Виховний захід «У кожнім імені прихована краса»

Виховний захід «У кожнім імені прихована краса»

 

Мета: Ознайомити учнів з традиціями ім’янаречення; на прикладі народних родинних обрядів показати цінність кожної особистості; сприяти розвитку творчої уяви, поваги до людини, до свого роду.

 

Перебіг заходу

 

Вчитель: Споконвіку вважалось, якщо в українську хату заходили гості, то хата повнилася радістю, сміхом і доброю розмовою. У нашій хаті сьогодні гостинно, то хай же вона буде щедрою на сміх, здоров’я і добре слово.

Почати сьогодні нашу розмову я хотіла б словами В. Симоненка (читаю вірш “Ти знаєш, що ти – людина”).

Ви, мабуть, здогадалися, що мова зараз піде про кожного із вас.

 

Перегляд презентації “Ми діти твої, Україно!”

 

Під звуки пісні О. Білозір “Україночка” на сцену виходять ведучі.

 

Ведучий 1: Добрий день, друзі! Сьогодні наша зустріч незвичайна, адже присвячені кожному із нас. Здивувались? Тоді спробуйте відгадати загадку, і відразу зрозумієте, що я мала на увазі.

 

Нас не було – воно було,

Нас не буде – воно буде.

Ніхто ні в кого його не бачить,

А у кожного воно є.

 

Ну що, здогадались, про що піде наша розмова? Правильно, про імена.

 

Ведучий 2: Чи задумувались ви коли-небудь, чому вам дали саме таке ім’я? Чи знаєте ви, звідки воно прийшло, як виникло і що означає?

 

Ведучий 1: Обираючи ім’я для дитини, батьки прагнуть дати малюкові найгарніше. Але воно має бути не лише милозвучним, а й “щасливим”, тобто обдаровувати дитину чеснотами та доброю вдачею.

 

Учениця читає вірш.

 

Наймення, поширені в різних народів, 

До нашого люду дійшли крізь віки, 

І носимо їх ми тепер залюбки. 

В них сила, і віра, і щастя, і врода, 

Хоробрість і мужність, життя нагорода. 

Аглая — прекрасна, Валерія — сильна, 

Віталій — життєвий, а Ганна — граційна, 

Кирило — господар, а Клара — ясна, 

Галина — спокійна, Аза — міцна. 

Найбільший Максим, і маленький Павло, 

Наталія — рідна, і камінь — Петро. 

Красиве ім'я Маргарита — перлина. 

Оксана й Варвара — чужі, а Ірина... 

Ірина — це мир, благородний — Євген, 

А Костя — постійний, все чує Семен. 

Олена — це світло, Лариса — це чайка, 

Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка.

 

Ведучий 2: Звичай ім’янаречення дуже давній. Він пов’язаний із віруванням, що правильно обране ім’я має сприяти щастю немовляти.

 

Учень 1: Цікавий факт: за язичницьким звичаєм, дитині давали два імені: перше – “справжнє”, яке знали лише найближчі й тримали його в таємниці (через вірування, що той, хто знає ім’я людини, має над нею владу); і друге – те, яким звертались до дитини. І це друге ім’я було відоме для інших. До вибору імені ставились дуже серйозно, вважаючи, що разом з іменем дитині вибирають долю.

 

Ведучий 1: На кого ж покладається почесний обов’язок назвати дитину?

 

Розігрування сценки (До зали входять три куми)

 

Кума 1: Як це на кого? Звичайно ж, на бабу-повитуху. Вона немовляті допомагає на світ прийти, то їй і називати. Так прийнято у нас на Волині.

 

Кума 2: Е, ні, добродійко. Ім’я дитині дають хрещені батьки – найближчі родичі дитини після справжніх батьків. Ми ж за душу дитини перед Богом відповідаємо.

 

Кума 3: Так ведеться у нас на Херсонщині.

 

Кума 2: І у нас на Полтавщині.

 

Учень 2: Не сперечайтесь, кумоньки! Ви всі праві. Традиція, коли за ім’ям для сина чи доньки батьки звертаються до добрих людей, дуже давня. Тому не дивно, що за різних часів у різних регіонах України ця традиція зазнала деяких розбіжностей.

На Поліссі та Західній Україні ім’янаречення належить повитусі. А в південних та східних областях ім’я дитині дають хрещені батьки або близькі родичі. Також у нашому народі відомий звичай, коли ім’я переходить із покоління в покоління. Так українські родини вшановують пам’ять і славу своїх предків.

 

Кума 3: Обряд ім’янаречення був одним у низці інших обрядів, пов’язаних із приходом людини у світ.

 

Кума 2: А от які то були обрядодії – дивіться самі.

 

(Звучить музика. До світлиці входять батько і мати, підходять до колиски)

 

Мати (співає):

Ой люлі, ой люлі, налетіли гулі.

Сіли на воротях в червоних чоботях.

Сіли та й раденькі, що спить мій маленький,

що спить і не чує, де гуля ночує.

