Виховна година "Цінуймо хліб, бо він життя!"

       ЦІНУЙМО ХЛІБ, БО ВІН - ЖИТТЯ!
Мета: Поглибити знання дітей про традиції українського народу; Україну та її історичне минуле; формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів рідної держави, повагу до людей, що вирощують хліб; розвивати пізнавальні інтереси та гордість за  героїв праці; виховувати любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасного.
Обладнання: Відео та звукозаписи пісень, плакати з символікою держави, колоски пшениці і кетяги калини, рушники, квіти, хлібні вироби, презентація.
Святково   прибраний клас. Діти у вишиванках з колосками в руках.

                                                Хід  заходу

Вчитель: Добрий день,  всім хто завітав до нашого класу сьогодні. Ми запросили вас на виховну годину на тему: «Цінуймо хліб, бо він --життя!» присвячену 85 річниці голодомору.
Ведучий: З давніх – давен берегли і шанували хліб.
«Упала скибка – підніми, поцілуй, поклади пташкам, аби тебе злидні не їли, голоду не знав» -- учили дітей наші предки. Для них хліб був великою святинею,а випікався тільки круглої, наче сонце, форми, бо сонце і хліб-то  два найголовніші крила на яких тримається людське життя. Про те, що хліб святий, знає кожна дитина нашого класу.      

Уч: 1 «Не кидайся хлібом, він святий!»
            В суворості ласкавій.
            Бувало, каже дід старий
            Малечі кучерявій.
Уч:2 Бо красен  труд,-- хоч рясен піт,
        Бо жита дух медовий.
  Життя несе у людський світ
  І людські родить мови.


Уч: 3 Не грайся хлібом, бо ж то гріх!
          Іще до немовляти,
          Щасливий стримуючи сміх,
          Бувало, каже  мати.
Уч: 4 Хто зерно сіє золоте
         В землі палку невтому,
         Той сам пшеницею зросте
         На полі вселюдському.
Уч: 5 Хлібом – сіллю зустрічали дорогих гостей.
Славиться він першим на землі,
Славиться він першим на столі.
Гостей ми завжди з ним
Із радістю стрічаєм.
З рушником берем таріль,
Кладем його і сіль,
Шанобливо всім підносим
І, вклонившись, щиро просим:
--Любі гості наші, прийміть символ дружби!
Діти виконують пісню:
О.Злотник  «Біла паляниця»
Уч:6 Коли дитину відлучали від грудей, то «спроваджували на свій хліб». Робили це, коли місяць був повний, аби доля була повною. На стілець повернутий до схід сонця, клали хліб-сіль. Дитина ламала хліб і покала в сіль. Хліб, разом зі стільцем, переносили через поріг,  аби душа до людей була добра. Хліб випікався прісний, житній, з чорного разового борошна, щоб дитині не хотілося легкого хліба.
Уч:7 Випікали хліб раз на тиждень, у суботу. І це випікання, мов програмувало наступний тиждень: спечеться хліб гарний і якісний—на удачу в будь-яких справах, буде глевкий-- на сльози, гризоту, потріскається—новина прийде в хату, підгорить – чекай смутку.
Резервних кілька хлібин випікали на позичання сусідам.
З хати ніякий гість без хліба не йшов—скибочка віддавалася на дорогу «на померлі душі».
Уч: 8 Жодне весілля не відбувалося без короваю прикрашеного шишками.        Що не хата – то про хліб згадка.
Що не село – то хліб, що не сторона – то хлібина.
Уч: 9 Із хлібом ідуть на родини, на новосілля. З хлібом на вишитому рушнику вирушали на весні оглядати поле, сіяти, жати в жнива. З хлібом проводжали до армії.
Уч: 10 Першу хлібину, витягнену з печі, давали розрізати старійшині роду, або батькові. Він благословляв хліб насушний хрестом—зганяв нечистий дух. З печі хліб ніколи не витягали через вуглини – аби діти не були злодіями.  А першу хлібину нового  врожаю дарували людям, щоб злидні не їли.
Уч: 11 Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця.  Ясний, мудрий, вічний, святий—то все хліб. І кожен  край мав свій коровай.
Уч: 12 Не легка робота-- пекти хліб. Не даремно казали: « І дурень каші наварить, а хліба—не всяк розумний спече».
Давайте заглянемо до одної хати і подивимось, як колись хліб випікали, на рушник його долі викладали.
  С ц е н к а
Дійові особи: мати, діти, батько. (світлиця, стіл, хліб)  
Мати: Звівся хлібець на ніжки, та мерщій із діжки.
Печу, печу хлібчик дітям на обідчик.
Беру,  беру папку,  кладу на лопатку, шусть у піч!(заходять діти)
Діти: Дозвольте, мамо, до хати увійти,
  Хліб з печі вийняти допомогти.
Мати: Заходьте, діти, будемо хліб виймати,
  На рушник його долі  викладати.
  Без ніг, без сустав хліб на ніжки встав.
Хай хліб відпочине та господяря діждеться.(мати викладає хліб на стіл, накриває рушником)(Заходить батько)
Батько: Що то на столі лежить ще й квітами вкрите?
Мати: То, батьку, хліб спочиває, господаря з поля чекає.
Батько: То треба його дітям дати.
Мати: Господаря просим!
Дівчинка:На столі, на білій скатертині
Сяє, наче сонце, паляниця
З печі вийнята. А господині
Радісно, бо сповнена світлиця
Пахощами хлібними.
Дівчинка. Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!
Хлопчик. І я так само — дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно...
Дівчинка:  І справді. Хліб -- запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям завжди, але без нього немає життя.
Хлопчик. А чому? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...
Дівчинка. Ага... Можна замінити булочками, печивом...  А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі.
Хлопчик. Я знаю, що на столі повинна лежати завжди паляниця, але ніколи не можна класти хліб сподом догори, бо то не годиться, то великий гріх. Якщо хліб так покласти, то він образиться і не буде в тій оселі затримуватися.
Хліб чесно вчіться здобувати,  
Умійте й крихту шанувати. Пісня про хліб.
Батько: Діти, які прислів’я про хліб ви знаєте?

