Виховний захід. Вечір-реквієм. На захисті рідної землі.

Виховний захід. Вечір-реквієм. На захисті рідної землі.

Мета: виховувати глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що  відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, повагу, толерантність до інших   народів, віру в краще майбутнє України.

Наочне оформлення: національна  символіка: Державний  Прапор, вишиті рушники. Малюнки дітей.
Музичне оформлення: пісня «Україна» музика і слова Т. Петриненка,  пісня і відеокліп    «Україна – це ми» слова Ю. Рибчинського, музика Н. Петраш у виконанні К. Бужинської, відеофільм «Дай Боже нашим солдатам», відеокліп «Україна», відеокліп «Повертайтесь живими», Моцарт «Реквієм», пісня «Мамо, не плач» слова О. Максимишин, музика М. Олійника, відеокліпи «Любіть Україну», «Земля роду нашого».
Технічні засоби: мультимедійна установка.
Форма проведення: вечір – реквієм.

Ведучий1 Вітаємо вас на нашому заході   присвяченому воїнам які воюють, воювали і полягли на сході України Захищаючи нашу землю.

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня.

А ніж земний  пустині рай.

Нема без кореня рослини,

А  людей без батьківщини.

Бородьба не за щастя вже навіть іде – за життя!

Бой ого забирають.

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю.

Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де так еще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?...

Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!

Ведучий2 25 років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що  у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.Ми з вами не знали дуже багатьох слів пов‘язаних  з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої хлопці що зі зброєю захищають східний кодон України. Лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери  на плечах яких тримається наша армія.

Ведуча1 Слова « Слава Україні- Героям Слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани  найкращим, котрі  у найважливіший  момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням  справжнього патріотичного подвигу.

Коли перед очима кадри з новим, фото поранених  та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі ми розуміємо, що вислів  « душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучаної    історії  української нації не просто словами з гіму, це стало станом душі.

 Ведуча: 2
Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!
Ведуча:1  З березня 2014 року наша країна  знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.  Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об‘єднався нині проти російського агресора.  Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, воїни.
Ведуча2: Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. 
(Перегляд відеофільму. «Дай Боже нашим солдатам»)

1 Ведуча: Багато синів, наших земляків, пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.
(Автор  читає вірш «Повертайтесь живими»).

Повертайтеся живими!
Молитися я не втомлюся
За Україну і за Вас.
Вам до землі я поклонюся,
солдати, Ви - це все для нас.
 

Спасибі, що ходжу до школи,
а не шукаю укриття.
Спасибі вам за спокій вдома,
просто спасибі за життя.
 

Для нас немає тут загрози:
тут тиша, мир, а там - війна...
І біль, і страх, і сум, і сльози,
смерть, жах, скалічене життя.
 

Лиш три години розділяють
Вас від домівки і родин,
що щиро люблять і чекають
своїх синів, батьків, дідів.
 

Я б і сама пішла служити,
шкода, що не беруть дівчат,
тож залишається молитись
За Ваші, воїни, життя.

(Перегляд відеокліпу «Повертайтесь живими»)
2 Ведуча: В результаті бойових дій за даними ООН на квітень 2015 року в Україні загинули понад 6 116 людей, ще 15 тисяч 474 людини отримали поранення. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

1 Ведуча. Дані про загиблих і поранених є приблизними - реальні цифри можуть виявитися значно вищими, оскільки сотні людей вважаються зниклими безвісти, а сотні тіл ще не опізнані. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

2 Ведуча. Приблизно 400 мирних жителів були вбиті в результаті обстрілів житлових районів, а також внаслідок підриву на мінах та інших пекельних знаряддях вбивства. Більше того, уже тепер відомо, що ті знаряддя ворог почав маскувати під вигляд дитячих іграшок... 

1 Ведуча. Нині нараховується близько 1,8 млн біженців і внутрішніх переселенців зі сходу України.

2 Ведуча.Близько 5 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги в Україні. До них належать як ті, хто живе на окупованих проросійськими збройними формуваннями територіях, так і переселенці.

1 Ведуча:  Наша земля втратила  ___ своїх синів, які загинули на Сході.
У пам’яті земляків ці громадяни  назавжди залишаться мужніми героями, які з честю виконали головний обов’язок чоловіків – захист рідної землі.

Ведучі на фоні музики Моцарта «Реквієм» читають повідомлення про загиблих:___

Мати – Україна:
В минулому моєму стільки сили, а нині - муток і печаль одна,
Я – мати, я під серцем вас носила, життя ж дала для щастя і добра.
Народе мій, чом ти без пам’яті і віри?
Блукаєш в темряві, в імлі,
Забувши про святе в житті і світі,
Чи знайдеш собі щастя на землі?
Коли життя знов набирає сили,
У всі свята нехай вогонь палає,
І безіменні ті стрілецькії могили
Хай вдячна пам’ять ваша звеличає!

2 Ведуча:  Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.
1 Ведуча:   Вшануємо пам’ять наших земляків хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання.)

Виходять троє учнів.
Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.

І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.

В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей заклик, як Божий наказ!

1 Ведуча:  Не плачте, мамо! Ваш син не прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

Виконується пісня «Мамо, не плач».

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанку в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову Ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

1 Ведуча:  Саме в ці дні вирішується доля країни, і кожен її громадянин може зробити свій внесок в боротьбу за мир. Самий простий спосіб – підтримати українську армію.

2 Ведуча: Учениця написала вірш «Герої будуть жити у наших серцях»

(Автор читає вірш)

Герой не вмер, він - у серцях!
Вже мати не побачить сина
І не обійме, як завжди.
Стоїть цинкова домовина,
у ній єдиний син лежить,
а мати пада на коліна,
не в силах стримать сліз кричить:
«Що ви зробили з моїм сином?
Верніть його мені, верніть!»
Знесилена втрача свідомість.
Перед очима - син. Живий.
Одразу все втрача  вагомість,
Лиш тихий шепіт: «Рідний мій».
А син підходить, обіймає,
бере за руку, мовить їй:
«Не плач, матусю, я благаю,
життя віддав за спокій твій,
за мирне небо на Вкраїні
І за майбутнєє дітей.
Не плач, і буду я спокійний».
І тихо рушив до дверей.
Вже мати не обійме сина,
Та сліз нема в її очах,
Бо син поліг за Україну.
Герой не вмер, він – у серцях!

1 Ведуча:  Наш навчальний заклад  не залишився осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. Постійно  проходять акції «Лист пораненому», «Лист воїну АТО», «Діти – воїнам АТО». Учні  написали тисячі листів, збирали теплий одяг, гроші, продукти для воїнів АТО та пораненим бійцям у шпиталь.
2 Ведуча:  Запрошуємо до слова бібліотекаря нашої, представника волонтерського руху в нашому місті.
1 Ведуча: Своє ставлення до Батьківщини, тривогу за її долю   старшокласники  відобразили  у  відеокліпах  «Любіть Україну», «Земля роду  нашого». 

(Показ  відеокліпів «Любіть Україну», «Земля роду нашого»).

2 Ведуча:  Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та 
Молитва за Україну

Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.
 
Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою златоглаву,
Що по груди в тополях стоїть.

Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроду твою калинову,
Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам'ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Пломінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, у Твоїм часоплині
Все минає - ридай, не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай.

1 Ведуча: Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації  і мови.  Ми – єдина Україна!

2 Ведуча: Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.
(Показ відеокліпу і звучить пісня «Україна – це ми».)