Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії

    Учителі історії і в своїй роботі використовують краєзнавчий принцип навчання – це дає можливість зробити матеріал уроку доступнішим, зрозумілішим. Результати краєзнавчої роботи залежать від того, як учитель уміє зацікавити своїх учнів і передати їм своє захоплення краєзнавством. Якщо вчитель сам не любить цю роботу, не горить нею, то результативність буде невисокою. Тому своїм завданням завжди вважала уроки історії робити цікавими, живими, використовуючи не тільки логічне пізнання, а й образно-емоційне мислення. Знання рідного краю необхідні для безпосередньої участі в його перетворенні, формуванні поваги до свого народу, до Батьківщини, бережливого ставлення до рідної природи, до історичного минулого.  Навчаю учнів збирати і досліджувати краєзнавчий матеріал. Останнім часом багато працюю з обдарованими, здібними учнями. Зібраний краєзнавчий матеріал оформляємо в наукові роботи в рамках Малої академії наук, краєзнавчих конкурсів. Важливим у роботі є використання джерел особистого походження (спогадів, свідчень, мемуарів, щоденників, листів).

Краєзнавчий матеріал заохочує до вивчення загальної історії свого народу і своїх співвітчизників. Використання краєзнавчого матеріалу є одним із засобів активізації пізнавальної діяльності, заохочення до дослідницької роботи. Знання з краєзнавства збагачують програмовий матеріал.

Заняття краєзнавством сприяє підготовці до активного життя молодого покоління, розумінню і сприйняттю української національної ідеї, засвоєнню національних цінностей: української історії, культури, мови, традицій, шанобливого ставленню до історичної пам’яті, військово-патріотичному вихованню. Історичні і географічні поняття, що засвоюються на прикладі рідного краю і власних спостережень сприймаються учнями краще і запам’ятовуються на довше.

Щоб по справжньому любити свій край, його необхідно добре знати. Цьому сприяє використання краєзнавчого матеріалу. Краєзнавство впливає на виховання у молоді національної свідомості, високо-моральної, активної, громадянської позиції. Значення краєзнавчої роботи важко переоцінити, адже вчителі залучають учнів до активної дослідницької діяльності по збору історичного краєзнавчого матеріалу, до вивчення життєвого і творчого шляху визначних людей краю.

За період своєї роботи мені разом з учнями вдалося назбирати певний краєзнавчий матеріал, який є доповненням на уроках історії і географії, він завжди робить урок змістовнішим, цікавішим, живішим.

Я вважаю, що логічна думка у відриві від роботи уяви в історичній науці призводить до певного омертвіння дійсності. Сухий історичний матеріал краєзнавство робить цікавим, адже діти самі стають свідками історичних подій, їх дослідниками. Для того, щоб ближче підійти до реального життя і передати дійсність живою, часто вдаються до образного мислення. Робота по збору краєзнавчого матеріалу завжди цікава і навіть захоплююча.

Якісній організації навчального процесу на уроках історії допомагає краєзнавство, яке дає можливість навчати учнів правильно формулювати оцінки, судження і версії історичного руху і розвитку, здійснювати порівняльний аналіз подій і явищ історії краю з подіями та явищами, що відбуваються на території країни в цілому. Краєзнавство робить історичні факти переконливішими, сприяє підвищенню якості знань.

Розвивати науково-дослідницькі навики, працювати з різними джерелами інформації головне завдання вчителя в цьому процесі. Матеріал, який учні зібрали, дослідили, повинні вміти доповідати, оформляти як наукові статті і роботи, використовувати під час виступів на семінарах і науково-практичних конференціях.

Костянтин Ушинський писав, що знання про рідний край так само необхідні для духовного розвитку як уміння читати і писати. Тому використання історичного краєзнавства є надзвичайно актуальним.

Значення знань з історії рідного краю дуже важливе, адже воно сприяє становленню громадян, їх участі у перетворенні рідного краю, як частини великого світу, народжує почуття патріотизму, глибокої любові до батьківщини, до рідного краю. Учні мають змогу вийти за межі  підручника, осмислити історичні події і процеси, змінюється роль учителя: учень сам керує освітнім процесом, бо він дослідник, він краєзнавець.

Працюючи із здібними, обдарованими дітьми, які цікавляться історією, націлюю їх на написання наукових робіт в рамках Малої академії наук, а також в рамках різноманітних акцій: “ Ми діти твої ,Полтавщино, вивчаємо віхи твої”, науково-практичної конференції учнівської молоді “Полтавщина – земля моя свята”. В 2018році ученицею 10-го класу була написана наукова робота “Голодомор 1932-1933р.р.- геноцид українського народу” Тема голодомору стала досліджуватись на території України лише в 90-х роках ХХ ст. Фахівці- історики та краєзнавці отримали доступ до залишків архівних матеріалів, опитали свідків голодомору 1932-1933р.р. На сторінках різних видань з’явилися сенсаційні документи і матеріали, які висвітлили причини голодомору його жахливу суть та наслідки. З цієї теми було вивчено праці С.С. Діброва, С.В. Кульчицького, В.І. Марочко, М.І.Панчука, Є.П. Шаталіна, О.П. Єрмака, О. Субтельного.

На жаль про цей період історії села немає жодного архівного документа ні в Кременчуцькому районному архіві, ні в Полтавському обласному архіві. Велику допомогу в написанні роботи відіграли рукописні спогади свідка голодомору, громадського діяча Волочая Івана Михайловича, який займався цим питанням в 90-х роках і встиг поспілкуватися із свідками голоду старшого покоління (людьми 1900-1914 років народження). Ми спілкувалися з двома свідками голодомору 1925-1926рр. народження, тобто з людьми, які в голодомор були дітьми. З їх розповідей перед нами постала страшна трагедія українського народу, яка не обминула і наше село. Ми повинні знати свою історію і робити з неї правильні висновки. Це потрібно не лише нам, а й нашим майбутнім дітям, внукам та правнукам. З цієї роботи можна використати на урок історії України в 10-му класі по темі “Колективізація сільського господарства” такий матеріал:

«На території села Вільна Терешківка колективізація розпочалась у 1929 році. Об'єднання селян проходило по окремих поселеннях - кутках. Селяни бажали бути ближче один до одного, захищати один одного. Всього було створено 5 перших сільськогосподарських артілей. В самій В. Терешківці була створена артіль «Ленінський шлях», куди увійшли 26 дворів. Головою артілі став Куроп'ятник Микита Григорович, крім цієї артілі було створено ще 4 артілі: «Соціалістична перебудова» 1931р. Бейгули. Голова артілі Бейгул Петро Семенович,«Артіль імені Будьонного» Новоселівка. Голова Марченко Д.Д.,«Артіль ім. Ворошилова» Голова Данилейко С.І., «Артіль ім.8 березня» хутір Крупівка.

Добровільно в колгоспи пішли тільки селяни бідняки, у яких була невелика кількість землі, але не було чим її оброблять - не було або тяглової сили або реманенту, або ні того й іншого. Вони сподівалися на допомогу держави. Державу в колгоспах цікавили не колгоспники і їх сподівання, а поставки зерна державі колгоспами.

В результаті колгоспи з моменту утворення були приречені бути малоефективними сільськогосподарськими підприємствами з низькою продуктивністю  праці, а колгоспники гак і залишались найбіднішою категорією населення на селі.»

Учнями було зібрано матеріал про масові репресії в 1937-1938 років і оформлено наукову роботу на тему «Масові репресії 1937-1938 рр. на Кременчуччині».

Ця робота спрямована на висвітлення лише невеликого періоду в історії України, коли репресії набули масового характеру. Актуальність теми полягає в тому, що згортання демократичних процесів та сповзання до авторитаризму завжди можливе, якщо народ не буде чинити опору, бо людська пам'ять дуже коротка. Сьогодні нашим громадянам відкрито багато сторінок того страшного періоду в історії країни, який зветься масовими репресіями проти свого народу. Досліджено причини терору держави проти своїх громадян. Загальні висновки відомі всім: ті, хто був організатором і натхненником цих чорних справ, наказані і приречені на вічний осуд. В ході дослідження було розглянуто цілий ряд завдань, обумовлених метою,а саме: прослідковано процес боротьби радянської влади з потенційною опозицією, досліджено на основі свідчень очевидців наростання протесту в передвоєнні роки проти влади, визначено роль місцевих працівників НКВС і вказівок ЦК ВПК(б),Раднаркому в цьому процесі .  Проаналізовано причини виникнення такого ганебного явища як доноси, іх вплив на фальсифікацію справ так званих «ворогів народу» охарактеризовано процес реабілітації безневинно засуджених.

На уроці з історії України в 10 класі по темі «Суспільно-політичне життя в 30-х роках 20 століття» використовую краєзнавчий матеріал з даної роботи.

      Значний краєзнавчий матеріал зібраний у школі за період Другої світової війни. Усні і письмові свідчення учасників, які жили і воювали на фронтах Другої світової війни, зібрані мною особисто в попередні роки. Учні працювали з рукописними спогадами ветерана війни і праці Волочая Івана Михайловича, а також з архівними матеріалами Кременчуцького краєзнавчого музею. В науковій роботі «Кременчуччина в Другій світовій війні» використано цей матеріал. В роботі проаналізовано організацію відсічі німецько-фашистським загарбникам в перші дні війни, досліджено на основі свідчень безпосередніх учасників роль Кременчуцького народного ополчення, проаналізовано рух опору на Кременчуччині, висвітлено події періоду визволення нашої землі від німецько-фашистських загарбників та правдиво показано злочинність комуністичного режиму до своїх співвітчизників. При написанні роботи використані значні дослідження попередніх років. Мала місце спроба власного об'єктивного підходу до висвітлення правди про невдачі і стратегічні прорахунки, які призвели до значних людських жертв. На уроках історії України в 11 класі при вивченні розділу «Друга світова війна» використовую матеріал цієї наукової роботи:

Учні школи працювали над науковим дослідженням «Будівничі Української державності – наші земляки».

Завданням дослідження було: повернути людям правду про нашу трагічну історію і про жертовний шлях звитяжців українського духу. Досліджуючи життєвий шлях Волочая І.М., намагалися зрозуміти як створювалися передумови нашої державності і незалежності, як кожен свідомий українець плекав національну ідею в різні періоди нашої історії.

Український народ завжди породжував і породжує людей, здатних бути інтелектом нації… Про багатьох таких світочів нашого народу, дослідників і подвижників, які своїми досягненнями стимулювали «духовний поступ» ми згадуємо нині, відзначаючи 100-річчя Української революції 1917-1921рр.

Сьогодні ми не повинні гостро політизувати свою історію, а просто необхідно зберегти сувору дійсність тих років, що є уроком усім нам. У суспільній свідомості назавжди повинно утвердитись переконання: немає нічого більш цінного, ніж людське життя і людська гідність.

Використання краєзнавчого принципу навчання є важливою умовою успішності школярів по формуванню необхідних предметних компетентностей. Історичне минуле, рідна природа, суспільно-політичне життя і праця є необхідними елементами і предметом краєзнавчої роботи.

Краєзнавство - невичерпне джерело пізнання і формування світоглядної позиції школярів, їх гармонійного розвитку. Заняття краєзнавством приносить користь і для самого вчителя, його творчого зростання , підвищення педагогічної майстерності.

Результати краєзнавчої роботи залежать від того, як учитель уміє організувати учнів. Особлива увага приділяється роботі із здібними та обдарованими дітьми. Учні, які займаються краєзнавством, набувають навичок необхідних в житті. Вони краще підготовлені до практичної діяльності, мають міцніші знання з основ наук.