Використання нетрадиційних художніх технік на уроках образотворчого мистецтва

ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1

ЗАРІЧНЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОГОЇ РАДИ

ВАРАСЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Використання нетрадиційних

художніх технік

на уроках образотворчого мистецтва

З досвіду роботи

Дробко Ірини Володимирівни

вчителя  образотворчого мистецтва

Зарічненського ліцею №1

Автор: Дробко Ірина Володимирівна, вчитель образотворчого мистецтва, Зарічненського ліцею №1 Зарічненської селишної ради Вараського району

Назва роботи: використання нетрадиційних художніх технік на уроках образотворчого мистецтва

Посібник присвячений актуальному питанню виховання творчої особистості засобами образотворчої діяльності.

Він містить інформацію про значення нетрадиційних розвивальних технік малювання; приклади використання їх у сучасному мистецтві; опис різних технік з переліком необхідних матеріалів та ілюстраціями-зразками.

Мета посібника – допомога вчителеві  образотворчого мистецтва у розробці та проведенні власних, цікавих, нестандартних уроків.

Матеріали посібника рекомендовані для використання вчителям образотворчого мистецтва для проведення уроків, гурткових та індивідуальних занять з образотворчої діяльності.

ЗМІСТ

Передмова……………………………………… ……………………….5

Нетрадиційна техніка малювання як засіб розвитку дитячої образотворчої діяльності………………………………………………..6

Нетрадиційні розвивальні техніки малювання……………….………11

Техніка «монотипія».……………………………………………….......11

Монотипія «мармуровий папір»…………………………...…………..13

Гратографія  (гратаж)………………………………………………......15

Воскові крейди + акварель………………………………………….....17

Малювання набризком……….…………………………………….…..19

Техніка плямографії, роздмухування………………….………….......21

Малювання аквареллю і сіллю ………………………………….…....22

Малювання аквареллю, сіллю і клеєм ПВА………………………....23

Ниткографія…………………………………………………………....25

Малювання пальчиками та долонями ………………………………..26

Техніка малювання відбитками – друкування………………..….......28

Техніка штампування………………………………...……………..…29

Техніка «акватуш»…….…………………………………..…………..30

Техніка «Штрихування, карлючки»…………………………….….....33

Тичкування……………………………………………………….…….34

Малювання на жмаканому папері…………………………………….34

Імпастотехніка…………………………………………………….…....35

Пуантилізм…………………………………………………………...…37

Малювання піском……………………………………………….….....37

Техніка малювання кавою……………………………………….……39

Техніка малювання «Старе золото»………………………………….41

ПЕРЕДМОВА

У процесі знайомства з навколишнім світом діти  намагаються відобразити його у своїй діяльності – іграх, малювання, ліплення, розповідях і т.д. Великі можливості в цьому відношенні має образотворча діяльність. Щоб не обмежувати можливості малюків у відтворенні вражень недостатньо традиційного набору образотворчих засобів і матеріалів.

Чим більш різноманітними будуть умови дляобразотворчої діяльності, зміст, форми, методи і прийоми роботи з дітьми, а також матеріали, з якими вони працюють, тим ефективніше будуть розвиватися дитячі художні здібності.

Нетрадиційні техніки малювання – це поштовх до розвитку уяви, творчості, прояву самостійності, ініціативи, вираження індивідуальності. Застосовуючи і комбінуючи різні способи зображення в одному малюнку, діти вчаться думати, самостійно вирішувати, яку техніку обрати, щоб надати художньому образу найбільшої виразності

Використання нетрадиційних розвивальних технік на уроках, гурткових та індивідуальних заняттях з образотворчого мистецтва має велике значення для художньо естетичного розвитку та розвитку емоційної чутливості, формування стійкого інтересу до образотворчої діяльності, розвитку практичної умілості та вправності, формування загальнокультурної компетентності.

 Застосування нетрадиційних технік допоможе:

• налагодити ефективну комунікативну взаємодію з дітьми під час спільної художньо-творчої  діяльності;
• більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити потреби та інтереси;
• діагностувати емоційний та психічний стан дитини;
• сприяти успішній соціалізації особистості.

Нетрадиційна техніка малювання як засіб розвитку дитячої образотворчої діяльності

Малювати просто так дітям зовсім нецікаво. Звичайно, педагог може просто скористатися своїм правом дорослого. І, безумовно, дитина не буде чинити опір. Вона займе своє місце за столом і покірно виконуватиме всі вказівки. Однак при цьому не виявляться ні інтерес, ні старання. Розвиток здібностей дитини відбувається в діяльності, і не в наслідувальній, а в тій, де він самостійно вирішуватиме поставлені завдання. В іншому випадку,  витрачені зусилля і виконана на занятті робота стає для дітей безглуздою, і вони в подальшому не будуть цікавитися образотворчою діяльністю, знаючи заздалегідь: її обірвуть на найважливішому для них місці.  Головним завданням педагога є вміння зацікавити дітей, розвивати в них творчу активність, не нав’язуючи власних думок і смаків. Необхідно пробудити в кожній дитині віру в її творчі здібності, індивідуальність, неповторність. 

Показ прийомів роботи повинен бути варіативним, не слід замикатися на якомусь  конкретному зразку. Педагог повинен виявити властивості художніх матеріалів, щоб дитина змогла скористатися ними для реалізації свого творчого задуму. При цьому важливо будити творчу уяву, самостійність дітей, розвивати  їх активність   і винахідницькі здібності. На заняттях образотворчого мистецтва педагог не повинен керуватися принципом «роби, як я», а поступово формувати у свідомості дітей уявлення про багатогранність засобів вираження, а отже, маленький художник повинен прагнути бути оригінальним. Пригадуються слова Едуардаса Межелайтіса, литовського поета і мислителя: «Широко розкриті, великі, здивовані очі. Очі дитини. Очі генія. Справжня краса доступна тільки таким очам. Світ повинен дивувати, як казка. І в казку треба вірити. Як у реальне життя. В казку вірять тільки діти».                             

Кожному виду мистецтва властива певна специфіка, своя неповторна мова. Головна відзнака образотворчого мистецтва полягає в тому, що воно безпосередньо зображує подобу самих предметів і явищ у їхньому чуттєвому бутті, думки ж і переживання автора передаються сприймаючому опосередковано, через цю почуттєву сферу. Живопис обдаровує глядача красномовством ліній, виразністю світла і тіні, багатством колориту, можливістю наочно показати красу і нескінченне різноманіття навколишньої дійсності. Образотворче мистецтво належить до невиконавчих видів, воно найчастіше не потребує посередника між автором і глядачем. Головним предметом пізнання в живописі виступає людина з її внутрішнім світом, її відношенням до суспільства і природи, до дійсності взагалі.

