Використання інтерактивних технологій на уроках «Основи здоров’я» (7 клас)

Вступ

 

Педагогічні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від англ. inter - взаємний, act - діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу.

«Інтерактивний» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером),  або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Які ж основні характеристики інтерактивну? Передусім - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них - створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес навчання.

Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

Актуальність дослідження:  інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Найбільш відомі форми інтерактивних методів - «акваріум», «мозковий штурм», «коло ідей», «метод прес», «навчаючи - вчуся», «мікрофон», «Джиг-соу» та інші.

Тема роботи:  Використання інтерактивних технологій на уроках «Основи здоров’я».

Мета: показати варіанти застосування інтерактивних технологій на уроках «Основи здоров’я».

Основні завдання: 

1. Характеристика  теоретичного матеріалу досліджуваної теми (що таке інтерактивне навчання, хто займався дослідженням даних методів).

2.  Методичні рекомендації для ефективної організації навчального процесу з вивчення курсу «Основи здоров’я»  засобами інтерактивних технологій.

 

Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в

голову учня.  Адже куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Цей процес потребує напруженої розумової роботи підлітка та його власної активної участі в цьому процесі. Цю мету і переслідує застосування інтерактивних технологій.

Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

У педагогічній літературі описано чимало типів організації навчання (за рівнем активності учнів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації тощо). Голант Е.Я. (60-ті рр.) розподілив типи та методи навчання на активні та пасивні залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Звісно, термін «пасивне» є умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення навіть мінімального результату неможливе. У свой класифікації Е.Я.Голант використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже цілковитої відсутності самостійності й творчості. До цієї класифікації ми додамо інтерактивне навчання як різновид активного, котрий, однак, має свої закономірності та особливості.

При пасивному типі навчання учень виступає в ролі «об’єкта» навчання,

має засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо – тобто джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються один з одним і не виконують жодних творчих завдань.

При активному навчанні передбачається застосування методів, що

стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає

«суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з

вчителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота,

проблемні й творчі завдання, питання учня до вчителя і навпаки, що

розвивають творче мислення.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається заумов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу. Отже, інтерактивні технології – це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.

Дослідження проведені Національним тренінговим центром (США, штат

Меріленд) у 1980-х роках, засвідчують, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

«Піраміда навчання» демонструє, що найменших результатів можна

досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію –

75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90%). Ці дані є середньостатистичними, тому у конкретних випадках результати можуть

різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен

педагог.

Науковці виділяють наступні принципи інтерактивного навчання:

1. Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей кожен учень повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.

2. Принцип відкритого зворотнього зв’язку, сутність якого полягає в обов’язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню

зворотнього зв’язку учасники групи довідуються, як сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки. Завдяки цьому принципу відбувається корекція мовлення.

3. Принцип експериментування припускає активний пошук учнями нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.

4. Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу

обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.

5. Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нав’язати учням своєї думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має змогу побувати у ролі організатора, лідера. Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють

інтенсифікації та оптимізації навчального процесу.

Вони дозволяють учням:

 - аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;

-  навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;

 -  навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

 -  моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

-  вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу;

-  знаходити спільне розв’язання діалогу;

-  розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

 Давайте розглянемо поняття «інтерактивна методика» та «інтерактивна технологія». Аналізуючи літературу, можна часто зустріти термін «інтерактивні

технології навчання», а не інтерактивні методи навчання.

Розвиток науки та техніки пропонує учням та вчителям нові форми комунікації, нові типи розв’язання абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора основних ідей на натхненника інтелектуального і творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладається  у схему учень – технологія – вчитель, за якої вчитель перетворюється на педагога-методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. На думку Аматьєва О. методична майстерність сучасного вчителя має розвиватися не через забазпечення його великою кількістю готових рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність. Вже на початку 20-х років минулого століття у працях відомих

педагогів (І.П. Павлова, А.А. Ухтомського, С.Т. Шацького, В.М. Бехтєрєва) з’являються терміни «педагогічна технологія» й «педагогічна техніка». Педагогічна техніка визначалась у педагогічній енциклопедії 1930-х років як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Відтоді минуло майже сто років, а в сучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних, уніфікованих визначень понять освітні, педагогічні, навчальні технології. Деякі дослідники налічують близько 300 дефініцій цих термінів, які різняться не лише за формою, а й за змістом, що в них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «технологія» управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети  тощо.

На думку деяких дослідників, технологію від методики відрізняють два принципові моменти: гарантія остаточного результату й проектування майбутнього навчального процесу. Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність вчителя, і нарантують запланований остаточний результат. Технологія, на відміну від методики, не припускає варіативності, з неї не можна викинути жодного елемента. Для технологічного навчання обов’язковим є постійний зворотній зв'язок, коригування та зміни у подальшій діяльності.