 

(Під колискову музику заходять куми, кладуть на стіл тканину, хліб і жито)

 

Кума 1: Радуйся, земле, радій, родино,

Радуйся з нами, нова дитино,

В тебе доволі і ласки, і дива,

Хай не цурається доля щаслива."

 

Кума 2: Щоб дитина стояла і вязи тримала (дає тканину).

 

Кума 3: Щоб дитина була багата, як земля, дужа, як вода (дає воду у глечику).

 

Кума 1: Щоб у коморі і в оборі усього було доволі (дає жито).

 

(Батько дає кумі хліб - сіль).

 

Батько: Прийміть, будь ласка, подяку за нашу дитину (куми дякують і виходять).

 

Ведучий 2: Після першої купелі, яка проходила не менш святково і коли дитині побажали здоров’я, щастя та краси і долучали до родинного вогнища, слідував обряд хрещення.

 

Ведучий 1: На цю урочисту подію збирався увесь рід. Обрані хрещені батьки разом із повитухою несли дитину до церкви. Батьки ж лишалися вдома і чекали на їхнє повернення.

 

(До світлини заходять кум і кума)

 

Кума 2: (вклоняється батькам і віддає дитину) Брали нехрещене у вас, а повертаємо хрещене.

 

Мати: (бере дитя) Яке ім’я два батюшка?

 

Кум: Миколкою назвав.

 

Батько: Добре ім’я, славне (звертається до дитини). Рости, Миколко, нам на радість, родині – на славу!

 

Мати:  Золота зіронька мерехтить над хатою,

Хай наша родинонька та й буде багатою.

Хай завжди на покуті сонечком хлібина,

Хай живе у злагоді вся наша родина.

 

Батько: На родинному дереві хай не сохнуть віти,

Щоб не розучилися ми свій рід любити.

 

 

 

Гра на звання українських імен (на іншомовні знайти український відповідник)

 

Хелен – Олена

Стів – Степан

П’єр – Петро

Анрі – Андрій

Алекс – Олександр

Жан – Іван

Аксін’я – Оксана

Ніколя – Микола

Пабло – Павло

Елізабет – Ліза

Серж – Сергій

Ханна – Ганна

Афанасій – Опанас

Єфім – Юхим

Єжи – Юрій

Катаржина – Катерина

 

Учень 3: В Україні колись була дуже поширена традиція обирати ім’я дитині у церковному календарі. До цього календаря занесені імена всіх православних святих і тих славетних особистостей, яке присвятили своє життя служінню Богові. Потім ця традиція трохи забулася.

 

Учень 4: Але й сьогодні, якщо ви заглянете у християнський (церковний) календар, напевне знайдете у ньому й своє ім’я. Винятком є лише ті з вас, кому батьки дали рідкісне іноземне ім’я.

 

Учень 5: День, присвячений вашому святому, вважається днем ваших імен. Не плутайте з днем свого народження.

 

Учень 6: Вважається, що кожна людина перебуває під особливою опікою свого “іменного” покровителя. Наприклад, покровителем всіх Андріїв є Андрій Первозванний, для Микол покровителем є святий Миколай, Катеринами опікується свята Катерина.

 

Учень 7: У наш час ім’я дитині дають батьки. Непроста справа – обрати добре ім’я. На світі багато імен, і кожне має свою маленьку таємницю. Яку? Зараз почуєте самі.

 

Виходять діти: Степан, Ян, Белла, Гліб, Софія, Ноам і Єгор (розказують про значення свого імені і хто їх так назвав).

 

Гра “Відгадай ім’я” 

  Скільки імен можна утворити з цією нотою? (Всього 40 імен)

 

 

…

 

Учень 8: Прийняття християнства навіки змінило панораму імен. Багато з них ми шануємо і досі. Разом із введенням християнства на Русі в кінці Х ст. з’явилися візантійські християнські імена.

 

Учень 9: Вони були неоднорідні. Візантійці їх успадкували від імен давньогрецьких, давньоримських і давньоєврейських.

 

Учень 10: В українців є такі візантійські імена, як Олексій, Петро, Михайло, Григорій, Галина, Ганна, Катерина, Олена. Вони продовжують бути популярними і в наші часи.

 

Учень 11: Далі йдуть давньоруські імена: Володимир, Святослав, Всеволод, Ростислав, Людмила. А до них прилягають утворені за грецьким зв’язком імена типу Віра, Надія, Любов, Богдан.

 

Учень 12: Запозичено ще за русичів і деякі скандинавські імена: Ігор, Олег, Ольга. Гарні за звучанням імена Ванда, Власта, Квіткослава, Росиця, Ружена. Вони схожі на східнослов’янські імена.

 

Учень 13: Поширенню імен із західноєвропейських мов сприяли зарубіжна художня література, оперне мистецтво, преса, кіно. Це такі імена: Артур, Едуард, Альвіна, Віолетта, Евеліна, Елеонора, Ельвіра, Ельза, Жанна.

 

Учень 14:

Люблю жіночі імена.
Жива в них сила первозданна.
З глибин історії луна –
Марія. Анна. Роксолана.

Торкнешся слухом – зазвучить:

Земфіра, Клавдія, Поліна.

Підвладна їм летюча мить,

Та й вічність пада на коліна.

 

Це цікаво знати

 

Учень 15: У різних народів світу дуже різні імена і традиції, пов’язані з ними. У росіян, українців і білорусів є імена і імена по-батькові. В у більшості країн заходу люди один до одного звертаються на ім’я, незважаючи на вік чи посаду, і лише в офіційних випадках на прізвище.

 

Учень 16: Усі видатні римляни мали, як правило, потрійне ім’я: Публій Корнелій Сципіон, Марк Гуллій Цицерон, Публій Овідій Назон.

І частина ім’я означала власне ім’я, ІІ – родове ім’я, ІІІ – сімейне прізвисько.

 

Учень 17: У багатьох країнах сходу прізвищ немає, а тільки одне ім’я. До нього може входити і прізвисько, і характеристика людини, і визначення категорії людей, до яких певна особа належить, і назву роду, й імена родичів.

 

Учень 18: Ось, наприклад, ви знаєте рубаї Омара Хаяма. А яке його справжнє ім’я? Гаяс ад-Дін Абу-л-Фахта Омар ібн Ібрахім Хаям Нішапурі.

*Гаяс ад-Дін – традиційний титул ученого (дослівно означає “Плече (допомога) віри”);

*А далі дослівно: Фахта – батько, Омар – його ім’я, син Ібрахіма, Хаям – прізвисько, з Нішапура.

 

Учень 19: У В’єтнамі і Бірмі ім’я людини змінюється протягом її життя кілька разів відповідно до усталеної традиції.

 

Ведучий 1: А щоб відпочити від такої кількості інформації, подивіться невелику п’єску.

 

(Розігрується сценка “Куди їдеш, Явтуше?”)

 

Ведучий 2: Давайте пограємо в “Загублене ім’я” (Вставте пропущені імена в прислів’я і приказки).

 

1. Нашій (Горпині) гарно й і хустині.
2. Без (Гриця) вода не святиться.
3. Казала (Настя) як удасться.
4. Видно (Химку) хліб пекла, бо й ворота в тісті.
5. Хапай, (Петре), поки тепле.
6. Не буде (Галя), так буде другая.
7. Розказав (Мирон) старої кобили сон.
8. Торохтить (Солоха), як діжа з горохом.
9. У всякої (Федорки) свої одговорки.
10. Не для (Гриця) паляниця, не для пса ковбаса.

 

“Аукціон імен” (назвати твори, в заголовку яких є імена)

1. Іван Котляревський “Наталка Полтавка”
2. Квітка-Основ’яненко “Маруся”, “Сердешна Оксана”
3. Тарас Шевченко “Катерина”, “Назар Стодоля”
4. Іван Франко “Захар Беркут”, “Грицева шкільна наука”
5. Нечуй-Левицький “Микола Джеря”, “Баба Палажка і баба Параска”…

 

Пісні з іменами (проспівати пісні, в яких є рядки з іменами)

“Несе Галя воду”, “Куди їдеш, Явтуше?”, “Полюбила Петруся”, “А до мене Яків приходив”, “Ой ти гарний, Семене”, “Ой не ходи, Грицю”…

 

Географічні об’єкти (назвати топоніми, в яких є імена)

Дніпропетровськ, Василівка, Миколаїв, Феодосія, Івано-Франківськ, Володимир-Волинський, Олександрія, Павлоград, Бориспіль, Артемівськ, Старокостянтинівка…

 

Ведучий 1: А чи знаєте ви, яке жіноче  ім’я є найближчим родичем Івану? Ніколи не здогадаєтесь. Це Ганна. Саме так, бо Іван , як і Ганна, утворилося від імен Йоханаан, що в перекладі з давньоєврейської означає ‘’Божа благодать, милість’’. Ім’я Іван утворилося від всієї основи, а Ганна – від її кінцевої частини.

 

До  речі, ім’я Іван має різні національні варіанти. У Франції його називають Жан, в Естонії –Юхан, у Польщі, Чехії, Словаччині – Ян, у Німеччині й Австрії – Йоганн, в Англії – Джон, в Італії – Джованні, у Вірменії – Ованес, у Грузії – Вано, у Білорусії- Янка, у Румунії й Молові –Йон, в Іспанії – Гуан, у Португалії – Жоан, в Ірландії – Шон, у Латвії – Йонас, у Греці- Іоанес.

Учитель: Ось така історія імен. До кінця збігла наша з вами подорож в Країну Імен. Я вдячна учням за підготовку у проведенні заходу, а вашим батькам – за те, що вони народили і виховали таких гарних дітей.

 

Учні співають пісню І. Федишин ‘’Батьки’’.