Виховний захід з краєзнавства "Шевченко і Чернігівщина"

Шевченко і Чернігівщина

(година спілкування для учнів початкових класів)

                                                                         Хто не шанує видатних

людей свого народу,

той сам не вартий пошани.

                                                                                        М. Рильський

Мета: розширити знання учнів про творчість і життя Т. Г. Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів, формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Шевченка; прищеплювати любов до національної культури та рідного краю.

Обладнання: книги про життя та творчість Т. Г. Шевченка, портрет поета,  його малюнки та малюнки учнів до творів Кобзаря, епіграф до уроку, вишиті рушники.

ХІД ЗАХОДУ

Ведуча: Діти, ви знаєте, що наша земля зветься Україною, а ми  - українцями. Ми любимо свій край. Але нашу Україну знають і шанують в усьому світі, бо, по-перше, українці живуть не тільки в Україні, а й по всьому світу, по-друге,тому, що її прославили видатні українці.

- Хто такі видатні українці?

-Чим вони прославились?

-Яких відомих українців ви знаєте?

Добре відомі в усьому світі й імена визначних майстрів поетичного слова, таких, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Максим Рильський.

Девізом нашого свята стали якраз слова М. Рильського «Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани». Сьогодні ми зібрались, щоб вшанувати великого сина українського народу Т. Шевченка. А ще з’ясувати, як тісно життя поета пов’язане з Чернігівщиною.

Учень: Щовесни, коли тануть сніги

           І на рясті ясніє веселка,

           Повні сил і живої снаги,

           Ми вшановуєм  пам’ять Шевченка.

Ведуча: Нам з вами важко уявити Україну часів Шевченка і те, як серед ланів золотої пшениці, зелених садів, тихих вод, ясних зір жилося голодним селянам-кріпакам, змореним тяжкою працею.

Учень: В Україні в ті часи були пани і кріпаки-селяни. А владарювали російські царі, бо ж Україна тоді входила до складу Російської держави. З раннього ранку до пізньої ночі працювали кріпаки на панських ланах, відробляючи панщину.

Учениця: Крім панщини кріпаки мусили сплачувати різні податки, на які в них не було грошей. Тому часто за борги чи інші провини пани били кріпаків різками, продавали чи обмінювали на коней, собак, розлучали дітей і батьків, дружин і чоловіків.

 Учень: І не в однім отім селі ,

              А скрізь на славній Україні

             Людей у ярма запрягли

             Пани лукаві…Гинуть! Гинуть!

             У ярмах лицарські сини…  

Учениця:  9 березня  1814 року в селі Моринці на Черкащині у бідній кріпацькій сім’ї  Шевченків народився хлопчик. Батьки дали йому ім’я Тарас, не відаючи, що воно перекладається як бунтар.

Прізвище Шевченко пов’язане з назвою професії – швець. Шевцем був прадід поета по батьковій лінії. Син шевця – Шевченко. Звідси й таке прізвище .

Учень: Коли хлопчику минуло два роки, сім’я переїхала до села Кирилівка.            9 душ в одній хаті: батько Григорій, мати Катерина, дідусь Іван, Тарасик , троє сестер та два братики.

Учениця: Не тільки сум і горе з дитинства бачив Шевченко. Він зростав серед мальовничої природи. Гарно було в Кирилівці. Коло хати був розкішний квітник, стара розлога верба, за хатою розкинувся садок, а вдалині протікала річечка. Ця краса повсякчас оточувала Тараса. Пізніше він змальовував її у своїх творах.

Конкурс читців віршів Т. Шевченка

Учень: Як минуло Тарасові 9 років, померла його добра мати, а в хату прийшла зла мачуха. Цілими днями доводилось ховатися від неї в бур’янах.

Учень: А коли хлопчикові виповнилося 11 років, його спіткало нове горе – раптово, застудившись у дорозі, помер батько. Так став Тарас круглим сиротою.

Учениця: Прагнучи здобути освіту, Тарас найнявся наймитом у дяка в школі. А потім зустрівся хлопцеві сільський маляр, що розгледів талант Тараса до малювання і готовий був учити , якщо той принесе дозвіл від пана. Дозволу хлопчик не отримав, а натомість став козачком у пана Енгельгардта.

