Виховний захід: "Вода її живильна сила"

Мета:  пізнати минуле своєї держави, зберігти духовний набуток  для наступного покоління,  збагачувати уявлення школярів про обряди та звичаї українського народу,  підтримувати інтерес до фольклорної обрядової творчості; виховувати любов до рідного краю, українських традицій. Розширити уявлення учнів про роль води у житті людини, виховання бережного відношення до водних ресурсів. Ознайомити з найдивовижнішими місцями України.

Обладнення: мультимедійний комплекс, презентації про ріки, озера, водоспади. Записи  українських пісень. Записи журчання води. Світлини з теми.

(Лунає запис журчання води)

Вихователь:Вода! ЇЇ живильна сила, Дала нам силу і тепло,

Вона життя у нас вселила,  Принесла у життя добро.

 І пронеслась вона рікою, Що народила то знесла,

Своєю мокрою рукою, Життя у хвилі віднесла.

Стихійне лихо, горе,  сльози…

… А сльози, чистої води, Вода руйнує та лікує,

, Вода бере і віддає.  Бурхливо річка протікає,

Життя своєю стежкой йде, Життя іде і все минає,

Вода тече і віддає…

1дитина: За міфами й легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу — у вигляді первісного “синього моря”. Саме з неї з'явилися за волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності й заодно плинності часу.
Вода, як і хліб, є даром Божим. У народі кажуть: "Був би хліб та вода, то і голоду не буде''. У замовляннях, молитвах люди зверталися до води.  Здатність води до очищення лежить в основі багатьох обрядів, і календарних, і родинних.  До води  звернено  чимало  замовлянь  із проханням  очистити  людину . Кожну водойму — річку, озеро, ставок, копанку, криничку — люди називали словом "дунай" (від перського dhunі, don — річка). Наприклад, у "Слові о полку Ігоревім"  читаємо : На дунаї Ярославнин голос слишиться.» "Дівиці поють на дунаї".

 А у всім відомому  хороводі "Подоляночка" є слова:"Піди  до дунаю, бери дівку скраю".

Тому так багато річок у своїх назвах мають спільне сполучення "дн": Дніпро, Дністер,  Десна,  Дон,  Дінець,  Двіна,  Дунай  і  ін. 

(лунає запис пісень про річки «Реве та стогне Дніпр широкий»)

  Проте були й суто міфологічні ріки, як Забить-ріка у росіян, Лета у давніх греків тощо. У піснях Дунай оспівується як позначення якоїсь прекрасної країни,  тридев'ятого царства. Згідно багатьох  легенд, Дунай  протікає посеред раю. За однією з болгарскьих легенд, він  витікає з-попід  кореневища світового древа — велетенської  золотої  яблуні .

 Вихователь:  У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода, чиста, джерельна — жива. Нею очищуються, п'ючи  її  чи купаючись у ній, набираються здоров'я. Очевидно, до цього ряду можна віднести й цілющу росу. Стояча вода, у трясовинах, болотах, — мертва. Таку воду населяє  всяка нечиста сила, на неї в замовляннях шептухи посилають хвороби. Вода в цьому випадку є символічним синонімом  хаосу,протилежності  білому  світові.

Вихователь: Давайте згадаємо казки , де згадується вода.(варіанти відповідей )                                              

Цікаві уявлення існували про вододіл між цим і тим світами. Вода є посередником між білим світом і світом померлих. На той світ у казках можна потрапити через криницю або переправившись через річку чи море. Вірування, згідно з якими вода була шляхом на той світ, відобразились у стародавньому обряді поховання, коли мерців клали в човен, а той човен або пускали на воду, або спалювали. Це повинно було прискорити й полегшити переправу душі на той світ.

1дитина: За міфами й легендами різних народів, вода  існувала ще до створення  світу — у вигляді  первісного “синього моря”. Саме з неї з'явилися за волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності  й заодно плинності часу.
В українській колядці про це співається так:
Як ще не було початку світа,
То ще не було неба, ні землі,
А лишень було широке море,
А на тім морі  явір зелененький,
На тім яворі три голубочки,
Три голубочки раду радили:
-Як би ми, браття, світ поставили?..
Воду наші предки називали Святою. У  всіх народів  вона була обожнювана, як сестра Сонця, тому що дає життя всьому сущому на землі, приносить велике добро, робить землю родючою.

