14 травня о 18:00Вебінар: Закордонний досвід: принципи взаємодії батьків, вчителів та учнів у закладах освіти (на прикладі школи «Британніка», м. Будапешт)

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Про матеріал
ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
Перегляд файлу

Кравець Наталія Володимирівна,

педагог - організатор Птицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Дубенського району Рівненської області

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, мета якої формувати всебічно й гармонійно розвинену, творчу та активну людину. Завдання школи сьогодні забезпечити всебічний розвиток особистості кожного учня, створивши необхідні для цього умови. Реалізація цієї мети покладена на педагогічний колектив сучасної школи, однак, більшою мірою, на  заступників з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, які повинні володіти, задля цього, певними уміннями та навичками з теорії та методики виховання, методами, прийомами, технологіями організації виховного процесу, безпосереднього здійснення виховної роботи. [1, с.35]

В Україні історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність українського народу. Головною метою національного виховання на сучасному етапі, як зазначено у Концепції національного виховання, є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності погляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинені духовну, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, розумову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. [3, с.4]

Отже, відповідно до концепції Нової Української школи дитина спочатку набуває компетентносте, а вже потім починає здобувати знання і саме для цього доцільно і дієво використовувати інтерактивні засоби навчання. Тому розглянемо їх докладніше.

         Інтерактивність – здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з чим-небудь (наприклад, комп'ютером).

До переваг інтерактивних форм роботи ми відносимо те, що вони мають високу результативність у засвоєнні знань та формуванні практичних вмінь і навичок; дозволяють за той самий проміжок навчального часу збільшити обсяг виконаної роботи; сприяють формуванню вміння співпрацювати в команді; розвивають гуманні, толерантні стосунки між учасниками навчально-виховного процесу; активізують власний досвід, знання та вміння учасників навчально-виховного процесу, розвивають пам’ять та здатність до самоконтролю.

Інтерактивні форми роботи: театралізовані, інтерактивно-ігрові, інтелектуально-пізнавальні, художньо-прикладні, проекти (дослідження). [2, с.8]

В театралізованих формах роботи найскладніші й найцікавіші – розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів. Активізують креативну діяльність учнів і вчителя.  Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією. [2, с.11]

Літературно-музична композиція. Композиційно побудоване подання необхідної інформації просвітницького чи профілактичного спрямування у музичному оформленні. Активізації уваги сприяють динамічність дійства, яскрава візуалізація, застосування виразних сценічних прийомів, а також музичне наповнення.

Тематичний концерт. Поєднано єдиною темою різні за жанром художніх номерів у одній програмі. Тема концерту відображає його призначення. Конферанс повинен містити інформацію відповідно до теми концерту. Складовими концерту може бути пісенна вікторина, караоке, збір благодійних коштів.

Публіцистична вистава (агітбригада). Цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів, завдяки яким документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм. Основа – монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний ґатунок. Ознаки жанру: віршовані тексти, відомі пісні, які набули нового змісту, використання прийому «апорт», театралізовані мініатюри. Яскравий та переконливий виклад інформації – важлива запорука дієвого профілактичного ефекту публіцистичної вистави.

Змагання команд КВК. Найпопулярніший серед молоді жанр. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Необхідно доречно підібрати тему! Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислення.

Пластично-хореографічна вистава. Це вистава, де основним засобом вираження інформаційно-просвітницького чи профілактичного матеріалу є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Така вистава ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, реквізиту, можливо гриму, яскравих театральних атрибутів. Сюжет такої вистави повинен бути ясним і зрозумілим навіть без слів, у ньому має бути яскраво виражена боротьба позитиву й негативу. Така вистава потребує також дуже виразного музичного рішення, а при можливості і використання сучасних технічних засобів, художнього освітлення, цікавих, ефектних мізансценічні рішення Дійовими особами можуть бути як герої-люди (школяр, наркоман, лікар), так і герої-символи (птах, ангел смерті, душа). Пластична дія вистави буде зрозумілішою для глядача, якщо її підтримати коментарем - голосом, який звучить «за кадром» і дає змогу ширше і глибше розкрити зміст вистави.