При цьому живопису властиві образність, асоціативність і емоційна забарвленість.

Систематичне спілкування з образотворчим мистецтвом збагачує естетичний і художній досвід як учителя, так і учнів, розкриваючи творчу уяву і формуючи образне мислення, яке є основою не тільки художньої, але і будь-якої творчості.

Нетрадиційна образотворча діяльність відіграє важливу роль у загальному психічному розвитку дитини. Адже важливим є не кінцевий продукт – малюнок, тощо, а розвиток особистості: формування впевненості в собі, у своїх здатностях, самоідентифікація у творчій роботі, цілеспрямованість діяльності.

У дитячу творчість необхідно включати «незвичайні матеріали» (наприклад, штучні: пом’ятий папір, гудзики, нитки, мотузки, дріт, корки, фольгу, пляшки та ін.).  На погляд дорослого, це «непотрібні речі і предмети», а для дитини вони цінніші і  більш значимі, ніж справжні дорогі іграшки. Саме те, що ближче і зрозуміліше дитині, повинно допомогти їй в образотворчій діяльності.

Дитина емоційно реагує на кожен з цих матеріалів, пов’язуючи його з будь-яким реальним образом. Вона створює щось нове, змінюючи форму, досліджуючи властивості і можливості матеріалу. Адже все, що потрапляє до рук дитини, викликає у неї прагнення подивитися, обмацати, вивчити. Кожна нова річ – відкриття, кожен навик – досягнення і предмет гордості.

На заняттях із застосуванням комбінування дуже важливо використовувати всілякий підручний або непридатний матеріал. Різноманітність такого матеріалу породжує у дітей оригінальні ідеї, розвиває фантазію і уяву, викликає бажання вигадувати нові конструкції і використовувати їх в іграх. Більш того, діти, граючи застосовують ці предмети, наділяючи їх певним значенням. Намистинка – принцеса; шматочок хутра – злий ведмідь; мереживо – крижина, що пливе по річці. Особливо важливо для педагога розуміти, яке смислове навантаження несе той чи інший матеріал.  Дитина заповнює відсутню структуру вмістом, підказаним його внутрішнім світом. Відчуття, отримані дитиною через чутливість пальців рук, відображаються нею на папері у вигляді різноманітних форм і їх поєднань. Тут є певна творча свобода в плані перетворення  отриманої інформації.

Юні художники знайомляться і з різноманітними художніми матеріалами (гуаш, акварель, пластилін, воскові крейди, туш, фломастери, кольорові олівці і т. д.).

Діти часто бояться працювати з фарбою. Тому, щоб викликати у них інтерес, щоб подолати страх перед невідомим, новим, не слід скорочувати час на ознайомлення з прийомами роботи з новим образотворчим матеріалом.

Коли образотворча робота виконується у вільній техніці, у виборі засобів за бажанням кожної дитини, тоді різні емоційні прояви в ході заняття розширюють діапазон чуттєвих переживань, розвивають емоційну сферу дітей.

Педагог повинен якомога краще знати особливості різних образотворчих матеріалів, щоб правильно підбирати і раціонально використовувати їх, а також знайомити дітей з доступними способами роботи з кожним матеріалом окремо.

Кожна техніка передбачає використання різних інструментів. Кожен образотворчий інструмент має свою специфіку, що визначає способи роботи з ним.   Заняття бажано будувати  у вигляді гри-подорожі казковими країнам (у гості до фарб, до пензликами, до паличок і т.д.). Необхідно навчити дітей користуватися художніми матеріалами, застосовувати їх і тоді вони допоможуть їм виразити себе.  Діти повинні мати можливість порівнювати свої роботи з роботами майстрів, що навчить їх розуміти і любити образотворче мистецтво. Кожен матеріал має свої особливості, свій характер. Це надає певний вплив на техніку виконання .

Використання природних матеріалів (шишки, опалі плоди, листя, камінці, гілочки, засушені рослини та ін.) дозволяє створювати оригінальні вироби. Краса природних фарб і форм сприяє розвитку естетичного сприйняття. При цьому у дитини не тільки формується почуття прекрасного, а й розвивається здатність знаходити творче застосування всім цим предметам. Займаючись з різними подібними матеріалами, дитина одночасно розвиває моторику кисті рук, художнє бачення, збагачує свої знання та вміння.

У процесі роботи з природним матеріалом можна ознайомити дітей з технікою друку різними матеріалами. Діти знайомляться не тільки з цікавими способами художнього зображення, а й самими природними формами – «лісовими помічниками»: маком, шишкою, колосочком, мохом, листочком і т.д.  Який слід вони залишать на папері, діти дізнаються, розфарбувавши відбиток  гуашшю і віддрукувавши на листочках різні природні штампи. Діти вчаться бачити в отриманому зображенні знайомі образи. Інтерес до даної роботи буде значно вищим  в тому випадку, якщо кожна дитина самостійно знайде в природі цікавий за формою штамп, відкриє для себе несподівані властивості знайомих рослинних об’єктів. Пізніше можна запропонувати для друку папір різних тонів. Саме колірний фон додає особливу виразність роботі. Це ускладнює завдання, бо вимагає усвідомленого ставлення до створення колористичної композиції.

Попередити неправильні колірні рішення допоможе прийом навмисної помилки педагога. Наприклад, можна запропонувати віддрукувати на червоному папері лист, розфарбований такою ж фарбою. При цьому дитина в ігровій формі приходить до висновку про те, як правильно підбирати кольори для друку, орієнтуючись на заданий фон. Учень розуміє, що близькі за спектром кольори також не зроблять роботу виразною, яскравою, тоді як контрастні фарби виділять надрукований лист, додадуть йому особливу нарядність і декоративність. Можна запропонувати учням на дотик визначити, наприклад, внутрішню і зовнішню сторони листка. Вони зауважують: там, де лист має гладку поверхню, прожилки непомітні. З внутрішньої сторони виступає малюнок, який нагадує дерево з тонкими витонченими гілочками, або пташину пір’їнку, або павутинку. І тут вже широкий простір для розвитку дитячої фантазії, уяви. Робота в техніці друкування природними матеріалами допоможе розвинути творчі здібності, логічне та просторове мислення (учні порівнюють, аналізують і об’єднують розрізнені частини в ціле). Необхідно зацікавити дитину творчим процесом, щоб кожне заняття було емоційним, включало в себе ігрові моменти, різноманітні і барвисті наочні матеріали в умовах варіативності.           

