ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ СТОРІТЕЛІНГУ НА УРОКАХ З ПРЕДМЕТА «ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ БОРОШНЯНИХ КОНДИТЕРСЬКИХ ВИРОБІВ З ОСНОВАМИ ТОВАРОЗНАВСТВА»

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ СТОРІТЕЛІНГУ НА УРОКАХ З ПРЕДМЕТА «ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ БОРОШНЯНИХ КОНДИТЕРСЬКИХ ВИРОБІВ З ОСНОВАМИ ТОВАРОЗНАВСТВА»

Ольга Кучеренко, викладач професійно-теоретичної підготовки Полтавського професійного ліцею (м.Полтава)

Сторітелінг – це технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. Матеріал подається як цікава, захоплююча історія, що показує унікальність уяви кожної особистості, дозволяє виявити креативність.

Методика сторітелінгу є одним з найцікавіших, найпродуктивніших, а на даний момент ще й найпопулярніших прийомів для кращого засвоєння навчального  матеріалу здобувачами освіти, бо  має великі практичні переваги: сприяє легкому сприйняттю слухачами матеріалу, розвиває креативну уяву, допомагає долати страх публічного виступу, налагоджує стосунки між здобувачами освіти. Живе слово,  контакт між людьми, здатність розповідати, переказувати історії та культура спілкування набувають важливого значення для засвоєння, аналізу й подальшого вивчення будь-якої теми з предмета «Технологія приготування борошняних кондитерських виробів з основами товарознавства».

Історії допомагають краще запам’ятовувати, вони є більш виразними, зрозумілими та легше асоціюються з реальними подіями, ніж правила або директиви.

Розглянемо два варіанти пояснення матеріалу викладачем до теми «Технологія приготування печива з пісочного тіста».

Перший варіант – це звичайний виклад матеріалу: «Печиво –  невеликий кондитерський виріб, випечений із тіста, до якого іноді додають різноманітне зерно. Печиво зазвичай формують у вигляді кружечків, квадратів, зірочок, трубочок. Іноді його роблять з начинкою (шоколадом, родзинками, молоком, що згущують, кремом) або поміщають начинку між двома печивами».

Другий варіант – це пояснення у формі сторітелінгу: «Жив біля поля з льоном маленький ховрашок Печенько. Якось восени, під час пошуку їжі, він несподівано знайшов кошик невеликих виробів, випечених із тіста. Невідомі солодощі виявилися такими смачними, що гризун тільки їх і їв. З тих часів невеликий кондитерський виріб, випечений із тіста, називають печивом».

Звичайно, перший варіант більш схожий на серйозне пояснення, ніж другий. Але, якщо через декілька днів учнів попросити згадати визначення печива, вірогідно, це їм не вдасться. А прочитавши історію, описану в другому варіанті, учні безсумнівно запам'ятають її.

Сторітелінг є ефективним методом навчання на уроках  з предмета «Технологія приготування борошняних кондитерських виробів з основами товарознавства», тому що

–  учні люблять слухати історії більше, ніж доповіді, описи чи визначення, бо вони легше сприймаються (задіяна не лише раціональна сторона сприйняття інформації, а й образна), у результаті чого реалізується принцип доступності навчання;

– в історії є герой, який змінюється  в процесі боротьби, наполегливої праці, виконання складних завдань тощо;

– історія динамічна, а сучасні молоді люди з кліповим мисленням краще сприймають динамічну історію, ніж текст іншого виду;

– історія впливає на почуття слухачів,  які уважно сприймають її, а потім з легкістю можуть відтворити, тому реалізується принцип міцності знань та емоційного навчання.

Завдяки методиці сторітелінгу на уроках з предмета «Технологія приготування борошняних кондитерських виробів з основами товарознавства» можна здійснювати подвійний вплив на слухову та зорову пам’ять учнів через активне та пасивне використання даної методики.

