Виховний захід "Зустріч з Кобзарем"

Про матеріал
Знайомство дітей з біографією та творчістю видатного українського поета Т.Г.Шевченка
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

Виховний захід

«Зустріч з Кобзарем»

Вчителя КЗ КОР «Боярська спеціальна школа І – ІІ ступеня»

Іванової Світлани Харитонівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Мета: Розширити і поглибити знання учнів про великого поета, художника, письменника Т.Г. Шевченка. Вчити дітей сприймати красу української природи, відтворену у віршованих текстах. Розвивати вміння милуватися красою природи. Виховувати любов до рідного слова, викликати бажання вивчати твори поета.

 

    Обладнання: Клас прикрашений українськими рушниками, малюнками дітей до творів Т.Г. Шевченко. В центрі – портрет Т.Г. Шевченка. Виставка творів та картин поета. Фотографії та ілюстрації, грамзапис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

 

Хід заняття

 

    Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

Вступне слово вчителя:

 

    В історії завжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє людство. До них належить й ім*я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові.

    Поет писав:  «Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини». Шевченко вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно пов*язаний.

 

Учень:                                                                                 Щовесни, коли тануть сніги,

І у рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам*ять Шевченка.

 

 Учениця:

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами,

В похилій хаті, край села.

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

 

 

Ведуча:

    Народився Тарас Шевченко 9 березня 1914 року в селі Моринці, Звенигородського повіту на Київщині. Батьки його Григорій та Катерина були кріпаками. Тарасу було 9 з половиною років, коли померла його мати, а в 12 років він залишився круглим сиротою. Батько не залишив синові нічого у спадок.

    Однак сучасники запам*ятали його пророчі слова: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, - він не буде звичайною людиною: з нього вийде або щось дуже гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не варта, або нічим йому не допоможе».

    Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам. Про своє нелегке дитинство Тарас Григорович згадує у своїх віршах.

    Діти читають вірші: «Не називаю її раєм», «І золотої і дорогої», «Мені тринадцятий минало».

 

Друга ведуча:

    Багато віршів Т.Г. Шевченко стали піснями. Композитори різних країн світу писали музику на його вірші. А український композитор М. Лисенко написав музику більш, ніж на 100 творів Кобзаря. Багато пісень на слова Т.Г Шевченко стали народними. Ось послухайте одну із них :   

 (Діти співають «Зоре моя вечірняя»)

 

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою.

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

 

 

Ведуча:

    Тарасу хотілося вчитися читати і писати. А ще він хотів бути маляром. Все, що бачив, хотілося намалювати. Довго терпів Тарас знущання п*яного дячка Богорського, аби тільки вчитися і малювати. Про це він згадує у вірші «А.О. Козачковському». (Учень читає вірш «Давно те діялось…» /уривок/).

    1831 рік – Тарас у Петербурзі, а у 1838 році посміхнулася доля Шевченку. Благородні люди викупили його з неволі, продавши портрет Жуковського, який малював К. Брюлов. Тарасові було тоді 24 роки.

 

Та в людському морі стрілись брати,

Що зуміли в горі йому допомогти.

Викупили друзі!

Вільним став Тарас!

 

    Ставши вільним, Т.Г. Шевченко вступив до академії мистецтв. За час навчання одержав 3 срібні медалі за свої художні роботи. Багато в цей період написав поетичних творів.

 

Друга ведуча:

    1840 рік. Петербург. Завдяки українському письменникові Євгену Гребінцю вийшла в світ перша збірка Тараса Шевченка «Кобзар».

    «Кобзар» за Іваном Франком , - це епоха в історії духовного розвитку українського народу, бо ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухнувши, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою в українським письменництві якістю і простотою. Шевченків «Кобзар» - це Біблія українського народу, це книга, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою.

