Виховний захід "Закликання весни. Свято Явдохи"

О.М. Кизименко, учитель української мови та літератури, С.В. Кодацька,

учитель трудового навчання ЗОШ № 142, м. Харків

 

Виховний захід

«Закликання весни. Свято Явдохи»

Мета: розширити знання учнів про обряд зустрічі весни, розказати про свято Явдохи, відроджувати звичаї та традиції нашого народу; поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови птахів; удосконалювати навички роботи з солоним тістом, уміння передавати форму та пластику птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси; розвивати в учнів фантазію, уяву, творчість; виховувати почуття любові до свого народу і рідного краю, прагнення відроджувати обрядовість свят.

Обладнання: святково прикрашений кабінет (українська хата, піч, вишиті рушники, стіл, застелений вишитою скатертиною, ікона преподобної мучениці Євдокії, таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, ілюстрації художників-пейзажистів із зображенням птахів та весняних пейзажів, вірш про весну.

Технічні засоби: проектор, презентація «Українське свято. Традиції та обряди», музика (П.І. Чайковський «Пори року. Березень», пісня жайворонка, «музика лісу»).

Інструменти та матеріали: солоне тісто, стеки, дощечка для ліплення, серветка, фарби, пензлі, склянка з водою, зразок виробу.

 

 

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці записано тему й епіграф заходу)

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню, дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Леся Українка

 

ІІ. ВСТУП

Учитель. Діти, сьогодні у нас урок творчості. А вона – це джерело доброти, краси. Давайте зручно сядемо, посміхнемося один одному і скористуємося правилом: «Видумуй, пробуй, твори! Розум і фантазію ти прояви!»

Людина за своєю природою – художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало.

Звучить «Музика лісу».

Природа мудра, що його й казати.
Свої закони в неї і права.
Вона все знає, що й коли почати,
Вона чарівна, дивна і жива.
Бруньки так швидко-швидко набухають,
І визирнуло вже зело з землі.
Листочки розвиватись починають,
Й розносять аромат квітки малі.
Й метелики прокинулись строкаті,
Пилок свій перший бджоли узяли.
І шумно стало на веснянім святі,
Свою роботу птахи почали.
Все поспішає жити і радіти,
Цвісти, рости, продовжувати рід.
І серце радують чарівні квіти
То ж до природи придивитись слід.
У ній звичайно, загадок багато.
Й краси, чарівності і простоти.
Радій і ти – прийшло весняне свято,
То ж в синь небесну радісно лети!

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.               Знайомство з народними традиціями зустрічі весни (повідомлення учнів).

Учитель. Слов’янські народи мають величезну духовну та культурну спадщину, яка складається зі звичаїв, традицій, фольклору. Українці не є винятком. Заглиблення в народну обрядовість предків – це святий обов’язок кожного етносу, адже розуміння цінностей свого народу впливає на планування майбутнього, на виникнення нових традицій.

Культурна спадщина України неповторна і самобутня. Для кожної пори року, для кожного свята притаманними були свої особливі традиції. Багатьма обрядовими діями супроводжується початок весни в Україні.

1-ий учень. Свято весни – це величний, поетичний гімн людині, весняній природі та її господарським і родинно-побутовим обов’язкам. Раділи приходу весни всі: і старі, і молоді, і діти. Справжній прихід весни пов’язували зі святом преподобної мучениці Євдокії або Явдохи, яке припадає на 14 березня. У народному побуті – Явдохи-Плющихи, названої ще Веснівкою («Веснівка-Явдошка, дай тепла трошки»). Плющиха – бо цієї пори дмуть теплі весняні вітри, які «плющать» шар снігу або криги, починають підтавати снігові замети. За повір’ями, Явдоха – це свята жінка, яка завірувала в Бога весною. До неї ставилися з великою пошаною і не працювали в цей день, щоб не розгнівати святу. У молоді роки Євдокія вела порочне життя, але під впливом ченця Германа відмовилася від хибного шляху, прийняла християнство. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християнство Явдоха тяжко постраждала, померла мученицькою смертю (додаток № 1).

2-ий учень. 14 березня починається весняне рівнодення. До цього дня випікали обрядове печиво – жайворонків. Таким чином утверджували перший день весни. Молодь співала веснянки, у яких зверталася до жайворонків, щоб ті принесли на крилах весну.

Сьогодні ми з вами також спробуємо зустріти весну так, як зустрічали її наші далекі предки. Давайте поринемо у минуле, аж у Київську Русь. Тоді люди повністю залежали від природи – від сонця, від морозу, від дощу. Вони вірили в те, що можуть вплинути на сили природи. Чим саме? Словом, піснею, магічною дією. Вірили, що й весна швидше прийде, якщо її покликати.

Звучить веснянка «Виходьте веснянки співати».

3-ій учень. Із краю-краю

Пташок викликаю:

Летіть, жайворонки,

До нашої сторонки,

Спішіть, ластів’ята,

До нашої хати –

Весну зустрічати,

Зиму проводжати.

