23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Виховний захід "Збережемо первоцвіти"

Про матеріал

Виховний захід "Збережемо первоцвіти"

Первоцвіти – це екологічна група рослин, яка нараховує близько 500 видів. Більша частина первоцвітів занесена до Червоної книги України. Вони підлягають суворій охороні: їх не можна зривати, викопувати чи в інший спосіб використовувати частини цих рослин.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

 

 

«Збережемо первоцвіти»
 

Картинки по запросу  первоцвіти 

 

 

 Підготувала:

вчитель природознавства

ЗОШ І-ІІ ступенів с.Сорока

Панасюк І.В.

 

 

 

 

 

 

2018р

Ведуча1. Шановні друзі! У яку чудову пору ми зустрілися з вами- надворі весна – час пробудження природи, радісних сподівань і світлих надій.

Ведуча 2. Чи може бути щось красивішим за квітку, що розкриває назустріч сонцю свої пелюстки? Чи може бути щось красивішим від пелюсток, що тягнуться до сонця, вкриті, мов намисто, краплинками роси?
Ведуча1. Кожної весни під лісовим покровом відбувається чудо. Зацвітають ранньоквітучі рослини. Первоцвіти. Це підсніжник, проліска, конвалія, сон – трава. Яка краса!
Ведуча2. Та кажуть, що краса беззахисна. Можливо цьому причина, що заради скороминучої втіхи люди гублять цілі галявини тепер вже рідкісних рослин? Та чи потрібна природі така любов, і чи єдиний це спосіб наблизитися до природи?
Ведуча1. Тож озернімося! Яка прекрасна наша земля! Уже сама згадка про весну будить в серці радість. Це свято відновлення і відродження природи.
Ведуча 2. Незабаром, незабаром!
Буде зміна в цілім світі
Гей, Природо, з легким паром
Все в воді і все умито.
Почорніли, заіскрились
Всі стежинки і доріжки
Сонечко в калюжі вмилось
Сполоснуло ручки й ніжки.
Ведуча1. Та це ж весна,
Бо тане сніг.
Дивись, струмок
З гори побіг.
Шумить вода,
Ламає все.
Весна іде
Тепло несе
Шумить, гуде
Веселий гай
І гомонить:
вставай, вставай,
Розтане сніг
Зима мине
Земля кругом,
цвісти почне.
 

Звучить пісня
Весна:
А ось і я, весна-красна
Куди ступлю я –
Сонце сія
І все навколо ожива.
Я все пробуджую від сну
І нашу землю чарівну.
(Звертається до дітей- квітів, які присіли і вдають, що сплять)
Годі, діточки, вам спати,
Час давно вже вам вставати.
Гляньте, сонечко сміється.
В небі жайворонок в’ється.
В’ється, радісно співає,
Він весну нам сповіщає.
(Звучить музика. Весна дзвонить в дзвіночки. Діти-квіти пробуджуються, відкривають личка, солодко позіхають, прислухаються. Весна йде по галявині, знімає білі хусточки з дітей-квіток. Вони поволі випростовуються, кружляють по колу навколо Весни)
 

(На сцену виходять 2 дітей.)
Хлопчик 1. Який сьогодні прекрасний день, світить яскраве сонечко.

Хлопчик-2. А як зараз , мабуть красиво в лісі .Розтанув сніг, у повітрі пахне весною.

1-Мені мама розповідала , що з приходом весни  вони дітьми завжди ходили в ліс ,по квіти. Їх тоді було так багато. Підсніжники і проліски вкривали землю біло- блакитними килимами.

2- Куди ж їм дітися? Їх і тепер ,мабуть багато.

1-До лісу зовсім не далеко. Давай підемо нарвемо і собі і друзям.

2- Ось уже й ліс. А де ж квіти?

1-Немає  ніде.

2-Ой, дивись, бачу підсніжника. (нахиляється хоче зірвати, говорить віршик)- Квіти первоцвіти- веснянії  діти.
Всі квіти весняні- веселі ,кохані,
З під листя виходять, голівки підводять.
Од сну зимового до сонця ясного.

Виходить ведуча в зеленому платті—Не рви ! Не смій!

1-Ти хто?

Я , дочка  царя лісу . І все це мої друзі. Я розумію їх мову, намагаюсь їм допомогти.Боляче дивитись ,як зникають рослини, важко чути їх ридання, коли ви, люди , зриваєте та топчете їх.Ще кілька десятиліть тому моє око радували безліч видів весняних квіточок. А тепер їх залишились одиниці, і я нічим не можу їм допомогти.

1-Вибач, ми й не знали , що рослини теж можуть плакати, й що їм теж боляче.
Ведуча 2 Але розумні люди на землі
               Червону книгу завели.

Виходить  «Червона книга»-
-Я з ними щиро розмовляю
І біди їхні всі я знаю.
Лиш весна з-за небокраю-
Він з- під снігу виглядає
Знає, що зимі не бути
Ви не крвдіть його люди!

Підсніжник-Тонке я маю стебельце,
Моя голівка -з білизною.
І ви ж ,приходите до лісу,
Моєю вабитесь красою.

