Виховний захід у формі програми Без Табу на тему"Чорнобиль...Як це було"

МЦК СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

ПЛАН ВІДКРИТОГО ЗАХОДУ З ІСТОРІЇ

Викладач    Ярощенко Т.І.

Дисципліна Історія

Групи            І курсу

Тема заходу: «Чорнобиль.  Як це було…»

 

Мета заходу:

Навчальна

•                 розглянути історію розвитку атому;
•                 ознайомити студентів з історією та результатом бомбардування Японії;
•                 дати уявлення про чорнобильську катастрофу, розширити знання про причини і наслідки аварії.;
•                 ознайомити студентів з впливом радіації на людський організм;
•                 навчити їх бережно ставитися до історії своєї країни та не повторювати помилки минулого

Розвиваюча

•                 удосконалювати вміння аналізувати і узагальнювати фактичний матеріал;
•                 цікавитися історією власного краю

Виховна

•                 виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про страшну трагедію людства.

 

Мета відкритого заходу

Показати методику проведення позааудиторного тематичного виховного заходу з історії у формі ток-шоу «Без Табу».

 

Тип заходу  тематичний інформаційно-виховний захід

 

Форма заходу ток-шоу «Без Табу»

 

Методи – розповідь з елементами бесіди, демонстрація слайд-шоу, читання віршів.

 

Міжпредметні зв’язки – зв'язок з історією, фізикою, українською літературою.

 

    Забезпечення заходу – на столі – фотопортрети ліквідаторів, поруч свічка у підсвічнику, свідчення очевидців, мультимедійне обладнання, електронна презентація.

 

Місце проведення – читальна зала

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СТРУКТУРА ЗАХОДУ

 

І. Організаційний момент

• Привітання;
• повідомлення теми та мети заходу;
• налаштування психоемоційного настрою студентів.

 

ІІ. План проведення заходу

1.               Інформаційне повідомлення
   1.        Розвиток ядерної  енергетики.
   2.        Бомбардування  японських міст  Хіросіми  і Нагасакі.
2. Чорнобильська  катастрофа.
   1. .Історична довідка про Чорнобиль.
   2. .Чорні дні квітня 1986 року: хроніка подій.
   3. .Перегляд відеоролика «Відтворення вибуху»
   4. .Вони першими вступили  в бій зі стихією.
   5. .Свідчення ліквідаторів.
   6. .Наслідки катастрофи.

3. ЧАЕС закрито, Чорнобиль залишається.

 

ІІІ. Заключне слово

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Чорнобиль. Як це було….»

Чи знаєш ти, світе,  

Як сиво ридає полин?  

Як тяжко, як тужно  

Моєму народу болить…

Проблемне питання:

Чорнобильська катастрофа – це трагічний збіг обставин чи закономірність, породжена системою?

 

Вступне слово вчителя. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль? це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. Час плине невпинно. Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас, українців.

26 квітня 2015 року виповниться 30 років з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття.

Чотири букви - ЧАЕС - стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей. Для всіх, хто прямо чи побічно був причетний до Чорнобиля, час ніби розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після. Це дуже нагадало війну.

Вірш

Студент

( звук дзвону)

Є чорне золото

І чорний хліб,

Є чорний лебідь

І лебідка чорна.

Та найчорнішим

Серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль …

Є чорна хмара

І чорний - чорний дим,

Година чорна

І тюльпани чорні.

Та найчорнішим

Серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль …

Є чорна Африка

І чорний віл.

Є чорний крук.

Вій чорно - чорно кряче.

Та найчорнішим

Серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль …

(Музика стихає)

Вчитель. Але сьогодні в нас незвичайна виховна година. Ми її проведемо у вигляді телепередачі «Без Табу». Над передачею працювали дослідницькі групи, які мали випереджальні завдання: історики, архівісти, хронографи, пошуковці, літератори кореспонденти. А також в нашій студії присутні наші гості: представник МАГАТЕ та Координатор Міжнародного співробітництва ООН з питань Чорнобиля. Дослідницькі групи працювали з додатковою історичною, науковою, художньою літературою, а також матеріалами із сайтів Інтернет.

 Саме вони поділяться з нами інформацією, на яку довгі роки було накладено Табу. Сьогодні в нас відбудеться відверта розмова. Ми спробуємо поміркувати над вічним питанням: «Хто ж винен?». «Чорнобильська катастрофа – це трагічний збіг обставин чи закономірність, породжена системою?»

Отже, розпочнемо нашу передачу.

Давайте заглянемо у сиву давнину історії виникнення атома, навіщо його винайшли, з якою метою і чи могли вчені передбачити такі фатальні наслідки його використання?

Як відомо, наука  не стоїть  на місці. У 1905 році в німецькому  фізичному журналі з’явилася стаття  працівника патентного бюро в Берні. Звали його – Альберт  Ейнштейн, і після цієї публікації  він  став найбільш  уславленим  фізиком  на нашій планеті. У його роботі було викладено основи  СТВ спеціальної теорії відносності що змусила вчених у всьому світі переглянути  застарілі  погляди  на простір  і час, масу  і енергію.

Так почався новий етап у розвитку фізичної науки. Протягом цього етапу повністю змінився характер  фізичних  досліджень. Відкриття  радіоактивності й  прагнення осягнути  таємниці будови речовини  спричинили  створення  квантової  теорії.

Біля витоків цього напрямку стояли такі видатні вчені як  Е.Резерфорд – дійсний член усіх академій наук світу(і цим все сказано!), та Нільс Бор – данський  фізик, який у 28 років зробив революцію у  фізиці, створивши  теорію  будови  атома – основної «цеглинки» світобудови.

Наукові праці Резерфорда  й  Бора заклали основи  атомної  енергетики.

До чого це призвело?.. Навіщо нам енергія атома?!

Передаю слово Історику:

(Лунає дзвін)

Історик: Цей дзвін  переносить нас до Японії, де  щороку  6 та  9  серпня  мешканці виходять із своїх домівок, запалюють свічки - і згадують велику  трагедію свого народу. Вони говорять пошепки, впівголоса, хоча  про  ці події  хочеться  кричати. Закінчення Великої Вітчизняної війни… Стоїть питання капітуляції Японії. Політики  США  та  Великобританії  не  сумнівалися  в  необхідності  атомного  удару по Японії.  Літнього ранку 6 серпня 1945  року американський  військовий літак, названий «Енела Гей» на честь матері пілота Тібетса, піднявся з  американської авіабази  на тихоокеанському острові Тініан. У 8 год. 15 хв. за  місцевим часом  літак  скинув свій  страшний вантаж ,у ясному небі,над  Хіросімою,  японським  містом  із  населенням 225 тисяч мешканців.

Перша уранова  бомба  «Малюк» була 3 метри довжиною та 0.7 метрів товщиною. Важила приблизно 4 тони. Вибух  відбувся  над  центром  міста, люди поспішали на роботу. 88 %  людей  загинули  миттєво, або  вмерли  в  той  же  день. Через тиждень після  вибухів у Хіросімі і Нагасакі у більшості людей,які почали виліковуватися та які отримали серйозні поранення, «раптом піднялася t=40 °С. Потім почалася кровотеча слизової оболонки, а пізніше вони  почали  харкати  кров’ю.» Одночасно в тих, хто вижив, почало випадати волосся. Це були наслідки променевої хвороби, яку спричинила ядерна реакція з потужним вибухом.

9 серпня 1945 року результати атомного бомбардування дуже схожими були і в Нагасакі.

Ведучий. Сьогодні задаються питанням: чому згоріли заживо, перетворилися на живу масу 140 тис. жителів Хіросіми і 8- тис. жителів  Нагасакі, 95%- мирні жителі. Чи було використання атома необхідним?

      Знову задаємося запитанням - навіщо вчені відкрили атом???

      Чи гуманний розвиток Науково технічної революції?

Скільки ж їх – атомних катастроф  зазнала  планета  Земля. Вони відбувалися на всіх континентах, навіть на Антарктиді. Сотні тисяч людей постраждали від бездумного використання атомної енергії.

       Чи праві були вчені досліджуючи  атом?

26 квітня 1986 року, Чорнобиль, Україна

              Найбільша катастрофа в історії ядерної енергетики.

              В атмосферу викинуто 190 тонн радіоактивних речовин.

              Люди в Чорнобилі опромінені в

              90 разів більше, ніж в Хіросімі. Була забруднена територія

              площею 160 000 км2.

Чорних дат у людства є немало,

Кожна з них - це міна під прогрес. Найстрашніше, що усіх спіткало,

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Двадцять шосте квітня - День скорботи.

Зранку скромних квітів я знайду.

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду.

(Виходять з запаленими свічками, читають вірші і покладають свічки на стіл до фотографій)

 (покладаються квіти)

Літописець: Опрацьована мною література свідчить, що Чорнобиль – одне з найстаріших слов’янських міст, яке знаходиться за 120 верств на північ від Києва. Перші відомості про Чорнобиль знаходимо в Іпатіївському літопису. Вони датовані 1193 роком. Чорнобиль пережив татаро-монгольське нашестя. У 1569 р. після підписання Люблінської унії між Литвою і Польщею, Чорнобиль відходить під володіння Польщі. Не обійшла стороною Чорнобильську землю і визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. В результаті військових дій край багато разів переходив з рук в руки. В кінці ХVІІ століття Чорнобиль дістався польському магнатові Ходкевичу. На рубежі ХІХ і ХХ ст. в Чорнобилі проживало 16740 чоловік і налічувалось більше 2000 дворів. У ХХ ст. місту довелось пережити багато драматичних подій: громадянська війна, голод 1933 р., нацистську окупацію у Велику Вітчизняну війну.

Та чорнобильці трималися своєї землі, боронили її.

 Але те, чого не вдалося зробити великим тиранам, з легкістю вдалось маленькій часточці, такій, як атом. Це пов’язано з будівництвом Чорнобильської Атомної Електростанції, про будівництво якої вам розкаже мій колега, який працював з архівними документами.

Архівіст. У 60-х – 70-х роках ХХ ст. радянський уряд велику увагу приділяв розвитку атомної енергії. Не стояла осторонь цього процесу і Україна. 2 лютого 1967 р. під грифом «таємно» з’являється «Звернення Ради Міністрів УРСР до ЦК КП України про погодження проекту будівництва Центрально-Української атомної електростанції біля с. Копачі Чорнобильського району Київської області».

 До цього було обстежено 16 пунктів у Вінницькій, Житомирській та Київській областях з метою вибору найпростішого майданчика, але, зрештою вибір зупинився на мальовничому куточку українського Полісся, що лежить за 110 км від столиці України.

 Будівництво ЧАЕС у 1970 р. розпочав трест Південатоменергобуд. Це була чергова «будова віку». Перший блок став до ладу у 1977 році, а другий, третій і четвертий – відповідно у 1978, 1981 і 1983 роках.

 З пуском і освоєнням 4-го енергоблоку ЧАЕС стала найбільшою не тільки в СРСР, але й у світі. За потужністю вона поступалася лише двом АЕС: японській «Фукусіма», де працювало 6 блоків та французькій  «Боже», що мала 5 блоків. Щоб наздогнати їх, планувалося побудувати ще два енергоблоки: п’ятий, який мав стати до ладу восени 1986 р., та шостий – у 1988 році.

 Реактори Чорнобильської АЕС за конструкцією були подібні один до одного, для уповільнення ядерної реакції в них застосовували графіт, а не воду, через що зростає небезпека виходу реактора з-під контролю в разі втрати охолоджувача. По-друге, хоч чорнобильські блоки й були оточені міцними стінами, вони містилися в будівлях, що не мали бетонних бань.

 Отож, даючи «добро» на будівництво таких електростанцій, радянське керівництво певною мірою ризикувало.

 Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’яттю – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудувалося. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.  Ніщо не відчувало біди, все було добре. До тієї страшної ночі 26 квітня 1986 року.

Запитання до учнів.

Отже, як відбувалось будівництво ЧАЕС? Що було головним для керівництва країни: безпека народу чи можливість продемонструвати світові свої досягнення в галузі атомної енергетики?

 Чи було дотримано всіх вимог щодо засобів безпеки?

Вчитель. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Згадаймо- як все було. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

О першій годині 24 хвилині, коли Прип'ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум'я розірвало нічну темряву. За допомогою кнопки «Стоп» на 3 секунди заглушається потужність, а на 9 секунді почали руйнуватися паливні канали і піднялася 1000 тонна плита, що закривала реактор, потягнувши за собою 211 стержнів – поглиначів нейтронів. Система керування і захисту була зруйнована. Стався вибух.

 «З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті і .5 км.

На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь». 

Гірка, як полин, слава. О  1 год. 23 хв. 58 сек. раптово пролунав вибух на четвертому енергоблоці. Ті, хто тієї пори не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто тоді гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне.

Давайте подивимось хроніку подій того страшного дня Чорнобильської трагедії. Наші хронографи підготували нам документальний фільм.

Фільм «Відтворення вибуху»

 Вчитель. Дванадцятеро пожежників гасили вогонь на третьому блоці ручними вогнегасниками. Тим часом 6 чоловік на чолі з Телятниковим піднялися по драбині на зруйнований дах машинного залу над четвертим реактором. Через високу температуру рештки асфальтового покриття почали топитися. Чоботи грузли в бітумі, кожен крок вимагав неймовірних зусиль. Отруйні випари не давали дихати, а довкола панувала майже цілковита темрява. Вода, якою заливали полум’я, миттю перетворювалася на пекучу радіоактивну пару. Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

Вони ринули у вируюче полум'я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку, вони виконали присягу на вірність народу України.

Зойкнула Земля чаїним криком:
— Сину, вбережи і захисти! —
Вийшла мати із ікони ликом:
— Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?
Спалахнуло небо, впало крижнем:
— Сину, вбережи і захисти! —
Вийшла жінка з немовлятом ніжним:
— Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?
... І уже ні сина, ані мужа.
Лиш розверсті зоряні поля...
Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.
Дух і воля, небо і Земля.

Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу, Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

 І тут виникає питання. Чи могли ці люди у даній ситуації діяти інакше, чи знали вони у ті перші хвилини аварії, із якою небезпекою зустрілися, на який ризик ішли?  Як ви думаєте?

 

Вчитель. Так, вони могли не ризикувати, могли відступити і дочекатися підкріплення. Але тоді вогонь міг би перекинутися на сусідні енергоблоки і невідомо, які б масштаби прийняла аварія, життя скількох людей опинилося б під загрозою. Право першого кроку вони вибрали як люди і громадяни. Право першого кроку стало для них правом на безсмертя. В самому пеклі аварії вони виконали свій обов’язок до останнього подиху. Їх шість. - Перших! Давайте згадаємо їх.

Дослідники

Учень 1. Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик.                 Начальник караулу по охороні Чорнобильської АЕС м. Прип'яті, 1962 року народження. Майже чотири роки очолював караул, зарекомендувавши себе дисциплінованою, відданою справі людиною. Захоплювався спортом, мав перший розряд...

Йому судилося бути першим.

У ту мить, коли Володимир опинився на лінії вогню, він збагнув, що несе людям розпечений графіт. І коли йому на допомогу кинуться хлопці з караулу, Правик закричить: «Тікайте звідси! Мені вже нема чого втрачати, докінчу сам». Напевне тому, з усього караулу загинув лише один пожежник — командир. 11 травня він відійшов у вічність.

