Виховний захід « Як тобі доню хустка моя до лиця»

Виховний захід  « Як тобі доню хустка моя до лиця»

Ведучий

7-го грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Свято з’явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі одразу ж набуло статусу всесвітнього..

Як виник День української хустки?

Засновано свято задля об’єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім’ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка

День української хустки почали відзначати лише декілька роки тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України.

Звучить пісня "Зеленеє жито" .

Інсценівка

– Всі оселі  усі  будинки починаються з порогів.

І перш, ніж увійти, за давнім звичаєм вклоніться порогам і давайте промовимо такі слова:

Діти гості вирішили завітати до хати .

 «Пороги, пороги!

З вас починаються дороги.

Дозвольте увійти до хати.»

Господиня дому

Рада вас усіх вітати

В моїй затишній хаті.

Проходьте, сідайте,

Уму-розуму здобувайте.

Син

Добрий день, заходьте до хати!

Ця світлиця святкова сьогодні

Вже готова гостей всіх прийняти.

Дочка

 Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік!

Батько

 Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро.

Зустрінимо хлібом,

Любов’ю і миром!

Сідайте дорогі гості .Мати з ласкавою посмішкою запрошує гостей до столу прибраного вишитою скатертиною та рушниками .

Дівчинка 1

Що таке Україна? За віконцем – калина,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця,

Серед лугу лелека і діброва далека.

Дівчинка піднімає хустку що лежить на лаві (з цікавістю запитує у господарів що це ?)

Дочка декламує вірш Т.Чорновіл « Візьму бабусину хустину»

Візьму бабусину хустину 

На колір – синя синь небес, 

На себе я її накину –  

І в захваті замовкне пес! 

І навіть квіти синьо-сині 

У здивуванні струсять синь, 

Коли в бабусиній хустині 

Ступлю у синю далечінь! 

А синє сонечко на трави 

Застеле сині промінці, 

Такі м‘якенькі і ласкаві, 

Як сині китиці в руці. 

Танець з хустками .

Дівчинка декламує вірш «Українська хустка» Н.Красоткіної

А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані

Як йшли до церкви, вдома та й завжди.

А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і трепла.

Бо голови від спеки закривала

А взимку гріла і несла тепло.

Та від хурделиць ревно захищала,

Щоб затишно у холоди було.

Тож за турботу їх усі любили:

І прикрашали, як могли, усі.

Хустки яскраві діточки носили,

А вже темніші – вдови, бабусі.

Та всі любили хустинки з квітками,

Щоб маками і ружами цвіли…

Тому хустки були завжди з жінками

І навіть в путь останню їх вели…

Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

А в українок і душа лірична,

Бо в ній багато сонця і тепла.

Пісня « Мамина хустка»

Ведучий

 Українська хустка – це справжній витвір мистецтва. Спочатку вона була білою, як терен-цвіт. Згодом почали вишивати шовком, сріблом, золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше використовували червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Іноді траплявся і чорний колір. Примітним є те, що сині нитки ніколи не використовували без червоних.

За давніх часів орнамент на хустках був геометричним, а починаючи з XVIIІ століття, навпаки: для хусток, так само, як і для рушників, увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, волошок, гвоздик. Дуже рідко на давніх українських хустках можна зустріти зображення птахів.

Пропоную і вам спробувати себе в ролі дизайнерів і створити свою власну неповторну сучасну хустину.

Дівчинка

ТЕРНОВА ХУСТКА

Бачу я знову і знову:
жито шумує густе,
мамина хустка тернова
над колосками цвіте.

Хустка схиляється долу,
згадує грізні бої.
Терни вдовиної долі
не пощадили її.

Вишите сіллю-сльозою,
билось тернове крило.
Хустка цвіла наді мною,
жито у просі росло.

Ненько моя сивоброва,
я на край світу стою.
Бачу я знову і знову
хустку тернову твою.

На голубім видноколі
сходить обличчя святе.
Хустка тернової долі
над колосками цвіте

Пісня « Українська хустка»

Мама декламує вірш Оксани Гавури

Українська хустка – оберіг родини,

В ній краса і ніжність квітами цвітуть.

Зігріває хустка маму і дитину,

З нею проводжають у далеку путь.

Українська хустка , як жіноча доля -

Є барвиста, світла, ніжна, мов весна...

А буває чорна, як вдовине горе –

В ній живе самотність темна і сумна...

Українська хустка - диво-дивовижне,

Доторкнись до неї і відчуєш враз

Рідне щось, близьке, вічне і величне,

В ній краса сучасна й давня водночас.