Використання інноваційних технологій для розвитку творчої конкурентоспроможної особистості в умовах оновлення змісту освіти

Мащанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Семінар-практикум вчителів природничо-математичного циклу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання

інноваційних технологій

для розвитку творчої конкурентоспроможної особистості

в умовах оновлення змісту освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготував

вчитель географії та інформатики,

керівник семінару-практикуму

вчителів природничо-

математичного циклу

Мащанської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Озарчук А. В.

 

 

 

 

 

 

 

2017

Інформаційні  технології  нині  торкаються  всіх сфер діяльності людини, та, мабуть, найбільш важливий позитивний вплив вони мають на освіту, оскільки відкривають можливості для впровадження нових методів викладання і навчання. Дане питання не  залишилося поза  увагою  багатьох науковців. Так, дослідження у зазначеній галузі, зокрема  теоретико-методологічні  основи  інформаційних  технологій  розкрито  у  роботі  Ю.  Машбиця;  питання, пов’язані із  використанням інформаційних технологій у навчальному процесі, висвітлені у роботах Р. Гуревича, В. Монахова; наукові  основи  технології  навчання  з  використанням  інформаційних  технологій  розглядались  у  дослідженнях  І. Богданової,  М. Лукащука, Л. Панченко.

М. Монахов розглядає визначення поняття “інноваційні технології”, як процес збору, передачі, зберігання і обробки інформації у всіх можливих формах: текстовій, графічній, візуальній і усній. За  баченням  М. Скопеня  інформаційні  технології (ІТ) − це сукупність прийомів, методів та засобів послідовного  якісного  перетворення  інформації  на таких етапах інформаційних процесів, як збирання, передавання,  зберігання,  обробка,  накопичення.  ІТ — це алгоритм перетворення інформації з використанням відповідних методів і засобів.

М.  Жалдак декларує, що «інформаційна технологія  –  це  сукупність  методів  і  технічних  засобів збирання,  організації,  зберігання,  обробки,  передачі,  подання  інформації,  які  розширюють  знання людей і розвивають їх можливості управління технічними і соціальними процесами». І. Соколова визначає інформаційні технології  як  «систему  загально-дидактичних, психологічних,  технологічних  процедур  взаємодії суб’єктів  навчально-виховного  процесу  у  навчальному закладі з урахуванням технічних і людських ресурсів, які спрямовані на формування інформаційної компетенції та розвитку конкурентоспроможної особистості». Можна також погодитися з  думкою І. Булах у тому, що «інформаційна технологія являє собою систему засобів та методик, що забезпечують оптимізацію роботи з інформацією на базі  комп’ютерної  техніки». Підсумовуючи погляди науковців, можна дійти висновку, що в науково-педагогічній літературі в розумінні сутності «інноваційних інформаційних технологій» науковці використовують два підходи: загальнотехнічний (М. Жалдак, М.Скопень) та педагогічний (І. Булах, І. Соколова).

Використання інноваційних інформаційних технологій у навчальних закладах, на думку низки науковців, психологічно та педагогічно обґрунтоване і дозволяє досягти інтенсифікації всіх ланок навчально-виховного процесу, оптимізації методів навчання, а також активного використання технологій відкритої освіти. Тому можна визначити роль інноваційних технологій:

– інтенсифікація  процесу  навчання  і  підвищення його ефективності за  рахунок  можливості  опрацювання більшого обсягу навчальної інформації;

– розвиток пізнавальної активності, самостійності, підвищення  інтересу  до  навчальних  дисциплін, на  яких  використовуються  інформаційні  технології;

– встановлення чіткого зворотного зв’язку, необхідного для керування навчальним процесом;

– розвиток творчої конкурентоспроможної особистості в умовах оновлення змісту освіти;

– систематичний контроль знань, навичок та вмінь за допомогою інформаційних технологій;

– удосконалення  форм  і  методів  організації  самостійної роботи учнів;

– індивідуалізація процесу навчання.

Залежно від функцій ІКТ в організації освітнього процессу О. Замошникова їх класифікує так: 

– інформаційно-навчальні  (електронні  бібліотеки, електронні  книги,  словники,  навчальні  довідники, комп'ютерні програми, тощо);

– інтерактивні (електронна пошта, електронні телеконференції);

– пошукові (реалізуються через каталоги, пошукові системи) [8, С. 78-83.]

Враховуючи  таку  класифікацію  можна  більш предметно розглянути інформаційні технології.

На  мою  думку,  така  класифікація  є  умовною, тому що технології об’єднанні у групи, можуть перетинатися. Серед зазначених технологій найбільш часто використовуються інформаційно-навчальні технології. Саме вони є провідними у навчальному процесі навчального закладу. Серед вище названих технологій є і такі, що підпорядковуються вимогам нової інформаційної технології. А саме:

– інтерактивний  (діалоговий)  режим  роботи  з комп'ютером;

– інтегрованість  (стикування,  взаємозв'язок)  з іншими програмними продуктами;

– адаптивність до змін постановок задач та гнучкість процесів обробки результатів.