    І народ, який має такого поета як Шевченко, і таку вічну книгу як «Кобзар» - безсмертний. У цій книзі переплелась доля селянки – кріпачки з долею всією неньки – України. , боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. В багатьох хатах сьогодні можна побачити портрет Тараса Шевченко, заквітчаний вишитими рушниками, а на столі стоїть його «Кобзар».

 

Учениця:  

Беру «Кобзар» - безцінний скарб духовний,

І українцем будучи завжди,

Горджуся, що на українській мові

«Кобзар» я маю щастя осягти.

То сумна, мов пісня вечорова,

То гаряча й чиста, мов зоря,

Наша рідна українська мова

Крилата була у Кобзаря. 

 

 

Ведуча:

    Свої твори поет пише чарівною барвистою українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запам*ятовувати. Ніжно, ласкаво описує він природу України.

(Діти декламують вірші «Тече вода з-під явора», «Світає»).

Лунає пісня «Зацвіла в долині червона калина».

 

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина – дитина.

Любо-любо стало, пташечка зраділа

І защебетала, почула дівчина,

І в білій свитині з біленької хати

Вийшла погуляти у гай на долину.

 

 

Друга ведуча:

     Багато написав Шевченко про материнське щастя й горе, про людську мудрість, про славну історичну минувшину, а також про велику любов до рідного краю.

    Лишив він нам свої слова – заповіти, які допомагають нам жити, їх називають золотими словами Шевченка.

 

Учень:

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть

Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

Учітесь, читайте

І чужого научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

 

 

Ведуча:

    А були такі слова, якими Шевченко прямо закликав до боротьби:

 

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте.

І вражою злою кров*ю

Волю окропіте.

 

 

    Тараса Григоровича заарештовують і відправляють у заслання. Але Шевченко мріє про вільну Україну, про її щастя. Він пише:

 

І на оновленій землі

Врага не буде супостата

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі!

 

 

   10 років заслання підірвали фізичні сили, здоров*я Шевченка. Поет поїхав в Україну, хотів поселитися тут, писати, працювати. Але проживання в Україні йому заборонене. Тому поет повертається в столицю.

   А 10 березня 1861 року Тарас Григорович помер. Спочатку поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати заповіт?

 

Учень:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі,

Було видно, було чути

Як реве ревучий.

 

І у травні того ж року перевезли його прах в Україну. Поховали Тараса на Чернечій горі, поблизу Канева.

 

Учениця:

Багато літ минуло з того часу,

Праправнуки вивчають «Заповіт».

У Каневі вклоняються Тарасу

Не тільки Україна – цілий світ.

 

Учениця:

   Сьогодні ми виконуємо ще один заповіт Шевченка.

 

І мене в сім*ї великій,

В сім*ї вольній, новій.

Не забудьте пом*янути,

Незлим, тихим словом.

 

Вчитель:

    10 березня за народним календарем – День Тараса, що в перекладі означає «непоборний», «упертий». Непоборний Тарас з нами! Бо слово його вічне, слово невмируще своєю правдою.

    Іменем Шевченка названі міста і села, а пам*ятники поету побудовані не лише в Україні, а й далеко за її межами: в Росії, в Молдові, Канаді, Франції, Америці. Його твори видані за кордоном на 33 мовах світу. А скільки книг, альбомів, фільмів створено про нього. Ось перед вами невелика виставка книг і у кожного з вас є книжечка творів Тараса Григоровича. Нехай вона стане для вас віконечком у цікавий світ його творів.

  Юні друзі! Любіть Україну, як любив її поет.

  Читайте його твори і ваша мова буде гарною, барвистою, - бо українська мова – одна з найкращих мов світу.

 

 

 

 

 

Література:

  1. Т.Г. Шевченко «Кобзар».
  2. Науково – популярний атлас «Шляхами Великого Кобзаря».
  3. П.І. Зайцев «Життя Тараса Шевченка».

 

 

 

 

docx
Додано
19 лютого 2022
Переглядів
603
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку