Виховний захід "Україна починається з мови"

Тема. Україна починається з мови

Мета:

• усвідомити важливість досконалого вивчення рідної мови, повторити тернистий шлях української мови;
• розвивати навички виразного читання, мислення, творчість учнів;
• виховувати повагу та любов до рідної мови

 

Обладнання: презентація із аудіо- та відеоматеріалами

 

Хід заходу

 

Звучить пісня «Мова» із репертуару  Р.Кириченко у виконанні вчителя

 

Мово рідна, світи  в ріднім домі

Крізь зболений час і духовні руїни,

Вертайсь, рідна мово, у серце народу,

У душу Вкраїни…

Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде  в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як  стихне вона в голосах?

 

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська…

 

Мово рідна, квітуй і шануйся

Любов’ю воздай всім народам і мовам,

З тобою я плачу, з тобою сміюся,

О ріднеє слово!

 Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде  в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як  стихне вона в голосах?

 

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська…

 

  Учитель:  Народжується нове життя… Схилилась над колискою мати, і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови переливаються в її кровинку. Пестливі, ніжні руки матері, її лагідний голос — то вже є спілкування, через яке створюється неповторний емоційний світ єднання поколінь, світ, у якому живе рідне слово. Дитина ще нескоро вимовить його, але в дитячу пам'ять уже влилися звуки рідної мови.

   Рідна мова! Всім світом ти визнана за одну з найзвучніших мов. Ти тому така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком і вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу. Тобою написані невмирущі твори геніїв.

 

Все в тобі з'єдналося, злилося,
Як і помістилося в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі кила,
Щоб підносить правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости, не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.

 

 

Українська моя рідна мово,
В кожнім слові твоїм - цілий світ!
Бачу барви у нім веселкові
І калини червоної цвіт.

А ще небо блакитне, бездонне,
І Ярило, й пшеничні поля,
Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –
Вся моя українська земля!

Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Українська мова – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості.

Преегляд відео «Цікаві факти про українську мову »

Стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу. Майже 300 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого.

Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В'язнили, кидали за грати,
Зробить калікою з калік
Тебе хотіли, рідна мати.


А мова не корилася царю –
Ані царю, ані його сатрапам,
З орлом двоглавим стаючи на прю,
Що брав її у пазуристі лати.
Плюндрованій, не давали прав,
Немов на звіра, об'являли лови.
Орел впивався в душу, тіло рвав –
Він був безмозкий, хоч і двоголовий.

Виходить дівчина Мова і учні із таблицями

• 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
• 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
• 1876 р. –  Емський указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень
• 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
• 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

       1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план

 

Учні з табличками «притискають» Мову, вона ухиляється, вони- переможені

 

Мова

 

Я- Мова , Українська мова,

Як бачите, розквітла і жива,

Для почуттів і мрій першооснова,

Не розгубились ще мої слова…

 

Мене неславили, з мене знущались, били,

В вогонь кидали, брали ще й на глум,

Але убити так і не посміли,

Не відібрали в мене світлих дум!

 

Не підкорилася, рабинею не стала,

Не втратила краси своєї суть,

Усі страждання й біди увібрала,

Й нащадки славу вік мені несуть!

Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.  Як часто трапляється у житті, коли він чи вона, виїхавши за межі своєї країни, забувають рідну мову, цураються свого коріння

Інсценізація поезії Володимира Сіренка «Балада про перевертня»

 

Автор: Ой за ворітоньками тітка Харитина.

Билася, мов горлиця, виглядала сина.

Мати

Зранку виглядаю, лиш зоря заграла,

 А його не видно, а його немає..

Хлопчаком в Росію виїхав блукати.

 І забув дорогу до рідної хати...
Тільки прилітають із країв далеких

щовесни до мене стомлені лелеки,

Та іще дві ластівки під зруділу стріху.

На легку розраду, на веселу втіху.
 

(У глибині сцени з'являється юнак, розігрується сцена зустрічі матері і сина.)

Автор
І, почувши, мабуть, матері зітхання,

Син таки приїхав рано, на світанні.

Йде він через поле, йде він попід гаєм.

Тітка Харитина з хати вибігає.

 І летить назустріч, наче біла птиця,

Простягає руки, чорні від землиці,

До свого серденька сина пригортає

Мати. Милий мій лебедику, як живеш, питаю?

(Син відсторонюється від матері)

Син : В общем я живу неплохо.

Ну зачем маманя эти слезы, вздохи...

Автор
Мати заніміла.

Мати. Що це він белькоче?

Автор: Уночі не спала, виплакала очі.

А як засиніло у долинах зранку,

 Відшукала в скринях нашу вишиванку.

 Випрала, на сонці вигріла сорочку,

Мов колись у біле одягла синочка

 Й повела за луки, у густу діброву,

 У проміння щедре, у росу ранкову.

 Заспівали сину солов'ї про літо,

Посміхнулось небо, уклонились квіти,

Закружляло всюди маєво зелене.

Син просяяв раптом …

Син. Вибач,  рідна нене!

Кажуть, у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити мову. Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його - перестанемо бути народом, нацією. Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає. Не забуваймо імена тих, хто пішов у вічність, борючись за право називатись українцем, бажаючи бачити свою державу вільною та незалежною, а мову - пишною квіткою серед інших мов.

Живучи в складний час, наша мова – це та основа, яка об’єднує всіх, хто любить Україіну.

Виконується танок на слова пісні «Мова єднання» Н.Бучинської

   Українська мова – неповторна і до кінця не вивчена. Наша українська мова належить до найбагатших мов світу. Багато зробили для її вдосконалення визнані представники Народу, освічені люди різних часів - письменники, вчені, видавці ... Ми з вами одержали у спадщину багату, розвинену, гнучку українську літературну мову. Нею можна висловлювати все: від найскладніших і найновіших термінів до різноманітних відтінків людських почуттів. Тож потрібно уникати у своєму мовленні суржика, дбати про чистоту нашої мови, щоб не вийшло так як у гуморесці П.Глазового «Кухлик»:

КУХЛИК
Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші — не мина жодної крамниці.

Попрохав він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця: — Што? Чево? Я не понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, Той, що з боку смужка.
— Да какой же кухлик здесь, Еслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:
— У мене єсть свой язик, Ні к чему мне мова.
1 сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,

бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

 Кажуть, людина щаслива, якщо її розуміють. Бо від того, наскільки ви знаєте мовні закони, вмієте чітко й переконливо висловити свої думки і зрозуміти інших, залежить ваше майбутнє. Справжня людина виростає з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження. Користуйтесь рідною мовою,плекайте, шануйте, ніколи і ніде не забувайте цей найдорожчий скарб.

НЕ ЦУРАЙТЕСЬ МОВИ
Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця.
Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
Бо ж така багата,
Українська мова,
Неповторна, і крилата,
І така чудова!
І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками.
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній — батьки і діти.
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу.

Дійсно, допоки у наших серцях живе мова, доти живе український народ. Україна починається з мови!

Звучить пісня «Ти у серці моїм, Україно!» у виконанні вчителя,

Я зійду колоском на землі,

Що так пахне полином,

Теплим літнім дощем

Упаду на родючі поля,

Все для тебе зроблю,

Тільки б ти ожила, Україно!

Ти для мене як мати,

Єдина і рідна моя!

 

Приспів:

Ти - у весняній красі,

Ти - у прозорій сльозі,

У червоній калині,

У піснях солов'їних,

Ти у серці моїм, Україно!

 

Я з вітрами надій

Над тобою розвію тумани,

І дорогу любові

До серця твого простелю,

Зачарую тебе

Найщирішими в світі піснями,

Синє небо до тебе,

Вкраїно моя, прихилю!

 

Приспів.

 

Рідна земле моя,

У майбутнє твоє я дивлюся,

Треба жити у злагоді,

Сестри мої і брати,

Бо земля в нас одна

І за неї я Богу молюся.

Тільки взявшись за руки,

Вкраїну врятуємо ми!

 

Приспів.

Ти у серці моїм, Україно!