Виховний захід "Вінок слави для Тараса Шевченка"

Сценарій виховного заходу

для 4-го класу

 

 

Підготувала

учитель початкових класів

Харківської ЗОШ

Щербина О.М.

 

Тема: Вінок  слави  для  Тараса  Шевченка 

Тарасова доля – то правда жива.

Шевченкове слово в віках не старіє…

 Ми Шевченка славить будем

 і ніколи не забудем.

 

Мета. Ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Вчити дітей добирати необхідний матеріал з літератури. Працювати над розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння зв'язно висловлювати свої думки. Розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

 

Оформлення: Святково прибрана світлиця. Портрет Тараса Шевченка, рушники серветки. Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря. Виставка його творів ілюстрації. Хлопчики і дівчата у вишитих сорочках і блузках.

Хід заходу

(Звучить пісня «Про Україну»)

Ведучий 1:Україна! Найрідніша,найдорожча,найкраща у світі рідна земля!Земля- де ми народилися і живемо,де жили і працювали наші предки.Земля ,яка дала світові геніального поета,художника,борця за волю - Тараса Григоровича Шевченка.

 

Ведуча 2:Україна…Це тихі води і ясні зорі,зелені вишневі сади,білі хати і лани золотої пшениці...- так велично оспівані великим Кобзарем

 

Ведуча 3. Україна – це розкішний український вінок  із рути і барвінку,над яким світляться яскраві зорі невмирущої слави вірному синові українського народу Тарасові Григоровичу Шевченку.

Тарасова доля-то правда жива,

Шевченкове слово в віках не старіє.

Тож гостинно запрошуємо Вас до нашої світлиці.

 

Ведучий 1 Давайте разом відчуємо вогник  поезії славного Кобзаря,який схожий на полум’я свічки ,що запалює душу кожної людини.

(Звучить музика та вірш Бригільського)

Учень 1:     Мова українська – то Шевченка слово,

  Лесі  Українки і Марка Вовчка.

Учень 2:     Мова українська – то дарунок Бога,

  Це барвисте слово генія Франка.

Учень 3:     Мова українська – це і степ широкий,

  Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Учень 4:     Мова українська – океан глибокий

  Мудрості народу – вічної краси.

Учень 5:     Мова українська – берегиня наша,

  Пісня материнська, голос немовлят.

Учень 6:     Мова українська – це достатку чаша

  І найбільше свято із відомих свят.

(З'являється  дівчинка в українському вбранні,підходить до портрету,в руках тримає Кобзар)

Учень.1

Над «Кобзарем»

Тихо надворі.

ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне

верба височенька.

Наша Оленка

відкрила «Кобзар»,

вголос читає

Тараса Шевченка

Ген за рікою

синіє гора,

В небі веселка

розквітла казково.

Ніжно вплітається

в гомін Дніпра

добре і щире

Шевченкове слово.

 Вадим Скомаровський

Учень 2.

ШЕВЧЕНКО

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду:

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Ось чому в сім'ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Максим   Рильський

Дівчинка:

В вінок Слави Кобзареві

Я квітки вплітаю

В знак пошани і любові

Грона темні калинові

Я до нік складаю

 

(Дівчинка прикріплює грона калини на рушник)

 

Ведучий 2: 

Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.

 

(Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої”.Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

 

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

 

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)

 

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

 

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

 

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

 

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

 

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

 

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові піднімаються і виходять зі сцени).

 

Учениця 1:    9 березня 1814 року в с.Моринці на Черкащині,в сім'ї  кріпака народився
                        Тарас Шевченко

 

Учень 2.

В похилій хаті край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати ,вбита горем.

Учень 3.

Не на шовкових пелюшках

Не у величному палаці -

В хатині бідній він родився

Серед неволі тьми і праці

 Учень 4.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась.

Учень 5.

І Бог почув молитву ту

І в руки хлопцеві вручив

Співецьку й чародійну ліру.

 

(Зявляється дівчинка і вплітає квітку  в вінок слави Т.Шевченка,промовляючи слова)

 

• Я дарую квітку у вінок Слави Кобзареві за його любов і пошану до рідної неньки,братів і сестер.

 

Ведуча 3.

Через все своє життя Т.Г.Шевченко проніс світлий образ своєї мами.Коли йому було 9 років-вона померла,а вже в 11 років- пішов із життя батько.Він залишився круглою сиротою.Ким тільки малий Тарасик не був: і пастухом,і погоничем,і  воду носив школярам.Ось рядки із його поезії:

 

Учень 6.

Чи можна забути ту пісню,що мати співала

Чи можна забути ту стежку до хати

Що босим колись протоптав…

Учень 7.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим…

Ведуча.1.

«Як би знали паничі..»

…Там матір добрую мою,

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

 

“Мені тринадцятий минало” Сценка (початок)

 

Оксанка. Чом же плачеш ти? Ох дурний Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй ти читаєш, найкраще за всіх Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх співаєш, ще й кажуть малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

 

Тарас. Еге є малярем.

 

Оксана. І ти розмалюєш нашу хату?

 

Тарас. Еге є. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем.

 

Оксанка. Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!

                        (сміючись вибігає ,а за нею і малий Тарасик)

 

Ведучий 2: А як хвилювали  юну уяву поета чуті з дитинства від дідуся перекази про чумаків та гайдамаків, хіба могло минути безслідно для його вразливої душі знайомство з літописом Величка чи з творами Сковороди? Все це невичерпно живило Шевченкову творчість, все це входило у світ його поезій.

 

Ведуча 3.

Україна  для Шевченка – це рідна мова,старенька хата,рідне село,вишневий садок. «Оспівані в піснях,оповиті легендами вони завжди були символом добра та надії.Перебуваючи далеко на чужині, в засланні, Кобзар згадував і садок вишневий коло хати, і рідну оселю…Послухайте,не зважаючи на заборону писати українською мовою.він ці поетичні твори писав ,писав і писав…

 

Учень 8:

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить”

Учень 9.

 

Село! І серце одпочине.

Село! І серце одпочине.

Село на нашій Україні —

неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

а на горі стоять палати,

неначе диво. А кругом

широколистії тополі,

а там і ліс, і ліс, і поле,

і сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає над селом.

Тарас Шевченко

 

Дівчинка: А цю квітку у вінок Слави Кобзарю  я вплітаю за невичерпне джерело любові до рідного народу,рідної Землі,рідної мови.

 

Ведучий 1.

Тарас Шевченко – наша душа ,наша мудрість ,наша сила. На його долю випало чимало поневірянь,страждань,але він був незламним і вірним своєму народові.

 

Учень 10

«Розповідь про Тараса»

В дикій пустелі                                                               Хотів Тарас волі

Далеко від нас                                                                 Народу своєму

У царській  неволі                                                           Бо горе!Сльози були

Карався Тарас                                                                  Навкруги

Спитаєте,діти,                                                                  Бо волю скували царі в ланцюги

•  Навіщо? Чому?
• Вставай ,мій народе,

Вставай,не барись

Промовив Шевченко

За волю борись

 

                                                               Жени царя-ката

     Вогнем осліпи….

  …Забрали в солдати,

Загнали в степи

(Виходить дівчинка .)

Дівчинка.

Вплітаю квітку в вінок Слави-за вічний дух боротьби за Україну.

 

Ведучий 2: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

( Виходять 3 дівчинки ,вплітають 3 квітки)

 

Ведучий 3:На Тарасовій могилі у будь-яку пору року свіжі квіти. Ми теж сьогодні склали букет - символ нашої пам'яті, нашої любові й шани, нашої безмірної вдячності. (Показують вінок з отриманих пелюсток. Діти ставлять квіти у вазу до портрета Т. Шевченка).

Ведучий 1.

Минає 204 роки від дня народження Великого Кобзаря. Слава Шевченка – живе між нами.

Ведучий 2.

Любов до поета- незгасна!

 

Ведучий 3.

Вдячність – Бемірна!

 

Разом ведучи

Заповіт – вічний!

 

(Звучить «Заповіт». Діти з квітами піднімаються на сцену і ставлять їх у вазу.)