Аналіз історичних джерел показав, що застосування того чи іншого

прийому інтерактивного навчання відбувалося ще за античних часів. На проблему розвиваючого навчання у взаємодії вказували такі філософи, як Конфуцій, Сократ, Платон та інші. Зокрема, при Конфуції навчання проводилось методом вільних бесід і взаємних роздумів. Дискусії проходили в основному між учнями. Конфуцій, слухаючи їх, лише вставляв репліки, виказував окремі зауваження і судження, надавав питання для роздумів. Основною його метою було не озброєння учнів конкретними знаннями, а їх ґрунтовний загальний розвиток, моральний і духовний ріст. Ці ідеї продовжили деякі учні і послідовники Конфуція. В невеликому трактаті невідомого автора «Записки про навчання» (ІІІ ст. до н. е.) читаємо: «Благородний чоловік навчає, виховує, але не тягне за собою, стимулює, але не заставляє, вказує шлях, але дозволяє учневі йти самому. Оскільки він веде, а не тягне, він перебуває у згоді з учнем. Оскільки він лише вказує шлях, він надає учневі можливість роздумувати. Згода між вчителем і учнем, легкість вчення і можливість думати самому і складають те, що називається успішним навчанням».

Погляди Сократа є багато в чому спільними з поглядами Конфуція, зокрема орієнтація на загальний розвиток дитини та використання бесіди як методу навчання та виховання. В бесідах Сократа оригінально вирішувалась проблема розвиваючого навчання. Шлях приведення до пізнання істини через запитання і відповіді стали називати «сократівським методом». Пізніше, і аж до наших днів, загальна ідея «сократівського методу» в тій чи іншій мірі використовується в методі «навідних запитань», в проблемному навчанні та інших підходах з установкою на активізацію пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

В середні віки ідеї розвиваючого навчання були заборонені і почали

нове життя лише в епоху Відродження. Ідея розвитку в процесі навчання найбільш повно була розгорнута М.Монтенем в його «Дослідженнях». Він іронічно описує схоластичний метод навчання, коли без відпочинку «бдженять у вуха», заставляючи лише вислуховувати та запам’ятовувати інформацію в готовому вигляді. Натомість він наголошував на тому, щоб розвивати розум; щоб вихователь «не вдовбував» знання в голову учня, а навчав їх пошуку, і щоб учні самі робили висновки про істинність пізнаного і вдосконалювали таким чином розумові сили.

Ж.Ж. Руссо бачив головним в процесі навчання не заповнення голови учня через заучування, зубріння, а устремління й готовність його самостійно знаходити істину. Навчання, на його думку, потрібно будувати через вправи спільного пошуку, вільно і без насилля, шляхом пробудження і вдоволення цікавості. Значну увагу розвиваючому навчанню у співпраці приділяли російські та українські педагоги.

Пізніше певні елементи інтерактивного навчання використовували у своїй практиці майже усі педагоги (В.Ф. Одоєвський, Н.А. Добролюбов,

Н.Г. Чернишевський, К.Д. Ушинський, В.П. Вахтьоров).

Д.І. Писарєв, говорячи про розвиток тих, хто навчається, зосереджував увагу на «дослідному методі» спроб і помилок, що допомагає шукати і знаходити правильне рішення.

К.Д. Ушинський в своїх роботах приділив велику увагу спостереженню,

мові, мисленню, вважав свободу необхідною умовою розвитку тих, хто навчається.  Значна увага наших педагогів у ХІХ-ХХ ст. почала приділятись ігровій діяльності як активному та важливому методу навчальної діяльності. Спочатку вона розглядалась основним елементом на початковому етапі навчання, та пізніше почала застосовуватись в старших класах та студентських колективах.

Видатний педагог А. Макаренко відводив значне місце колективним іграм у життєдіяльності дітей та підлітків. Гра, на його думку, -багатофункціональний засіб виховної роботи. Вона дає змогу виховувати колективізм, творчу спрямованість особистості, свідому дисципліну, організованість, розвиває інтелектуальні здібності та естетичні почуття. Учений поставив питання про специфіку педагогічного керівництва грою, де вчитель повинен уміти так само гратися, як діти, - тільки тоді педагогічне керівництво грою буде ефективним.

Частково інтерактивне навчання з його особливостями використовувалось в перші десятиліття минулого століття й було поширене в педагогіці та практиці української школи у 1920-ті роки – за часів масштабного реформування шкільної освіти. Лабораторно-бригадний метод передбачав спеціально сформованими учнівськими групами (бригадами, ланками) виконання практичних та лабораторних робіт. Робота в парах змінного складу полягала у тому, що об’єднані в пари учні навчали один одного в процесі так званого організованого діалогу. Склад пар постійно змінювався. Учень, вивчивши тему, пояснював її іншим членам групи, і, в свою чергу, слухав інших. Застосування цих методів і форм навчання в окремих школах давало

дивовижні результати. Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання. Попри те, що ці нові методи навчання знайшли підтримку в  учителів, вони запроваджувалися в школах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки. Вже перший досвід застосування цих методів виявив певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти у

творчості вчителів-новаторів 1970 – 1980-х рр. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкова та ін.), у теорії  розвивального навчання.

Проблема навчального спіробітництва активно і всебічно розробляється в останні десятиліття в нашій країні і за рубежем (Т.Е. Коннікова, А.В. Мудрик, В.А. Отрут, Д.И. Фельдштейн, Б.Л. Кричевський та ін).

Сучасна освіта – це освіта для людини. Її стрижнем є розвиваюча, культуротворча, домінанта, виховання здатності до самоосівти і саморозвитку особистості, яка вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити своє життя. Роль учителя є вирішальною у процесах формування мислення,гартування характеру й виховання моральних якостей учня. Він генератор і джерело ідей, якими керується другий суб’єкт педагогічного процесу – учень. Від педагогічної майстерності вчителя залежить націлювання учнів на належний навчальний лад. Щоб керувати процесом формування і розвитку здібностей учнів, треба знати актуальні і потенціальні їх рівні. Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища, щоб

кожен школяр міг розвинути свої творчі нахили й перетворити їх у творчі

досягнення. Високий рівень успішності не завжди поєднюється з високим

рівнем творчої обдарованості. У зв’язку з цим потрібно намагатися створити сприятливі умови для самовираження кожної дитини в різних видах діяльності.

Працюючи в школі та спостерігаючи за школярами, можна дійти висновку, що

є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку. Запобігаючи байдужості на уроці, появу нового матеріалу потрібно підпорядковувати природній допитливості школяра: новий факт не виникає з «нічого»; разом з дітьми з’ясувати можливості і його застосування, а форму організації навчання обирати оптимальною. Отже, завдання, яке постало перед учителем, – збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв’яжуть кожне завдання, – без особистого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм навчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо.

Творчо працюючи, вчитель завжди прагне:

- Пропонувати посильний рівень вимог відповідно до рівня навченості та

научуваності.

- Вчити учнів концентруватися та максимально викладатися в обмежений час.

- Дати можливість навіть слабкому учневі отримати високу оцінку.

- Створювати умови для свідомого і самостійного вибору учнями рівня засвоєння навчального матеріалу.

- Дати можливість сильним учням проявити своє творчі здібності.

Адже інтерес до діяльності має спеціальну здатність підвищувати       працездатність включаючи увагу. Підтримання бажання вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення різних ситуацій для застосування вивченого. Виховання ж інтересу передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання, а головне невтомну вчительську працю, самовдосконалення і самоосвіту.

Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інтересів учнів відіграють інтерактивні технології навчання та інтерактивний урок.

Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, це

спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове. Досягти цього можна за умови постійної активної взаємодії вчителя та учнів, що дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивність навчання передбачає активізацію навчальних можливостей учня під час навчання замість переказування готової інформації. Уроки, на яких використовуються інтерактивні технології, дають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а ще навички і зразки поведінки. Вони захоплюють учнів, пробуджують учнівський інтерес, навчають самостійного мислення та дій.

Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість вихованців значною мірою залежить від умінь і стилю роботи вчителя. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структктура таких занять складається з п’яти елементів:

1. Мотивація.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

3. Надання необхідної інформації.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Під час проведення уроків застосовують парну і групову роботу (в

малих та великих групах). Це спонукає учнів висловлювати свої думки, формує вміння переконувати, вести дискусію. З метою підвищення ефективності уроку як основної форми навчання проводять уроки-лекції, уроки-семінари, комбіновані уроки, уроки-заліки, уроки-консультації, використовуючи різні сучасні технології: «акваріум», «мозковий штурм», «коло ідей», «метод прес», «навчаючи - вчуся», «мікрофон» тощо.

Розглянемо деякі з них, метод «Мікрофон» надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Правила проведення такі:

  - говорити має тільки той чи та, у кого «символічний» мікрофон;

  - відповіді не коментуються і не оцінюються;

  - коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.

Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці. Після того, як учитель об’єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група на короткий час (3-5 хвилин) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи. Правила роботи  в малих групах, які допоможуть організувати роботу:

1. Швидко розподіліть ролі в групі:

Спікер (керівник групи):

 - зачитує завдання групи;

- організовує порядок виконання;

- пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

- заохочує групу до роботи;

- підводить підсумки роботи;

- за згодою всієї групи визначає доповідача.

Секретар:

- веде коротко розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

- як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Спостерігач  (тайм-кіпер):

- слідкує за часом;

- заохочує групу до роботи.

Доповідач:

- чітко висловлює думку групи;

- доповідає про результати роботи групи.

2. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3. Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне не перебивайте один одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, що висловили цю ідею.

5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. Намагайтеся в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

 «Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень по конкретній темі.

Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує вас взяти участь

у її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники “штурму” пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої

і учасники “штурму” пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2. Учень або учениця записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

3. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання

припиняється.

4. Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються,

аналізуються, розвиваються групою.

Метод «Займи позицію» допомагає проводити дискусію по спірній, суперечливій темі. Надає можливість висловитися кожному і кожній, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

 - учитель називає тему та пропонує вам висловити своб думку по досліджуваній темі;

- вам потрібно стати біля того плакату, який збігається з вашою точкою зору;

- підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали;

- якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, можете перейти до іншого плакату і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

Метод «Навчаючи-вчуся» надає вам можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам та однокласницям під час уроку.

Ваша робота організовуватиметься так:

        - після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав вам картки із завданням, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці;

        - якщо вам щось незрозуміле, запитайте про це та перевірте в учителя, чи правильно ви розумієте інформацію;

        - підготуйтеся до передання цієї інформації іншим у доступній

формі;

        - вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників

та однокласниць. Ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше

завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію в них;

        - тоді, коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи

дозволить вам набути навичок співробітництва, оволодіти уміннями

висловлюватись та активно слухати.

           Організовуйте свою роботу так:

1. Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначте, хто буде говорити першим. 

3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто буде очолювати результати роботи класу та підготуйтеся до нього.

Для ефективного спілкування в парах необхідно враховувати кілька

моментів:

1. Зверніть увагу на:

- мову тіла: сідайте обличчям до того чи тієї, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима;

- допомагайте партнарові чи партнерці говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку та інше;

- якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо);

- під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

2. Запам’ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:

 - давати поради;

 - змінювати тему розмови;

 - давати оцінки особі, яка говорить;

 - перебивати;

  - розповідати про власний досвід.

Розігрування правової ситуації по ролях.

Мета розігрування: визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри.

Рольва гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та надає можливість “діяти як насправді”. Ви можете розігрувати свої власні ситуації, в яких вже побували.  Якщо ви берете участь у рольовій ситуації, ви повинні:

- чітко дотримуватися своєї ролі;

- намагатись слухати партнерів по грі та вчителя;

- не коментувати дії інших, знаходячись у ролі;

- намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

 - вийти з ролі по закінченню сценки;

 - взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчутями під час перебування в ролі.

«Ток-шоу»

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу. Учитель на цьому уроці є ведучим. На ток-шоу робота організовується так:

1. Оголошується тема дискусії.

2. Запрошуються висловитися із запропонованої теми «запрошені гості».

3. Слово надається глядачам, які можуть виступити із своєю думкою проягом 1 хвилини або поставити запитання «запрошеним».

4. «Запрошені» мають відповідати лаконіно та відверто.

5. Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати виступаючого за лімітом часу.

Ця форма роботи допоможе вам навчитися брати участь у загальних

дискусіях висловлювати та захищати власну позицію.

Метод «Ажурна пилка» дозволяє вам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації  за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

     Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» ви повинні бути

готовими працювати в різних групах. Спочатку ви будете працювати в «домашній»  групі. Потім в іншій групі ви будете виступати в ролі «експертів» з питання, над яким ви працювали в домашній групі та отримуєте інформацію

від представників інших груп. Ви знову поверенетесь у свою «домашню» групу для того, щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники інших груп.

Отже, за допомогою методу «Ажурна пилка» за короткий проміжок часу

можна опрацювати великий обсяг інформації.

Пропоную розглянути практичне застосування технологій інтерактивного навчання на уроках «Основ здоров’я» у 7 класі.

Використання інтерактивних методів навчання

на уроках «Основ здоров’я»

у 7 класі

                                        

                    Вступ. Життя та здоров’я людини

 

Урок № 1.  Здоровий спосіб життя, як умова збереження та зміцнення

                    здоров’я. Складові здорового способу життя.         

«Мозковий штурм» на основі асоціативного ряду.

Перелічити та записати на дошці асоціації, які приходять на думку зі словами «здоровій спосіб життя».

Приклад: спорт, правильне харчування, режим, гарний настрій...

Обговорити результати, підкреслити основні складові ЗСЖ.

Робота в групах:

1 варіант - дати характеристику основним складовим здорового способу життя:

• Загартовування;
• Оптимальна рухова активність;
• Раціональне харчування;
• Особиста гігієна;
• Відмова від шкідливих звичок;
• Позитивні емоції.

2 варіант - привести приклади впливу різних умов на здоровий спосіб життя.

• Вплив рівня та якості життя людини;
• Вплив культури та освіти людини;
• Вплив ЗМІ та інше.

Обговорення результатів, висновки.

 

Урок № 2. Формування здорового способу життя.

Використання тесту або опитувальника за темою:

Приклад: 1. Як часто ви згадуєте про своє здоров’я?

                 2. Проблеми здоров я вас хвилюють тільки коли ви хворієте?   

                 3. Як змінилося ваше здоров я за минулий рік? Як?

                 4. На вашу думку: «Чи треба приділяти увагу здоров’ю кожен

                      день»?  Та інші.

Обговорення проблемної ситуації або народної мудрості:

«Микола захопився боксом, тренування стали для нього самим важливим у житті. Він почав пропускати уроки, перестав цікавитися навчанням». Як ви вважаєте, такій спосіб життя укріплює здоров’я Миколи чи шкодить йому?

«В молоді роки людина марнує своє здоров’я на те, щоб заробити гроші, а в старості марнує гроші, щоб купити здоров’я». Як ви розумієте цю мудрість.

Робота в парах

Скласти казку або оповідання про здоровий спосіб життя, використовуючи 10 опорних слів: характер, майбутнє, спорт, настрій, харчування, гігієна, загартовування, спілкування, звички, життя.

 

Урок № 3. Вибір способу життя. Значення звичок та навичок для здоров’я.

«Мікрофон»: Що я знаю о звичках?

Робота в групах:

Скласти перелік навичок, які сприяють здоровому способу життя.

         1. Життєві навички для фізичного здоров’я.

         2. Життєві навички для соціального здоров’я.

         3. Життєві навички для психічного здоров’я.

         4. Життєві навички для духовного здоров’я.

         5. Життєві навички для інтелектуального здоров’я.

«Незакінчене речення»

Закінчити  речення «Вибір способу життя дуже важливий для кожної людини, тому що...» 

 

Урок № 4. Принципи безпечної життєдіяльності. Правила поведінки,

                   безпечної для життя.

Міні - тренінг «Небезпека»:

записати всі дії, які робили вчора, підкресліть ті, які мали потенційну небезпеку. Зробити висновок.

Рольова гра «Фактори ризику для життя»:

Робота в групі, придумати та представити ситуацію, в якій присутні фактори ризику, пов’язані з індивідуальним розвитком, поведінкою, способом життя. (демонстрація, обговорення, висновки)

Ранжування «Ризик»

Запропонувати три кроки особистої безпеки в небезпечної ситуації, розташувати їх по ступені ефективності.

(уникати, запобігати, діяти)

 

Урок № 5. Безпека на дорозі. Безпека пасажирів легкового та вантажного

                   автомобіля. Небезпечні вантажі. Види ДТП, дії свідка в разі ДТП.

Проблемна ситуація: Катерина їхала у гості. Вона сіла у маршрутне таксі                                                    стала розпитувати водія, як воно їде, де їй краще сходити, яка музика грає        

 по радіо. Вона бовтала весь шлях». Чи порушувала Катерина правила дорожнього руху?

«Мікрофон»:

Повторення правил дорожнього руху, правила поведінки пасажирів, правила пешохі, та інше.                    

Дискусія «Причини ДТП»: Хто більш винен в ДТП - водії або пішоходи?

Ролева гра «Дії при ДТП»: продемонструвати помилкові та правильні дії при ДТП.

 

Урок № 6. Техногенна безпека. Правила забезпечення безпеки житла. Дії у

                   разі пожежі в громадському приміщенні.

«Мозковий штурм» Вплив техносфери на оточуюче середовище.

Робота в парах «Надзвичайні ситуації техногенного характеру»:       транспортні аварії;

пожежі, вибухи, загроза вибухів;

аварії с викидом хімічно небезпечних речовин;

аварії с викидом радіоактивних речовин; раптове руйнування;

аварії с викидом біологічно небезпечних речовин;

аварії на електроенергетичних системах;

аварії на очисних спорудах;

аварії на комунальних системах.

 

Урок № 7. Попередження захворювань. Захисні реакції організму людини.

                   Основні методи попередження інфекційних та неінфекційних

                   захворювань.

«Незакінчене речення»

Хвороба – це коли…

Проблемна ситуація: «Взимку бога то учнів захворіло на грип. В школі

                                        був об’явлен карантин». Навіщо це було зроблено?

Притча «Нас троє»:

Якось лікар сказав хворому: «Дивись, нас троє: я, ти  і  хвороба. Тому якщо будеш на моєму боці, нам удвох буде легше здолати її одну. Та коли станеш на її бік, я не зможу подолати вас двох».

Підготувати відповідь:

                1 група: Що мав на увазі лікар, коли просив хворого стати на його

                               бік?

                2 група: Чому важливо, щоб лікар і пацієнт діяли як одна команда?

                3 група: Як ви гадаєте, чи допомога є віра в одруження здолати

                               хворобу?

Міні - проект: Скласти пам’ятку профілактики грипу.

(індивідуально або в парі).  

 

                              Фізична складова здоров’я.