1. Лежачого хліба ніде нема.
2. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
3. Глибше орати – більше хліба мати.
4. Сій вчасно, вродить рясно.
5. Хто сіє, той ся надіє.
6. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.
7. Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
8. Казав овес: сій мене у болото, буду як золото.

9.Зима без снігу—літо без хліба.
10.Давай нивці, то й нивка тобі дасть.
11. Пшениця колоситься, то й життя веселиться.

12.Звикай до роботи змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
13.Хліб — батько, вода — мати.                 
14.  На чорній землі білий хліб родить.
15. Без солі й без хліба немає обіду.          
16.  Не ми хліб носимо, а хліб нас!
17. Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити.
18.Травень вологий—рік хліборобний.
10.Земля на зерняткові стоїть.
20. Хліб—усьому голова.

Конкурс  загадок:

1. Народився із землі,

Зарум’янивсь на вогні.

І з’явився на столі

До борщу тобі й мені. Що це?

2.Маю жовтий вусок

    Запашний колосок,
Буде з мене мука
Й паляниця м’яка. Що це?

3.Що за тхір, що ні чоловік, ні звір, а вуса має?

4. З перших днів прийдешньої весни,

Зранку-вранці і до пізньої пори
На землі щодня чаклує,
Хліб для нас ростить й чатує,
Той, кого увесь народ
Називає просто ……….

5.Що у світі найбагатше? Що у світі найситніше?

Що у світі наймиліше?

6. Чашечка медку, закопана в льодку, до нового годку. Що це?
7. На дірявім мості танцювали гості? Що це?
8. На городі молода
    Пишні коси розплела,
   У зелені хустинки
   Золоті хова зернинки? Що це?
9. Ріжуть мене ножами,
    Б’ють мене ломакою.
   За те мене отак гублять,
Що всі мене дуже люблять. Що це?
Весело пройшов конкурс загадок.
Уч: 13 Пам’ятайте, що хлібом славиться наша Україна з давніх давен. Поля нашої держави широкі та багаті пшеницею, житом, вівсом.
Пісня «Немає України без калини»
Уч: 14 А які багаті сади вишнями, сливами, грушами, яблуками!
Уч: 15 Які красиві луки квітами та травами!
Уч: 16 Рідний край дорогий і милий серцю кожної людини продовж  усього життя.
Пісня « Рідний край, моя земля»  М. Познанської
Уч: 17 А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно.
            Хай воно посіє в ваших серцях добро і ласку,
            ніжність і любов до рідної землі.
Уч: 18 Сієм щедро,сієм рясно,
            Сієм радість, сієм щастя,
  Щоб росли сини і дочки.
            Хай на зміну вам зростають
            Творці щедрого врожаю.
Уч: 19   Засіваємо світлицю --
  Хай росте овес, пшениця,
              Хай шумить колосся в полі,
              Хай цвіте щаслива доля.
Уч: 20  Сієм, сієм зернята,
            Щоб земля була багата,
            З наших рук приймала ласку,
            На життєву  щиру казку!
Вчитель. На закінчення свята ми хочемо пригостити всіх вас хлібом , щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі часи, в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежала, немов сонце, кругла паляниця. (Діти розносять на великих підносах  хлібні вироби, пиріжки тощо.)
Пісня про хліб
1. Окраєць хліба на столі
Йому вклоняюсь, мов святині,
В нім запах теплої ріллі,
Поміж колось волошки сині.
Гостей шановних, дорогих,
Ми хлібом-сіллю зустрічаєм.
Благословляєм молодих,
Весільним пишним короваєм.
Приспів:
Запам’ятай, людської мудрості слова,
Ти у нас усьому хліб є голова.
Обійди всю рідну землю вшир і вглиб,
І не знайдеш нічого кращого, як хліб.
2.Окраєць хліба на столі,
Що є дорожчого сьогодні.
Він голос матері-землі,
Живий у пам’яті народній.
Збере всі крихти в одну,
Бабуся у вечірню пору,
Бо знає хлібові ціну,
Ще із часів голодомору.
Приспів:
3.Не розтопчи, не обмени,
Як бачиш скибку під ногами.
Немає хлібові ціни,
Не забувай про це з роками.

Немає України без калини.
1. Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов’я.
А ми народ зернина до зернини,
В біді і щасті ми одна сім’я.              /2 рази
2. Немає України без тополі,
Як і нема без сонця сяйва дня.
Ти без коріння перекотиполе,
А корінь там, де вся твоя рідня.   / 2рази
3. Немає України без вербиці,
Без сивого славутича  Дніпра.
Нап’юся живодайної водиці,
В ній зачерпну любові і добра.     /2 рази