4-ий учень. У небі жайворонки в’ються,

Заливаються-сміються,

Грають, дзвонять цілий день,

І щебечуть, і співають,

І з весною світ вітають

Дзвоном радісних пісень.

5-ий учень. Закінчивши закликання, діти грали зі своїми жайворонками, а потім їх з’їдали. Але їли не всю пташку – залишали голову. Кожен беріг її для своєї мами і вдома віддавав її зі словами: «Нате, мамо, голову жайворонка. Як жайворонок високо літав, так і щоб і льон твій високий став. Яка у жайворонка голова, так щоб і льон головатий був».

6-ий учень. В інших місцях господині виходили за околицю, розстеляли  на землю полотно, клали на неї хліб, кланялися в землю і говорили: «Ось тобі, матінко-весна!» А діти брали спечених жайворонків, йшли в поле, підкидали їх у повітря, ловили, промовляючи: «Ой, ви, жайворонки-жайвороночки, летите в полі, несіть здоров’я!»

7-ий учень. Селяни ретельно стежили за повадками тварин і птахів. Люди вірили, що у цей день повертаються з вирію ластівки. Був такий звичай: той, хто на Явдохи побачить ластівку, мав узяти в жменю землі й жбурнути в неї, побажавши: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям – на добро!» Ластівки в Україні завжди користувалися особливою пошаною та охороною. Вважалося, що зруйнувати ластів’яче гніздо – великий гріх.

8-ий учень. І поети, і художники теж люблять весну. Мабуть, ні один не обійшов увагою цю прекрасну пору року.

Перегляд репродукцій картин художників із декламуванням віршів про весну (додаток № 2).

9-ий учень. За птахами вгадували і погоду: «стеляться» ластівки по землі – скоро затепліє, можна буде сіяти овес. Якщо ж навпаки («бояться» землі) – ще утримається холод. При цьому мала значення й кількість птахів, бо ж «Одна ластівка весни не робить».

У народній мудрості зі святом Явдохи пов’язано безліч прикмет. Городники вважали, якщо під Явдоху висіяти на розсаду капусту, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося і рільників, бо «Удова Явдоха виходить з плугом». Яку ж погоду віщує вона?

•                   Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
•                   Як вітер на Явдохи, такий буде і до Покрови.
•                   Якщо на Явдохи вітер теплий – на мокре, вітер з півночі – на холодне,

крутитиме млини – так крутитиме снопи в полі; якщо повіє од Дніпра (із заходу), то добре ловитиметься риба, а коли зі сходу – роїтимуться бджоли, а з півдня – врожайний рік на хліб.

•                   Повний місяць з дощем – бути мокрому літові.
•                   Якщо ранок ясний – сій ранню пшеницю, в обід ясно – розраховуй на пізній засів.
•                   Якщо день сонячний – вродить пшениця, а похмурий – просо і гречка.
•                   Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в меду.
•                   Якщо на Явдохи біля порога калюжі, то пасічники купатимуться у меду.
•                   На Явдоху холодно – худобу годувати зайві два тижні.

10-ий учень. З днем преподобної мучениці Євдокії пов’язано і чимало влучних прислів’їв:

•                   Явдоха з водою, а Юрій з травою.
•                   Євдокія красна, то й весна красна.
•                   На Явдохи води по боки.
•                   Прийшла Євдокія – селянинові надія.
•                   Прийшли Євдокії – дядькові затії: плуга чинити, борону точити.
•                   У Явдохи сила – весь поділ замочила.

Учитель. Як бачите, з весняною Явдохою пов’язано чи не найбільше народних спостережень і прикмет. Це цілком природно, адже «Один день весни цілий рік годує», а «яка Явдоха, таке й літо».

ІV. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.               Учитель. В українських традиціях весна була часом пробудження Живи, тобто живого і життєрадісного. У народному календарі Сороки (Сорочини) або Жайворонки – свято, яке присвячене птахам. Пташка – це вісник радості й сонця. Святкові «лелечини», «сорочини», «ластівки» мали на меті прикликати пташок з Вирію – тобто країни, де перебувають душі предків. Їх поминали, а з пташками поверталася тепло і достаток на рідну землю. Так називаються і обрядові коржики, весняне печиво у вигляді пташок – «жайворонків», які печуть дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів із Вирію.
2.               Технологія виготовлення виробу «Жайворонок»

(перегляд презентації, пояснення практичної діяльності вчителем)

Жайворонків ліпили по-різному. Існує багато різновидів цих іграшок – з крилами, з пташенятами на спині тощо.

Сьогодні і ми, за давньою традицією, будемо виготовляти жайворонків. Наша практична мета – навчитися ліпити декілька видів жайворонків. Для цього ви повинні зрозуміти і запам’ятати послідовність дій, навчитися моделювати фігурки із шматка тіста, досягти охайності виконання роботи, засвоїти прийоми прикрашання «жайворонків».

