Виховний захід "Збережемо рідну Землю голубою і зеленою"

 

 

 

 

ВИХОВНИЙ    ЗАХІД:

 

«ЗБЕРЕЖЕМО РІДНУ

ЗЕМЛЮ ГОЛУБОЮ І

ЗЕЛЕНОЮ»

 

Автор: вч. біології, екології КЗ «Вільшанський ліцей»

Каранюк І.М.

 

 

 

 

 

 

 

Мета: виховувати любов та бережливе ставлення до природи, лісу, рослин, всього

живого.

 

Вчитель: Нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем,

Який летить просторами Всесвіту. А людство – екіпажем цього корабля. Красиве і мудре порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого космічного корабля

Немає аварійного виходу.

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає

Спілкування з природою. Вона завжди хвилювала і хвилює, чарувала і чарує людину.

Шум голубої води, шепіт зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це викликає дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Як донести цю красу до людини,не зірвавши рослину, не вбивши тварину? У цьому нам допоможе поезія.

                                                 ДВОКОЛІРНИЙ  ВІРШ

                                     Коли де-небудь квітку бачу,

                                «Зірви!» - кричить мені, аж плаче.

                                      Повз деревце іду зелене,

                                «Зламай!» - схиляється до мене.

                                  В гніздечку пташку стріну в гаї,

                                  «Зжени!» - мерщій мене благає.

                                   «Забий!» - цвіркун сюркоче в просі.

 

                                  Е ні, негарний вірш такий.

                                   Хай ліпше буде – навпаки!

                                   Коли де бачу квітки очі,

                                   «Люби!» - вона мені шепоче.

                                    Повз деревце іду зелене,

                                     «Привіт!» - схиляється до мене.

                                      В гніздечку пташку стріну в гаї,

                                     Питає пташка: « Як ся маєш?»

                                     «Спочинь» - з болота жаба просить.

                                     «Всміхнись» - цвіркун сюркоче в просі.

                                    Який же світ кругом чудовий!

                                    Додому йду в добрі й любові.

ВЕДУЧИЙ1: Любов до природи, бережне ставлення до неї тісно пов’язується з поняттям «батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні,жаботлива криничка на перехресті доріг,терпкий запах лісової конвалії усе це – наш духовний світ, з яким ми маємо вирушати в життя.

ВЕДУЧИЙ 2: Яка прекрасна наша Україна! У будь – яку пору року вона чарує око - яскравими фарбами лісу в пору золотої осені, казковою красою зими або буйним цвітінням весни. Але найкрасивіший куточок природи залишається мертвим, якщо його не оживляють птахи – найкраща окраса парків, лісів. Своїми яскравими фарбами, дзвінкою піснею пернаті роблять природу радісною і приємною. Тож бережіть пташок!

ВЕДУЧИЙ 1: Йдучи до лісу, подумай, хто ти – друг чи ворог природи. Квітка і дерево, мурашки і лісові птахи, дрібні тваринки беззахисні перед тобою. Пам’ятай, що природа і так постраждала від байдужих і пожадливих рук її губителів. Зникло багато квітів. Велику кількість тварин і птахів занесено до Червоної книги. Ліси подекуди  стали  схожими на смітники. Стань в ряди захисників живого!

 

ВЕДУЧИЙ 2: Друзі, пам’ятайте: рослинне покриття – це дзеркало, в якому чітко відбивається ставлення людини до природи.  Кожна людина несе відповідальність за здоров’я і долю зеленого друга. Бережіть це багатство кольорів, тонів, найколоритніших звуків. Квіти і трави – то вбрання рідної землі, нашої планети, то обличчя людської гідності.

(Виходять Флора і Фауна)

ФАУНА:       Дивосвіт, дивосвіт…

                       Хто придумав оцей світ?

                       Землю красну отаку у зеленому вінку?

ФЛОРА:         Всі ці квіти і ліси,

                        І пташині голоси?

                        Ліс,  і річка, і поля –

                         Це ж усе моя земля!   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УЧЕНИЦЯ:         Були у матінки Природи

                             Дві донечки такої вроди:

                              Хто їх побачить, хоч на мить, -

                              Не міг забути й розлюбить.

                               Голубооку звали Флора.

                                У неї очі, наче зорі.

                              Завжди замріяна, тендітна,

                             Ласкава. ніжна  і привітна.

                              А Фауна – швидка, як вітер,

                               Могла за птахами летіти

                                 І за оленями стрибати,

                                Та з білочками пустувати.

                                Обидві світ живий любили,

                               Відтак його боготворили.

                               Тож вирішила мудра мати

                               В придане їм дарунки дати.

                               Мрійливій Флорі - світ рослинний,

                                А жвавій Фауні – тваринний.

