«Використання методів кінезіології в корекції мовленнєвих порушень у дітей»

Дитинство – найважливіший період людського життя. Це не просто підготовка до майбутнього життя, а справжнє, неповторне життя. І від того, як минуло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк. Дитина в нашій країні – заручник життєвих обставин, державних, громадських і політичних формацій. Вона мимоволі відчуває на собі всі тяготи змін у суспільстві, виступаючи в ролі жертв економічних і соціальних перетворень, що відбуваються в країні: безробіття, низька заробітна плата, соціальна незахищеність, збільшення числа батьків з наявністю шкідливих звичок, а в судах – кількості справ щодо позбавлення батьківських прав і в результаті – перебування дітей у дитячому будинку і т.п..       

Дошкільний вік – період, коли дитина особливо чутлива до соціальних впливів і спрямована на пізнання навколишнього світу (усі її органи чуттів задіяні в цьому процесі); коли закладаються першооснови особистісних компонентів, а також когнітивної та афективної сфер, відбувається інтенсивний сенсорний, фізичний розвиток. Недарма цей період вважається ключовим у житті людини. На основі мовлення та його смислової одиниці – слова формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприймання, уява, пам'ять.                                                                                     Про велике значення мовлення для розвитку мислення та формування особистості неодноразово писав Л.С. Виготський: «Розвиток усного мовлення, ймовірно, найзручніше явище для того, щоб простежити механізм формування поведінки і зіставити підхід до цих явищ, типовий для вчення при умовних рефлексах, з психологічним підходом до них. Розвиток мовлення являє передусім історію того, як формується одна з найважливіших функцій культурної поведінки дитини, що лежить в основі накопичення її культурного досвіду». Мовлення формується у процесі загального психофізичного розвитку дитини.

Мовленнєві порушення, виникнувши під впливом якого-небудь патогенного чинника, самі не зникають і без спеціально організованої корекційної  роботи можуть негативно позначитися на всьому подальшому розвитку дитини. Відомо, що для роботи з дітьми, які мають вади мовлення, використовують низку спеціальних методик, спрямованих на вирішення корекційних задач. Це – психогімнастика, ігротерапія, етнотерапія, арттерапія, піскотерапія. Аналіз літератури з проблеми мовленнєвих порушень, досвід роботи й результативність використання різних методик виявив можливість і необхідність використання в корекції мовленнєвої патології у дітей одного з найважливіших засобів, пов’язаного з усіма цими методиками – методу кінезіології.

   Кінезіологія – наука про розвиток головного мозку через рух. Вона існує вже двісті років, використовується у всьому світі. Кінезіологічними вправами користувалися Аристотель і Гіппократ. Своєю молодістю і красою Клеопатра також була зобов'язана кінезіології. Міжпівкульна взаємодія має можливість розвитку за допомогою комплексу спеціальних кінезіологічний вправ. Ураховуючи функціональну спеціалізацію півкуль (права - гуманітарна, образна; ліва – математична, знакова), а також роль спільної діяльності в здійсненні вищих психічних функцій, можна вважати, що порушення міжпівукульної передачі інформації спотворює пізнавальну діяльність дітей. Якщо порушується провідність через мозолисте тіло, то провідна півкуля бере на себе велике навантаження, а інша блокується. Обидві півкулі починають працювати без зв'язку. Порушується просторова орієнтація, адекватне емоційне реагування, координація роботи зорового й аудіального сприймання з роботою руки, що пише. Дитина в такому стані не може читати й писати, сприймаючи інформацію на слух або очима. Значну частину кори великих півкуль мозку людини займають клітини, пов'язані з діяльністю кисті руки, особливо її великого пальця, який у людини протиставлено решті пальців. Основний розвиток міжпівкульних зв'язків формується в дівчаток до 7-ми років, у хлопчиків – до 8-ми – 8,5 років. Удосконалення інтелектуальних і розумових процесів необхідно починати з розвитку рухів пальців і тіла. Розвивальна робота повинна бути спрямована від рухів до мислення, а не навпаки. Для успішного навчання та розвитку дитини однією з основних умов є повноцінний розвиток у дошкільному дитинстві мозолистого тіла. Мозолисте тіло можна розвинути через кінезіологічні вправи. Під впливом кінезіологічих тренувань міжпів-кульної взаємодії утворюється єдність мозку щодо діяльності двох його півкуль, тісно пов'язаних між собою системою нервових волокон (мозолисте тіло, міжпівкульні зв'язки). Доведено: щоб діти краще вчилися, їм необхідно більше рухатися. Розмовні навички пов'язані з дрібною моторикою пальців: якщо людині зв'язати пальці, вона навчатися буде в десятки разів повільніше. Крім того, сучасні методики навчання говорять про те, що нову інформацію легше зрозуміти й запам'ятати, впливаючи на різні канали сприймання: зір, слух, тактильні відчуття, смак, дотик і рух.

