Виховний захід "Україна - моя Батьківщина"

 

Тема: Україна – моя Батьківщина

Мета: Поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів,  глибоку повагу до батьків, до минувшини і сьогодення рідної України; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння причетності до історії нашого народу, шанобливе ставлення до символів держави.

Обладнання: презентації, телевізор, комп’ютер, стрічки жовто-блакитні, карта України,  вислови про Україну,   державні і народні символи України,   сердечка з паперу.

 

Хід свята

(Звучить крик журавлів, виходять ведучі свята )

Ведучі. Добрий день! Ми раді вас бачити на нашому святі.

              Запрошуємо вас до розмови про Батьківщину – нашу Україну.

 Учениця.

З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів.

Минав ліси, моря й океани,

Вдивлявсь в далечінь крізь тумани:

 Учень. 

Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

гойдають вітри?

 Учениця. Впізнав журавлик Батьківщину:

 Учень. Моя це земля, гніздечко моє, Україна моя!

 Учениця.

Нащо ти летів, старався?

Чим так вабить ця земля?

 Учень.

Тут мене зростила мати, тут навчився я літати

Тут зів’ю гніздо і я… Батьківщина тут моя!

Вчитель. Так, сьогодні ми будемо говорити про найдорожче серцю кожної людини – про свою Батьківщину.

Вчитель. Україна… Яка вона?  (рідна, багата, щедра, співуча, прекрасна, люба, мила, чарівна, цінна, неповторна).

Вчитель. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, брати і сестри. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде велика держава – Україна.

(Перегляд відео про Україну)

  Вчитель. Діти,  що ж таке Україна? А  які ви вірші знаєте про Батьківщину?

(Декламування віршів)

Учениця.

1.На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі — Україна,

А ми — її доньки й сини.

Учениця.

2.Моя Україна — це пісня весела,

Сади чарівні, мальовничії села!

Її обереги — верба і калина,

Найкраща у світі — моя Україна!

Учень.

3.Є багато країн на землі, 
В них озера, річки і долини… 
Є країни великі й малі, 
Та найкраща завжди Батьківщина. 

 

Учениця.

4.Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна.

Вчитель. А як ще краще розказати про Україну? Як точніше показати нашу Батьківщину? Чарівний Дід-Всевід нам допоможе! Майбутнє України напророкувати він зможе!

СЦЕНКА «УКРАЇНА У НАС ОДНА»

(Музика. Виходять Дід-Всевід з книгою. Сідає на сцені

Музика. З’являється Україна)

Дід-Всевід. Радий тебе бачити, дівчинко-Україно.

Україна. Вітаю і Вас, дідусю, і схиляюся перед Вашою мудрістю.

Дід-Всевід. Це ж скільки тобі літ уже?

Україна. 29, дідусю.

Дід-Всевід. Гарно виглядаєш – юна, красива, сповнена сил та енергії.

Україна. Дякую, дідусю.

Дід-Всевід. Сподіваюсь,  така ж працьовита, як і красива.

Музика.Виходить Праця.

Праця (підходить до дідуся). Діду-Всевіду, Україна дуже працьовита! Можу сказати, що ми із нею – справжні друзі.

Дід-Всевід. Це дуже похвально…

Музика. Виходить Лінь.

Дід-Всевід: Але почекайте-почекайте: хто це там з іншої сторони стоїть? (підходить до Ліні). – Невже Лінь? І що ж ця пані тут забула?

Лінь. Я, Діду-Всевіду, не забула, а випадково дізналася, що Ви вмієте передбачати майбутнє, і таки не полінувалася сьогодні ранесенько встати, щоб зустрітися із Вами.

Дід-Всевід (до всіх). От бачите, добрі люди, який сьогодні день – навіть Лінь не полінувалася сюди прийти.

         (до Ліні). – Та-а-ак, ти, Ліне, справді вгадала, – я вмію передбачати майбутнє… Але вибачай: маємо тут дівчину-Україну, і ось їй я справді не відмовлюсь віщувати.

          (до України). – Хочеш, Україночко, дізнатися своє майбутнє?

Україна. Страшнувато, дідусю.

Праця. Україночко, це ж Дід-Всевід. Думаю, злого він тобі не напророкує.

Україна. Ну, що ж… Я згідна заглянути у своє майбутнє.

Дід-Всевід. Тоді дивіться… (плескає в долоні і вигукує). – Раз! Два! Три!

(Музика. Взявшись за руки, виходять Дівчинка і Хлопчик – у шкільній формі, з рюкзаками на плечах.)