3.               Послідовність ліплення (додаток № 3):

1.               Виліпити основу фігурки жайворонка з кульки потрібного розміру.
2.               Легкими рухами викачати ковбаску.
3.               З ковбаски зробити вузол.
4.               З одного кінця зробити голову, з іншого – хвіст.
5.               Зробити очі.
6.               Декорування.

4.               Правила техніки безпеки та культура праці

1.               Солоне тісто – добрий матеріал для ліплення, але його не треба брати у рот, не можна ним кидатися.
2.               Не розмахуйте стеками, щоб не поранитись.
3.               Закінчив роботу зі стеком – відклади його.
4.               Ліпити тільки на підкладній дощечці.
5.               Під час заняття потрібно сидіти прямо, тримаючи обидві руки на робочому столі.
6.               Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити.

Під час самостійної роботи учнів учитель надає індивідуальну теоретичну і практичну допомогу, використовуючи демонстраційні таблиці.

5. Динамічна пауза

Давайте зробимо невеличку розминку: зобразимо долонями рук пташок, які летять до нас із далеких теплих країн. Рухи кістей і пальців повинні бути плавними і красивими. Працюють не лише долоні й пальці, а й руки (опускаються і піднімаються), зображуючи політ пташок. Тепер давайте зобразимо рухи птахів, які нахиляють голови, щоб клювати зерна. Також  зобразимо пташку, яка відкриває дзьоб і співає.

(Діти повторюють за вчителем рухи, по-своєму їх інтерпретуючи; продовження практичної роботи учнів)

6. Прибирання робочих місць.

V. ПІДСУМОК. ОЦІНЮВАННЯ ВИРОБІВ

Учитель. В. Сухомлинський сказав: «Будь майстром, поетом, художником у справі, яку ти любиш!».

Пташки гарні ми зліпили.

Наче всі вони ожили.

Кожна гарна, кожна мила

Буде радувати мило

Буде пташечка співати

Весну вітати.

От і зустріли ми весну за давнім українським звичаєм, відтворили народний фольклор. У цих обрядах, традиціях наше коріння, краса, талант і мудрість нашого народу. Тож давайте їх вивчати і берегти!

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво: Навч. посібник для пед. ін-тів. – Львів: Світ, 1992 . – 272 с.

2. Антонович Є.А. Художні техніки у школі. –  Київ: ІЗМН, 1997. – 86 с.

3. Веснянки: Українські народні пісні . – Київ : Дніпро, 1984 . – 109 с. 

4. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Харків: Фоліо, 2005. – 508 с.

5. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.: Редакція газети «Народознавство», 1995. – 222 с.

6. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис. – К.: Наукова думка, 1966.  – 198 с.

7. Лозко Г.С. Українське народознавство. –  3-є вид. – X.: Видавництво «Див», 2005. –  472 с.

8. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 292 с.

9. Сапіга В.К. Українські Народні свята та Звичаї. – К.: Т-во «Знання України», 1993. – 112 с.

10. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред. С.П. Павлюка,  Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. –  Київ: Знання, 2004. –  570 с.

11. https://ru.wikipedia.org/wiki

12. http://nashe.com.ua/songs/genre/17

13. http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/vesnianyi-tsykl/1662-14-bereznia-yavdokhy

14. http://www.slideshare.net/Savua/yavdoha

15. http://deti.e-papa.com.ua/prikazki/prikmeti-pro-vesnu/

 

 

Додаток № 1

Зображення ікони преподобної мучениці Євдокії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

Саврасов «Грачи прилетіли»

Левітан «Березень»

Ткаченко «Весняний день»

 

ПТАШКА

— Цвінь-цвірінь! 
— Добридень, пташко! 
— Цвінь-цвірінь! 
— Весна прийшла. 
Прокидаються комашки 
від весняного тепла. 
— Цвінь-цвірінь! 
— Сідай на бильця... 
— Цвінь-цвірінь! 
— ...На ґанок мій. 
Розправляй маленькі крильця, 
сіре пір’ячко помий. 
Розкажи, з країв яких ти 
повернулася сюди? 
Ось для тебе хліба крихти, 
вдосталь чистої води. 
На зелені свіжі віти 
в наш садок лети, полинь! 
— Цвінь-цвірінь! 
—Розквітли квіти. 
Сонце світить. 
— Цвінь-цвірінь!
Наталя Забіла

ПЕРШІ КРАПЕЛЬКИ ВЕСНИ

Ще навколо біло-біло, 

Та вже сонечко пригріло. 

І з-під стріхи: капу-капу! — 

Прямо цуцику на лапу. 
Цуцик носа підставляє, 

Цуцик хвостиком виляє: 

Він радіє довгожданим 

Першим крапелькам весняним

Г. Бойко

ПРОБУДЖЕННЯ

З гілки на гілку 

Стрибнула білка — 

Сонні дерева 

Будить від сну. 

Виповз мураш 

І озвалася бджілка — 

Всі зустрічають 

Красуню Весну. 

Л. Дяченко

 

Додаток № 3