у церкву на сповідь, у рідне село.

Та в грудях пече... Розривається серце від болю,

Лиш тільки побачу ту церкву, що в центрі села.

Невже нас чекає така неусміхнена доля?

Можливо, бо мудрість до наших голів не дійшла...

Додаток № 5

- Що ви знаєте про людей, яким присвятив свій вірш А. Луговський?

- Які болючі питання підіймає поет у цьому вірші?

- Чи близькі ці проблеми нам сьогодні?

Додаток № 6

***

Басівко моя, краю рідний, як мати,

Я навіки зберіг в своїм серці тепло

До вишневого саду та отчої хати,

Де дитинство моє наче сон відцвіло...

Враз ясніє душа, коли знову згадаю

Запах трав лугових, прохолоду криниць,

Солов'їні романси й простори безкраї

Та величні салюти травневих зірниць...

І хоч доля до мене ласкава й привітна,

Хоч в далекім краю своє щастя знайшов:

Якщо випаде хвилька зимою, чи літом —

Вмить лечу до села, аж... вогонь з підошов.

- Які почуття викликає у поета рідне село?

- Чи знайомі вам ці пейзажні замальовки? Коли і де ви їх зустрічали?

БУДЬМО!

Невже душа вкраїнська в хаті скраю?

І нам біда чужая не болить?

Навіщо ж ми тоді пісні співаєм

Про Дорошенка і калини віть?

Ми зможем в щасті і достатку жити,

Під силу нам добро людське творить,

Бо маєм прапор, на якому жито

І неба неполохана блакить.

Ми маєм віру в Бога і людину.

Цю віру навіть лихо не зітре,

Бо знаєм, ще не вмерла Україна

І що вона ніколи не помре!

Ясним тризубом всю розвієм нечисть

І будем жить не гірше від людей,

І заспіваєм дзвінко: „Щедрий вечір!"

І крикнем стоголосо: „Будьмо! Гей!"

- З яким твором перегукується дана поезія?

- У що вірить автор вірша?

- Який настрій вірша «Будьмо!»

Додаток № 1 (а) – Луговський А.В.

Додаток № 1 (б) – Луговський А.В. (автопортрет)

Додаток № 2 – Зустріч учнів Юнаківської школи з поетом А.В. Луговським. Квітень 2008 р.

$Описание: F:\ouiolgjio.jpg$

$Описание: F:\ghiui.jpg$

$Описание: F:\dyyudyu.jpg$

А.В. Луговський – голова зонального конкурсу виразного читання на базі Юнаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Листопад 2010 р.

Додаток № 3 – І.І. Приходченко – колишній директор Юнаківської середньої школи, вчитель А.В. Луговського, якому він присвятив вірш «Учитель мой»

Додаток № 4 – І.І. Приходченко – директор Юнаківської середньої школи. 60-ті роки

Одна із споруд Юнаківської середньої школи, в якій навчався

А.В. Луговський. 70-ті роки

Додаток № 5 - Олександр Іванович Приходченко - колишній вчитель російської мови та літератури Юнаківської середньої школи, син І.І. Приходченка, один із друзів поета, якому присвячено вірш «Юнаківка».

1983 р.