                                Щоб берегли і доглядали,

                                Від всього злого захищали.

                                Живуть в легендах і понині

                                 Живого світу дві богині.

СОРОКА:              Чудасія! Чудасія!

 

Дядько Дощ грибів насіяв.

Але тут прийшов Микола,

Потоптав усе довкола,

Позбивав шапки з грибів,

Всіх голодними лишив.

Постинав голівки квітам,

Поламав ліщині віти.

Пташенят з гнізда повикидав,

Яйця видрав і порозбивав,

Бігав, стрибав і горлав,

Всіх звіряток полякав.

Приєднавсь до нього Гриць:

Із рогатки цілив у синиць,

Їжака жбурнув у хащі,

За Миколу поводивсь не краще

ВЕДУЧИЙ 1: Саме таким « любителям природи» завдячує Червона книга поповненням своїх сторінок все новими й новими видами представників флори і фауни.

ВЕДУЧИЙ 2:  Пропонуємо вашій увазі інсценівку « Випадок у лісі».

 (на почесному місці сидить головуючий  Лев, поруч біля нього в ролі секретаря Сорока)

ІНСЦЕНІВКА «ВИПАДОК У ЛІСІ»

ЛЕВ: Так от, шановне товариство, дозвольте розпочати наш симпозіум. Сьогодні на нашому порядку денному одне питання: запис у Червону книгу. Знаю, що кожному своя шуба ближче до тіла і що всякому кортить першим потрапити на сторінки цієї найдорожчої для нас книги,але ж, втямте собі, вас он скільки, а книга одна. Отож, будемо брати до уваги лише серйозні та переконливі пропозиції. В першу чергу слухаємо тих, кому вже надто припікає…

(вгору піднімається кілька лап і крил)

 

 

СОРОКА: (до Лебедя)  А ти чого крила надриваєш? Вашого брата вже давним – давно занесено до Червоної книги.

ЛЕБІДЬ: Бачте, шановний секретарю, в Книгу – то нас занесено,а браконьєри б’ють нас, мов скажених собак…

ЛЕВ: Та тож браконьєри. Час кожному знати, що і палка раз на рік стріляє. Отож, на Книгу надійся, а сам пильнуй і не підставляй свою нерозумну голову під кожне дуло. Прощу виступати по суті.

ВЕПР: Що ж то робиться? Нашому брату тепер ніде і голову прихилити. У лісі під кожним кущем туристи з гітарами і транзисторами. Була одна схованка – болото, а тепер і там музика грає.

ЛЕВ: Пробачте, але ж лізти у Червону книгу  з вашим рилом – це ж справжнісіньке свинство. У нашому лісі ще вдосталь вас. Треба, дорогенький, пристосовуватися до нових умов, рийте собі нори,як он борсуки, і живіть собі на здоров’я.

БОРСУК: Якби ж воно так. Хтось кинув чутку, що наша місцина цілюща. Тепер і нащі нори розкопують.

ЛЕВ: Вашу пропозицію візьмемо до уваги. Але ж ви знайте міру і рийте нори десь у глухіших місцях, а не під самісіньким носом у людей.

БОРСУК: Як не ховаємось, але браконьєри б’ють нас на шапки.

ЛЕВ:( до Сороки )  Вважаю, що Борсука слід записати до Червоної книги. Хто там ще?

 

ЗАЄЦЬ: Христом – Богом молю. Запишіть!  У нашому лісі на кожного сіромаху припадає по сім мисливців. В кожного мисливця щонайменше сотня патронів. Словом, як не запишете, сам на себе лапи накладу. Воно,  з одного боку,  жаль нас,  куцохвостих, а з другого – зло бере. Лишився живим, так сховайся і не ворушися. Так ні. Одне зайчисько за ніч наробить стільки слідів, наче їх там тисяча.

ЛЕВ: Запишемо, але за умови…

ЗАЄЦЬ: Ура! Ура! Тепер я всім браконьєрам носа втру!

(зривається і вибігає;чути постріл)

ЛЕВ: Горе тому, в кого не лише хвіст, а й розум короткий. Адже й Ослу відомо, що ні браконьєри, ні їх собаки перед полюванням книг не читають, навіть Червоних. І все ж вірте, буде свято і в нашому лісі, коли зникне останній браконьєр. Адже добрих людей більше. Тож у них шукаймо захисту!

(звучить пісня на мелодію « Червона рута» )

 

ФЛОРА:                                  Людино!

                                                 Перед тобою гола правда,

                                                  Тобі б допомогли ми радо.

                                                   Коли відчуєш каяття,

                                                    Дай Бог, щоб було вороття.

                                                  Ми все пробачим, все забудем,

                                                   Ви тільки схаменіться, люди!

                                                   І за ніщо нас не тримайте,

                                                   А про своє майбутнє дбайте.

ФАУНА:                           Ми хочем поруч з вами жити

                                           І дещо зможем відновити.

                                           Беріть від нас лиш за потреби,

 

                                    Але нівечить нас не треба.

                                     Ви нас собі за друзів майте,

                                      І бережіть, охороняйте.

                                      Забудьте про шкідливі звички,

                                       Себе війною не калічте!

ФЛОРА:                                   Трава життя дає тварині,

                                                   В пригоді та стає людині.

                                                   Дерева вздовж доріг ростуть –

                                                    І кисень цінний нам дають.

ФАУНА:                          Бо може й знищена комаха

                                         Великого завдати краху.

                                          Не вигадка казкова це. –

                                           Пов’язане у світі все.

ВЕДУЧИЙ 1:  Пропонуємо екологічну прес-інформацію.

За годину роботи автомобільного двигуна спалюється 200 л кисню, що в 2,5 рази більше добової норми, необхідної для дихання людини. Щороку з виробництва України  надходить у біосферу понад 1,5 млрд. тон твердих відходів.

ВЕДУЧИЙ 2: Лише 1% води планети міститься у річках та інших прісних водоймах. Однак саме по цій «краплині», на якій тримається життя всіх організмів суші, людство зазнає найбільшого удару. За останні 40 років на Україні висохло і щезло понад 300 малих річок.

ВЕДУЧИЙ 1: В 1999 році у водойми України скинули 4млрд. кубометрів забруднених вод, а чверть з них надходить для подальшого використання без очищення. Протягом останніх 30 років вміст солей у водоймах України зріс. Так в Дніпрі – в 1,5 рази,в  Дністрі і в Пд. Бузі – вдвічі. Наслідком є важкі захворювання, зокрема онкологічні і серцево-судинні.

ВЕДУЧИЙ 2: У багатьох містах України гранично допустимі концентрації шкідливих речовин перевищено в 10 разів. Серед них Дніпропетровськ,Донецьк, Маріуполь,

 

Запоріжжя, Краматорськ та багато інших міст.

ВЕДУЧИЙ 1: Кожної години на  Землі:

1700 акрів продуктивної землі стає пустелею.

ВЕДУЧИЙ 2:   55 чол. отруюються і гинуть від пестицидів.

ВЕДУЧИЙ 1:    5 – 6 видів рослинного і тваринного світу зникає.

ВЕДУЧИЙ 2:     50 тон родючого грунту знищується через неправильне використання.

ВЕДУЧИЙ 1:                           Доволі, люди, схаменіться!

                                                  За що віддячать внуки вам?

                                                   Одумайтесь та зупиніться,

                                                    Прийшов кінець лихим ділам!

ВЕДУЧИЙ 2: До вашої уваги інсценівка « Нова байка про щуку».

«НОВА БАЙКА ПРО ЩУКУ»

1 УЧЕНЬ:                                   А у нашому селі

                                                    Жила велика щука у воді.

                                                    Привільно плавала, пірнала,

                                                     На дрібну рибу полювала.

                                                     Ну, звісно, що була хижак.

                                                      Скажіть,хіба тут щось не так?

2 УЧЕНЬ:                              Та хтось на Щуку скаргу в суд подав,

                                               Що буцім-то вона такеє витворяла,

                                               Що у ставку ніхто життя не мав.

                                                Того заїла в смерть, другого обідрала.

                                                Піймали Щуку молодці

                                                 І гуртом до суду Щуку притаскали.

         

 

(учні вводять за руку Щуку)

СУДДЯ:                                    Встати! Суд іде!

                                                   Іменем закону: про довкілля, охорону,

                                              За розбій і браконьєрство, засудити хижу Щуку

                                                    На страшну, смертельну муку.

                                                    Вищу міру дать її – і повісить на вербі.

ЛИСИЦЯ:               Дозвольте і мені, панове, річ держать!

                                 Розбійницю таку не так судить годиться.

                                 Щоб більше жаху їй завдать

                                  І щоб усяк боявся так робити,

                                  У річці Щуку утопити!

ЩУКА: Ой лихо, кумонько-Лисичко!

               Невже в оту смердючу річку, що через Чуднів протікає,

               Бо ж мертва в ній вода, життя давно немає,

               Там навіть жаби не живуть, ні карпів, ні линів.

                Сміття і мотлох лиш пливуть серед огидних берегів,

                 Туди скидають нечистоти ті, хто там живуть навпроти.

                Добра не буде в ній мені, повісьте краще на вербі.

СУДДЯ:           Брехня! Не може цього бути!

                         У нас такі порядні люди, у селищі затишно й чисто.