Учень 2. Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок.

Начальник караулу, 1963 р. народження. Закінчив Черкаське пожежно-технічне училище.

Кібенок та хлопці з його караулу перебували в зоні пожежі найдовше — 35 хвилин вони боролися з вогнем майже над самісіньким реактором, поки не зупи­нили вогонь.

10 травня у московській клініці його прийшли провідати батьки та дружина Тетяна, яка чекала дитину. Не могли приховати тривоги: зчорніле обличчя майже невпізнане.

— Ви не хвилюйтеся. Все буде добре, — мовив Віктор. — Я зараз, вийду на хвилинку.

Він повернувся в свою палату і звідти вже не вийшов. Не витримало серце.

Учень 3.   СЕРЖАНТ МИКОЛА ВАЩУК.

Командир відділення СВПЧ-6 м. Прип'яті, 1959 р. народження. Він із відділенням перепинив шлях вогню до третього енергоблоку. Він був над кратером ядерного вулкану, і о 2.25, коли його замінили, ледве тримався на ногах.

14 травня Микола Ващук помер у страшних муках у московській клініці.

Учень 4.  СТАРШИЙ СЕРЖАНТ ВОЛОДИМИР ТИШУ РА.

Старший пожежник СВПЧ-6, 1959 року народження. Він також діяв з боку пошкодженої активної частини реактора. Тільки після прибуття додаткових пожежних сил у тяжкому стані був вивезений з пожежі.

У Москві в клініці лежав у стерильній палаті, яка кварцювалася по кілька разів на добу. Але це не допомогло, Володимир пішов із життя першим.

Учень 5.  СТАРШИЙ СЕРЖАНТ ВАСИЛЬ ІГНАТЕНКО.

Командир відділення СВПЧ-6, 1961р., народження.. Його відділення посідало перші місця в частині. Під час аварії Ігнатенко встановив пожежну машину між третім і четвертим енергоблоками, проклав рукавну лінію на великій висоті. Уже знемагаючи від радіаційного удару, виніс з вогню Володимира Тишуру й Василя Ващука. Помер 13 травня.

Учень 6.  СТАРШИЙ СЕРЖАНТ МИКОЛА ТИТЕНОК.

Пожежник СВПЧ-6, 1962 р. народження. Як і усі, боровся з вогнем до останнього. Коли у клініці Миколу приїхала навістити дружина, він її попрохав: «Приїзди шістнадцятого і забирай мене». 16 травня Микола Титенок помер.

 

Вчитель.

Поруч з молодими хлопцями знаходився їх начальник — ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ МАЙОР ЛЕОНІД ТЕЛЯТНИКОВ, про якого кажуть, що крізь пекло його провів сам Господь. Він єдиний серед усіх дивом залишився в живих.

Леонід Телятников був у відпустці, і на роботу мав вийти 28 квітня. Але вже о 1.46 прибув на ЧАЕС і взяв на себе керівництво гасінням пожежі. Пізніше в лікарні він напише про ті хвилини: «Зруйноване апаратне відділення четвертого енергоблоку. Горіло і покриття третього блоку... Особовий склад працював самовідданно. Не треба було ні вмовляти, ні повторювати команду. Розуміли з півслова, виконували миттю».

Окрім Зірки Героя отримав британську медаль «За мужність», звання генерал-майора. Але за усіма цими нагородами — біль за тими, кого не повернеш.

На даний час  Телятникова вже не має в живих.

Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Саме цим героям Віктор Задворний присвятив вірш «Вогнецвіт надій», який прочитає  …

 

                                                  Віктор Задворний

 

ВОГНЕЦВІТ    НАДІЙ

 

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, -

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім, рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один, супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт усіх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

  

Сьогодні в день річниці аварії на ЧАЕС вшануємо пам’ять всіх загиблих хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Пошуковці рідного краю

Свідчення очевидців

 

 

 

Вчитель.