 

Урок № 8. Вікові особливості індивідуального розвитку підлітків.

                   Ознаки статевого дозрівання.

Використання тесту або опитувальника за темою.

Приклад: Чому вік між 12 – 16 роками називають підлітковим або перехідним?

             Що змінюється , коли дитина стає підлітком?

             В чому основні труднощі цього періоду?

             Які зміни ви помітили у собі за останній час? Та інші.

Проблемна ситуація: «Батько сказав Сергію, що підлітковий вік найважчий у житті». Чи правий батько хлопця? 

Ранжування:

1. Вишикуйтесь у шеренгу за зростом і розрахуйтесь за порядком. Запам’ятайте свій номер.

2. Вишикуйтесь за датами народження. Розрахуйтесь і порівняйте цей номер із попереднім.

Поміркуйте:

- Чи завжди вік учнів відповідає їхньому зросту?

- Кого більше серед високих учнів – хлопців чи дівчат?

 

Урок № 9. Фактори ризику індивідуального розвитку підлітків.

Робота в групах – круглий стіл:

Фактори ризику для фізичного розвитку підлітків.                              

Фактори ризику для соціального розвитку підлітків.

Фактори ризику для психічного,  духовного розвитку підлітків. 

Фактори ризику для інтелектуального розвитку.

Скласти оповідання «Підлітковий вік», використовуючи 10 опорних слів:

 зміни, проблеми, гормони, відповідальність, настрій, період, статеве дозрівання, поведінка, характер, спілкування.

 

Урок № 10. Особливості стану шкіри у підлітковому віці. Типи шкіри.

                     Особливості догляду за шкірою.

Мозковий штурм: Функції шкіри.

Дискусія «Чи потрібні хлопцям косметичні засоби»?

 

Урок № 11. Попередження захворювань шкіри у дівчат та юнаків.

                     Косметичні проблеми підлітків.

Проблемна ситуація: «Маша, Іра, Даша разом відпочивали у літньому таборі. Вони вирішили скласти всі свої косметичні засоби в одну скриньку та користуватися ними разом. Через деякий час у Маші з’явилася лупа, у Іри – подразнення на обличчі, а у Даші – покрасніли повіки». Чому так сталося?

 «Володя та Іван – друзі. Хлопці разом ходять до басейну. Для того щоб не носити багато речей, беруть одні на двох: рушник, мило, мочалку, шампунь, - складають в один рюкзак свою спортивну форму». Чи правильно вчиняють хлопці?   

Ролева гра

«Косметичні проблеми підлітків»:

                 Бесіда з товари щем про вугри та прищі.

                 Бесіда з мамою про вугри та прищі.

                 Бесіда з лікарем про прищі та вугри.

 

Урок № 12. Косметичні засоби та здоров’я. Косметичні засоби для юнаків та

                       дівчат.

«Незакінчене речення»

Косметика – це...

Ролева гра «Вибір косметики для шкіри, обличчя, волосся».

(покупець, продавець).

Міні – проект

«Розробка рекомендацій по догляду за шкірою свого обличчя»

 

Соціальна складова здоров’я

 

Урок № 13. Поняття про соціальні фактори здоров’я. Соціальні фактори

                ризику для здоров’я в найблищем оточенні підлітків.

«Мікрофон» : Що таке «соціальне здоров’я»?

                    Які фактори соціального середовища ви знаєте?

                    Назвіть соціальні фактори ризику для здоров’я підлітків.                              

Робота в групах:

Корисний вплив соціального середовища на підлітка.

(сім’я, однолітки, школа, Інтернет)

Шкідливий вплив соціального середовища на підлітка.

(сім’я, однолітки, школа, Інтернет)

Соціальні фактори ризику для здоров’я підлітків.

(релігійні секти, шахраї, насилля у сім’ї , компанії, школі, кримінальні угруповання, шкідливі звички  та інше).

Проблемні ситуації:

«Наш сусід втратив роботу та спився».

«Дочка знайомих зустріла наркозалежного хлопця і зараз виносить з дому гроші йому на наркотики».

«Хлопець із нашого двору програв багато грошей у гральні автомати, щоб віддати борги, скоїв крадіжку і зараз відбуває покарання у колонії» .

Проаналізуйте ситуації.

 

Урок № 14. Причини вживання наркотичних речовин підлітками.

Незакінчене речення: В своєму віці я знаю про наркотики такі речі...

Робота в групах:  Обговорення листів людей, які були наркозалежними.

                                 Складання причин вживання наркотиків підлітками.

Написати міні-твір:

«Проблема наркоманії сьогодні», використавши 10 опорних слів: залежність, причини, ломка, ейфорія, руйнування, злочин, особистість, настрій, цікавість, здоров’я.

 

Урок № 15. Поняття про наркотичну залежність. Ознаки наркотичної

                     залежності.