                         Кругом так гарно, урочисто.

                         Фасади всі у нас під «євро», архітектурні скрізь шедеври.

                          Селище наше процвітає і в цьому сумніву немає.

                          Що ти верзеш, нікчемна Щуко,

                          Чи може всипать тобі буків?

ЩУКА:   Панове судді, правду кажу, хіба я тим когось ображу?

                Переконайтесь хоч самі: там, за мостом на крутизні,

                І хоч немало разом скрізь обнов ,та риб’яча холоне кров,

                Коли поглянеш у цю річку, чого немає в тім потічку:

                Пляшки, бляшанки, бите скло, пластик і старе відро.

                І хто за злочин відповість? Ви сьогодні нам скажіть?

                Кого Феміда справедлива покарає за ці дива?

СУДДЯ:                Ну годі, тобі, Щуко, ми звернемось до науки,

                              До новітніх технологій, західних ідеологій.

                              Утилізуєм всі відходи і відродимо природу,

                               І струмочок невеличкий побіжить до Тетерева річки.

 

ЛИСИЦЯ:              Воно б, можливо, так було,

                                Та наші люди,як назло,

                                 Чиновники, службовці,прості смертні й посадовці

                                 Лиш про своє подвір’я дбають.

                                 Про екологію, мабуть, не знають.

                                  Тому безсила в тім наука.

                                 А що чекає бідну Щуку,а також Фауну і Флору

                                 У нашім краю і довкола?

СУДДЯ:               Поки всі тут гомоніли, суд ці факти перевірив

                             І у сказане повірив: правда, що у нас довкілля

                             Потерпає від свавілля.

                             Що природу гублять всюди черстві і бездушні люди.

                             Не зважають на закони, прийняті про охорону,

                             Мусим вирок скасувати і підсудну оправдати.                                           

 

(співають пісню на мелодію « Вітер з моря дув» )

1 УЧЕНЬ:                    Зупинімось – останній є шанс,

                                     Оглянімось – благаємо вас.

                                      Все задумано мудро в природі –

                                       Жити треба у мирі і злагоді.

2 УЧЕНЬ:                      Річка хай куди хоче тече.

 

                                             Пташеняті підставим плече.

                                              Як зрубаємо дерево – вмить

                                              Поспішаймо, хоч два посадить.

3 УЧЕНЬ:                               Як асфальт – то не через калину,

                                                Джерельце хай не знає зупину.

                                                 Полюбімо природу палко,

                                                 Не топчімо ногами фіалку!

4 УЧЕНЬ:                        Складаю клятву і клянусь,

                                         Що все зроблю, знайду для цього сили

                                          У рідної Землі, яку я осквернив.

5 УЧЕНЬ:                     Прости нам, Земле, спалені ліси.

                                      Прости грунти збіднілі й неродючі,

                                      І атом той, що вирвався на волю,

                                      Перевернув людську нелегку долю.

                                      Прости нам, Земле, все ж таки прости,

                                      Бо голова всьому живому,ти.

                                      Можливо, розум людства не засне,

                                      І він проснеться і тебе спасе.

6 УЧЕНЬ:                               Як розоримо світ оцей вщент,

                                                Вирок нам без війни буде – смерть.

                                                Зупинімось – останній є шанс,

                                                 Ця планета не лише для нас!

(всі разом виконують пісню на мелодію «Улыбка» )       

 

ВЕДУЧИЙ 1: От і підійшло до завершення наше дійство. Багато ми сьогодні зрозуміли.

Природа – це наш дім, в якому ми живемо,  і ми її будемо берегти.

 

ВЕДУЧИЙ 2:  Людина – це частина природи. І саме природі ми зобов’язані своїм існуванням, своєю могутністю.

ФЛОРА:                              Ми бажаєм вам завжди

                                             Чистого повітря і води.

                                              І сонця промені

                                              Хай завжди йдуть сюди.

ФАУНА:                           Ми бажаєм щастя вам.

                                          І воно повинно прийти.

                                          Тож рук ви докладіть

                                           І природу збережіть!

ВЧИТЕЛЬ: Завжди вірю в те,що все хороше, добре, людяне переможе у ваших серцях, що виростете людьми, які над усе любитимуть рідну землю, ранні світанки і призахідний небокрай, що все робитимете для того,щоб залишити на землі свій неповторний слід. Ви – люди майбутнього! Сьогодні ви школярі, а завтра – лікарі та академіки, педагоги та вчені. Ви користуватиметеся всіма досягненнями нашого народу. Ваше завдання – розвивати економіку, зберегти своє здоров’я, здоров’я інших людей, навчати і виховувати нові покоління і , найголовніше,ви зобов’язані зберегти нашу чудову планету.