Робота в техніці фітодизайну активізує тактильну чутливість, вчить самостійному  вибору і використанню  засобів виразності. Це найбільш простий і доступний спосіб створення дітьми художніх робіт, основними ознаками яких є силуетність, гармонійне поєднання кольорів. Знайомлячись з колажем, учні вчаться поєднувати абсолютно різнорідні матеріали, які гармонійно доповнюють один одного, розташовувати не тільки в площині, але і в обсязі, утворюючи композиційну єдність, що виражає емоційну ідею художнього твору. Матеріал для колажу доступний дітям  шкільного віку.

Отже, використання нетрадиційних технік допоможе:

• налагодити ефективну комунікативну взаємо­дію з учнями  під час спільної художньо-творчої діяльності;
• більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну сво­єрідність, визначити потреби та інтереси;
• діагностувати емоційний та психічний стан школяра;
• сприяти успішній соціалізації особистості .

Необхідні матеріали для організації та проведен­ня заняття:

• олівці, фломастери, крейда, пастель, сангіна, художнє вугілля, фарби, гуаш;
• пензлі різних розмірів, палітра, баночки з во­дою, губка (для зафарбовування великих площин);
• папір різного формату, різних кольорів та від­тінків, щільності  та текстури,   картон,   фольга, клей, ножиці, нитки, мотузки;
• серветки, ганчірки та скатертини тощо.

У роботі над колажами можуть знадобитися ста­рі журнали та репродукції, рекламні проспекти, подарунковий обгортковий папір, фотографи. На деяких заняттях можна використати пластилін, пісок із мініатюрними фігурками, різноманітні природні матеріали для створення об’ємних ком­позицій.

Враховуючи, що одним із завдань заняття є до­сягненням певного терапевтичного ефекту, вчите­лям варто відмовитися від багатьох традиційних прийомів роботи, що використовується на уроках, наприклад:

• недопустимі команди, накази, вимоги та при­муси;
• дитина сама може вибрати для себе ті види та зміст роботи, зображувальні матеріали та власний темп, які їй підходять;
• учень може відмовитися від виконання дея­ких завдань, вербалізації своїх почуттів та пере­живань, колективного обговорення тощо (способи включення учнів у роботу багато в чому залежать від педагогічного такту та майстерності вчителя);
• дитина може лише спостерігати за роботою то­вариша або займатися чим-небудь за бажанням, якщо це не суперечить соціальним та груповим нормам;
• заборонена оцінка суджень, критика та пока­рання.

 Нетрадиційні розвивальні техніки малювання

Техніка «монотипія» – базова графічна техніка, яку виконують гуашевими фарбами на гладкій поверхні – склі, пластмасовій дошці, плівці, товстому глянцевому папері. Матеріал, на який наноситься фарба, не повинен пропускати воду. Зверху накладається аркуш паперу і притискається до поверхні. Виходить відбиток у дзеркальному відображенні. Він може бути менш чітким порівняно з оригіналом, більш розпливчастим, можуть змішуватися різні фарби. Назва «монотипія» походить від грецького слова «monos» – «один», так як відбиток в цій техніці виходить тільки один. Якщо хочеться щось змінити або покращити, потрібно виготовити новий «оригінал», тобто намалювати все заново.

Малюючи квіти, метеликів і «друкуючи» їх зображення, в той же час діти граючись долучаються до «таїнства» роботи з фарбами, водою, папером – основними знаряддями праці художника – графіка. За допомогою цього нехитрого прийому легко пояснити дітям закони симетрії.

Дитина вчиться різним прийомам роботи в техніці монотипії – на склі, клейонці, товстому глянцевому папері, вощеному та фактурному папері.

Техніка монотипії унікальна ще й  тим, що дозволяє залучати дітей у творчий процес створення колірних комбінацій. Ці заняття можуть будуватися у формі діалогу між дітьми і педагогом. Освоюючи техніку монотипії, діти «входять» до світу мистецтва, розбираються в кольорі і розуміють його відтінки. У слід робити основний акцент у навчанні на різноманітність  кольорів і його сполучень. Колір обраний провідним засобом організації творчого процесу.

Техніка монотипії допомагає передати дітям і почуття колірних відтінків, і колірної композиції, і барвистої перспективи, барвистого простору.

Цікавою для учнів є техніка діатипії – різноманітність монотипії. На гладеньку поверхню цупкого паперу тампоном наносять легкий шар фарби. Зверху кладуть аркуш паперу і без натиску малюють олівцем або загостреною паличкою зображення. Дзеркально образ відображається і на картоні. На папері образ виходить кольоровим і має своєрідну форму.  Важливо, щоб дитина відчувала від занять в техніці діатипіі радість. Завдання, які ставляться перед нею, повинні бути легкими, і тільки поступово можна їх ускладнювати. Невдачі здатні привести до розвитку у дитини почуття невпевненості в собі, що дуже небажано.

Монотипія – одна з найпростіших нетрадиційних технік малювання для дітей, яка сприяє розвитку уяви, фантазії., логічного мислення. Робота в даній техніці вимагає зосередженості, акуратності, уважності. В процесі виконання монотипій з учнями можна закріпити поняття колірної гами, знання елементарних законів кольорознавства, сприяти розвитку вміння аналізувати, порівнювати.

Для роботи  потрібно:

• будь-яка гладка поверхня, яка не пропускає воду (пластина оргскла, глянцева плівка, скло, файл);
• фарби (гуаш або акварель);
• губка для миття посуду;
• папір для відбитків (білий або тонований);
• пензлі, фломастери, серветки.

Поетапне виконання:

1. За допомогою губки або пензлика нанесіть фарбу на гладку поверхню (скло    попередньо потрібно протерти оцтом або спиртом).
2. Акуратно накладіть та притисніть аркуш паперу до поверхні.
3. Зніміть аркуш з відбитком. Дайте назву своїй монотипії.
4. За бажанням, пензликом, губкою або фломастером можна на сухому відбитку домалювати дрібні деталі.

Отриманий результат: на відбитку фарби змішуються самовільно, утворюють розводи, непередбачувані ефекти злиття.

Поради: домальовуйте якомога менше деталей. Обертайте відбиток на всі боки, щоб побачити в плямі зображення.

Монотипія «мармуровий папір»

Опанування технікою виготовлення мармурового паперу засобами монотипії  краще всього проводити в ігровій формі. Діти повинні отримати задоволення від самого процесу. Коли дитина працює в даній техніці, вона занурюється у світ своїх мрій та фантазій.