До технологій, що відповідають даним вимогам можна віднести технології Web 2.0, хмарні технології.

Зупинимось коротко на їх характеристиці. Технології Web  1.0  –  2.0.  Існує  кілька  сучасних перспективних  веб-технологій,  використання  яких дає  змогу  педагогам  вирішувати  найрізноманітніші освітні завдання. Однією з таких технологій є технологія Веб 2.0 (Web 2.0) – друге покоління мережних сервісів, що останнім часом стали основою розвитку мережі Інтернет. Принциповою відмінністю технології Веб 2.0 від технологій Веб 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.

Технології Веб 2.0 справедливо називають соціальними сервісами мережі Інтернет, оскільки їх використання, зазвичай, здійснюється спільно в межах відповідної групи користувачів. Групи користувачів можуть утворювати цілі мережні співтовариства, які

об’єднують свої зусилля для досягнення відповідної мети. До основних типів соціальних сервісів Web 2.0 відносять:  блоги  (мережні  щоденники),  вікі-енциклопедія, веб-журнал, засоби для збереження закладок,  соціальні  сервіси  збереження  мультимедійних ресурсів, карти знань, соціальні геосервіси, соціальні пошукові системи.

Н.Балик, аналізуючи основні соціальні сервіси мережі  Інтернет,  зазначає,  що вони  дають  змогу дібрати  ті  сервіси,  використання  яких  буде  ефективно  впливати  на  розвиток творчої особистості під час використання освітніх веб-ресурсів.  Тому  питання  використання  та  оптимального впровадження  даної  технології у  навчальному закладі вирішує сам  викладач, беручи до уваги вимоги до навчальних дисциплін та цільову аудиторію.

Хмарні  технології.  За  офіційним  визначенням Національного  інституту  стандартів  і  технологій США (National Institute of Standards and Technology (NIST)), «хмарні технології – це модель забезпечення  повсюдного  та  зручного  мережевого  доступу  за вимогою до спільного простору обчислювальних ресурсів, що підлягають налаштуванню (наприклад, до комунікаційних мереж, серверів, засобів збереження даних, прикладних програм та сервісів), і які можуть бути оперативно надані та звільнені з мінімальними управлінськими  витратами та  зверненнями до  провайдера». Отже, під хмарою можна розуміти сукупність пов’язаних між собою серверів, на стороні яких віддалено здійснюється вся необхідна користувачу робота по збереженню, оновленню, архівації та обробці інформації. Найбільш відомими у світі є безкоштовні хмарні платформи Microsoft Live@edu, Google Apps Education Edition та хмарні сервіси на їх основі.

1.  Хмарні сервіси для отримання навичок роботи з документами та веб-сервісами (хмарна платформа Microsoft Live@edu (http://www.liveatedu.com) надає можливості практичного вивчення відомих офісних додатків через web-браузер на основі хмарних технологій;  хмарна  платформа  Google  Apps  Education Edition.

2.  Хмарні сервіси для розробки власних або використання  існуючих  тестів.  Прикладом  хмарного інтернет-сервісу для швидкого розроблення власних тестів,  що  надає  можливість  безкоштовного  обслуговування до 100 учнів у місяць з одним менеджером тесту у режимі Lite є OpenTest (http://www.opentest.org.ua, http://www.testinfom.com та інші).

3.  Хмарні  сервіси  й  хмарні  сховища.  Найбільш відомими  хмарними  сховищами  є  SkyDrive,  Apple iCloud, Google Drive, Dropbox та інші.

Основною  перевагою  використання  хмарних платформ та хмарних сервісів є безперервність та доступність навчання будь-де та будь-коли. Взаємодія педагогів, учнів або адміністраторів із хмарною платформою  та  її  сервісами  здійснюється  за  допомогою  будь-якого  пристрою  (комп’ютер,  планшет, смартфон, мобільний  телефон  і  т.  п.),  на  якому  встановлено браузер  із  можливістю  підключення  до  глобальної мережі Інтернет. Отже, будь який учень може почати виконувати завдання в класі, а продовжити роботу  вдома  без  необхідності  копіювати  частину виконаного завдання на будь-який носій інформації завдяки тому, що вся необхідна інформація зберігається у хмарі (центрі обробки інформації) на віддаленому сервері.

Зазвичай,  інноваційні інформаційні  технології  реалізуються засобами  обчислювальної  техніки  та  програмного забезпечення, що гарантує високу швидкість обробки інформації, її пошук, розподіл даних та доступ до джерел інформації, незалежно від місця розташування  і  сприяє  досягненню  поставленої  користувачем мети. З даним твердженням погоджується І. Роберт і визначає, що під засобами інформаційних і комунікаційних технологій розуміє "програмні, програмно-апаратні й технічні засоби й обладнання, що функціонують на базі засобів мікропроцесорної обчислювальної  техніки,  а  також  сучасних  засобів  і  систем транслювання  інформації,    інформаційного  обміну, що  забезпечують  операції  зі  збору,  накопиченню, обробці, зберіганню, продукуванню, передачі, використанню  інформації,  а  також  можливість  доступу до  інформаційних  ресурсів  комп'ютерних  мереж (у тому числі й глобальних)".