Коли викладач подає основний матеріал за допомогою захоплюючих історій, аби допомогти здобувачам освіти запам’ятати складну інформацію, а учні його лише слухають  – це пасивний метод. Діти зацікавлені, між ними та викладачем з’являється довіра. Педагог також відчуває полегшення, бо переконувати в чомусь та мотивувати здобувачів освіти стає простіше. Завдяки такому прийому відбувається поверхневий вплив на емоції та почуття слухачів. Цей різновид даної методики змушує звернути увагу на історію, заворожує учнів, і вони з цікавістю слухають роповідь до кінця та роблять певні висновки.

Активний сторітелінг – це самостійне висловлювання думок учнями, яке викладач може практикувати протягом вивчення  теми. Його можна використати при проведенні уроку-конференції,  запропонувавши здобувачам освіти уявити, що вони відомі  пекарі чи кондитери (підібрати завдання відповідно до теми уроку), та попросити їх дати інтерв’ю (журналістів зіграють одногрупники) про  цікаві історії виникнення чи приготування будь-якого виду тіста або виробів з нього. Щоб певна історія була дійсно цікавою для слухачів, потрібно ретельно її підготувати, бо розповідь має «зачепити» слухачів з перших слів. Проте, розповідаючи найцікавіше одразу, можна допустити серйозну помилку. Інтрига та напруженість мають бути рівномірно розподілені по сюжетній лінії, щоб учень дослухав історію до кінця і зробив правильні висновки. Наступним, не менш важливим етапом підготовки, є якісне візуальне оформлення, яке налаштовує атмосферу і робить історію динамічною, барвистою, занурює в контекст і додає жвавості.

До теми «Технологія приготування пряничного тіста» пропоную одному здобувачеві освіти підготувати звичайне повідомлення, а іншому – у вигляді сторітелінгу.

Розповідь першого учня – це сухі факти, конкретні цифри: «Свою назву тісто отримало завдяки різноманітним прянощам, що нада­ють особливого аромату готовим виробам. Дуже часто для приго­тування пряничного тіста використовують суміш прянощів, що на­зивається «букет» або «сухі парфуми», і складається з кориці (60 %), гвоздики (12 %), перцю духмяного (12 %), перцю чорного (4 %), кардамону (4 %), імбиру (8 %).

Історія другого учня привертає увагу слухачів і викликає  певні емоції: «У ІV ст. пряники називали медовим хлібом. Тоді це була суміш житнього борошна з медом і ягідним соком, причому мед у пряниках становив майже половину всіх інгредієнтів. Пізніше в такий хліб стали додавати лісові трави й коріння, а в XII–XIII століттях, коли до місцевих жителів дісталися каравани з екзотичними прянощами з Індії і  Близького Сходу, пряник  отримав свою нинішню назву. Потім ці вироби  почали випікати з пшеничного борошна, але з додаванням сусла, чорної патоки, меду чи паленого цукру. Саме тому тісто було темного кольору».

Сторітелінг дає можливість не тільки накопичувати знання, а й здійснювати безпосередній вплив на емоції та почуття людини. У цьому й полягає секрет методики розповідання історій. Справжня життєва подія здатна викликати такий емоційний стан, при якому інформація запам’ятовується автоматично. Зв’язок з емоціями дозволяє запам’ятати краще,  ніж факти (навіть якісь незвичайні) і цифри (навіть  найзначніші). Метод розповідання історій стимулює уяву, емоції, спонукає аналізувати ту чи іншу ситуацію, подану в контексті, порівнювати її з власним досвідом.

Вивчаючи тему «Процеси, що відбуваються при замішуванні дріжджового тіста», використовую активний сторітелінг. Спочатку сама даю звичайне пояснення матеріалу («Під час приготування дріжджового тіста використовують біологічний спосіб розпушування з викорис­танням дріжджів. Під час бродіння, внаслідок дії ферментів бо­рошна і дріжджів, тісто набуває особливих фізичних властивос­тей: пружності, розтяжності й еластичності. Також спостерігається накопичення вуглекислого газу й утворення пухкої структури. У процесі приготування тіста бродильні мікроорганізми (дріжджі) розвиваються і розмножуються»). Потім учень розповідає цікаву історію: «Існує легенда про походження дріжджового тіста. У Єгипті часто готували пиво. Якось  пивні дріжджі випадково потрапили в тісто, і сталося щось незвичайне. Усі, хто це бачив, здивувалися: тісто раптом задихало, ожило, стало підніматися і вилазити з горщика. Пізніше цей профес назвали бродінням. Люди помітили:  якщо покласти такий «пузиристий» продукт у вогонь, то виходить пишний, повітряний коржик з кислуватим присмаком».

