Виховний захід "З Україною в серці"

«З Україною в серці живу»

Мета уроку – формування національно свідомої, соціально активної особистості, пройнятої почуттям любові до своєї Батьківщини,  

– утвердження в свідомості учнів патріотичних цінностей, стійких переконань, шанобливого ставлення до історичного минулого України , її героїв;

– шанобливе ставлення до захисників Вітчизни;

– заохочення до пізнання рідної культури, історії;

– плекання кращих рис української ментальності: волелюбності, доброти, справедливості, чесності, любові до матері, добросусідства,бажання миру;

– формування мовленнєвої культури.

Добрий день, вам, добрі люди!
Хай вам щастя, доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Ще здавна люди хліб і сіль
Несли на рушникові,
Бажали щастя і добра
Й щоб всі були здорові

Вчитель: Шановні вчителі, діти, гості. Ми раді вітати вас у цій світлій залі. Учні 3 та 7 класів підготували виховний захід «З Україною в серці живу». Адже ми – патріоти нашої прекрасної Батьківщини.

1. Ми малі та всі ми друзі, ми одна родина,
А найбільша наша мати, ненька - Україна.

2. Мій край чарівний - Україна!
Тут народились ти і я,
А над ставком верба й калина
І щира пісня солов’я.

3. Все найдорожче в цілім світі
Бо тут почався наш політ,
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.

4. Зацвіла калина, зелена ліщина
Степом котиться диво-луна.
Це моя Україна, це моя Батьківщина,
Що як тато і мама одна.

5. Батьківщино, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна,
Ти, як мати, найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша –
Наша отча сторона. 

Ведуча: 

Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Древня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами:
- Рушаймо у край!
Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

Люблю тебе я мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на відмінно,
Щоб мною ти пишатися могла.

Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все – усе, що є в моїм краю !
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

Козацька Україна була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі Конституцію Пилипа Орлика і перше "національне” українське Євангеліє. 
Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницький Новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України. 

Учениця. Я – українка! Вигодувана й злеліяна материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я виростала, рідну мою Україну.

Учень. Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і постійної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти. 
Яка велика віра у нашу країну, наш народ! Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, щире поетичне слово.

Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води, 
в годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди! 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Для нас вона в світі єдина, одна 
в просторів солодкому чарі… 
Вона у зірках, і у вербах вона, 
і в кожному серця ударі… 

Любіть у коханні, в труді, у бою, 
як пісню, що лине зорею… 
Всім серцем любіть Україну свою - 
і вічні ми будемо з нею!

Ведуча:

Батьківщина починається з мами, з мами починається життя. Скільки теплих слів сказано про матір, скільки пісень написано, скільки віршів! Матінко, мамо, ненько... Що є святішого за ці слова? У всі часи її звеличували, обожнювали. Бо від малечку супроводжують нас у житті її ніжна ласка, палка любов і турбота. Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і не зімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов.

Пісня про маму. «Мамина сорочка»

Такою ж святою любов’ю палають наші серця і  до неньки  -України.

Ми пишаємося тим, що наша батьківщина мала славну  історію, легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Батько: Можна втратити все, але мати Вітчизну!
Полечу я у сни, у родинне тепло.
На світанку роси мама двері відчинить –
І запахне бузок, бо не все одцвіло.
Бачу поле і сад, чую слово правдиве,
З тополиних доріг повертаю сюди.
Я спішу до землі, до зеленого дива,
До свого джерела, до живої води.
Тут навіки бузком охрестилася хата,
Тут не раз я горів у вогні каяття.
Можна мати усе, а Вітчизни не мати.
Україно моя, ти одна як життя.

Мати: У цім краю з любові терпне серце,
Тривога світла доторка плеча.
Тут синім оком лісове озерце
Проводить вдаль скороминущий час.
Де материнки незбагненні чари,
Отут мій дім, отут моя земля.
Колосся піднімаючи до хмари
Під самий обрій пролягли поля.
Земля тремтить у сонячнім промінні,
Вже будить зайчик сонячний дуби.
…Лиш тут відчула я земне тяжіння,
Лиш тут я можу мріять і любить.

Група дітей.

• Краю мій рідний, земля моя колискова!
• Із садками вишневими і солов’ями співучими,
• вербами кучерявими і джерелами чистими, 
• дорогами тополиними і лелеками білокрилими,
• росами голубими і райдугами семицвітними,
• із золотими китичками хмелю, соняшниками і мальвами квітучими,
• рушниками гаптованими і червоними кетягами калини,
• з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими,
• ланами широкими і небом блакитним
• присягу прийми від нас, що оберігати і  любити будемо тебе, Україно, бо ти одна, як життя.

Ангелочки: 

Всевидящий наш Отче і Владико,
Тобі молюся і між всіх незгод
Тебе благаю – не покинь навіки
Вкраїнську землю і її народ.

Згаси, о Боже, між братами чвари,
Спаси і вбережи від нових бід,
Щоб не зростали знову яничари,
Щоб в славі процвітав козацький рід.

 Звільни нам душі від страху й облуди,
А Україну від нових оков,
Щоби людьми вовік лишались люди,
Щоб не лилась невинна кров.

 Не повтори Чорнобильського шквалу
Для нинішніх й прийдешніх поколінь.
Даруй нам волю, щастя і державу,
На многії літа, даруй… Амінь.

Ведуча: 

Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею,навчанням  піднесемо її культуру, своїми досягненнями прославимо її, збережемо волю і незалежність України, поважатимемо свій народ і його мелодійну мову. Шануватимемо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Пісня «Ми майбутнє України»

Ми – українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна,
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.

З Україною в серці живу,
І милуюся нею щомиті,
Бо я бачу її всю красу,
Що немає ніде, у всім світі.
 

 Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І як небо, як даль солов’їна
Не кінчається Україна.

4. Вже скінчилось свято
І прощатись нам пора
Ми бажаємо Вітчизні
Щастя, миру і добра. ( Разом)