Класифікуючи засоби ІТ у рамках педагогічного процесу, важливо відзначити, що інформаційні технології можуть використовуватися в навчанні з різним ступенем проникнення:

– як  "проникаюча"  технологія  (застосування комп'ютерного навчання для опрацювання окремих  тем,  розділів  для  окремих  дидактичних  завдань);

– як  основна,  найбільш  значуща з використовуваних у даній технології частин;

– як монотехнологія (коли все навчання, організація та контроль за процесом, включаючи всі види діагностики, моніторинг, спираються на застосування комп'ютера).

Виходячи  із  класифікації,  запропонованої  О.В. Замошниковою, засоби ІТ для розв'язання педагогічних завдань поділяються на:

−  засоби,  що  забезпечують  базову  підготовку (електронні підручники, навчальні системи, системи контролю знань);

− засоби практичної підготовки (задачники, практикуми, віртуальні конструктори, віртуальні лабораторії, програми імітаційного моделювання, тренажери);

−  допоміжні  засоби  (енциклопедії,  словники, хрестоматії, розвиваючі комп'ютерні ігри, мультимедійні навчальні заняття).

Методи  ІТ  включають  моделювання,  системний аналіз, системне проектування, методи передачі, збору, продукування, накопичення, збереження, обробки, передачі та захисту інформації.

Засоби ІТ поділяють на:

− апаратні: персональний комп’ютер і його основні складові,  локальні  та  глобальні  мережі, сучасне периферійне обладнання;

− програмні: системні, прикладні, інструментальні.

М. Лукащук виділяє такі засоби інформаційних технологій (таблиця 1):

Як  засіб  можна  використовувати  наступні  розповсюджені  види  програмних  продуктів  для  персонального  комп'ютера:  текстовий  процесор  (редактор),  настільні  видавничі  системи,  електронні таблиці,  системи  управління  базами  даних,  електронні  записні  книжки,  електронні  календарі,  інформаційні системи функціонального призначення (фінансові,  бухгалтерські,  для  маркетингу  й  ін.), експертні системи і т.д.

Підсумовуючи вище сказане можна дійти висновку, що використання інноваційних технологій дає можливість вирішувати такі актуальні питання:

– використовувати у навчанні здобутки новітніх інформаційних  технологій;

– удосконалювати навички самостійної роботи учнів та педагогів у інформаційному середовищі.

Таким  чином,  використання інноваційних технологій в  комплекті  з  традиційними  методами  навчання  сприяє наступному: розвиває творчу конкурентоспрможну особистість; забезпечує  реалізацію  особистісно-орієнтованого,  диференційованого  та  інтерактивного підходу  до  навчання;  підвищує  пізнавальну  активність  учнів  за  рахунок  різноманітної  відео-  та аудіоінформації; здійснює  контроль  завдяки  тестуванню і системи запитань для самоконтролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Балик  Н.Р.  Використання  соціальних  сервісів  WEB  2.0  в  галузі  післявузівської  педагогічної  освіти  з інформатики /Н.Р.Балик// Наукові записки Тернопільського нац.пед.у-ту ім.В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2008. – №7. – С.88-90.
2. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій: Дис...докт. пед. наук: 13.00.04. – К., 1999. – 392с
3. Гуревич Р. Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті / Р.С.Гуревич, М.Ю.Кадемія // Теорія і методика освіти. – 2011. – № 1. – С. 1–9
4. Дюлічева  Ю. Ю.  Упровадження  Хмарних  Технологій  В  Освіту:  Проблеми  та  перспективи  /  Юлія  Дюлічева.  // Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського – ISSN 1998-6939. Інформаційні технології в освіті. 2013 . № 14/ – C. 58-64
5. Жалдак М. І. Проблема інформатизації навчального процесу в школі і в вузі / М. І.  Жалдак // Сучасна інформаційна технологія в навчальному процесі : зб. наук. праць. – К. : КДПІ ім. М. П. Драгоманова, 1991. – 180 с., с. 4
6. Лукащук М. М. Дидактичні умови використання нових інформаційних технологій в навчанні біології і хімії: дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Лукащук Микола  Миколайович – Вінниця, 2007. – 192 с.
7. Скопень М. М. Комп’ютерні інформаційні технології в туризмі / М. М. Скопень. – К. : Кондор, 2005. – 301 с.
8. Соколова І. В. Інформаційна компетентність вчителя: структура, зміст, критерії, умови формування // Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових праць. – 2004. – Випуск 2. – С. 209 – 225., с. 213, с. 213.
9. http://www.unicyb.kiev.ua/~boiko/it/it_intro1.htm
10. http://www.oreillynet.com/pub/a/oreilly/tim/news/2005/09/30/what-is-web-0.html.  (7  березня 2009).