Ім ‘я незвичне маю я,
Підсніжником мене всі звуть
Сумно мені : невтішна доля
Прийдуть у ліс, мене зірвуть!

Я прошу вас: не рвіть мене, будь ласка,
Мене ви зрозумієте ,мабуть!
Підсніжник я, життя моє прекрасне!
Підсніжник я, і в цьому суть!

Ведуча 1. Одна з легенд розповідає що коли Бог вигнав з раю Адама і Єву, йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квітки підсніжника. Змерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники вважаються вісниками тепла.
Ведуча 2. Під назвою «підсніжники» об'єднують декілька рослин первоцвітів. Наукова назва підсніжників - «галантус». В перекладі з давньогрецької, підсніжник означає молочно - квітковий, тому що має білі квіти. Молочно - білі квіти здавна символізують ніжність, чистоту, стійкість, вірність. Інколи підсніжники вважали емблемою надії.
Ведуча 1. В Україні найбільш розповсюджений підсніжник звичайний, що росте у Закарпатті, Передкарпатті, Українських Карпатах, а також на Правобережжі, Поліссі, Лісостепу і Степу та підсніжник складчатий поширений у Гірському Криму.
Ведуча 2. А всього у світі нараховують близько 18 видів підсніжників. Ціаво, що англійці називають цю квітку сніговою краплею, а німці сніговою конвалією.
Ведуча 1. Підсніжники не тільки провісники весни, а й гарні декоративні й польові квіти. Ця краса не лише спонукає до почуття прекрасного, а навпаки, є об'єктом наживи.
Ніжність цієї квітки можна пояснити природними умовами, а ще нашою надмірною “любов’ю” до неї, так, як вона є об’єктом масового збирання. Десятки й сотні тисяч квіток нещадно зриваються на весняні букети, часто разом з квітками вириваються і цибулинки, що призводить до знищення рослин.
Ведуча 2. Минуло не більше трьох десятиліть, і ось тепер, у місцевостях, де колись підсніжник вкривав землю “мереживною білою скатертиною» його вже не побачиш. Сьогодні, підсніжник звичайний віднесено до категорії рідкісних рослин нашої флори. Зривання його квітів та використання цибулин заборонено. Квітку занесено до Червоної Книги України.
Підсніжник. Складені про мене і легенди і вірші,
Я квітка небаченої дивної краси.
Миліший всіх - простий підсніжник дикий:
Я скромна квітка ранньої весни.
Весна. А ще в мене є квіточка, дуже схожа на підсніжник, але свій колір вона взяла з блакитного весняного неба, а ще ці квіти звуть – снігурчині сльози. Чи здогадались ви, діти, як ці квіти називаються?
Плакала снігуронька
в лісі за зимою.
Плакала зажурена
Ставши всім, чужою.
Там, де йшла і плакала
Гинули морози
Виростали … проліски –
Снігурчині сльози.
Проліска. Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь,
Росту між кленів, між дубів
Люблю і сонце й тінь.
Я полюбив ліси й гаї
Живу я здавна тут.
Я вірю: люблять всі мене
Як весну золоту
Бо знають, що зима мине
Коли я розцвіту.
Ведуча 1.. За українською легендою, синьооку дівчину Катерину татари везли на чужину, і там, де сльози красуні падали на землю, виросли квіти Проліски, такі ж сині, як її очі.

Ведуча 2.. Проліски, не тільки прегарні декоративні квіти, вони мають також цілющі лікарські властивості, адже лікують хвороби дихальних шляхів.
Медунка.
У лісі веснянім
Цікава рослина:
Ось тільки червона..
Тепер – уже синя!
Відгадали! Це мова про мене – МЕДУНКУ. Я маю одночасно червоні і сині квіточки. Товаришую із комахами, яких запрошую до себе в гості червоними квіточками, а проводжаю – синіми.
Ведуча 1.
Ще холодні в лісі ранки,
Сніг ще в лузі дотліва,
Та розкрила на світанку
Сині очі сон – трава.
Сон-трава. Плаття бузкового кольору.
Як добре прокидатися зі сну
Я так люблю чарівну цю весну
Хоч трішки боязко, як сильний вітер віє
Моя тепленька шубка-  «сріблясті волоски»-
І захистить і обігріє

