Використання різноманітних методів і прийомів на уроках читання і мови в початковій школі з метою усвідомлення і глибокого засвоєння матеріалу учнями, їх розвитку

       Використання різноманітних методів і прийомів

на уроках читання і мови в початковій школі з метою

усвідомлення і глибокого засвоєння матеріалу учнями, їх розвитку

          До школи приходять різні діти: одні мріють про неї, інші – бояться її і хочуть залишитися завжди „маленькими”. Отже головне завдання - сподобатися дітям не тільки як учитель, а можливо, як друг, з яким можна поговорити щиро, погратися, посміятися. Виникає наступна проблема: як же зробити так, щоб було бажання навчитися вчитися і як правильно для цього організувати такі уроки.

       Ефективним засобом формування активності учнів є залучення їх до виконання ситуативних завдань, проблемних ситуацій, розв’язування яких сприяє розвитку вмінь орієнтуватися в різних ситуаціях, планувати власну позицію, прогнозувати результативність. Розвиток комунікативних навичок дітей забезпечують вправи й завдання на формування вмінь уважно й вдумливо слухати, відтворювати та аналізувати почуте, говорити доречно, чітко, переконливо правильно; комунікативно виправдано користуватися мовними засобами, характерними для різних типів, стилів і жанрів мовлення під час створення усних і письмових висловлювань.

        Розвивати у дітей навички розрізнення звукової форми слова, аналізу звуків, їх диференціації , формувати вміння аналізу звуків мови, розвивати уважність, здібність сприймати слова з голосу і визначати їх фонетичні особливості допомагають вправи на диференціацію звукової форми слова.

       У першому класі це можуть бути наступні вправи:

Учні мають визначити, якими звуками відрізняються слова, пояснити значення слів:

нічка – річка, ліс - лис, коса – роса, гора – нора та ін.

Потім добирають пару до слів:

рік – (бік), урок – (крок), шило – (мило), крига – (книга).

Діти пробують самі придумати такі пари слів.

Дуже цікаво проходить робота над визначенням звуків якихось подій. Діти слухають записи (фонограму) звуків: ходіння, біг, стук, гортання сторінок, шум моря, лісу, дощу, вітру, капання води, плескіт тощо. Учні називають звук почутого явища. І навпаки: демонструю дітям ілюстрації (літак, автомобіль, море, краплинки води) – вони мають їх озвучити.

     У другому класі такі вправи трішки ускладнюються. Наприклад:

- Послухайте рядок слів, визначте, який за порядком звук у слові постійно змінюється, назвіть ці звуки.

Рак – мак – лак; кіт – кут – кит; бір – бій – зір; сім – сік – вік;

Ріг – рід – рій; гора – горе – нора.

       Або таке завдання (за принципом до попереднього): визначити, який звук змінюється, додати слово в рядок, замінивши відповідний звук.

Нора – гора – (кора), сир – тир – (мир),

Галка – гілка – (голка), зірка – дірка (нірка)     

         У третьому та четвертому класах, виконуючи завдання, учні виконують вправи, спрямовані на формування вміння аналізувати звуки, сприймають слова з голосу і визначають їх фонетичні особливості.

- Послухайте слова, змініть у словах один або два звуки так, щоб утворилось нове слово:

лис – (лось, ліс), вага –  (нога, вата), рулет – (букет, буфет), пічка – (нічка, річка).

- Прослухайте пари слів. Визначте, чим ці слова відрізняються, які звуки додано, які забрано, які замінено іншими:

каштани – штани, миша – тиша, ручка – онучка, лоза – залоза, син – синиця, гра – грамота.

- Доберіть до поданих слів ланцюжок спільнокореневих:

урок, лист, літак, дерево, диво, книга та ін.

        Велике значення на уроках мови та читання надається роботі над розвитком загального поняття про будову слова та словотвір, вмінню утворювати нові слова від поданих,  добирати спільнокореневі слова, розвиваючи мовленнєву діяльність учнів та вміння логічно мислити.