Кінезіологія стимулює інтелектуальний розвиток і моторику дитини. Кінезіологічні вправи покращують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють поліпшенню запам'ятовування, підвищують стійкість уваги, полегшують процес письма. Освітня кінезіологія дає людині можливість ефективніше засвоювати інформацію, успішно опановувати навіть надскладні інтелектуальні дії. Засновниками освітньої кінезіології є Пол Деннісон і Гейл Деннісон. Ними створена програма «Гімнастика Мозку», яка передбачає активізацію природних механізмів роботи мозку за допомогою природних фізичних рухів тіла.

В ігровій формі діти засвоюють і закріплюють поняття про величину, форму й колір предметів, оволодівають рухами загальної і дрібної моторики, вчаться знаходити ритмічну організацію в музиці і в мовленні, викладають узори з орнаментів, знайомляться з елементарними прикладами самомасажу. Сюжетно-тематична організація занять дозволяє кожній дитині відчувати себе комфортно, упевнено, тому що в грі максимально реалізуються потенційні можливості дітей. Комплексно-ігровий метод найбільш придатний для розвитку пізнавальних процесів і відповідає психофізичним даним дітей. Така побудова занять дозволяє педагогам досягти стійкої уваги протягом усього заняття й, відповідно, підвищує результативність засвоєння знань. У кожне заняття включаємо: пальчикову гімнастику, пальчикові ігри, рухливі ігри, пісні, вірші, які супроводжуються рухами, рухові вправи, нескладні танці, елементарне музикування на шумових інструментах, дидактичні ігри, які сприяють розвитку почуття ритму (викладання моделей, схем, малювання елементів, які повторюються тощо). Мовний матеріал варто добирати таким чином, щоб він був доступним у лексичному відношенні, включати малі форми українського народного фольклору й вірші сучасних дитячих поетів. Значну роль у роботі з усвідомлення ритмічного ладу мови відводимо іграм, створеним на основі віршованих текстів. Ці ігри вчать дітей координувати рухи зі словами, що сприяє, у першу чергу, мовленнєвому розвитку дітей. Усі вправи проводимо за наслідуванням. Мовний матеріал попередньо не розучується. Під час вивчення рухів з масажу рук і ніг привчаємо дітей спочатку виконувати рухи від периферії до центру (від кисті до плеча). Якщо підходити до заняття творчо, то кожне з них стане неповторним, цікавим, яскравим та водночас зможе вирішити багато складних корекційних завдань, а також допомогти дитині повірити у свої можливості, розбудити її внутрішні можливості, полегшити їй процес адаптації в суспільному житті. У дітей із затримкою психічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення порушена загальна та дрібна моторика, вони більш скуті, дискоординовані, швидше втомлюються, у них порушена слухова увага та пам’ять. Кінезіологічні ігри та вправи відповідають завданням  колекційної педагогіки. Їх можна використовувати  вихователям на заняттях, а також для створення ігрових ситуацій на заняттях з розвитку мовлення за всіма розділами програми. Віршована форма ігор сприяє розвитку ритму, акцентованого слова, що важливо для даної групи дітей, у яких порушено ритм і зміщено акцент.                                                                                                          Використовуючи кінезіологічні ігри та вправи, ми готуємо органи мови та слуху дитини до сприймання і правильної вимови звуків; для початку гри; для розвитку мовного дихання й ритмічної мови, промовляючи їх разом з ритмічним плесканням у долоні; для формування правильної звуковимови: автоматизації та диференціації різних звуків. Корисно використовувати діалоги між звірятами, які краще промовляти під музику – розспівуючи. Можна їх інсценувати на заняттях з формування зв’язного мовлення, а також у корекційній роботі з дітьми, які заїкаються. Вправи на релаксацію м’язового тонусу корисні в роботі, бо в стані спокою мовлення вільне, плавне. А цей стан забезпечується загальним м’язовим розслабленням. Діти вчаться розпізнавати й виділяти окремі м’язи та відчувати легкість і приємність ненапружених і розслаблених м’язів. І етап релаксації: розслабляються великі м’язи рук, ніг, тулуба, шиї. ІІ етап – розслабляються м’язи артикуляційного апарату. ІІІ етап – релаксація всіх м’язів відбувається за навіюванням.                                                                                          Таким чином використання методів кінезіології в корекційнорозвивальній роботі з дітьми, які мають мовленнєві порушення, дозволяє:  розвинути в них увагу, пам'ять, наочно-образне мислення;  опанувати елементарні ритмічні структури і на їх основі створити передумови для засвоєння просторових уявлень;  фонетичної сторони мовлення, розширити пасивний та активний словник;  удосконалити знання про об'єкти і явища навколишнього світу;  сформувати здатність до формулювання самостійних висловлювань;  підвищити мотивацію дітей у роботі з виправлення звуковимови та розвитку мовлення. У дітей розвивається творча уява й цілісне сприймання, зростають показники рухової пам'яті. Завдяки систематичному втіленню методів кінезіології скоротиться термін корекційної роботи, підвищиться якість навчально-виховного процесу, налагодиться наступність у роботі всіх спеціалістів, зацікавлених у корекції мовлення дітей, що сприятиме соціалізації вихованців, адаптації їх до життя в соціумі.