Для роботи потрібно:

• крем (піна) для гоління;

• акварельні фарби або харчові барвники;
• плоска тарілка для змішування піни для гоління і фарб;
• папір;

• скребок (картон)

Поетапне виконання:

1. Рівномірним товстим шаром нанесіть піну для гоління на тарілку.
2. Змішайте фарби або харчові барвники різних кольорів з невеликою кількістю води, щоб вийшов насичений розчин.
3. За допомогою пензлика або піпетки накапайте фарбу різних кольорів на поверхню піни в довільному порядку.
4. Пензликом або паличкою розтягніть фарбу по поверхні тарілки, утворюючихимерні зиґзаґи, хвилясті лінії, чудернацькі візерунки.
5. Прикладіть аркуш паперу до поверхні кольорової піни на тарілці та акуратно відніміть.
6. Покладіть аркуш на стіл і зніміть залишки піни скребком або картоном.

Отриманий результат: під шаром піни для гоління з’являться цікаві, мармурові візерунки. Фарбі,  що вже взялася за  папір, потрібно лише дати  висохнути протягом декількох годин.

Поради: для зручності роботи у даній техніці посудину та папір потрібно підбирати приблизно одного розміру та форми. У якості фарби можна брати лак для нігтів. «Мармурову папір»  можна використовувати для виготовлення паспарту, листівок, як тло для майбутніх малюнків, як  оригінальний  обгортковий папір.

Гратографія  (гратаж)

Знайомство з технікою гратаж заворожує, викликає інтерес до оволодіння лінією. Діти знайомляться з новим прийомом зображення, працюють в «техніці енкаустика» (прошкрябуванні зображення), яка вимагає дрібних, чітко диференційованих рухів. Цей спосіб особливо корисний у якості одного з шляхів підготовки до роботи з гравюрою. Твори, виконані в техніці гратажу, відрізняються різким контрастом білих ліній і чорної основи. Виразність досягається поєднанням плями і лінії. Різним характером, ритмом ліній і плям, чергуванням форм діти створюють різні образи: сумні чи веселі, злі чи добрі і т.д.

Робота в техніці гратаж дозволяє більш чітко виділити лінію контуру, найточніше передати форму і конструкцію. Можна проводити вузькі лінії. Для одержання більш широкої лінії потрібні неодноразові повторні рухи. Чим більшу поверхню потрібно прошкрябати, тим довше будуть відбуватися ці рухи.Оволодіння цією технікою необхідно і тому, що контурний лінійний малюнок – основа зображення.

Важливо правильно підібрати формат паперу, інакше через тривале прошкрябування рука дитини втомлюється, чому пропадає бажання виконувати роботу далі.

Якщо для роботи фарбами потрібні великі аркуші, то для роботи у техніці гратаж потрібні листи невеликого формату, щоб дитина змогла закінчити малюнок, заповнити весь аркуш. Іноді після прошкрябування ми з дітьми проробляємо рухи, які втілювали б у намальоване. У результаті сильні і слабкі сторони їх натури, те, що сховане глибоко в душі, знаходять вихід в руховій експресії. Рух – важливий засіб продовження самовираження після роботи у техніці гратаж. Надалі легко дещо урізноманітнити цю техніку. Заздалегідь тонувати папір аквареллю, і тоді штрихи вийдуть кольоровими.

Слово  «гратаж»  походить від французького gratter - терти, дряпати, тому інша назва техніки – продряпування або ще гратографія. Ця техніка вимагає від дитини уважності, зосередженості, точності рухів, охайності.

Для роботи  потрібно:

• щільний папір або картон;
• акварельні фарби або воскові крейди;
• свічка;
• гуашеві фарбиабо туш потрібного кольору;
• рідкий миючий засіб (шампунь).

Поетапне виконання:

1. Розфарбуйте аркуш паперу або картону різнокольоровими восковими крейдою. Не шкодуйте воскові крейди, вони повинні покрити папір товстим шаром. Єдиний колір, який не можна використовувати, це колір, яким вирішили покрити тло (чорний, синій та інші темні кольори).
2. Замість воскової  крейди використовуйте акварельні фарби. Покрийте папір акварельного фарбою, дайте фарбі висохнути, після чого щільно натріть поверхню паперу свічкою.
3. В гуаш або туш додайте трохи рідкого мила або шампуні, добре перемішайте і покрийте підготовлений аркуш цією сумішшю. (рідке мило сприяє рівномірному нанесення фарби). Дайте фарбі добре просохнути.
4. Гострим предметом (зубочистка, пластмасова шпажка) продряпуйте малюнок. Пам’ятайте, що лінії в малюнку можна  добавляти, робити їх товстішими, а от позбутися невдалих лінії неможливо.

Отриманий результат: на темному тлі з’являється лінійний малюнок.

Поради: За бажанням можна продряпувати не лише лінії, а цілі площини, що дає можливість створювати силуетні зображення предметів. Тло для гратографії можна залишати білим (аркуш натирати парафіновою свічкою) або робити кольоровим в залежності від задуму.

Особливо ефектно в техніці гратаж виглядають малюнки на тему космосу, пейзажі, зображення ночі.

Воскові крейди + акварель

Воскова крейда – найефективніший інструмент розвитку руки дитини. Коли дитина працює крейдами, то вона самостійно відкриває цілий спектр художніх можливостей цього матеріалу: можна проводити товсті лінії, можна – смужки, можна малювати плями, швидко зафарбовуючи великі простори. Воскові крейди залишають на папері яскравий слід, який залежить від сили нажиму.

Віск і олія не змішуються з водою. Якщо на аркуші намалювати контур восковими крейдами, а потім покрити весь аркуш аквареллю, то можна буде побачити, що цей контур не зафарбувався, акварель з лінії ніби «сповзла». Ця техніка сприяє розвитку просторового, логічного та творчого мислення дітей.

Для роботи  потрібно:

• акварельні фарби;
• акварельнийпапір;
• пензлі;
• воскові крейди або свічку;
• вода.

Поетапне виконання:

1.          На акварельному аркуші намалюйте  восковими крейдамиабо свічкою малюнок, наприклад: букет квітів.
2.          Квіти замальовуйте не повністю, залишайте просвіти -  місце для акварелі.
3.          Намалюйте аквареллю самі квіти.
4.          Плавними переливами створіть фон, щоб фарба рівномірно змішувалась. Не залишайте порожніх місць на аркуші.