Вихователь: Вода . З  нею ми кожен день зустрічаємось. З народження ми пов»язані  з нею. Вода в українських обрядах має велике значення.  Жоден обряд в українській родині чи громаді не обходився без води.

 Усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше  людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі  після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього  достойного життя. Свячена вода  неодмінно має бути присутньою під час освячення  храмів, житлових і  господарських  будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Біля води проходило життя людини. Вона була потрібна, щоб готувати їжу та   для биту. Нею поїли домашніх тварин та  птицю. Вона була потрібна  для вирощування  огородництва та  садівництва.

Біля води проходили  усі важливі для людини події.

Молодь, як правило, призначала побачення біля води.Освідчувались у коханні також біля води. Вода повинна чути хороші слова:

З тобою колись чули спів солов'я, 

води напились ми з того ручая.

Зустрілися знов біля тих яворів,

де нам про любов струмок цей розповів.

У слов'ян часто брали шлюби над водою. Іноді дівчину-наречену викрадали саме біля води. Кладка через річку ще й тепер щасливе місце для побачень:

На весіллі молодим переливають дорогу до церкви.

Обоє очищаються, вмиваючи одне одного біля криниц/або перепливаю­чи річку.

На воду бабусі -знахарки зливали віск, олово, знали, з якого джерела, о якій порі брати воду на зле і на добре.

На побратимство обмінювалися чашами з водою, випивали до дна, ставали однодумцями.

Хлопця,кропили свяченою водою , коли  виряджали  до війська. Ось послухайте  народну пісню:

(лунає запис пісні «Їхав козак за Дунай»)

 Особливе ставлення у нашого народу до криниць.За криницями доглядали, щороку чистили їх. Восени, коли основні роботи у полі були закінчені, збиралися чоловіки, жінки і прочищали.  Вода була чиста і прозора, дно було видно. . Криниця була завжди місцем, де сходилися, щоб розповісти новини, подорожній міг тут втамувати спрагу і відпочити, молодь призначала тут побачення.

(На екрані світлина М.Тимоненка «Суперниці»)
Криниця у народі була символом чистоти і святості, тому найчастіше домовлялись тут парубок з дівчиною про весілля. Криниця оспівана у легендах, піснях, у поезії.

Вихователь:  Назвіть, які ви знаєте пісні про криницю?
2дитина:„Ой у полі криниченька”, „Глибока криниця”, „Ой у полі три криниченьки”, „Розпрягайте, хлопці, коней”.
Вихователь:
За мотивами народної пісні „Ой у полі криниченька” є чудовий петровський розпис В.Глущенко (показує розпис). Ви бачите, з якою Любов’ю зроблено цей розпис. Криниця, оточена квітами, сама нагадує квітку. А скажіть, як прикрашали українці криницю?

Відповідають діти ( Біля криниць садили калину, любисток та м’яту.
Обсипали стежку жовтим піском, обкладали камінцями.
Біля криниці ставили лавку, щоб можна було посидіти, відпочити.

Вихователь: Давайте послухаємо українську народну пісню „Розпрягайте, хлопці, коней”.
(Слухають пісню).
А які ви знаєте синоніми до слова „криниця”?
Дитина:Колодязь.  

Вихователь : Дійсно,  колодязь.  А від якого слова походить слово „колодязь”?
Дитина : Колода.
Вихователь:У давнину цямриння  криниці вирубували із колоди, робили такі жолоби і вправляли в землю, щоб земля не осувалася. Можливо, звідси й походить назва „колодязь”. А ще можливо, від того, що клали біля колодязя видовбані колоди для водопою худоби, птиці.
Воду набирали із криниць за допомогою різних пристроїв. Назвіть, які з них ви знаєте?
Дитина : Коловороти  або корби, журавлі.

Вихователь: Пропоную роздивитися світлини з різними видами криниць і колодязів.

Українські криниці, мов очі, задивились у далі небесні, в них зірки заглядають щоночі і дарують їм силу чудесну. І жінки на воді непочатій на світанку чар-зілля варили, на весілля пекли короваї, а на свята — у храмах святили. Криниці українські, як совість: те що чують — нікому не скажуть, тож закохані йдуть, як на сповідь, їх криниці ніколи не зрадять. Криниці українські, як очі, тут калина милується вродою, в них купається місяць охоче й відпливає за обрій з погордою. Українські криниці, як душі, напували вологою чистою, і робили людей небайдужими, та давали їм сили, щоб вистоять.

 Водице-кринице!
Ти обмиваєш луги-береги,
Коріння, креміння, біле каміння,
Умий рожденного, хрещеного (ім'я)
Від усякої нечисті, від усякого бруду!
( На екрані світлини з теми.)

Чистили джерела. Вони не замерзали і взимку. У багатьох людей були свої невеликі копанки. Господарі копали їх самі, а водою вони заповнювалися природним шляхом. Земна вода поєднується з небесною. Тому оберігаючи земну воду, будемо мати й небесну. Біля води садили верби. Вони своїм корінням очищали воду.

3 дитина:  Вчувається, що плаче у саду

мурована, стара криничка.

Я подумки до неї знов іду,

— води черпнувши, умиваю личко.

Вона в посуху напувала всіх,

водицю всю, до краплі віддавала!

Закинули... Забули... Чи не гріх?!

Вона ж людей від смерті рятувала.

4 дитина:Парапсихології довели: якщо людина ставиться до води по-Божому, то вода, що є в організмі, в разі небезпеки відводить зло, робиться невидимим щитом, захищає.

Забруднена нечистотами вода (стоками від ферм, хлівів, підприємств) попадає у великі водойми, з яких беруть воду мільйони людей і отруюються тими нечистотами.

дитина:Вода широко застосовується в обрядах.
Лікувалися і водою, над якою читали молитви. "Намолену" воду можна пити, обливатись, кропити місця, де відчувається щось недобре. Часом хвора людина для того, щоб вилікуватись, копала криницю.Після роботи в полі, на городі вимиєш ноги водою, а ще краще покупаєшся — втому як рукою зніме.

 Коли давали напитись комусь води, казали при цьому: "Пийте здорові".Багато недуг лікують за допомогою ванн з цілющими травами. Корисним є плавання у басейні, річці, на морі.Бабусі не радили купатися у річці зранку. Найкраще це робити під вечір.

Науковці багато років вивчають склад й відмінності води. 

Вода може змінювати свою структуру. Рухаючись по спіралі, вона постійно оновлюється. При спіралевидному рухові води у природі виникає електричний потенціал, який запобігає росту бактерій. Коли вода біжить прямим потоком (як, наприклад, із кранів), то вона не має такої властивості. У минулому  спеціально перемішували воду у бочках спочатку за рухом Сонця, а потім проти руху. У такий спосіб вони "заряджали" воду і потім розбризкували її по полях. Така вода сприяла збільшенню врожайності. На практиці дехто перемішує воду у ванні вісімкою — 8. Таку воду використовують для пиття, нею поливають кімнатні квіти, напувають домашніх тварин. Вода в українських обрядах має велике значення.

6дитина:Багато обрядів пов,язано з релігійними святами.Рік почирався з Свята Водохреща.

Завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначаю, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Про Водохреще кожен знає,

 Що в цей дивний день вода Стає освячена, свята І сил цілющих набуває.

 Ідуть в Йорданську купіль знову Дорослі люди, й навіть діти,

 Усі, хто прагне буть здоровим,

 Хто гріх з душі бажає змити.

Корисно теж і нам з тобою Святою вмитися водою,

 Це знає навіть і малеча —

 Таке ось свято Водохреща.

7дитина:Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

На Водохреща освячували воду. Нею кропили худобу, оселю, давали випити хворому. Після обіду молодь збиралася на річці. Хлопці і дівчата вмивали одне одного:Як умиються, то я поберуться".

На Великодень  у освяченій  воді  з крашанками умивались дівчата, щоб  бути красивими та здоровими.  Після Великодня, у понеділок, люди обливалися водою. Досить веселим (особливо для хлопців) є другий день Великодніх свят — так званий “обливаний понеділок”. Хлопці поливають дівчат із відер водою і це дійство має яскраво виражену шлюбну символіку, хлопці намагаються облити саме “свою” дівчину.