Дід-Всевід. Ось, Україно, іде твоє майбутнє.

Україна. Куди ви, дітки, так весело чимчикуєте?

Дівчинка. До школи.

Хлопчик. Йдемо туди, щоб учитися,щоб отримувати нові знання та потім прославляти Україну.

Праця. Якщо будете дружити зі мною, все вам, дітки, вдасться: навчитеся і читати, і писати, і рахувати.

Лінь. Дітки, а чи не краще бути зі мною – дома поспати, подивитись телевізор, поїздити на велосипеді, з’їсти морозиво… А тут треба уважно на уроках сидіти, чекати дзвінка, щоб піти хоч трішки погуляти на перерві. Ось так повеселитися?

Хлопчик (до Дівчинки). А може, справді нам вернутися додому?

Праця. Так, ви можете піти додому, але подумайте: хто ж збудує ось такі будинки, хто придумає новий телевізор чи телефон, хто привезе до магазинів морозиво?

Дід-Всевід. Подивіться, дітки, навколо – скільки дівчаток і хлопчиків залишили сьогодні ліжечка, щоб прийти до школи.

Україна. Казав Дід-Всевід, що ви – моє майбутнє. Невже моє майбутнє може лиш вилежуватися в ліжку перед телевізором?

Лінь. Звичайно, – вони спатимуть (позіває), і снитиметься їм красива школа на квітучій Україні із дуже лінивими діточками.

Хлопчик. Ми не лінтюхи, щоб тільки спати!

Дівчинка. Ми хочемо вчитися, як всі чемні діти!

Хлопчик. Ось матусі вже й рюкзачки нам придбали.

Дівчинка. А у них маємо і книжки, і зошити, і ручки, й олівці.

Лінь. А як же іграшки?!

Праця. Іграшки не втечуть, перебудуть трохи вдома самі.

Дід-Всевід. Молодці, дітки. Але, може, ви дійсно ще не готові до школи?

Дівчинка. Ми прийшли сюди, щоб вчитися!

Хлопчик. І будемо вчитися!

Україна. А ми, дідусю, зараз перевіримо, наскільки вони готові.

Праця (до дітей). Я задам вам кілька питань, спробуйте на них відповісти.

Лінь. А я ставлю таку умову: якщо не відповідять, забираю їх із собою, в мене вже готові два ліжечка – будемо вчитися спати, спати, спати… (позіває).

Україна. Отже, зараз побачимо. Як ви думаєте, дітки, скільки мені років?

Хлопчик. Якщо Ви, прекрасна панно, дівчина-Україна, то Вам – 29 років.

 Праця (до Ліні). Ага, 1:0. Наша бере!

Лінь. Один-нуль, один-нуль… Я теж хочу задати питання.

Дід-Всевід. Мабуть, знову про ліжечка, сон…

Лінь. Ні, ні. До школи я теж трохи ходила і дещо запам’ятала. Скажіть, дітки, а яке найголовніше місто нашої держави?

Дівчинка. Найголовніше місто нашої України є Київ, який розташований на річці Дніпро

Дід-Всевід. Молодці! І останнє питання задам я: що треба робити, аби Україна була гарною, квітучою, багатою?

Хлопчик. Я думаю, що треба учитися і працювати.

Дівчинка. І не лінуватися.

Україна. Правильно. Ви мене порадували, дітки. Дійсно, коли будете здорові, вчитиметеся і працюватимете, – тоді і вам, і всім людям буде добре.

Дід-Всевід. Ну, як, Україно, побачила своє майбутнє? Не лякає воно тебе?

Україна. Так, дідусю, побачила. Спасибі Вам (вклоняється). Якщо у нас буде багато працьовитих дітей – таких, як ось ці Хлопчик і Дівчинка, – я за своє майбутнє впевнена.

Дід-Всевід. Дружіть із працею, проганяйте від себе лінь – і тоді принесете втіху і собі, і батькам своїм, і нашій державі – адже Україна у нас одна!

Майбутнє України - то маленькі діти.

Вміють навчатись й життю порадіти.

Батьківщину свою вони сильно кохають.

І пісню цю їй заспівають

(Пісня «Як у нас на Україні»)

Вчитель. Наша рідна Україна, наша Батьківщина має свою землю, свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції та неповторні державні і народні символи.  Діти, які державні символи ви знаєте?

                     Учень.