Важке життя і очі повні сліз
Зникаєм ми і не ростемо , як раніше всюди.
Не трба рвати нас, ми прикрашаєм ліс!
Хай цю красу побачать люди.
Я сон-трава маю ніжну світло-рожеву квітку, що схожа на келих. Я дуже тонко відчуваю зміну погоди: на дощ чи негоду стуляю пелюстки і схиляюсь до землі…
Засинаю … звідси і назва моя – “Сон” або ще “Сон-трава”. Я можу будь-кого приспати, бо маю снодійну силу.
Зростаю я на галявинах дубових лісів, трав’янистих сонячних узліссях. На жаль зривають мої квітки навесні в великих кількостях, а це може привести до мого цілковитого зникнення.
Тим паче, що ця рослина занесена до Червоної книги України.
Весна. Є в мене квітки-первоцвіти, які вирощують люди в своїх садках, парках, прикрашають ними кам’яні гірки.
Крокус.
Гарно, тепло у садку,
Снігу, вже немає.
Із –під листя у кутку
Крокус виглядає.
Наче золотом горять
Пелюстки жовтенькі,
І листочки мерехтять
Ніжні, зелененькі.
Ведуча 2.Ми, крокуси маємо ще одну назву – шафрани. З давніх-давен нас вирощували для виготовлення ліків та прянощів, з гострим смаком і пряним запахом.
Ведуча 1.В давнину шафран цінувався і як цілюща рослина проти багатьох недуг: коли треба було втамувати біль. А ще кажуть, що ми здатні збуджувати сміх та веселості. Як рідкісна рослина крокуси також занесені до Червоної книги і перебувають під охороною закону.
Горицвіт. В жовтому костюмі

Це ж я, горцвіт. Тут в минулому році побували люди. Веселились, відпочивали. Вони поїхали. А нам залишили неприємні спогади. Я не можу перемогти цю консервну банку, вона зкрила мені очі. Мої квіти, золоті вогники, так люблять сонце! Допоможіть! Допоможіть побачити сонечко, друзів , веселу бджілку. За що люди зі мною так учинили?

Ведуча 2(Прймає банку).-
-Рости,рослинко, радій сонечку!
Горицвіт. Обережно, ми квітки,
Жовтенькі , чепурненькі,
Не лети учвалом сюди,
Чобітьми не гупай, Краще тихо підійди,
Нахились, послухай!
Нам весело, люди, та мало нас всюди,
Тому нас не треба, не треба зривать!

 

Весна. Вислухавши кожного з вас, я зрозуміла, що всі ви дуже сміливі, корисні, користуєтесь славою і повагою серед людей. Та часто ця слава гірка, бо люди бездумно зривають вас, і тому я звертаюся до всіх людей: даремно не рвіть первоцвіти, охороняйте цих мужніх, але у той же час таких тендітних і беззахисних рослин, бо без них мій прихід буде безрадісним, а мої володіння – похмурими і сірими!

 

 «Червона книга»-
Хто на планеті цій зникає,
В мені притулок відшукає!
У мене, в книгу, занесли,
Світ неповторної краси,
Що поступово відмирає
Давно рятунку в нас благає,
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти?
Невже ніколи не побачать
Як сон-трава росою плаче?
Троянда степу, квітка мрії,

Жар-цвітом землю не зігріє?

 

Всі разом-Ви всі гоподарі природи,
                   То збережіть же її вроду!

 

Пісня «Хай завжди буде сонце»
Сонячне коло, небо навколо-
Це є малюнок хлопчини
Намалював на папірці
І підписав у кінці

                                Хай завжди будуть квіти
                               Хай ростуть первоцвіти
                             Кругом чисте повітря
                           Кришталева вода.
Хай завжди будуть звірі
Хай завжди будуть птахи
Хай завжди будуть риби
Хай завжди буду я.

Квіти навкруг , зелень навкруг
І всюди чисте повітря 
Чиста вода в річку стіка
Квітне й радіє земля.
Знову приспів.

 

У нас задача й ціль одна
Шануймо первоцвіти для народу
Тож не лінуйся і зроби
Посильний внесок для природи.

 

Найкраще місце на землі
Де ти родився і зростаєш,
Щоб завжди так було вжитті
Планету рідну ти любити маєш!

 

Я квітку не можу зірвати
Бо їй ,як людині, болить
Як нам, моє серце крилате,
 Під сонцем їй хочеться жить.

Є багато квіток запашних
Кожна квітка красу свою має
ТА гарніші завжди поміж них
Ті,що квітнуть у рідному краю!

 

В червону книгу ми занесли
Світ неповторний і чудесний,
Що поступово вимира,
Давно рятунку в нас блага.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть цвісти дивні квіти:
Конвалії й фіалки ніжні
І вісник березня – підсніжник?
Невже ми більше не побачим
Як сон – трава росою плаче.
Ми всі господарі природи,
То збережемо її вроду.
 

Ми б завжди були щасливі,
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі
Бачили нас тільки друзі,
Ті, які б нас не топтали,
Без потреби не зривали.
А на клумбах вдома, в школі
Висівали нас доволі,
Доглядали, поливали.
Ми б красу їм дарували!

Друзі! Квіти бережіть
І ніколи їх не рвіть.
Бо чарівної краси
Не побачим я і ти.


Хай вони ростуть у лузі,
Бо всі квіти – наші друзі!
Не зривайте марно цвіту,
Не губіть земну красу.
Ви ж сюди прийдете знову,
Щоб зустріти тут весну.
Краще будем розглядати
Кожну квітку, ніби свято.
Будем різні їх вивчати,
Щоб Природа, наша мати,
Нам розкрила тайни всі
В щедрій, лагідній красі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
27 жовтня 2018
Переглядів
596
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку