Виховний захід "Всі ми українці"

Тема: Всі ми українці

Мета: поглибити знання дітей про героїчне минуле пращурів, виховувати патріотизм та любов до Батьківщини,  формувати  почуття гордості за свій народ,  державу

Форма проведення: Фестиваль

 

Ведучий: Добрий день вам, люди добрі,

Раді вас усіх вітати!

І від серця щирого

Щастя та добра бажати.

(виступ танцювального колективу)

Ведуча: Гляньте, як гостей багато!
Прийшли вони на наше свято!
Радо їх усіх вітайте
І оплесками зустрічайте!

(ВИХІД ДІТЕЙ)

 Є з усіх одна країна

Наймиліша нам усім.

То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

 На свято вас просимо

Гуртом й поодинці,

На свято веселе,

Бо ми – українці!

 Вітають усіх українські малята!
Ми всі готувалися довго до свята:
Вивчали таночки, веселі пісні,
Для вас готували виступи свої

І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі! (вручення  короваю)

 

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

 

 Хоч маленькі ми ще діти,

Мов весняні дрібні квіти,

Величаємо в цю днину

Нашу матір – Україну!

 

 Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

 

 Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина.

Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це Вітчизна наша – Україна!

 

 Рідна моя Україно!

Земле люба і єдина,

Тут Тарасові стежки,

Солов’їні пісні.

 

 Тут калина і верба,

Тут і радість, і журба,

Ніжне материнське слово

І така чудова мова.

 Ніби птаха легкокрила,

Волелюбна і щаслива,

Краю ніжній і святий,

Я люблю тебе, ти – мій!

 Україно величава!

Розквітай на радість всім! (Разом)

(ПІСНЯ)

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

 

 Моя Батьківщина – це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дід мій і я,

Всі рідні і друзів багато.

 

 Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

 

Ведучий: А давайте пригадаємо перші уроки рідної мови від матусі. Звичайно – це колискові пісні.

Ведуча: У цей світ ми увійшли ще малюками

У світ багатий, загадковий і казковий

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.

(Колискова пісня  у виконанні мами із донькою)

Ведучий: Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Ведуча: Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

(Фільм про Україну)

 

Ведуча:  У кожного народу є святині,

Святині є і в рідній Україні:

Батьківська хата, материнська пісня,

Рушник на образах пречистих,

Дівочий віночок, червона калина,

І хліб український – наша святиня.

 

Ведучий:  Вони – наша спадщина, наш оберіг.

Вони – наша гордість на весь білий світ!

 

Сценка «Символи України»

 

Ведуча: ВЕРБА – одне з найпоширеніших дерев в Україні. Наші пращури вважали вербу священним деревом. Вона була символом і оберегом родинного вогнища. Під час буревіїв проти вітру кидали вербову гілку – вона зупинить бурю, вбереже від лиха.

Верба: 

Котики-воркотики всілися рядком.

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Котики-воркотики в мене на вікні.

Котики-воркотики гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики – це вербовий цвіт.

Ведучий:  Калина – це кущ, оспіваний в українських народних піснях як символ дівочої краси.

Калина:

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати.

І впадуть на трави шовкові

Серця сльози колискові

Ведуча: Рушник – символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя. Хліб на вишитому рушникові – то є ознака гостинності українського народу.

Рушник:

На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю.

Щоб легкі дороги

Славили Вкраїну.

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людину.

Ведучий: ВІНОЧОК – український символ. Його одягали дівчата на свята.

Віночок:

Йдуть дівоньки у садочок,

Там зів’ють собі віночок

З рутоньки, з м’ятоньки,

З хрещатого барвіночка,

З запашного василечка.

(На сцені з 'являється  Мати-Україна  і троє синів)

Ведуча: Давно-давно жила жінка і було у неї три сини.

Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю,

Готові були віддати за неї своє життя

Син 1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ

Україна. Ну, що ж, сину, іди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Син 2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися

Україна. Візьми, сину, в дорогу жовто-блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

 

Ведучий: А там, де був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня

Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос.

 Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє,

України слава.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном
Ведуча: А як наш народ вміє сміятися та жартувати...
Гумореска «Чому я спізнився»

Чому я спізнився?
Це я запізнився до вас на урок?
Та знаєте, скільки я звідав морок?!
А ви поміркуйте: уранці спросоння
будильник ударив мене по долоні.
Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,
подушка мені приліпилась до вуха.
Почав я взуватись, а тут черевик
вчинив на всю хату і лемент, і крик:
- Куди ти від мене сховав мою ногу?
- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.
- А вийшов – надворі попав у біду:
дід вишні обносив у нашім саду.
Так я того діда вже так налякав,
що сам на бігу розпанахав рукав.
А потім я довго втікав од кота:
бляшанку чіпляв він мені до хвоста.
Якого хвоста? Кіт же просто не знає
про те, що хвостів у дітей не буває.
А потім зненацька, ще й посеред шляху
накинулась річка на мене, невдаху.
Відкинув я річку подалі від книг,
а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!
Ну й плавала річка у мене на спині – 
аж губи у неї зробилися сині!
А потім… А потім страшна, аж зелена,
копиця з розгону полізла на мене!
А потім… Ось бачьте, під оком – синець!
То в мене з рогатки вціляв горобець!
А потім… Та, врешті, хіба цього мало?
Коли б ви хоч трохи такого зазнали,
то ви б не питали нікого й ніколи,
чого це до хлопців спізняються школи…
В. Моруга

Ведучий: В Українського народу є багато традицій. А найкрасивіша – це святкування Нового року.

Господиня Добрий вечір, добрі люди!

Господар Доброго вам здоров’ячка!

Господиня До нас часто збирається молодь. Щиро прошу до нашого дому!

Сценка « Засівальна»

Чи вдома- вдома

Господар дому?

Співаймо, в Новому році

Щастя й здоров’я бажаймо!

Обіцяв вам рік

Сто кіп пшениці вродити,

Хай же щастить вам

В щасті й здоров’ї прожити!

 

Сійся, родися,

жито, пшениця,

всяка пашниця.

На щастя

на здоров’я,

на Новий рік,

щоб вам родило краще, ніж торік!

Квасоля під стелю,

а льон по коліна,

щоб вам, господарю,

 голова не боліла!

Діти: Україна!

Любі діти, милі діти,

Виростайте, наче квіти!

Білочубі, чорноброві,

Виростайте всі здорові!

Чуйні серцем, чесні, щирі,

Виростайте в дружбі й мирі,

І на радість всій родині,

І на славу Україні!

Ведуча: Ось і добігає кінця наше свято.

Ведучий:  Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Шануй, люби, оберігай

Усе, що зветься…Україна

 

                                           Пісня на добро