Театралізована вистава. Цей жанр потребує повного сюжету, де дійові особи є носіями певних характерів, вчинків, де напружено відбувається боротьба між позитивом і негативом. Театральна вистава дуже цікава учням, бо дає можливість доторкнутися до таємниць театру. У профілактичній роботі цей жанр дає змогу донести не стільки важливу інформацію, скільки нюанси теми, вплинути на емоційну сферу, справити глибоке враження. Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини чи вигадана історія. Вистава буде захоплювати глядача і сприяти співпереживанню та включенню в тему, якщо актори на сцені відповідально ставляться до розкриття змісту вистави і переконані в необхідності про це говорити.

Інтерактивна вистава. Цей жанр обов'язково передбачає включення в події вистави глядачів, які цю виставу дивляться. Хід інтерактивної вистави потребує від глядача певних дій. Така вистава, як і всі інші, повинна розвиватися за чітким сюжетом, але тут сюжет передбачає й участь глядача, який, можливо, впливає й на розвиток самого сюжету. Інтерактивна вистава є дуже ефективною в соціальному театрі, бо створює відчуття задіяності усіх присутніх в аудиторії, дає можливість не тільки акторам театру, а і глядачеві брати участь у продуктивній діяльності.

Вистава форум-театру. Форум-театр – методика інтерактивної роботи серед різних шарів суспільства, направлена на вирішення соціальних проблем.  Сценічна вистава форму-театру пропонує для розгляду соціальну проблему, а кожен персонаж гри виконує певну соціальну роль. Головний герой – «жертва» ситуації, інші персонажі – його оточення: сім'я, школа, члени суспільства. Можлива участь лікаря, міліціонера, психолога, вчителя. Кількість персонажів зумовлена сценарієм, конкретною ситуацією. Джокер – головна дійова особа форуму-театру. Він веде захід від початку до кінця, від нього залежить успішність форуму-театру. Основна робота з вибраної проблеми проводиться саме джокером в процесі співпраці з аудиторією. Під час участі в форум-театрі глядачі мають можливість не лише познайомитися з важкою ситуацією, як у інтерактивному театрі, або отримати інформацію, як під час тренінгу, а й РОЗРОБИТИ АЛГОРИТМ, СТВОРИТИ МОДЕЛЬ успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідній, ситуації. [2, с.17 - 21]

Інтерактивні форми передбачають обов’язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, вчинків. В свою чергу інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так перевіряти наявний рівень знань та вмінь.

Ігрова програма. Основним засобом вираження у цій формі є гра. Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації, у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички. Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми. Сюжет ігрової програми потребує певної логіки і сценічного рішення.

Інтерактивна акція. Тематичний ярмарок. На відміну від ігрової програми, не мають певного сценарію, а лише сценарний план.  Це низка заходів інформаційно-просвітницького, превентивного та/чи профілактичного спрямування. Ці заходи можуть бути як окремим заходом, так і складовою частиною тематичного концерту або ігрової програми. Інформаційні матеріали можна розповсюджувати в рамках проведення будь-якої з театралізованих форм.

Ток-шоу (від англ. talk show – размовне шоу) – вид телепередачі, в якій один або декілька запрошених учасників ведуть обговорення запропонованих ведучим тем. Як правило, при цьому присутні запрошені у студію глядачі. Іноді глядачам надається можливість задати питання або висловити свою думку. В умовах закладу освіти: «уявна телепередача», але з обов'язковим запрошенням до участі в заході спеціалістів відповідного профілю, залежно від питання, яке виносить на обговорення, а також експертів – людей, в житті яких були подібні ситуації. Спілкування учасників ток-шоу з аудиторією повинно бути діалогічним, рухливим, цікавим.