Робота в парах «навчаючи вчуся»:

перший учень вчить види наркотичної залежності, їх характеристику;

другий – ознаки наркозалежної людини, потім вони обмінюються інформацією.

Міні - дослідження: зібрати інформацію за допомогою батьків, знайомих,

                         СМІ о закладах, в яких можна отримати допомогу при

                         наркотичному отруєнні та лікуванні наркозалежності.

 

Урок № 16. Невідкладна допомога при наркотичному отруєнні.

Робота в групах: «Отруєння нікотином»

                             «Отруєння алкоголем»

                             «Наркотичне отруєння»

Кожна група складає ознаки отруєння, демонструє надання невідкладної допомоги.

Слоган – придумати кращий вислів проти вживання табаку, алкоголю,

              наркотиків.  

 

Урок № 17. Карна відповідальність за поширення наркотичних речовин.

Дискусія: Ваше відношення до легалізації наркотиків. (Чехія, Голландія -

                     дозвіл на марихуану).

Ролеві ігри: «Як не потрапити на гачок наркодільців» - представити своє

                      рішення ситуації.

 

Урок № 18. Особливості поширення ВІЛ - інфекції серед молоді України.

Крос-тест (за допомогою тесту згадати те, що вивчали у попередніх класах;

обрати правильну , на твою думку, відповідь і перейти до пункту, номер якого вказано в дужках після нього).

1. Ти вважаєш, що ВІЛ і СНІД – це:

           - одне й те саме (6);

           - різні речі (2)?

 2. Віл – інфікована людина може виглядати і почуватися здоровою:

           - так (3);

           - ні (7)?

3. Існують ефективні ліки, які подовжують і підвищують якість життя людей,

     які живуть з ВІЛ:

    - так ( 4);

    - ні (8)?

 4. Можна інфікуватися ВІЛ:

         - при користуванні спільним шприцом (5);

         - через рушник або мило (9) ?

5. ВІЛ загрожує :

         - лише тім, хто вживає наркотики (10);

         - будь - кому (11) ?

6. ВІЛ - це вірус. Він спричиняє захворювання на ВІЛ - інфекцію. СНІД -

     Кінцева стадія цього захворювання. Вона починається тоді, коли організм  

     зовсім втрачає здатність боротися з різними інфекціями та запобігати

     виникненню злоякісних пухлин (1).   

7. Буває, що від моменту інфікування до появи симптомів Аніду минає

    більш як 10 років. До цього часу людина може почуватися добре і бути

    цілком здоровою на вигляд. Її організм зберігає здатність боротися з

    інфекціями. Людина може навіть не підозрювати про своє захворювання й  

    інфікувати інших (2).

8. Існують ліки, які перешкоджають розмноженню вірусу і дають змогу

    тримати інфекцію під контролем (3).

9. ВІЛ – інфекція не передується при звичайних побутових контактах: їжу,

    воду, посуд, комах, у тому числі й через мило та рушник (4).  

10. ВІЛ загрожує кожній людині – будь - якого віку, статі, соціального стану.

      найбільше ризикують ті, хто вважає, що ця проблема їх не стосується(5).

11. Молодець, ти дістав кінця.

                     

Урок № 19. Протидія дискримінації ВІЛ – інфікованих.

«Мікрофон»: повторення основних прав і свобод людини.

Міні- проект: запропонувати свій символ боротьби із ВІЛ/СНІДом

(на прикладі червоної стрічки).

 

Урок № 20. Небезпека захворювання туберкульозом.

«Мозковий штурм»: Туберкульоз називають соціальною хворобою. Як ви вважаєте, чому?  Хто з перелічених людей найбільш  ризикує заразитися і захворіти на туберкульоз? Чому?

 - Люди, які нехтують медичними оглядами.

 - Люди, які проживають у великих містах.

 - Люди, які проживають у сільської місцевості.

 - Бездоглядні та безпритульні.

 - Наркозалежні.

 - Люди, які знаходяться за межею бідності.

 - ВІЛ - інфіковані.

Робота в групах: підготувати демонстрації у вигляді пантоміми:  

1 група - в яких ситуаціях треба мити руки (тварини, робота на землі, туалет, та інше)

2 група - як це треба робити;

3 група – як зберігати та обробляти різні продукти харчування. 

 

Урок № 21. Соціальні фактори ризику « хвороб цивілізації». Паління та рак.

Незакінчене речення

«Я знаю, що паління...».

Дискусія: «Міфи та факти про паління»

             Міфи: - пасивне паління безпечне;

                   - паління допомагає думати;

                        - легкі сигарети не дуже шкідливі для здоров’я;

                        - паління допомагає розслабитися;

                   - паління підвищує працездатність та інше.

Клас поділяється на дві групи, кожна по черзі пропонує свій міф іншій   команді, яка повинна його аргументовано спростувати.