Ведуча: І ось у віці 15 років Тарас вперше проїхав землями Чернігівщини, коли у складі челяді, тобто прислуги, супроводжував свого пана до Вільно (нині це сучасна Литва). Маршрут був довший і проліг через Сираї, Козелець, Лемеші, Кіпті, Чемер, Красилівку, Красне, Іванівку, Количівку, Чернігів. Чи знайомий вам цей шлях?

 Взагалі ж на Чернігівщині понад 30 населених пунктів, у яких бував Шевченко.

Ведуча: Після Вільно Тарас Шевченко разом з паном поїхав до північної столиці Росії Санкт-Петербургу, де професійно почав займатися живописом.

Учень: Лише на 24-му році життя став Тарас Шевченко вільною людиною. У 1838 році пан дав свободу кріпакові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури: В.Жуковському, К.Брюллову, Є.Гребінці, які зібрали й заплатили за нього викуп – 2500 карбованців.

Тарас став студентом Академії мистецтв, а по її закінченні повернувся на Україну. І знову проїздом через Чернігівщину.

Конкурс розумників «Чи я знаю твори Т.Шевченка?»

(Участь у конкурсі беруть діти з усіх груп та гості свята)

Ведуча: У якому творі:

• «… соловейко в темнім гаї сонце зустрічає» («Світає, край неба палає»);
• «… защебетав соловейко – пішла луна гаєм»(«Причинна»);
• «… пташечка зраділа і защебетала» («Зацвіла у лузі червона калина…»);
• «… у Дніпра веселочка воду позичає…» («Зоре моя вечірняя…»);
• «… сам Бог витає над селом» («Село! І серце одпочине…»);
• «Сидить неначе й досі сивий дід коло хатиночки і бавить хорошеє та кучеряве своє маленькеє внуча»(« І досі сниться: під горою…»);
• «… хлюпочуться качаточка помеж осокою» («Тече вода із-за гаю»);
• «… цвітуть сади, біліють хати, - а на горі стоять палати…» («Село! І серце одпочине…»);
• «… пливе човен по Дунаю один за водою» («Вітер з гаєм розмовляє…»);
• «… сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає» («Садок вишневий коло хати…»);
• «… ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів…» («Реве та стогне Дніпр широкий…»);

В Києві він залучився до підготовки видання  «Живописная Україна»,  за завданням Київської археологічної комісії їздив по Україні.

В 1846 р. зупинився в єдиному  у Чернігові готелі «Царьград», що розміщувався колись біля  нинішнього кафе « Челентано». Там зараз можна знайти камінь, на якому написано …(що?)

Пробув він у нашому місті декілька місяців, робив замальовки предметів старовини у Троїцько -Іллінському монастирі, в інших церквах. В наступних роках Шевченко побував у Борзні, Городні, Ніжині, Новгород-Сіверському, Седневі та знову зупинявся в Чернігівському «Царьграді». Він був знайомий з багатьма родинами, бував у них в гостях.

Дуже любив Шевченко бувати у Седневі, у садибі нащадка козацького роду Лизогуба. Там Тарас Григорович не тільки малював, а й писав вірші, почав поему «Відьма», відпочивав під величезною липою, яка й досі жива. Люди її так і звуть: Шевченкова липа.

Частенько Шевченко зупинявся у місцях, що й нині є туристичними перлинами нашого краю. Чули ви про чудові палаци у Качанівці, Сокиринцях? Вони колись вразили своєю красою та величчю Шевченка, з їх господарями він приятелював.

А чи не бували ви в гетьманській столиці Батурині? Нині там все відбудоване, відреставроване, за часів Шевченка – майже все в руїнах. Але вони поета так вразили, що він почав писати поему «Великий льох» про ті події.

Ведуча:Та недовго судилося поетові бути вільним.

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. Т.Шевченко прожив короткий вік – усього 47 років. Із них 24 він пробув у кріпацькій неволі і 10 років відбував каторжну службу в казахських степах. За складання надто сміливих та правдивих віршів цар запроторив його на військову службу рядовим солдатом із забороною писати й малювати.

2-й учень. У 44 роки поет повернувся до Петербурга. Здоров’я його було підірване. Три роки боровся з недугою. Помер він 10 березня 1861 року і був похований у Санкт-Петербурзі.

3-й учень. Але в травні 1861 році тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. І цей останній шлях теж пройшов через  землі Чернігівщини. З того часу 22 травня відзначається як день пам’яті поета, день національного трауру України. Як заповідав поет, його поховали на Чернечій горі  (нині Тарасова)  під Каневом.

4-й учень. Пам’ятаєте?

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.