Тематична дискотека. Розважальний захід профілактичного спрямування. Для отримання «вхідного квитка» на дискотеку висуваються певні умови, пов'язані з тематикою заходу. Під час такої дискотеки можна поширювати інформацію з обраної тематики, розповідати про відомих музикантів, які постраждали або загинули внаслідок соціальних «хвороб» або про тих, які активно виступають за, наприклад, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, дотримання прав людини тощо. Такий захід може стати своєрідним діагностичним інструментарієм для з'ясування вже наявного рівня обізнаності учнів з обговорюваної проблеми.

Флеш-моб (англ. flash mob — «спалахуючий натовп») – це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії, і потім швидко розходяться. Ідеологія класичного флешмоба дотримується девізу «Флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою». Найважливіші типові правила руху флешмоба, начебто спонтанне дійство. Заборона збиратися або привертати увагу на місці до акції, одночасний початок і закінчення акції її учасниками. Після акції потрібно миттєво зникати з місця дії в різні сторони, і робити вигляд начебто нічого й не було. Сценарій повинен привносити абсурдність у те, що відбувається. Не викликати агресивної реакції. Не порушувати законів і моральних засад, не показувати ніяких політичних поглядів. Флешмоб-акції, що не дотримуються цього вже будуть екстрім-мобом або політ-мобом. [2, с.23 - 41]

Проекти допомагають побачити зв’язок між індивідом та зовнішнім світом. Вчать самоорганізації для ведення будь якої діяльності, планування власного часу і роботи за графіком. Дозволяють керувати процесом спілкування під керівництвом вчителя. Створюють можливості для взаємодії як один з одним, так і з різними людьми поза навчальним закладом. Вчать представляти і захищати публічно результати своїх досліджень і свою думку, що є важливими навичками і в особистісній сфері, і в професійній діяльності, зокрема щодо реалізації та захисту Прав Людини. [2, с.45]

Для більшості учнів проблемним є здійснення логічних операцій, засвоєння великого обсягу інформації, яка, на їхню думку, не завжди їм потрібна.

Упровадження інноваційних технологій та методик навчання і виховання сприяє різнобічному розвитку школярів, зацікавленості учнів  та вчителів. Однією з таких методик, яка вчить знаходити необхідну інформацію, піддавати її аналізу, систематизувати та вирішувати поставлені задачі є квест.

Гра станціями (Квест). Інтерактивний жанр, де учасникам пропонуються рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички. Для проведення превентивної та/або профілактичної роботи можна влаштовувати станції, які за темою відповідають різним аспектам соціальних проблем та негативних явищ в освітньому середовищі. Форма проведення заходу – гра-квест є інноваційною формою роботи з учнями. Це – цікавий і, водночас, ефективний спосіб засвоєння школярами необхідних знань, умінь та навичок. Інтерактивні вправи, виконання яких передбачає участь у квесті, стимулюють інтерес учнів, забезпечують активне долучення всіх учасників, згуртовують колектив учнів. [1, с.46]

Квест дозволяє розвивати активне пізнання на уроках та позаурочній діяльності, сприяє розвитку мислення, допомагає долати проблеми та труднощі, а саме: вирішити, розплутати, придумати, уміти застосовувати свої знання на практиці у нестандартних ситуаціях, тобто актуалізувати знання, вчить мислити логічно, розвиває інтерактивні здібності,стимулює інтерес учнів, забезпечуює активне долучення всіх учасників, згуртовує колектив учнів. [3, с.49]

Упровадження квесту дозволяє: активізувати розумову діяльність шляхом створення спеціальних умов для виконання завдань, які потребують достатньої свідомості й зрілості учнів, здатності до подолання спеціально створених перешкод; формувати стійкий інтерес учнів до вивченння різних предметів; активізувати сприйняття матеріалу засобами наочності (реальних предметів, макетів, моделей, зображень кінофрагментів, фотографій, малюнків, умовних графічних знаків, символіки);поєднати новітні та традиційні дидактичні засоби навчання; розвинути універсальні форми розумової діяльності.