Праця була смертельно небезпечна.  Але всі вони стояли буквально на смерть, щоб врятувати нас. Багатьох із них уже немає в живих.

Давайте поглянемо на екран і подивимось ще один сюжет.

Документальний фільм «Чорнобиль» (частина ІІ)

Вчитель:  Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй з ним. Тому що ти причина, але ти і наслідок.

Вивченням радіологічних наслідків Чорнобиля займається МАГАТЕ. Сьогодні у нашій студії присутній представник МАГАТЕ. Я хотіла б поставити йому кілька запитань.

- Скажіть, будь-ласка, яку небезпеку несла  Чорнобильська катастрофа людству?

- Представник МАГАТЕ

Я дякую за запитання. За нормами МАГАТЕ викид 1 кг ядерного палива – це вже трагедія, а у випадку аварії на 4 –му енергоблоці ЧАЕС його було викинуто, як, свідчать підрахунки вчених, в атмосферу (як мінімум) 11 тон. Еквівалент вибуху четвертого реактора – 500 хіросімських бомб.

 Вибух реактора спричинив забруднення не лише України, Білорусії, Росії, а й інших регіонів світу – Польщі, Румунії, Угорщини, Австрії, Югославії, Італії, Туреччини, скандинавських країн та багато інших. В Європі тільки радіоактивним цезієм було забруднено 7,5 млн. кв. м. території.

Вчитель:

- Доки існувала тогочасна комуністична система, доти аварія на Чорнобильській АЕС була покрита пеленою секретності і брехні. Тільки з 1989 року почала з’являтися деяка інформація.  А як інші держави світу реагували на цю подію?

 

Я хочу сказати, що багато країн, а не тільки Радянський Союз, намагалися применшити рівні радіаційного забруднення від чорнобильської катастрофи на своїх територіях. Кожна країна прагнула виглядати краще на тлі інших. Наприклад, документи, які надала МАГАТЕ Польща свідчили, що більше від усіх потерпів СРСР, потім Румунія й Австрія, а сама Польща, яка мала бути на другому місці після Радянського Союзу, значилась після Норвегії, Італії та Болгарії. Тобто, практично кожна країна, крім Швеції, намагалась применшити реальну небезпеку.

 

- Завдяки зусиллям всіх Вселенську катастрофу вдалось відвернути. І все – таки, а хто ж винен в тому, що сталося?

 

Здається, це питання так і залишиться остаточно не з’ясованим, але, все – таки, численні комісії, які працювали над його розв’язанням, прагнули дати відповідь. З самого початку владні структури намагалися знайти винного, аби перекласти на нього всю відповідальність за те, що сталося. Комісія МАГАТЕ прийшла до висновку, що правила безпеки, проектування та експлуатації на 4-му енергоблоці ЧАЕС були суттєво порушені ще тоді, коли блок тільки будувався, тобто проектувальники чудово знали про небезпеки, які можуть виникнути в ході експлуатації. Знали, але сподівались, що все минеться.

Вчитель. Можна назвати ще одну  з найголовніших причин катастрофи – це відсутність культури безпеки, тобто психологічна неготовність людей до поводження з атомом. У всьому світі вже не раз траплялось так, коли наука випереджала мораль. І Чорнобильська катастрофа стала тим явищем зміст і причини якого кожне нове покоління відкриватиме для себе і осмислюватиме по-новому.

На вимогу світової громадськості 15 грудня 2000 року, 0 13 годині 18 хвилин було зупинено реактор 3-го енергоблоку ЧАЕС. Лише один поворот ключа – і почала стигнути енергетична кров у жилах надпотужного підприємства, перестало битись останнє з його чотирьох сердець – ядерний реактор.

 Зі столичного палацу «Україна» спостерігали глядачі, та не тільки, ввесь світ, за цією «клінічною смертю». Директору станції Віталію Толстоногову Президент Леонід Кучма віддав наказ про остаточне зупинення станції.

 В цей день для провідних телеканалів та інформаційних агентств світу закриття ЧАЕС стало головною новиною планети. Однак Чорнобильську сторінку остаточно не перегорнуто, а джерело потенційної небезпеки остаточно ще не ліквідовано.

Вчитель. Сьогодні ще у нас в гостях координатор міжнародного співробітництва ООН з питань Чорнобиля.

Я хочу звернутись до вас із таким запитанням. Скажіть, будь-ласка, що ви можете нам сказати про наслідки цієї катастрофи зі своєї точки зору.

 

Координатор міжнародного співробітництва ООН з питань Чорнобиля:

Наслідки катастрофи за своїми масштабами були глобальними. За даними ООН, 375000 чоловік були відселені із забруднених територій після аварії на ЧАЕС. 800 000 ліквідаторів складають групу особливого ризику: 12500 з них тяжко хворі, 7000 уже померло.  3 361 870 чоловік в Україні постраждали від Чорнобильської катастрофи. 2600 кв. км. займає зона відчуження. За станом на 2003 рік Чорнобиль вже обійшовся людству у 10-12 млрд. доларів і продовжує вимагати нових фінансових вливань. Якою буде остаточна цифра – нікому не відома.

Запитання.

Про які наслідки катастрофи ви знаєте?

 

Вчитель. Які заходи були прийняті ООН щодо Чорнобиля?

 

Координатор міжнародного співробітництва ООН з питань Чорнобиля:

Практично з 1990 року всі сесії ООН включали до порядку денного питання про Чорнобиль. 26 квітня оголошено  Міжнародним днем пам’яті про Чорнобиль. Активну підтримку потерпілим регіонам надала ЮНЕСКО. У 1991 році розробила Чорнобильську програму, що включила будівництво шкіл, програми досліджень, збереження культурних цінностей. У цілому програма ЮНЕСКО – Чорнобиль включала 70 проектів. Був створений Фонд Чорнобиля й організована Акція милосердя – «Мільйон для дітей Чорнобиля». У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможцем тендеру в серпні 2007 року була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній. Розпочалось будівництво «Арки», яка накриє сучасний об'єкт «Укриття» з терміном експлуатації 100 років Країни-донори назбирали на будівництво нового укриття на ЧАЕС та сховища відпрацьованого ядерного палива 750 мільйонів євро.

•                    

Вчитель:

Отже, чорнобильська катастрофа -  трагедія всього людства і гіркий урок для нього. На жаль, сьогодні, через 21 рік після вибуху, що відбувся на 4-му реакторі, не зникла погроза нових ускладнень. Виникають нові і нові проблеми, що потребують рішення, величезних капіталовкладень. Вони під силу не окремому народу, а тільки усій світовій співдружності. Біда, породжена Чорнобилем, стала загальнолюдською.

 

За наслідками забруднення чорнобильська катастрофа була справді світовою катастрофою. Довкола ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження, з якої було переселено всіх жителів.

Нашому кореспонденту вдалось побувати там.

Скажіть, які враження справила на вас ця поїздка?

Кореспондент:

Коли мені запропонували поїхати у 30-кілометрову зону відчуження разом з ліквідаторами аварії на ЧАЕС та переселенцями, дала ствердну відповідь. Перемогла моя цікавість, адже чути про Чорнобиль доводилось чимало, а побачити все на власні очі зовсім інше.

 Під’їзджаючи до 30-кілометрової зони мене насторожило те, що дорога на Чорнобиль була порожньою, а ще мертва тиша тиснула на голову. Сама зона по периметру оточена колючим дротом. Її охороняють співробітники міліції. А на території, яка до цього часу вкрита плямами стронцію, цезію та інших радіоактивних речовин триває робота по ліквідації наслідків. Радіоактивний фон у п’ять разів вищий від норми. Спорохнявілі від радіації стовпи ледве підтримують паркан з колючим дротом. Майже годину блукала вулицями міста. На перший погляд, багатоповерхівки скидались на новобудови. Здавалось потрібно було засклити де-не-де повибивані вікна і заселяти людей. Але те, що побачили всередині будівель, викликало мороз по шкірі. Здавалось, якийсь смерч пронісся по квартирах і забрав із собою усе, що тільки можна. Це дивувало, бо ж не раз доводилось чути, що люди залишали місто, взявши із собою тільки документи. За двадцять один рік у цих будинках не лишилось жодних ознак того, що колись тут мешкали люди.

Вчитель:

Говорять, що у Чорнобильській зоні, незважаючи на радіоактивне забруднення, проживають люди. Чи це так?

Кореспондент:

За різними даними, за колючим дротом, живуть від 500 до 800 людей. Їх називають самоселами. Це здебільшого літні люди, яким хотілося добути віку у власній хаті. Ці випробуванні життям люди не бояться радіації. Вони садять овочі, вирощують птицю і свиней, ловлять рибу. Але відродження Чорнобиля неможливе. Жити тут можна, а от вирощувати щось на землі – це безглуздя, адже важкі радіометали на 30-40 сантиметрів глибоко проникли в землю. Потрібні тисячоліття для їхнього розпаду.

Побачене і почуте на чорнобильській землі назавжди лишило глибоку рану в моїй душі. Ця квітнева трагедія для усіх людей стане великим уроком біди і страждань.

Вчитель:

Можливо ці останні, що залишаться на чорнобильській землі, і є тими першими, хто повірив у відродження цієї землі. Можливо, й не так. Розсудить час…

ІV. Закріплення нових знань.

Завершуючи наш урок, хотілося б отримати відповідь на питання, які вже багато років хвилюють людство, і на які кожен намагається знайти власну відповідь. Часом ці відповіді не схожі одна на одну. Давайте і ми з вами поміркуємо над цими питаннями.

Запитання.

1.               Як ви вважаєте, чи можна було уникнути Чорнобильської катастрофи?
2.               Чому реакція на катастрофу у світі та СРСР була різною?
3.               З якою метою радянське керівництво прагнуло приховати інформацію про саму трагедію та її справжні обсяги?
4.               Поміркуйте, чи мала вплив Чорнобильська катастрофа на долю Комуністичної партії?
5.               Як ваша думка, із закриттям ЧАЕС вичерпалися всі проблеми Чорнобиля чи ні?

 

Вчитель:  (Звучить «Реквієм» Моцарта)

І в той день сходило сонце, як і сьогодні. Піднімалося воно над росяними лугами, над заквітлими садами, над тонким дівочим станом Десни – красуні. І тільки світанкова чайка, зненацька освітлена осяйним, на півнеба спалахом, тривожно зойкнула і впала, ламаючи крила, в прибережні очерети.

 А може, то була не чайка? … Може, то була сама Україна і то її любляче материнське серце зойкнуло від болю і печалі за своїх дітей?

 Пам’ятаймо про подвиг тисяч і тисяч енергетиків, військових, медиків, транспортників, будівельників, всіх, хто став на шлях і приборкав Чорнобильську катастрофу.

 І в 27-річницю тяжкого горя України, і в наступні річниці, згадаймо всіх, чий подвиг вже викарбувався в гранітних і меморіальних стелах, в незнаній в історії архітектурній споруді – саркофазі, у побудованому місті Славутич … Хочеться , щоб більше ніколи і ніде в світі не повторилося подібне лихо.

 Сьогоднішній урок я хочу закінчити такими поетичними рядками.

  За днями дні, мина повільно роки

  За днями дні, - і другого немає

  Нехай же лихо наше проминає

  І в світі не повториться вовік

  Хай стане мир з стократ,

   Хай над землею чисте небо буде

  Чорнобиль – попередження, набат,

  Його уроків людство не забуде.

Домашнє завдання.

1. Ви – журналіст, що спостерігав за ходом процесу. Напишіть статтю, в якій висловіть своє ставлення до проблеми, що обговорювалась.

2. Підготуйте повідомлення про участь ваших земляків у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.