 

Психічна і духовна складові здоров’я

 

Урок № 22. Психологічна характеристика підліткового віку.

ранжування в групі:

записати 10 найважливіших людських цінностей, пронумерувати їх по важливості для вас.

 

 

Урок № 23. Умови, сприяючі психологічному розвитку підлітка.

«Мікрофон»:  Як ви розумієте вислів В. Гете: «Розумна людина  – не та, що

багато знає, а та, що знає саму себе».

Робота в парах: «Якості характеру»

- 1 учень: Якості, які допомагають у житті;

- 2 учень: Якості, які заважають у житті.

 

Урок № 24. Розвиток інтелектуальних задатків.

Робота в парах: Оцінка загальних здібностей.

Міні - дослідження: Підготувати доповідь о видатних людях.

Проаналізувати, які здібності допомогли їм досягнути успіху.

 

Урок № 25. Розвиток інтелектуальних здібностей.

Міні - проект:

Підібрати завдання на розвиток інтелектуальних здібностей, провести тренування з класом.

 

Урок № 26. Відчуття, емоції, почуття.

Робота в групах: об’єднатися в 3 групи,

назвіть якнайбільше:

                     1 група: відчуттів;

                     2 група: емоцій ;

                     3 група: почуттів. 

Рольові ігри:

- витягнути картку із зазначеною емоцією, продемонструвати її класу.

 

Урок № 27. Ознаки психологічного благополуччя. Емоційне благополуччя.

Незакінчене речення:

 продовжити речення: «Мене охоплює гнів (роздратування), коли...»

Тест «Рівень самооцінки» 

Тест включає 32 судження, з приводу яких можливі п’ять варіантів відповідей, кожна з яких кодується балами за схемою:
дуже часто – 4 бали;
часто – 3 бали;
інколи – 2 бали;
рідко – 1 бал;
ніколи – 0 балів.
Судження:

1. Мені хочеться, щоб мої друзі мене підбадьорювали.
2. Постійно відчуваю відповідальність за доручену мені роботу.
3. Я турбуюсь за своє майбутнє.
4. Багато хто мене ненавидить.
5. Я володію меншою ініциативою, ніж інші.
6. Я турбуюсь за свій психичний стан.
7. Я боюсь виглядати дурнем.

8. Зовнішній вигляд інших набагато кращий ніж мій.

     9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.

    10. Я допускаюсь помилок.
    11. Як шкода, що я не вмію як слід розмовляти з людьми.
    12. Як шкода, що мені не вистачає впевненостві у собі.
    13 .Мені б хотілось, щоб мої дії частіше схвалювали інші.
    14. Я надто скромний.
    15. Моє життя бескорисне.
    16. Багато хто неправильної думки про мене.
    17. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
    18. Люди чекають від мене багато.
   19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
   20. Я трохи бентежусь(неяковію).
   21. Я відчуваю, що багато людей не розуміють мене.
   22. Я не відчуваю. себе в небеспеці.
   23. Я часто хвилююсь і даремно.
   24. Я ніяковію, коли вхожу до кімнати, де вже сидять люди.
   25. Я себе постийно відчуваю скутим.
   26. Я думаю що люди говорять про мене за моєю спиною.
   27. Я впевнений, що люди майже все сприймають набагато легше, ніж я.
   28. Мені здається, що зі мною має трапитись яка-небудь неприемність.
   29. Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.
   30. Як шкода, що я не такий комуникабельний.
   31. У суперечках я висловлююсь лише тоді, коли впевненний у своїй правоті.
   32. Я думаю про те, чого чекають від мене друзі.
Для того щоб визначити рівень самооцінки, необхідно звести бали за всіма 32 судженнями.
Сума балів від 0 – 25 свідчить про високий рівень самооцінки, за якою людина правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях.
 

Сума балів від 26 – 45 свідчить про середній рівень самооцінки, за якого людина рідко страждає від “комплексу неповноцінності” і лише час від часу намагається підладнатися під думку інших.
 

Сума балів від 46 – 128 вказує на низький рівень самооцінки, за яким людина хворобливо переносить критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди рахуватися з думками інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

 

Урок № 28. Психологічні конфлікти, шляхи їх усунення.

Міні – проект (в парах або трійках):

- вигадайте конфліктну ситуацію;

- проінсценуйте її, з використанням різних способів рішення.

 

Урок № 29. Фактори які руйнують психічну рівновагу. Поняття про стрес.

«Мозковий штурм»  - назвати, як можна більше стресорів

 (хвороба, сварка, погана оцінка…)

 - Як стрес впливає на організм та здоров’я людини?

 

Урок № 30. Методи попередження стресу. Способи відновлення і підтримки

                    психологічної рівноваги.

Робота в групах: Методи попередження стресу.

 - підготувати доповідь про м’язову релаксацію, аутотренінг, медитацію. Провести їх із класом.