ВИХОВНИЙ ЗАХІД З ІСТОРІЇ «ТВІЙ БІЛЬ, УКРАЇНО - ЧОРНОБИЛЬ» (До дня Чорнобильскої трагедії)

ВИХОВНИЙ ЗАХІД З ІСТОРІЇ «ТВІЙ БІЛЬ, УКРАЇНО - ЧОРНОБИЛЬ»

 (До дня Чорнобильскої трагедії)

МЕТА: навчати дітей вболівати за минуле своєї держави; розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття поваги й пам’яті до трагічних сторінок України.
 

Музично- танцювальна композиція «Рідний край»

(танець різко припиняється звуками дзвонів,всі зупиняються, звучить тихо музика)                          
Дівчина-Україна:

Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш ?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
                     Чи ти діточок непевних
                      Звичаю не вчила?
"Молилась, турбувалась,

день і ніч не спала,
Малих діточок доглядала,

звичаю навчала".
(Акорди музики збільшуються, а потім стихають і натомість чути дзвін 10 раз. Під звуки дзвонів виходять учасники. Стихають дзвони і звучить тиха музика)
1 учень

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслимо його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

1 ведучий Чорнобильська трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у Зоні неприборканої стихії. Конкретні факти: діти, що грають у дворі, не знаючи про дозу радіації, яку вони одержують. Покинуті пустуючі будинки, рудий, помираючий  ліс. Провал четвертого енергоблоку АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом... - все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності, як перестереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

2 ведучий 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

2 учень

26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків,дітей.

Виродок – створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

3 учень

26 квітня!

Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

І виростають покоління

Котрі не чули тиші

Що зберегли ми, що надбали

Що дітям в спадок передать?

Тепер тут зона, а була земля,

Тут був чорнозем, а тепер Чорнобиль.

2 ведучий Чи знаєш ти, світе, Як сиво ридає полин? Як тяжко, як тужно Моєму народу болить… Чорнобиль, чорнобильник, полин … гірка трава, яка росте в Україні. Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною воно потопало в свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Гарна річка Прип'ять! Вода в ній коричнева, мабуть, тому, що витікає із торф’яних поліських болот, течія мідна, бистра. 

1 ведучий Тут, в Чорнобилі, земля - древня. Тут князь Святослав
наречену собі вибирав. Більше тисячі років цьому маленькому
містечку. Стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

2 ведучий Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

   Учень : І засурмив третій янгол - і велика зоря
спала з неба, палаючи, як смолоскип, і спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій - Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...

1ведучий Чорнобиль став зловісним знаком найсильніших само руйнівних дій людини. Мирний атом в одну ніч став лютим ворогом, невидимими променями збираючи людські життя. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

4 Учень:
Я народився в полиновім краї,
Де легенди сивої розкрилля,
Де себе знаходить і втрачає
Вік новий в гіркоті Чорнобиля.
Ні біди, затаєної злоби...
Раптом зразу в пелену туману
Чорнобилям чорним на Чорнобиль
Впало одкровення Іоанна.
Ось спекотний вечоровий захід
Променями пізніми сплива,
І меднявий, неповторний запах
Виділяє далеч степова.

2 ведучий: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди.

Відео «Чорнобиль»

1 ведучий: 1 година 23 хвилини 58 секунд - в різних приміщенях блоку пролунали послідовно три вибухи.

Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросиму, важила 4,5 т.

Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випарованого палива (тобто 10 хіросимських бомб,).

Пісня «Чорнобильська біда»

(У запису молитва за дитину)

Сценка «Молитва» Входить мати з дитиною. 
Мати. Дитино моя! 
Ромашка цвіте — не доторкнись. Трава буяє — не доторкнись. 
У бджіл на крильцях доза смертельнаї Не доторкнись. 
Мати й дитина стають на коліна перед образом Матері Божої. 
Дитина 
Пречиста Маріє! 
Чого твоє серце не вміщують груди,. 
Неначе в нім плачуть і стогнуть всі люди? 
Чого твоє серце так полум'яніє, 
Що кров'ю стікає й сказати не сміє? 
Мати 
Благаю: відверни незриме, 
Невідворотне і страшне: 
На цих приречених низинах 
Ніхто не сіє і не жне. 
Отруєна квітка сльозою стікає, 
Дочасно згорають живі пелюстки.... 
У пеклі земному живем — не вмираєм, 
Благаю, Пречиста, людей захисти! 
Мати обнімає дитину за плечі. Обоє виходять.

 Учениця:
Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою, Як наші діди в війні.

Не залишивши пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці

2 ведучий: За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Інсценівка вірша С. Йовенко 
По черзі виходять чотири учениці в чорних хустках, четверта — з дитиною на руках. 
1учениця:Зойкнула Земля чаїним криком

- Сину, вбережи і захисти!

2 учениця:Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

3 учениця:Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

4 учениця:Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

1 ведучий: Вони бігли без распіраторів, в повній темноті, висвітлюючи дорогу кишеньковими ліхтариками. На десятій відмітці повернули в сторону гецеенівського приміщення... Приміщення не було. Над ним - небо, полум'я. Перед ними - завали уламків, залишки обладнання і трубопроводів, серед всього - уламки реакторного графіту, від яких світило не менш 10 тисяч рентген на годину. Стало зрозуміло, що реактора більше нема, що він перетворився на великий ядерний вулкан.

2 ведучий: Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався в шкіру. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України. Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями.
Титенюк, Ігнатенко, Тищура, Ващук, Правик, Кибенок обслуговували найнебезпечнішу ділянку. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й всю Україну, всю Європу.

 Учень

Вогонь і землю зріднили собою

І кипіла у них під ногами земля

Навіть небо двигтіло од вогненного болю

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою тайну.

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на все.

1 ведучий:Отримавши смертельну дозу опромінення шість чоловік загинуло майже відразу. Довго боролися лікарі за життя Володимира Правика. Зроблено  пересадку кісткового мозку, влитий екстракт печінки багатьох ембріонів, для стимулювання кровотворення. Але всього цього виявилося недостатньо. Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя. Вічна пам'ять їм і низький уклін від всього людства.

Мультимедійна презентація «Герої -пожежники»

2 ведучий:

Лейтенанти – хлопці непохитні,
Молоде, вогненне покоління.
Ви, як пам’ять у тривожнім світі
Раду незнищенного коріння.
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень
Ви ж собою людство заступали.
Та серця, мов кремені, не вгасли
Залишались іскрами на тверді
Тільки жити – в нас бунтує спрага,
Та продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга.
Батьківщині. Матері. Народу.
1 ведучий:

- Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик;

- Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід.

Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна.

Люди, згадаймо героїв, і вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання

(Метроном)

2 ведучий:Коли стало зрозуміло, що з кожною годиною радіаційна обстановка в Прип’яті ускладнюється було прийняте рішення про евакуацію. Люди були зібрані з вулиць, робочих місць і переселені до інших регіонів країни. Навколо ЧАЕС було встановлено тридцяти кілометрову зону відчуження. Дехто намагався повернутися. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди.

Учень: Із лісу, кажуть, повтікали лиси,
Зарився кріт! На дно карась осів.
І тільки цей - живий квітневий лицар –
Стоїть на хаті на одній нозі.
Село порожне -як музейна плаха.
Ані шелесь!.. І, певно, через це Замислилася чорно-біла птаха
Над золотим, крапинкою, яйцем.

2 ведучий: Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії.

1 ведучий:Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

1 ведучий:  На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. (+ супровідна відео-презентація)

Учениця:

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль – трава – не полин.

Учениця:

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Учениця:

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

Танцювально-музична композиція "Пам’ять в серці збережемо" (учні виступають з білими повітряними кульками в формі серця)
Учениця:

  Полин, чорнобильник, чорнобиль
 Гірка траво моя, це ти
Чомусь подумала, що обмаль
Мені твоєї гіркоти.

1 учень: Людство прагне всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне – бути чи не бути? –
Страшно над планетою висить.

2 учень: Чути птиць із непроглядних нетрів,
Світить сонце з голубих небес.
Грізна зона. Тридцять кілометрів.
З центром на Чорнобильській АЕС.

3 учень: На землі у домі вселюдському
Протиріч і негараздів тьма.
Будьмо, люди, обережні в ньому –
Іншого житла у нас нема.

4 учень: Хай стане мир міцнішим у стократ!
Хай над землею чисте небо буде!
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде!

Учень Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

Учень Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб не допустити повторення трагедії, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь.

Учень

Дбати про чистоту землі,

 насаджувати дерева,

 прикрашувати землю квітами, травами,

не забруднювати ріки, ставки та джерела.

 Берегти свою планету,

свою землю, свою Батьківщину,

свою Україну.

ВСІ: Бо вона в нас одна!

Пісня «Це моя земля»
 

 

Підготувала вчитель історії Панькина Н.Н.