Виклики сучасності і зарубіжна література : думки вголос

        Виклики сучасності і зарубіжна література : думки вголос

  Література у школі належить до предметів гуманітарного циклу, тобто до тих, що пов’язані з ментальною, емоційною, духовною сферами людини і має на меті формування цієї емоційності та духовності .  

         Прискорення темпів життя в останні десятиліття, інформатизація , використання штучного інтелекту відкрили перед людством нечувані перспективи і одночасно нечувані виклики, які не оминають і освіту, а отже і зарубіжну літературу як один із шкільних предметів. Які ж виклики стоять перед нами, вчителями літератури,як на них реагувати? Цей допис не є відповідями на проблемні питання чи готовими рецептами, а всього лиш роздуми, намагання окреслити коло цих питань.

      Одне з них  - функціональна неграмотність, коли читання тексту художнього твору не веде до його розуміння. Як цього навчити? Вправляти в техніці читання, більше читати, будувати питання до прочитаного, складати план прочитаного,переказувати , описувати ілюстрації тощо.

  Другий аспект -  підручники. Зараз їх немало і різних.  Добре ілюстровані, багато додаткового матеріалу і для учнів , і для вчителів, вони відповідають сучасним запитам. Але вони часто страждають надмірною науковістю.  Приклад з підручника для 5- го  класу (без вказівки на автора): «Вивчаючи її (зарубіжну літературу) , ви станете компетентними читачами, які розуміють твір, персонажі  та авторський стиль». Як вам  таке? Підручники для 10-11 класів згодились би для студентів – філологів, і це при одній годині зарубіжної літератури на тиждень.

         Третя сторона питання – інформатизація суспільства. В цьому багато плюсів , звичайно. Цього не змінити і ,мабуть, не потрібно. Але керувати цим не завадило би. Вдумаємося в слова поета П.Верблібена : «Бійтесь богів подарунки: вітер надує вітрила, вітер і бурю здійме». Японці, які є носіями найновіших і найхимерніших технологій, дуже стурбовані тим, що за останні десятиліття коефіцієнт інтелекту японських дітей значно зменшився. І  причину цього вони вбачають в надмірній інформатизації та цифровізації, і як наслідок –  зменшення кількості виданих  і , відповідно, прочитаних книг. Тому, повернувшись, до уроків літератури, скажемо: спроба деяких колег замінити художні тексти фільмами , дайджестами та іншими «сучасними» формами не сприяє розумінню літератури, а отже,і життя. Бо література – це вміння читати і розуміти прочитане, це емоційне і ментальне сприйняття тексту, це усвідомлення свого місця у житті.

    Окресливши ці виклики, перейдімо до конкретних  кроків- відповідей на них у процесі викладання зарубіжної літератури в школі. 

     Розглянемо роботу над твором М.Гоголя « Шинель». Він складний тим, що його часто класифікують як реалістичний. Але ж як бути з містичним привидом  у ньому? Без історичного контексту цей твір сприйняти неможливо. Сподіватись на те, що учні самостійно  захочуть і зможуть розібратись у перипетіях історичного процесу  Російської імперії 19 ст., не варто. Відведемо роль історика вчителю літератури або ж і вчителю історії (непоганий може вийти інтеграційний момент).

    Наступний етап уроку -  «занурення» у твір. Це підготовка до сприйняття тексту. Три групи класу працюють самостійно. Перша  група – завдання «Петербург Гоголя», друга –  «Що таке шинель?»  третя - «Хто вони, привиди ?», 4 четверта - «Кого називають маленькою людиною?». Учні можуть користуватись будь –якими  джерелами  (даємо можливість їм «посидіти в телефонах»).Шукають інформацію, відповідні ілюстрації . Закінчивши роботу, один учень з групи розповідає про її результати. Учні інших груп оцінюють роботу першої. Свою оцінку виставляє і вчитель.

Далі вчитель з опорою на знання учнів з`ясовує поняття: «роман як жанр, види роману: психологічний, побутовий, філософський».

Відбувається знайомство з текстом. Учні читають опис Петербургу у творі  і отримують завдання визначити , яким бачить автор місто, які емоції він викликає у нього, яким здається це місто учням.

Наступна частина уроку  - рольова гра «Вечірня зустріч у парку»: М.Гоголь зустрічає  пізно увечері  Башмачкіна. (Ролі виконують заздалегідь підготовлені учні).Той розповідає йому свою сумну історію. Після цього з`являється привид і викладає свою частину історії. «Гоголь», вислуховує їх і одночасно ставить питання, деталізуючи обставини життя Башмачкіна. Разом з учнями  автор намагається розібратись: привид – це бунт Башмачкіна чи повернення його людської гідності? Такий прийом дає можливість учням  повніше засвоїти текст твору , висловити власну думку, оцінити вчинки персонажів.

    Отож,сьогодення висуває багато викликів до життя загалом і до читання зокрема. То може не слід «заморочуватись»  з тими  книгами, з уроками зарубіжної літератури. Якось обійдеться… То читати чи не читати ? Ось у чому питання!

      Однозначно, читати! Бо читання – це пізнання; пізнання світу, пізнання себе, пізнання суспільства.

 Бо читання –це  розвиток: мислення, пам`яті,мовлення, фантазії. Це прогрес.

Бо читання – це задоволення: естетичне, моральне,емоційне. І воно майже безкоштовне.

Бо читання – це ліки. Багато науковців стверджує, що читання книг (саме читання, а не слухання чи перегляд) дає можливість запобігти старечій деменції і хворобі Альцгеймера, і це не надто дорогі ліки .

    Людина зі звіроподібного стану вийшла завдяки розвитку свого мозку, уяві і творчості . Все це неможливо було б без книг і читання. Тож не втрачаймо ці людинотворчі надбання еволюції.

                           Використана література

1.Султанов Ю.І.Методична концепція викладання зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах,2000,№2.с.2-6

2.Ємець А.А, Коваленко О.М.Проблеми формування кваліфікованого читача в сучасній початковій школі. – Теорія і методика навчання , випуск 66,2023,с.49-52.

3. Цифровізація, програми чи дистанційка? Через що «просідає» читацька грамотність і як цьому зарадити. Василь Терещенко. Дофамін для освіти.- Четвертий сезон. Епізод сьомий. Текстова версія.