Сторітелінг – це можливість продемонструвати, на що здатна людська уява кожного індивіда. Він дає два найбільш важливі результати: 

–  створення жвавої невимушеної  атмосфери в аудиторії, зняття втоми та напруги;

– встановлення найшвидшого шляху духовного контакту між здобувачем освіти та викладачем,  привернення та доволі довге утримання їхньої уваги.

Цікавою була розповідь учениці до  теми «Технологія приготування виробів з дріжджового тіста: булочки з родзинками» («За легендою, у кінці       XIX століття один пекар та власник кав’ярень щодня приймав у своєму закладі шанованих гостей. Якось до нього завітав генерал-губернатор, який знайшов у своїй булочці запеченого таргана. Чоловік покликав до себе пекаря та попросив пояснень. Проте пекар не розгубився. Він сказав, що у здобі зовсім не тарган, а родзинка, а наступного дня відіслав генерал-губернатору корзинку з булочками з родзинками, які швидко стали популярними»).

Розповідаючи історію, учень має можливість розвивати свої думки, а одногрупники перейматися атмосферою розповіді. Під час вивчення теми  «Мед: хімічний склад, харчова цінність, властивості» здобувачі освіти виписали з підручника  визначення меду:  «Натуральний мед — це природний продукт, солодкий на смак. Його виробляють бджоли з соків медоносних рослин (переважно з нектару квітів). Розрізняють мед гречаний, липовий, квітковий. Хімічний склад цього продукту дуже несталий і залежить від медоносних рослин, з яких зібрано нектар, району збору, способів відбирання меду та його обробки. Натуральний мед поділяють на квітковий і падевий».

А учень підготував таку історію: «За повір’ями багатьох стародавніх народів, мед, як речовина неповторна за смаком і ароматом, не належить до продуктів землі, а знаходиться у світі вищому, піднебесному, де знаходяться зорі. Звідти він падає на землю, особливо на квіти, з яких уже беруть його бджоли. Мед потрапляє  до нас разом із ранковою росою, яку  часто  називають медовою, медвяною. На Західному Поліссі ще й тепер переповідають легенди про медову росу, яка випадає дуже рідко, але тоді її можна пити просто з рослин».

Слід зауважити, що дуже цікаву за змістом історію можна зіпсувати монотонним темпом мовлення. Потрібно заздалегідь спланувати візуальні елементи та яскраві реакції на текст. Від цього буде залежати, наскільки глибоко ідея переказу проникне до уяви слухача. Наприкінці розповіді потрібно оголосити її мораль, думку, яку ви хотіли донести.

Для супроводу історій здобувачі освіти можуть використовувати комп’ютерні технології, створюючи мультимедійні презентації та відео.

Сторітелінг може стати цікавою частиною будь-якого навчального заняття. Він допомагає учням розвивати креативне мислення, ораторські навички та подолати страх публічних виступів.

Отже, сторітелінг  надихає учнів на прояв ініціативи в освітньому процесі, вони із задоволенням починають вчитися на повну силу, без зусиль сприймають навчальний матеріал.

Список використаних джерел

1. Аналіз методу навчання StoryTelling [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ar25.org/article/storitelling-yakefektyvnyyvariant-neformalnogo-navchannya.html https://www.ar25.org/article/storitelling-yakefektyvnyy-variantneformalnogo-navchannya.html.

2. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004.

3. Сторітелінг як ефективний варіант неформального навчання [Електронний ресурс] - Режим доступу https://www.ar25.org/article/storitelling-yak-efektyvnyy-variant-neformalnogo-navchannya.html

4. Сторітелінг як ефективний варіант неформального навчання [Електронний ресурс] – Режим доступу https://osvitoria.media/experience/7-sposobiv-zastosuvaty-storitelingna-urokah.

5. Сторітелінг як метод навчання [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://www.creativeschool.com.ua/storytelling/