                     Я – знак країни головний,
                     Це Тризубець золотий,
                     Він – як сонце в небі синім,
                     В ньому слава, в ньому сила.

                   Учениця.

                  Синьо-жовтий Прапор України –
                   Це безхмарне небо синє-синє,
                   А під небом золотіє нива
                   І народ наш вільний та щасливий.

                   Учень.

                    Лине пісня незабутня, горда, величава,
                    В ній –  надія на майбутнє, України слава!

 

Вчитель. Хтось скаже, що нині Україна знедолена та змучена, важкі часи для неї настали. І це правда. Але таке вже бувало в історії нашої Батьківщини не один раз, та українці не занепадали духом. От і в пісні співається: «А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо...». А як її підняти, розвеселити? Кожен має придумати сам. Деревце біля дому посадите — вона усміхнеться; очистите від сміття    струмок — вона голову підведе; українською мовою розмовлятимете — і вона заспіває; будете добре вчитися, займатися спортом, загартовуватися — виростете гідними громадянами — і розквітне наша Батьківщина... І обов'язково щедро віддячить.

Погляньте на картину. Яка на ній наша Україна гарна та щаслива, як ніжно піклується про діток. А хто ж про неї дбає? Поруч з Україною-ненькою — відважний козак, її захисник. В руці тримає дубову гілочку, бо дуб — символ чоловічої сили.

Чи впізнали ви рослину, яка прикрашає картину? На голові жінки пишний калиновий вінок. Українці здавна шанували калину, вважали її своїм оберегом. Вона — один із символів України. Багато пісень, казок, легенд склав наш народ про цю чудову рослину. Послухайте одну з них.

Учениця.

Українська легенда

Як калина дівчину від полону врятувала

Колись давно в одному селі збиралися одружитися козак та дівчина-красуня. Вийшла з дому наречена, гарна, вбрана у вишиту сорочку, з низкою червоних коралів на шиї, очі сяють від щастя...

Аж тут чорним вихором налетіли турки-загарбники, схопили красуню й зникли з очей у хмарі куряви.

Добре, що була дівчина не тільки вродлива, а ще й смілива та кмітлива. Несе її ворожий кінь невідомо куди, а вона одну по одній червоні намистини кидає на дорогу, щоб дати знак, де її шукати. І до кожної примовляє:

Котися, намистинко, не губися,
На кущ калини миттю обернися.
Хай гілочками кущик той хитає,
Мого коханого на поміч прикликає!

І сталося диво! Намистинки справді стали проростати. Ось пагінець до сонечка потягнувся, ось уже кущ убрався в білі шати, ось на гілках заяскріли на сонці червоні кетяги калини...

Тільки-но почув козак, що його кохану в полон захопили, відразу зібрав побратимів та й кинувся навздогін за ворогами. Коли виїхав за село і побачив уздовж дороги кущі калини, яких раніше тут не було, зрозумів: вони — звісточка від його нареченої. Наздогнали козаки загарбників, перемогли їх у бою і визволили полонянку.

А коли повернулися молоді додому, справили весілля та жили мирно й щасливо багато років. І калину — свою рятівницю — повік шанували.

Правда це чи ні, невідомо. Але весільний коровай в Україні й сьогодні прикрашають кетягами калини. А ягоди її гіркі, наче смак сліз та неволі. 

Вчитель. Діти, а які ще народні символи ви знаєте?

Учні.

Вишитий рушник -   символ щасливої долі, злагоди.

Пшениця - символ краси життя, добробуту

Волошки  - символ   душевної краси, скромності 

Мак -   символ заспокоєння. 

Соняшник - символ сонця, праці й достатку. 

Мальва - символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати

 Верба – символ чистоти.

Барвінок – символ  краси вірності.

Учитель.

Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності. 

  -Брежіть, шануйте, любіть Україну, вивчайте традиції свого народу, адже ми – українці, пишаймося цим.

(Танець «Перлина Україна»)

-Діти, ви майбутнє України! У кожного з вас є сердечка, напишіть, що ви можете зробити, аби наша Батьківщина процвітала, і гордилася вами!

(Флешмоб   «Десь по світу»)

 Вчитель. Доречними зараз є слова видатного нашого земляка, великого педагога Сухомлинського В.О.: «Батьківщина – це ласкава і вимоглива мати. Батьківщині, як рідній матері, боляче, коли ти не станеш справжньою людиною. Живи і працюй так, щоб Батьківщина гордилась тобою!» Тож, діти, живіть достойно, так, щоб прославити Україну!