перший урок у п’ятому класі
Мета. Формувати поняття учнів про Батьківщину, як спільний дім українського народу, розширювати знання про рідний край, його звичаї і традиції. Розвивати почуття людяності, інтернаціоналізму. Виховувати любов до людей, до рідної країни.
Матеріал до уроку. Карта України, зображення Державного Герба, прапора, аудіозапис Гімну України. Картини з краєвидами рідного краю, квіти, народні символи, музика за вибором учителя; презентація уроку «Україна – наш спільний дім».
Вчитель: - Дорогі діти, ви стали на цілий рік старші і сьогодні знову прийшли у клас, зустрілися з друзями, то ж помандруємо у світлу і чарівну країну, де здобувають нові знання, вчаться вчитися, жити і дружити. Вітаю вас у рідній школі з днем Знань!
Сьогодні в нас чудове свято,
Де не вщухає сміх ніколи,
Де щастя й радості багато —
Ви знову всі прийшли до школи!
Почнемо з вами мандрувати
У світ чудес, в науки-диво,
Нове все будемо вивчати…
То ж успіхів вам, йдіть щасливо!
Здоров’я доброго й міцного
Я вам бажаю, діти, щиро,
Тепла і сонечка ясного,
Терпіння, мудрості і миру!
Починаємо наш перший урок, тема якого звучить так: «Україна — наш спільний дім». А тепер пригадаймо, яке свято ми відзначали 24 серпня? (Відповіді учнів). Так, це свято нашої незалежності, волі, свободи. То ж і урок наш стосується цієї визначної події.
Нехай це величне свято доторкнеться ваших сердець, а
почуте ввіллеться у ваші душі! З святом Вас!
То птах свободи знов змахнув крилом…
І стала незалежною країна,
Багата сонцем, хлібом і добром!
В твоє майбутнє вірю, Україно!
Вчитель: - Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...
Тож встаньмо, браття, в цю урочисту мить:
Співаймо гімн вільної Держави!
(звучить гімн)
Вчитель: Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за
що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали
мільйони синів і дочок України - впродовж років, десятиліть, століть...
Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, - і що було їхнім
непозбутнім болем і тяжкою мукою...
- Воскресний день настав!.. 24 серпня І991 року проголошено
Днем державної незалежності. Слава Україні! Слава! Героям її - слава!
Звучать прозивні «Україно, Україно» Т.Петриненнка
Дикторський текст:
Вічна Господу вдячність і слава,
Що, немов літорства, з живучого пня,
Підвелася з колін наша рідна держава
В серпні двадцять четвертого дня.
- Синьо-жовтими барвами літа
Увійшла воля в спраглі серця
І дитини, й старезного діда,
Запаливши незгасні сонця.
Вічна Господу дяка і слава
І від кожного десь молитви.
Україно моя златоглава
Поки світ розквітай і живи!
Вчитель: – Сьогодні найвеличніше, і без перебільшення найзначніше свято
українства - День Незалежності України.
Того історичного дня 24 серпня 1991 року Україна стала самостійною,
стала творцем власної долі, нам повернуте горде ім’я – Українці.
З того часу світ відкриває для себе землю з доброю і ніжною назвою –
Україна. Перед ним постала держава з давньою історією, оригінальною
духовною культурою, працьовитим миролюбним народом.
Учениця: – До тебе лину серце, Україно!
Горнусь до твої вічності краси.
Живу тобою я, бо в мене ти єдина.
Немов цілющі крапельки роси.
Учениця: – Я відчуваю подих твій, земля!
Усю твою красу неповториму.
І шепіт ніжний трав і подих вітерця –
Усе люблю і серцем вічно лину.
Учень: - Слався великий вкраїнський народе,
Щедрий на пісню і доблесний труд.
Світить яскраво нам сонце свободи,
Рабський навіки позбулись ми пут.
Учень:- Я твій майбутній захисник,
Тому до лінощів не звик.
Любов до тебе зберігаю,
Від ледарів оберігаю!
Учениця:- Маленьке серденько моє
Для тебе , ненько, б′ється,
Для тебе серденько моє
Радіє і сміється!
Учениця:- Можливо, я ще замала,
Але книжки читаю.
Вивчаю мудрості слова,
Бо рідну мову знаю.
Всі разом.
Ми - українці!
Гордо несемо Вітчизни ім′я.
Разом могутні, разом ми сильні.
Велика родина і дружна сім′я!
Учениця: - Ти моя свята молитва
Ніжна люба, рідна і близька
Ти моя прекрасна мрія вічна
Україна – матір і сестра
«Молитва за Україну»
/Велично звучить "Молитва за Україну" („Боже Великий; єдиний, нам
Україну храни”) муз. М.Лисенка/
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
Учениця: - Я, Україна, молода держава
Зоріє жовто-синя честь моя.
Нехай на цілий світ про мене слава,
Лунає наче пісня солов’я.
Я, народилась, з Вашої любові:
Із сонця, із калини, із роси,
Несіть мене як зірку світанкову,
Як символ миру, щастя, і краси.
Вчитель: - Отже, ми живемо у вільній і незалежній Україні, у нашому спільному і затишному великому домі. Живемо за законами любові, дружби, миру. І щоб розвивати свою країну, зробити з неї квітучий сад, успішну державу у світі, усім нам необхідно творчо і плідно працювати, а вам, діти, добре навчатися, щоб стати будівничими і творцями своєї України, нашого спільного дому, в якому усім нам випало щастя жити.
Учень: - Наш спільний дім — це Україна.
Тут наш лунає сміх і спів.
Вона для нас одна-єдина,
Бо це земля моїх батьків.
Учениця: - Земля батьків — це Батьківщина.
Ми знаємо з дитячих літ.
Звідсіль веде мала стежина
В безмежний розмаїтий світ.
Учень: - Та, де б не був в далекім краї,
Як добре не жилося б в нім.
Розлука завжди серце крає
Й колись покличе в спільний дім.
Який пригорне і зігріє,
Віддасть частиночку душі.
Так тільки рідний дім уміє…
Тому сюди завжди спіши.
Учениця: - І спільний дім тебе впізнає,
Повіє вітерцем легким.
Зустріне свіжим короваєм,
До ніг простеле рушники…
Всі. Наш спільний дім — це Україна!
1