Вода ототожнюється зі здоров'ям. Про гарну, здорову дівчину кажуть, що вона “як з води вийшла”. Коли дитина швидко росте, здорова, кажуть, що це відбувається “легко, як з роси й води”. Для хворих влаштовували купання, обливання, вмивання. Їм радили качатися по росі. Росу збирали до схід сонця в день св. Юрія (6 травня), на Купала (7 липня). Лікувалися і свяченою водою — стрітенською та богоявленською. Під перший весняний дощ поспішали, щоб набратися здоров'я на весь рік.

дитина:
Вода є речовиною, з якої виникає все, отож вона про все знає. Цьому потоку всезнаючої  вічності — воді — довіряють дівчата свої вінки-долі на свято Купала. Запаливши свічки, прикріплені на вінках, дівчата спускають їх на воду й дивляться: в який бік вони попливуть, звідти й нареченого чекати. Уявлення про воду як про вічність і нескінченний плин життя відображене і в українських фразеологічних зворотах та прислів'ях. Наприклад, якщо хочуть вказати, що якась подія буде нескоро, кажуть: “Ще до того багато води втече”. Про подію, яка відбулася давно, кажуть: “З того часу багато води втекло”. Про те, що втрачене й не повернеться, говорять, що воно “пішло за водою”. На випадок, коли людина хоче якимось чином повторити те, що було колись, але умови вже змінилися, теж є свій вираз: “Двічі в одну воду не вступиш”. Про те, що безслідно зникло, кажуть, що воно “як у воду вп ало”, а про тих, хто пішов із лиця землі, кажуть, що вони “канули у вічність .

Цілющою є роса, особливо зібрана на свято Ярила (в християнстві – Юрія). Люди знали, що роса вбирає лікувальні властивості тих трав і квітів, з яких вона зібрана. Але ж скільки можна зібрати роси? Зовсім небагато. Тому зібрану росу змішували з джерельною водою. Навіть кількох краплин роси достатньо для того, щоб вода, змішавшись з росою, набула властивостей і енергії роси. Росу наші предки порівнювали із благодаттю Божою. Змоченим у росі простирадлом обгортають хворого, кладуть у ліжко, накривши теплою ковдрою. Росою здавна лікували очі. Щоб не боліли ноги, корисно ходити босоніж. А дівчата, щоб личко було гарним, до сходу сонця вмивалися росою.

Збереглися  знання наших предків закодовані в якнайекономніші інформаційній формі — символічній.Символічні зображення води — це прямі чи хвилясті лінії, або ж так званий “безконечник”. Часто зустрічаємо символічні позначення води на посуді. У вишивці зигзагоподібні орнаментальні зображення внизу рушників, хвилясті візерунки на , наші предки знали й про руйнівні властивості водної стихії. За часів язичництва воді поклонялися, навіть боялися, а тому приносили жертви річкам, колодязям і водяним духам. Усі давні вірування українців знайшли своє відображення у багатьох п рислів'ях і приказках про воду.

Різні людські  якості та вади висміювались та порівнювались з водою.

Під лежачий камінь і вода не тече.
Йому, як з гуски вода.
Схожі, як дві краплі води.
Народні прикмети  дуже точно  розповідають про можливості  води:

Вода м’яка, а камінь пробиває.
Без води і не туди і не сюди.
Від великої води надійся шкоди.
Вода греблю рве.
В решеті води не наносиш.
Вода все сполоще, крім лихого слова.

Вода в одного бере, а другому дає.
Не все переймай, що по воді пливе.
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода тихо пливе.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

 Старші зберігали величезну скарбницю знань про найрізно­манітніші прояви і закономірності Життя, отже, були порадника ми у будь-якій життєвій ситуації. Ці знання передавались дітям урочисто і глибоко шанувались. Нині традиційна передача знань про Життя порушена, сучасна обмежена й недосконала наука та безпомічна офіційна медицина заступають традиційну тисячолітню народну мудрість.

 Давно хрущів над вишнями нема,

Садки вишневі сохнуть поодинці,

Відважний, навіть босий по стежинці.

Уже не вийде в поле край села.

І тратить небо синю глибину,

Міліють чисті криниці і ріки,

А ми з байдужим стомленого віку

В дітей своїх фіксуємо сивину...

... Прокиньмося! Пора. Нове тисячоліття

за мить розкриє двері перед нами
і запитає: Де вишневе віття, чом травень

тихо не йде  хрущами?

Ми з вами також будемо відповідати перед своїми нащадками за те, що не зберегли того, що ще можна зберегти.