Отриманий результат: малюнок ніби проявляється з-під акварельної фарби. Воскові крейди допомагають передати об’ємність у зображенні квітів, вони будуть виділятися на акварельному тлі.

Поради: При малюванні свічкою треба уважно стежити за роботою, бо на білому папері прозорий слід від стеарину слабо видніється. Отже, увесь час потрібно перевіряти малюнок, дивлячись на нього «під світло» (лінії від свічки блищать на поверхні аркуша).

У цій техніці можна намалювати риб, медуз, водорості і створити картину підводного світу; можна намалювати пейзажі у різні пори року, нічний пейзаж; можна створювати фантастичні малюнки.

Малювання набризком

Для роботи у техніці набризку потрібно попередньо підготовити трафарети або шаблони. Їх можна взяти готові або виготовити самостійно.  Ця технікавимагає від дитини зосередженості, уважності, акуратності та приносить задоволення як від самого процесу, так і від отриманого результату. Сприяє розвитку уяви, фантазії, творчих здібностей.

Для роботи  потрібно:

• аркуш білого або тонованого паперу;
• трафарет або шаблон;
• гуаш, акварель або туш;
• стара зубна щітка;
• пластикова лінійка.

Поетапне виконання:

1.          Розмістіть трафарет (шаблон) на аркуші паперу.
2.          2 Вмочіть у фарбу щітку, проведіть нею по лінійці в напрямку «до себе», тримаючи їх над робочим аркушем паперу.
3.          Продовжуйте розбризкувати фарбу, доки не отримаєте бажаний фон.
4.          Обережно зніміть трафарет (шаблон) з робочого аркушу.

Отриманий результат: на аркуші ви отримаєте малюнок з крапочок-крапельок різного розміру.

Поради: Робоче місце потрібно застелити, бо краплі фарби можуть розлітатися у різні напрямки. Можна малюнок робити одноколірним, а можна використовувати різні кольори. Також можна одночасно використовувати декілька трафаретів і шаблонів.

                                                       Одноколірний набризк

                                                    Багатоколірний набризк

У техніці набризку можна зображувати окремі предмети та цілі композиції: натюрморти, пейзажі, сюжетні малюнки.

Техніка плямографії, роздмухування

Цю техніку ще інакше називають плямографією, «творчим диханням», тому що малюнок починається з кольорової краплі-плями на аркуші, яку можна роздмухувати і спостерігати  за тим, яке зображення утворилося в результаті. А можна роздмухувати фарбу в задуманому напрямку.

Техніка роздмухування сприяє не лише розвитку творчого та логічного мислення, а ще й розвитку дихальної системи дитини.

Для роботи  потрібно:

• гуаш, акварель або туш;
• пензлик або піпетка;
• соломинка для коктейлю;
• білий або тонований папір

Поетапне виконання:

1.          На аркуш за допомогою пензля або піпетки нанесіть краплю фарби.
2.          За допомогою соломинки роздмухуйте цю краплю у різні сторони або в задуману.
3.          Роздивіться на що схожа пляма, що утворилась після роздмухування.
4.          За бажанням можна домалювати дрібні необхідні в малюнку деталі.

Отриманий результат: малюнок виходить дещо чудернацьким, незвичайним. Предмети не мають чітких обрисів.

Поради:Робоче місце потрібно застелити, бо краплі фарби при роздмухуванні можуть розлітатися у різні напрямки. Не потрібно дуже сильно дути, бо може закрутитись голова. Якщо фарба важко рухається по паперові, то його потрібно зволожити.

Малювання аквареллю і сіллю 

Суть цієї техніки полягає у тому, що коли сіль потрапляє на вологий шар акварельної фарби, то вона вбирає воду і відштовхує пігмент. Завдяки цій здатності, навколо кристалів солі утворюються світлі плямки невизначеної форми.В залежності від розмірів крупок солі, плямки можуть утворюватись різні за розміром, створюючи уявлення мерехтіння, сяяння.

Робота у цій техніці наповнює душі дітей позитивними емоціями, розвиває уяву, фантазію, моторику рук, логічне мислення, а також уважність, спостережливість та інтерес до образотворчої діяльності.

Для роботи  потрібно:

• акварельні фарби, вода;
• папір;
• пензлики;
• сіль

Поетапне виконання:

1. Нанесіть акварельну  фарбу на  папір за допомогою пензлика.
2. На вологу поверхню насипте сіль.
3. Дайте роботі підсохнути.
4. Після того як робота висохне, сіль потрібно змести м'якою щіткою або струсити з аркуша.

Отриманий результат: на кольоровій поверхні малюнка з’являються різного розміру плямки, що ніби світяться. При використанні дрібної солі плямки будуть дрібненькі, а від крупної солі – великі з розводами.

Поради: Сіллю можна посипати всю поверхню малюнка, а можна лише в запланованих місцях. Якщо поверхня паперу буде сильно мокрою, то сіль повністю росчинеться і не буде очікуваного результату.

Малювання аквареллю, сіллю і клеєм ПВА

Цей спосіб малювання потребує від дитини чіткого дотримання послідовності дій, витримки, наполегливості у досягненні поставленої мети; сприяє розвитку творчих здібностей.

Для роботи  потрібно:

• акварельні фарби;
• пензлики;
• вода;
• білий або кольоровий картон;
• крупна сіль;
• клей ПВА.

Поетапне виконання:

1.          На аркуші намалюйте аквареллю малюнок.
2.          Не чекайте повного висихання фарби, намалюйте клеєм лінії по поверхні малюнка (в потрібних місцях).
3.          На лінії з клею густо насипте солі .
4.          Дайте роботі висохнути.
5.          Залишки солі струсіть.

Отриманий результат: сіль вбирає в себе фарбу і ці місця на малюнку ніби світяться або, навіть, поблискують.

Поради: Завдяки ефектам даної техніки можна зображувати: мох, сніг, морську піну, паморозь на рослинах, дрібні квіти в суцвіттях, фон та інші поверхні в декоративних роботах.

Ниткографія

Ниткографія — техніка отримання зображення на па­пері або картоні за допомогою нитки. Подаємо приклад організації такої роботи.

Для роботи  потрібно:

• гуашеві фарби (окрім білої),
• білий чи пастельних кольорів папір формату А4,
• пензлі,
• цупка нитка "Ірис" або бавовняна № 10 завдовжки із розмах ліктьової частини руки дитини,
• серветка для рук,
• склянка з водою.

Поетапне виконання:

1. Аркуш паперу А4 зігнути навпіл по довжині чи ширині й розгорнути.
2. Вмочити нитку у фарбу, великим та вказівним пальцями зняти зайву фарбу; промити пальці у воді та витерти серветкою.
3. Підняти над однією із сторін підготовленого паперу фарбовану нитку й вільно опустити її так, щоб кінчик, що в руці, звисав із краю аркуша.
4. Знову зігнути папір, накрити його цупким картоном.
5. Однією рукою тиснути на картон, другою — тягнути за кінчик нитки, що звисає.
6. Уважно розглянути отримане зображення, виз­начити, на що воно схоже, розпізнати образ певного предмета.
7. Домалювати, доповнити деталями впізнаний образ фломастерами чи пензликом.

Малювання нитками, мотузками (ниткографія) допомагає закріпити сенсомоторні зразки основних видів ліній. Закладаються основи  моделювання,  відпрацьовуються основні маніпуляційні навички.  Малювання нитками приносить почуття задоволення будь-якій дитині. Ця техніка розвиває творчі здібності та підвищує самооцінку, може бути використана в роботі з гіперактивними, імпульсивними, агресивними, а також замкнутими дітьми як індивідуально, так і в групах.

Малювання пальчиками та долонями

Малювання пальчиками та долонями — це техніка отримання зображення на па­пері за допомогою відбитків долоні та відпечатків пальців. Подаємо приклад організації такої роботи.

Для роботи  потрібно:

• фарби гуаш,
• пензлик,
• білий чи кольоровий папір формату А
• серветка для рук,
• склянка з водою.

Поетапне виконання:

1. Продумуємо композицію.
2. Опускаємо в гуаш долоньку, або фарбуємо її за допомогою пензлика.
3. Робимо відбиток на папері.
4. У такий самий спосіб робимо відбитки пальчиком.
5. Після роботи руки витираємо серветкою, потім миємо з милом.

Малювання пальчиками, долоньками допомагає створенню тактильного образу, сприяє цілісному сприйняттю предмета, а також допомагає учням  зняти страх перед аркушем паперу, перед роботою з фарбами.

Такі заняття закріплюють вміння графічно зображати форму предмета і дозволяють творчо варіювати отримані знання.

Відчуття, отримані дитиною через чутливість пальців рук, відображаються ним на папері у вигляді різноманітних форм і їх поєднань. Тут же є певна творча свобода в плані перетворення інформації, що надходить. Учням не дається готових рецептів, а створюються передумови для самостійного пошуку і розв’язання поставленого завдання. Педагог повинен лише допомагати дітям орієнтуватися в цьому пошуку, створюючи оптимальні умови для зародження задуму. Поступово такі елементи художньої форми, як колір, пляма, ритм, композиція тощо, учні починають використовувати як засіб передачі думок, почуттів, намірів людини.

Техніка малювання відбитками – друкування

Для роботи  потрібно:

• фарби гуаш,
• пензлик,
• білий чи кольоровий папір формату А
• серветка для рук,
• склянка з водою.

Поетапне виконання:

1.            Назбирайте під час прогулянки різних листочків. Намагайтеся знайти якомога більше листочків різної форми.

2.            Приготуйте кілька білих чи різнокольорових аркушів, гуашеві фарби, пензлики.

3.            Обміркуйте, які тварини, рослини зображуватимете, з яких листочків можна буде скласти їхні силуети.

4.            Відберіть потрібні листочки, покладіть їх на клейонку або аркуш, що її замінить, та зафарбуйте гуашшю відповідних кольорів. Намащуйте фарбу від середини до країв листочка.

5.            Обережно підніміть перший листочок за «хвостик» - черешок, покладіть його на чистий аркуш і добре притисніть. Так само зробіть решту необхідних відбитків.

6.            Тепер пензликом намалюйте дрібні деталі: очі й носики звірятам, стебла до квітів, орнаменти на вазах тощо.

Техніка штампування

Для роботи  потрібно:

• фарби гуаш,
• пензлик,
• білий чи кольоровий папір формату А,
• овочі: картопля, морква, цибулина,
• ніж,
• серветка для рук,
• склянка з водою.

Поетапне виконання:

1. Продумуємо композицію.
2. На одному з кінців картопляного шматочка вирізаємо форму будь-якого предмета (листочок, сніжинка, кружечок, квіточка, метелик та ін.).
3. Вмокаємо штампик у фарбу і прикладаємо там, де має бути листок, квіточка чи метелик.
4. Коли потрібно малювати фарбою іншого кольору, штампик охайно витираємо серветкою.

Техніка «акватуш»

Техніка «акватуш» проста, незвичайна і близька до дитячих ігор з водою.

Для роботи  потрібно:

• фарби гуаш,
• чорна туш,
• посудина з водою,
• пензлі,
• білий папір,
• серветка для рук.

Поетапне виконання:

1. Продумуємо композицію.
2. Першим шаром на аркуш паперу великими мазками наноситься гуашевий малюнок.
3. Після його підсихання другим шаром весь аркуш покривається чорною тушшю (остання висихає швидко, якщо її шар не занадто товстий).
4. Потім малюнок опускається у воду.
5. У воді гуаш майже змивається, а туш – лише частково.
6. В результаті на чорному тлі залишається тонований малюнок з розмитими контурами.  

Наочність, швидкість і ефективність повертають дітей до даної техніки знову і знову. Ця техніка дозволяє швидко знизити рівень тривоги у дитини і залучити його в безпечне та цікаве для нього заняття. Техніка акватуші особливо ефективна на перших зустрічах і заняттях, а педагог знаходить в очах дітей авторитет.

Ігри з фарбами і водою виконують розважальну функцію, створюють сприятливу атмосферу на заняттях, а так само релаксаційну функцію, тобто знімають емоційне напруження, викликане навантаженням на нервову систему, знімають втому, дратівливість. Уява служить гарним помічником для розслаблення. Дітии люблять такий вид діяльності. Д.Б. Ельконін підкреслював, що гра відноситься до символіко-моделюючого типу діяльності, в якому операційно-технічна сторона мінімальна, скорочені операції, умовні предмети. Однак гра дає можливість такої орієнтації в зовнішньому, зоровому світі, яку ніяка інша діяльність дати не може.

Вміння   дитини бачити все,  помічати навколо,  сприяє пізнанню й особистісному зростанню, зміцнює довіру до інших і допомагає встановленню комфортних відносин. Здатність бачити необхідна для встановлення добрих контактів дитини з навколишнім світом, а також розширює його власні горизонти.

Тому використання ігор у специфіці занять в техніці акватуші допомагає перебудові психіки для засвоєння великих обсягів інформації, розвитку загальнонавчальних умінь і навичок.

Використання ігор з фарбами і з водою і при малюванні «по мокрому фону», захоплює, вчить образному мисленню й уяві, удосконалює художній смак. Живопис по мокрому  відомий   своїми перевагами – свіжістю барвистого шару, простотою техніки виконання. Мазки фарби, лягаючи на вологу поверхню, розпливаються, зливаються один з одним, створюють плавні переходи. Так можна досягнути м’якості в передачі обрисів предметів, легкості і просторовості зображення.

Дітям гра з водою приносить задоволення, їм подобається спостерігати за тим, як змінюється вода у склянці, коли в неї потрапляє яка-небудь інша фарба (небагато, побільше, ще більше). Спочатку фарба, змішуючись з водою, розчиняється в ній, лише трохи змінивши колір води, потім вода темніє, а в підсумку набуває кольору фарби, розчиненої в ній. Далі діти спостерігають, як фарби зустрічаються одна  з одною, змішуються ... У процесі гри з фарбами і з водою діти бачать на практиці не тільки як складаються нові кольори, але і яких різних відтінків може бути один колір. Наприклад, якщо жовтої фарби буде більше, вийде теплий зелений, якщо більше синьої – холодний зелений.  Такого роду заняття допомагають дітям впевнено використовувати різноманіття барв у своїх роботах.  На аркуші паперу учні навчаються кольором зображати радість, смуток, страх, гнів. Зображуючи емоційні стани, вони підбирають фарби, колірні поєднання.  У ході таких занять учням прищеплюються вміння підбирати найбільш адекватні виразні засоби для передачі образу (отримувати нові колірні відтінки шляхом з’єднання фарб, розведення фарби водою, разбілюванні або додаванні чорної фарби; поєднувати фарби теплих і холодних тонів); розвивати художній смак, відчуття кольору та композиції, уяву.  Використання вправ з асоціативного малювання в техніці «по мокрому фону» з докладним обговоренням малюнків, програванням і обігруванням намальованих ситуацій та образів дає можливість дитині вступити у взаємодію з такими сторонами життя, в які в реальному житті дитина вступити не може.

Якщо для передачі тонких тональних переходів краще використовувати прийом акватуші, тобто на змоченій поверхні листа, то там, де потрібно передати чіткі межі форми, слід використовувати прийом роздільного мазка.

Ритмічне нанесення мазків двома руками розвиває периферійний зір, довільну регуляцію, концентрацію уваги, посидючість. У процесі створення творчої роботи триває освоєння прийому «роздільного мазка» на прикладі більш складних положень різних кистей і рухів ними.  Дана техніка удосконалює вміння визначати форму предмета і його частин, вчить передавати в роботі симетричне розташування частин та їх відносну величину. Діти вчаться продумувати композицію і легкими мазками наносять контур майбутньої роботи. Вчаться звертатися до натури, самостійно підбирати кольори.

Техніка «Штрихування, карлючки»

Штрихування – це графічне зображення, що створюється без фарб за допомогою олівців та крейди. Під штрихуванням і карлючками в нашому випадку розуміється хаотичне або ритмічне нанесення тонких ліній на поверхню паперу. Лінії можуть виглядати нерозбірливими, неохайними, невправними, або, навпаки, вивіреними і точними. З окремих карлючок можна створювати цікаві образи.

Для роботи  потрібно:

• олівці або крейда,
• білий папір,
• серветка для рук.

Поетапне виконання:

1. Продумуємо композицію.
2. Малюємо простим олівцем контури.
3. Штрихуємо в певному ритмі використовуючи тонкі лінії або карлючки.

Штрихування і карлючки допомагають розрухати дитину, дають відчути натиск олівця або крейди, знімаючи напругу перед малюванням. Прості у виконанні штрихування, займають небагато часу, тому саме їх можна використовувати на початку арт-терапевтичного заняття на етапі розігріву.

Штрихування і «ляпання» малюються в певному ритмі, який благотворно впливає на емоційну сферу  школярів.

Тичкування

Для роботи  потрібно:

• ватні палички,
• білий папір,
• фарба,
• склянка для води,
• серветка для рук.

Поетапне виконання:

1. Продумуємо композицію.
2. Малюємо простим олівцем контури.
3. Беремо тичок (ватну паличку) занурюємо у фарбу та легенько вдаряємо ним по аркушу паперу зверху вниз по намальованому контуру або у середині його.

Малювання на жмаканому папері

Ця техніка цікава тим, що в місцях згинів паперу фарба під час зафарбовування робиться більш інтенсивною, темною – це називається ефектом мозаїки. Малювати по жмаканому папері дуже просто – треба лиш охайно зіжмакати аркуш паперу. Потім охайно розрівнюємо долоньками і починаємо працювати.

Для роботи  потрібно:

• білий папір,
• простий карандаш,
• фарба,
• пезлі,
• склянка для води.

Поетапне виконання:

1. Охайно жмакаємо аркуш паперу.
2. Потім охайно розрівнюємо долоньками і починаємо працювати.
3. Продумуємо композицію.
4. Робимо ескіз.
5. Працюємо з кольором.

Імпастотехніка

Імпасто — техніка живопису  в якій застосовується густе, соковите накладення фарб на окрему область або усе полотно картини. При застосуванні такої техніки, фарба лягає достатньо густо, так, що стають помітними сліди від пензля. Часто фарби можуть бути змішані прямо на полотні. Після висихання, картини в стилі імпасто відрізняються чітко вираженою текстурою, фарби ніби виходять з полотна.

Для роботи  потрібно:

• гуашева фарба;
• клей;
• пісок;
• білий або тонований папір;
• стеки.

Поетапне виконання:

1.          Потрібно зробити  ескіз малюнка.
2.          Змішувати у рівних пропорціях клей, гуашеву фар­бу і пісок.
3.          Цю пасту наносити на малюнок.
4.          Стекою провести по готовій роботі, роблячи її фактурною.

Ці творчі завдання дадуть можливість фантазу­вати, самовиражатись, створювати власні образи у різних техніках і матеріалах.

Пуантилізм 

Пуантилізм – це цікавий і незвичайний напрям в живописі. Походить від слова «пуанти»- пуанти (взуття)  балерини, які залишають крапки. Пуантилізм  - це техніка малювання крапками.

Для роботи  потрібно:

• акварельні або гуашеві фарби;
• ватна паличка;
• палички для чистки вух або деревяні палички,
• вода;
• білий або кольоровий папір.

Поетапне виконання:

1. Спочатку робимо ескіз.
2. Потім крапками розфарбуємо.

Малювання піском

Останнім часом особливо популярними стали ефектні і зачаровують пісочний шоу. Однак таке мистецтво доступно не тільки професіоналам. Їм можна займатися і з дітьми. Тим більше що даний спосіб малювання відмінно розвиває тактильну чутливість, заспокоює, знімає стрес та напругу.

Для роботи  потрібно:

• скляний столик або планшета для малювання,
• просіяний і прожарений пісок,

Поетапне виконання:

1.          Продумати тему.
2.          За допомогою кулачка, кисті рук та пальців створюємо композицію підсипаючи пісок та використовуючи метод відсікання.

Пісок є виключним сенсорним матеріалом. Включаючись в роботу з піском емоційно і психічно, дитина проявляє концентрацію уваги і творення. Малювання піском передбачає використання скляного столика або планшета для малювання і безпосередньо піску. Столик можна зробити навіть самостійно з дерев'яного ящика та оргскла. Пісок можна набрати навіть з пісочниці у дворі, ретельно просіяти і обробити його. За допомогою даної техніки можна малювати як статичні картини, так і створювати цілу пісочну анімацію. Дитині слід подавати лише варіанти завдань, а не змушувати його дотримуватися чіткої структури. Необхідно максимально створити умови для самовираження та творчого прояву. Розрівняти пісок можна як долоньками, так і пальчиками. Для того щоб зобразити сонечко, можна використовувати кулачок, для зображення хвиль – кисті рук. Згодом застосовують спосіб малювання піском, який полягає у відсіканні зайвого.

Навчитися техніці малювання піском легко, неважливо, чи вміє людина малювати, чи ні. Для того щоб оволодіти цим мистецтвом, вам не потрібно змішувати фарби, користуватися палітрою, натягувати на підрамник полотно.

Малювання піском має багато плюсів. Це, перш за все, розвиток дрібної моторики. Другим плюсом пісочного малювання є унікальні властивості піску – тягучість, м’якість, приємна шорсткість, – які діють на дитину заворожуюче. Адже, пісок володіє дивовижною властивістю «заземляти» негативні емоції – в тому числі завдяки цьому пісочні заняття мають медитативні властивості.

Техніка малювання кавою

Кава - не тільки незвичайний матеріал для малювання, а й екологічний продукт. Кавова техніка малювання в Україні тільки зароджується, але вона надзвичайно популярна у світі. В Європі цю  техніку  використовують ще і  як один з видів арт-терапії. 

Для роботи  потрібно:

• аркуш білого паперу,
• кава нерозчинна,
• клей ПВА,
• пензель.

Поетапне виконання:

1.          Малюємо ескіз композиції, або беремо друкований силуетний малюнок.
2.          Змащуємо лінії, або відповідну площу клейом ПВА.
3.          Засипаємо змащені лінії кавою і даємо підсохнути.
4.          Рештки кави струшуємо на блюдце.
5.          Фон можна розфарбувати завареною кавою.

Техніка малювання «Старе золото»

З допомогою цієї техніки малювання виходять незвичайні золоті картини з елементами обсягу і потертостями під старовину. Техніка досить проста, з нескладним малюнком без великої кількості деталей впорається навіть дитина. Результат, як правило, вельми ефектний: готова робота виглядає дорого і нестандартно.

Для роботи  потрібно:

•            лист щільного картону,
•            олівець,
•            копірка,
•            клей ПВА в невеликому тюбику,
•            широка кисть,
•            акрилова емаль золотого кольору,
•            чорна воскова крейда.
   

Поетапне виконання:

1.          Підбираємо малюнок і переводимо його з допомогою копірки на картон. Картон повинен бути щільним, звичайний аркуш дитячого картону деформується і згортається від клею і фарби.
2.          Акуратно обводимо контур малюнка клеєм ПВА, намагаючись «малювати» рівномірні лінії. 
3.          Дрібні деталі заливаємо клеєм.Чекаємо, поки малюнок повністю висохне.
4.          Покриваємо висохлий малюнок золотою фарбою. 
5.          Щоб фарба лягла на картон рівномірно потрібно наносити її широкою кистю. І знову чекаємо висихання.
6.          Як тільки акрил підсохне, наносимо останні штрихи: бічною стороною воскової крейди проходимо по малюнку. 
7.          В підсумку повинні забарвитися всі опуклі лінії, а золота поверхня стати як би злегка потемнілій. 

Заняття з образотворчого мисте­цтва, що мають велику пізнавальну і виховну силу, дають можливість ефективно розвивати в учнів почут­тя прекрасного, формувати високі естетичні смаки, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, пам’ятки історії й архітектури, красу і багатство рідної природи, стимулюють розвиток творчості школярів, акти візують їхню допитливість, кмітливість, сприяють розвитку сенсорних, моторних та загальнотрудових умінь і навичок. При викладанні образотворчого мистецтва є широка можливість впроваджувати нетрадиційні техніки.

Найважливіше завдання сис­теми естетичного виховання учнів полягає в тому, щоб сформувати естетичну культуру особистості, адек­ватну реаліям і вимогам сучасного інформаційного суспільства. Таким чином, завдання учителя – оптимізувати освоєння естетичних понять і напрацювання естетичних умінь у педагогічному процесі для                    гармо­нійного розвитку творчої особистості молодої людини.

Відомо, що спілкування дітей із творами мистецтва розвиває естетич­ні почуття, потреби і здібності. Проте для ефективного впливу на процеси художньо-естетичного сприйняття необхідно врахувати нахили і вподобання сучасної молоді, а також психологічні умови, що сприяють формуванню естетичних ставлень.

Методи та прийоми педагогічно-психологічної підтримки дітей, які використовуємо на заняттях: заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень: квітка – душа, квітка – серце, ми – чарівниці, заняття – мандрівка в казкову країну, вмілі руки – чарівні руки, кожна дівчина – чарівна фея; створення ситуації успіху, створення проблемної ситуації, поштовх до пошуку альтернативних рішень; створення ситуації взаємодопомоги. Використовуємо механізм «цінності» не тільки кінцевого результату, а й кожної дитини як особистості.

Використання нетрадиційних технік допоможе:

• налагодити ефективну комунікативну взаємо¬дію з учнями  під час спільної художньо-творчої діяльності;
• більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити потреби та інтереси;
• діагностувати емоційний та психічний стан школяра;
• сприяти успішній соціалізації особистості.