        Оскільки у 1 і 2 класах ще не введено поняття основа, корінь, суфікс, префікс дуже часто використовується метод «виконай за зразком». При цьому використовуються підказки – значення похідних слів. Читуючи складені слова, діти пояснюють їх значення та називають слова, від яких вони утворилися:

Носоріг = ніс + ріг;

п’ятикутник = п’ять + кутів;

косоокий = косе + око.

        В іншій вправі діти складають основи двох слів і дістають нові слова, пояснюють їх значення:

зорі + падати = зорепад;

ліс + парк = лісопарк;

сніг + ходити = снігохід;

сніг + падати = снігопад;

листя + падати = листопад.

        Сучасна система навчання дає можливість підвищити результативність уроку через організацію діяльності як усього колективу, так і кожного учня окремо. Готуючись до урока вчитель намагається будувати його так, щоб збільшити час самостійної роботи школярів. Бо саме самостійність учнів є важливою передумовою свідомого та міцного оволодіння знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, формує індивідуальний спосіб мислення. За цієї умови навчання стає переважно активною самостійною діяльністю. Це дає змогу в цей час працювати з окремими дітьми індивідуально, спрямовуючи свою роботу на формування в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль.

      Основна частина уроку відводиться самостійній роботі школярів у парах чи індивідуально. На початковому етапі перебудови структури уроку переважають письмові роботи. Учням пропонуються завдання різної складності. Одним списати текст, вставляючи пропущені частини слова, іншим, крім цього завдання, - поширити речення. На уроці мови застосовується самостійна робота в парах. Діти одержують одне завдання на двох і спільно виконують його на картці. При цьому ті учні, в яких є певні прогалини у знаннях, мають змогу заповнити їх з допомогою товаришів. Введення взаємоконтролю під час самостійної роботи надає їй високої ефективності. Школярі поступово вчаться помічати помилки товаришів, а з часом уникати їх в своїх роботах.

       Завдання для самостійної роботи логічно пов’язувати з попереднім матеріалом. Зміст їх на різних етапах уроку треба добирати так, щоб у сприйманні матеріалу брали участь різні види пам’яті – зорова, слухова, моторна.

        У ході індивідуальної роботи над текстом з метою усвідомлення його змісту можна використати наступні завдання:

1. Знайди, прочитай частину тексту, де автор передає своє ставлення до зображуваного.

2. Прочитай і перебудуй деформований план відповідно до текста.

3. Прочитай текст і розмісти готові заголовки до поділеного на частини тексту.

4. Прочитай і добери уривки з тексту до ілюстрацій.

5. Прочитай частину тексту і подумай, про яку рису характеру персонажа говориться в ній.

6. Прочитай і добери до кожної частини оповідання прислів’я.

7. Ознайомся з текстом і подумай, чим вони схожі між собою.

      Вміти самостійно працювати – головне, чого учень має навчитися у початковій школі. Розуміння прочитаного є основною характеристикою читання. Воно залежить від багатьох факторів: розуміння слова, речення, цілого тексту.

    Щоб розуміти текст, що читається, треба перш за все мати достатній лексичний запас, уміти швидко без зусиль співвідносити форму слова зі звуковою (це особливо суттєво для читання вголос), а також із відповідним значенням.

      Розширення лексичного запасу нерозривно пов’язане із збагаченням життєвого досвіду.Тому плануючи роботу над словами з тексту, за потрібне спочатку вирішити, чи саме слово, а чи відповідне поняття потребує більшої уваги. З досвіду роботи знаю, що діти можуть добре знати поняття, але не знати одного з синонімів на позначення цього поняття (а саме це слово з синонімічного ряду вжите в тексті).

     Наприклад: нагідки, календула, напружений, посилений, інтенсивний. В інших випадках незнайоме слово позначає предмет, ознаку, яких школяр не знає (екзотична рослина).

        Слово можна легко пояснити через синонім. Основну увагу слід приділити звучанню слова, зіставленню його з написаним, умінню швидко розпізнавати слово (окремо і в групі слів) з карток. Вправи на уточнення (перевірку) розуміння треба намагатися будувати так, щоб по можливості не ставити учнів перед необхідністю давати визначення слова. Адже психологи вважають, що найважливішим критерієм засвоєння слова є адекватне вживання його у відповідних ситуаціях.

        Щоб розв’язати цю проблему, можна використовувати на уроках такі лексичні вправи – тексти:

1. На аркуші цупкого паперу в довільному порядку розміщені сім малюнків, що зображують предмети, дібрані за певною ознакою. Наприклад засоби пересування, знаряддя праці тощо. Окремо на цьому самому листку написані в стовпчик слова – назви цих предметів. Завдання учневі: швидко прочитати слово, знайти відповідні малюнки і вписати номер малюнка у пустий кружечок, що є біля кожного слова. Послідовність дій може бути й іншою. Наприклад подивившись на малюнок, учень шукає його назву серед даних слів.

        Вправа того ж типу, що й попередня, але дещо ускладнена. До малюнків додаються не лише слова – назви відповідних предметів, а й слова - назви ознак, які можна віднести до цих предметів. Наприклад на картці намальовано сім навчальних предметів, а окремо даються слова у два стовпчики:

1. підручник          А акварельний

2. олівець               Б дерев’яний

3. циркуль              В металевий

4. гумка                  Г м’який

5. фарби                 Д новий

6. зошит                 Є тонкий

7. ручка                  Е кульковий.

      Завдання учневі: роздивитись малюнки, прочитати слова, порівняти їх між собою і зафіксувати результат за допомогою умовних позначень. А саме: до номера малюнка слід дописати номер слова – назви предмета і відповідну букву, що вказує на його ознаку. Замість ознак у другому стовпчику можна давати назви дій, обставин тощо.

1. сад       а) чорніє                             1. метр            а) у шухляді;

2. город  б) заростає                           2. голки          б) у кишені;

3. поле    в) хвилюється                     3. булавки      в) під стільцем;

4. ріка     г) блищить                          4. гачок           г) на пальці;

5. гора     д) зеленіє                            5. крейда        д) на підлозі.

         У цьому разі у другому стовпчику даю визначення дібраних слів. Завдання учневі: прочитати слова першого стовпчика і до кожного слова знайти визначення з другого стовпчика, співвіднести з малюнком. Наприклад

1. художник                       а) книжка, в якій надруковані копії картин;

2. виставка картин             б) картина, що зображує природу;

3. пензлі, фарби, олівці   в) зібрання картин для показа їх глядачам.

       Цікавим для дітей є завдання типу «Знайди пару» ( даю два стовпчики слів – синонімічні та антонімічні пари. Учням треба прочитати, знайти пару слів і з’єднати їх рискою.

сміливо неголосно мокрий легковажний

правильно коротко однаковий порожній

стисло хоробро поважний сухий…

        Завдання знайти слово за його визначенням дещо відрізняється від попередніх, але в основі його лежить той самий принцип – не питати в дітей визначення слова, а дати їм його для обмірковування. Для цієї вправи добираю такий матеріал, який складається з визначення слова і групи слів, серед яких треба знайти те, до якого дається визначення.

Наприклад:

Квіти зібрані в пучок.

а) вінок, б) букет, в) клумба.

Розповісти про те, як виглядить якийсь предмет, істота: а) згадати, б) уявити, в) описати.

Той, що всередині чогось

а) зовнішній б) внутрішній в) середній

        Розуміння слів ще не означає розуміння речення, яке складається з цих слів. Бо треба ще зрозуміти зв’язки між словами, членування речення на смислові відрізки. Треба розпізнати ті слова, котрі мають більшу смислову вагу. Щоб полегшити цей процес на уроках читання використовую декілька типів завдань для роботи над реченням на рівні зорового сприйняття в читанні.

1. Яке речення довше? На долю секунди відкриваю частину класної дошки, де записано два недовгих речення. Одне з них довше за друге на 1 -2 слова. Учні повинні встигнути вхопити оком, яке речення довше, а яке коротше. Або визначити кількість слів у кожному реченні.

2.Чи однакові речення? На дуже короткий час показую два речення, які відрізняються одне від одного лише порядком слів, одним словом, або формою слова.

3.Чи однаковий порядок слів у реченнях? Дібрані для швидкого зорового сприймання речення відрізняються лише порядком слів.

            Необхідно також приділяти увагу вправам на усвідомлення змісту речення. Можна вибрати окремі речення, або вилучені з тексту. Наприклад:

1. Однакові чи різні за змістом? Складаємо три речення так, щоб два з них мали однаковий зміст, висловлений за допомогою різних мовних засобів (лексичних, граматичних синонімів). Третє речення повинно відрізнятися від інших за змістом. Учням треба прочитати речення і знайти тотожні за змістом.

Наприклад, за оповіданням В. Сухомлинського «Дуб під вікном»:

1. а) Лісник побудував хату і посадив поруч дуба.

    б) Лісник побудував хату поруч з молодим дубом.

    в) Лісник побудував хату, а поруч посадив дуба.

2. а) Дуб розрісся так, що заступив вікно.

    б) Дуб розрісся так, що стукав гіллям у вікно.

    в) Дуб розрісся так, що затінив гіллям вікно.

       Завдання такого типу дуже потрібні, бо вони привчають дітей розмірковувати над змістом того, що читають, розуміти логічні зв’язки між частинами речення. Всі ці вправи направлені на вдосконалення вміння, яке є важливою складовою частиною загального розуміння цілого тексту.

       Працюючи над текстом, необхідно добирати такі завдання, у яких передусім використано:

а) метод виконання повної дії як засіб перевірки прочитаного;

б) вибір правильного формулювання, правильної відповіді серед кількох запропонованих учителем;

в) читання й осмислення аналізу тексту за допомогою певних умовних позначок тощо.

       Працюючи над розумінням тексту, потрібні завдання кількох рівнів:

(хто? що? де? коли? і так далі)

- усвідомлення зв’язків між фактами, розуміння того, як з окремих деталей складається ціла картина, як крок за кроком розгортається думка;

- розуміння відносної ваги елементів змісту, вміння відрізняти головне від другорядного;

- вміння вловити суть, зрозуміти думку автора, дати власну оцінку подіям, дійовим особам;

- усвідомлення достоїнств чи недоліків твору, вміння відчувати красу мови художнього твору.

       Дуже люблять діти працювати над завданням «Здогадайся, що далі ?», яке спрямоване на розвиток важливого читацького вміння – передбачувати розвиток думки в тексті. Для роботи над цим завданням можна приготувати дві картки, на яких записаний текст, що складається з двох абзаців. Учень одержує ту, на якій початок тексту. Він мусить мовчки прочитати і подумати, про що йдеться в наступній частині. Далі учень читає вголос початок і розказує про своє припущення. Після цього учень отримує другу картку, і він читає вголос другу частину.

        Також допомагає слідкувати за думкою і передбачувати вправа «Заповни пропуски»: у тексті закривають деякі слова так, щоб речення можна було зрозуміти без зайвих зусиль. Один учень читає мовчки текст, намагаючись його зрозуміти. Далі учень читає вголос, додаючи пропущені слова. Інший учень, що одержав повний текст, слухає і слідкує очима за текстом, щоб відмітити розбіжності. Після цього діти обговорюють, чи правильно за змістом, хоч, можливо, й іншими словами доповнив текст перший учень, чи його вставки виявилися неточними, невиразними, такими, що перекручують зміст тексту.

           З учнями, які вже добре читають доречна вправа «Переглянь, зрозумій». Це завдання формує вміння вловлювати суть тексту, вирізняти її серед другорядних елементів змісту. Учень читає тільки підкреслені слова, а інші намагаються здогадатися, про що говориться у творі. Коли кілька учнів висловлять свої припущення, твір читається повністю, робиться висновок про правильність припущень, зроблених на основі лише окремих слів з тексту. При визначенні головної думки твору пропоную дітям три – чотири формулювання головної думки, а одне з яких правильне. Учні вибирають потрібне формулюванн, пояснюють свій вибір, підтверджують уривками з тексту.

            Необхідно намагатися частіше надавати школярам можливість самостійно читати на уроці невідомі для них твори, висловлювати міркування з приводу прочитаного.

                                              З досвіду роботи вчителя початкової школи

                                                           Халімонової Оксани Анатоліївни.