Спочатку назва «квест» (англ. quest) використовувалася в назві комп'ютерних ігор, розроблених компанією Sierra On-Line: King's Quest, Space Quest, Police Quest. Пізніше квестом почали називати активні екстремальні та інтелектуальні ігри. У 1995 році модель веб-квесту була представлена викладачем університету Сан-Дієго Берні Доджем як метод для найбільш вдалого використання Інтернету на уроках. Ним було виділено 12 видів завдань для веб-квестів: переказ, планування та проектування, самопізнання, компіляція, творче завдання, аналітична задача, детектив, головоломка, таємнича історія, досягнення консенсусу, оцінка, журналістське розслідування, переконання, наукові дослідження. [2, с.38]

Основні засади квесту: Проходження за сюжетом, який може бути чітко визначеним або мати декілька варіантів, у залежності від вибору учасника. Питання розраховані на застосування логіки. Однозначність відповіді. Регламентована кількість часу на обговорення. Не завжди лаконічні та чіткі завдання розвивають дослідницькі навички – аналіз випадкових, на перший погляд, відомостей, збір різних, дещо абсурдних як за виглядом, так і за функціональністю даних-повідомлень. Залучення всіх учасників – думка кожного учасника враховується, навіть, якщо це тільки «рух у невідоме», висловлювання ідей, виконання певних практичних завдань. Міжпредметні зв’язки, застосування знань у новій ситуації.

При використанні квесту, як методу стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів засобами ігрової діяльності школярі шукають оригінальні рішення. Під час гри команди вирішують логічні завдання шляхом підказок і пошуку рішень в нестандартних ситуаціях. Після завершення чергового завдання команди переходять до виконання наступного. Перемагає команда, що виконала завдання швидше за інших.

Зазначу, що в залежності від правил, змагання як вид квесту, можна розглядати як форму організації  виховного процесу. При цьому змагання можуть бути різних видів, форм та типів.

Оскільки діти проявляють зацікавленість до всього незвичайного, яскравого, то неординарність завдань сприяє переключенню уваги, змінює хід думок, учень починає мислити не тільки логічно, а й абстрактно, творчо, що, в свою чергу, сприяє розвитку вищих форм мислення. Застосування такого методу дає можливість дітям більше спілкуватися, висловлювати власну думку, в них розвивається уміння не тільки працювати самостійно, а й у команді. Проведення заходів на одну тему в різних класах з використанням та без використання даного методу показало, що учні активніше, з більшою зацікавленістю й захопленням працюють на квест-заході. [2, с.39]

Аналізуючи власну професійну діяльність, роблю висновок, що використання квесту в навчально-виховного процесі приносить позитивні результати.

Розвиток логічного мислення, пам’яті, уваги, уяви, спостережливості  підвищує загальний рівень розвиненості школяра. Ким би не збирався стати учень, який фах не обрав би, йому потрібно правильно і швидко міркувати, діяти організовано, враховуючи обставини і наявні ресурси. Впевнена, що той вчитель, який спробує створити та провести хоча б одну інтерактивну форму роботи з учнями, одразу побачить у своїх вихованцях позитивні зміни.

Список використаних джерел

  1. Грабовський А. Інтерактивні технології навчання в підготовці майбутніх вчителів /А. Грабовський // Шлях освіти. – 2007. – №3(45). – С. 35 – 47.
  2. Кравець Н. КВЕСТМАНІЯ. Методичний посібник. /Н. Кравець // – Дубно, – 2017. – 116 с.
  3. Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.
Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Виштак Ольга Миколаївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Марчук Наталія Олександрівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
6 лютого 2019
Переглядів
2464
Оцінка розробки
5.0 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку