Використання сучасних інноваційних технологій навчання як засіб формування творчої особистості учня

Тернопільський обласний комунальний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Опис досвіду на тему «Використання сучасних інноваційних технологій навчання як засіб формування творчої особистості учня»

Тернопіль

 2019

Вступ

Актуальність проблеми

Сучасне суспільство дуже стрімко змінюється. Це відбувається в економічній, політичній, соціальній, культурній та науковій сферах життя суспільства, де особливого значення набувають уміння людини самостійно та нестандартно мислити, прогнозувати результати, виявля­ти творчий підхід у будь-якій діяльності.

Як зазначено в  Державному стандарті базової середньої освіти, метою базової середньої освіти є всебічний розвиток, навчання, виховання здобувачів освіти, виявлення їх обдарувань, розвиток талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь, необхідних для соціалізації, свідомого життєвого вибору, самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, власної країни та довкілля. Тобто, розвиток творчої особистості учня є однією з найактуальніших вимог, що постають перед державою, суспільством.

Для досягнення цієї мети потрібно створити максимально сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, для самовизначення і самореалізації.

Тільки при умові, що процес навчання буде спрямований на творчу діяльність учнів, він по-справжньому стане творчим процесом, адже формування математичної компетентності, як однієї із ключових компетентностей, не повинно зводитися до звичного «накопичення знань». У вирі сьогодення перед сучасною українською школою стоїть завдання допомогти учням відчути себе впевненими суб’єктами на ринку праці, вміння адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Все це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу, які дозволили б:

• виконати завдання Національної доктрини розвитку освіти;
• забезпечити високий рівень знань випускників, уміння самостійно набувати і застосовувати їх на практиці;
• розвивати кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної роботи;
• залучати кожного учня до активної пізнавальної діяльності;
• формувати навички дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;
• формувати в учнів цілісну картину світу;
• спілкуватися з однолітками не тільки своєї школи, міста, але й інших міст і навіть країн;
• грамотно працювати з інформацією  та інше.

На зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними. Вони передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Метою досвіду є :

• Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики;
• Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
• Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.

Завданнями досвіду є реалізація основних цілей, визначених Державним стандартом базової та повної середньої освіти щодо  формування та розвитку творчої особистості учня, шляхом використання сучасних інноваційних технологій навчання.

Провідна ідея досвіду полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання математики, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.
                                                     Теоретична частина

Питання розвитку творчої особистості висвітлені в вітчизняній та зарубіжній літературі. Аналіз про­блеми розвитку творчих здібностей та креативності здійснений у наукових пра­цях Д. Богоявленської, М. Волаха, Дж. Гілфорда, Є. Ільїна, В. Моляко, В. Шадрікова, В. Франкла, Е. Фрома та ін. [2].

О. Нікітюк та О. Євсюков зазначають, що довгий час у науці дис­кутувались питання: чи слід виділяти творчий процес як специфіч­ну форму активності, або творчі здібності є компонентом загальних здібностей (В. М. Дружинін); чи є процес вирішення творчих завдань взаємодією пізнавальних психічних процесів (С. Герберт); чи перед­бачає високий рівень інтелекту високий рівень творчих здібностей та ін. [4]. Одна з найвідоміших концепцій обдарованості в американ­ській і світовій психології є теорія трьох кілець Дж. Рензуллі. У ній обдарованість розглянуто як взаємодію трьох груп людських яко­стей: інтелектуальних здібностей, що перевищують середній рівень, високої захопленості виконуваним завданням і високим рівнем кре­ативності. Дж. Рензуллі акцентує увагу на взаємодії зазначених еле­ментів і їх рівності. У цій концепції є три важливі аспекти: скептичне ставлення до тестів як засобів ідентифікації обдарованості; розгляд мотивації не як зовнішньої умови, а ядерного утворення обдарова­ності разом зі здібностями та креативністю, але, на жаль, тут обда­рованість – не інтегральне утворення, а результат додавання компо­нентів. Правильний спосіб розвитку обдарованості – включення в цікаву діяльність [4].

«Творчість – процес народження нового, що об’єктивно здійсню­ється у природі або в людині; у природі – це зародження, зростання, визрівання; у людській роботі – створення нових думок, почуттів або образів, які стають безпосередніми регуляторами творчих дій. Отже, зародження, зростання й визрівання нових думок, почуттів або обра­зів цих регуляторів, на відміну від конструювання, яке комбінує старе й відоме, – це новий принцип дій творчої людини. І тому результатом творчого процесу є продукт оригінальний, об’єктивно цінний і само­достатній» [4, с. 4–5].

Детермінантою творчості є креативність [5; 6]. Слід зазначити, що термін “креативність” у психології набув поширення у 60-ті роки ХХ століття. Проте до цього часу єдиний підхід або концепція креатив­ності у науковців відсутній. Тільки в зарубіжній психології є близько сотні визначень згаданого поняття, які відображають уявлення дослід­ників, що розвивалися в контексті численних концепцій креативнос­ті. Зазначене свідчить, що креативність розглядається дослідниками як багатовимірне явище, яке містить інтелектуальні, так і неінтелекту­альні, особистісні, соціальні фактори.

Узагальнення різних наукових поглядів і найбільш визнаних у су­часній науці концепцій творчості дає підстави трактувати її як про­дукування нових думок, почуттів або образів, які стають безпосе­редніми регуляторами подальших творчих дій. Йдеться про здатність особистості пропонувати оригінальні ідеї, відхилятись у разі потреби від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситу­ації та діяти у непередбачених умовах, уміти по-новому ставитись до звичного, типового, повсякденного. Передумовою творчого процесу є креативність як особистісна якість, що характеризує здатність до творчості.

Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" (автор С. О. Сисоєва), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку формування креативної особистості дитини.

Ідеї інтерактивного навчання (О. Пометун, Л. Пироженко), проектної технології (К. Баханов, В. Гузєєв, І. Єрмаков, О. Пєхота), особистісно-орієнтованого навчання (О. Савченко, С. Подмазін ), спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали частковими теоретичними положеннями.

Методична частина

Слово «інновація» має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації  «інновація»  означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів».

Нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.

Освіта XXI століття – це освіта, спрямована на формування, розвиток і становлення особистості. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Вона  базується на таких засадах:

•       дитина в школі - повноцінна особистість;

•       метою освіти є становлення особистості;

•       педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації  і 

         демократизації;

•       учень є суб'єктом навчальної діяльності;

•       талановитою є кожна дитина;

•       в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

•       навчання на основі успіху, відмова від примушування.

Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтованої освіти:

1. своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду;
2. створюються умови для реалізації та самореалізації особистості;
3. забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяль­ності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання);
4. навчання будується на принципах варіативності;
5. кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей.

До інноваційних технологій можна віднести:

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Ігрові технології навчання. Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).  Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;
• пізнавальні, виховні, розвиваючі;
• репродуктивні, продуктивні, творчі.

Інтерактивне навчання.  Інтерактивне навчання (від анг.- «взаємний» та «діяти») – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.
Мультимедійна технологія, в якій об'єднаються текстова, графічна, аудіо – та відеоінформація, анімація. Це педагогічна технологія забезпечує учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, самостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати самостійне управління навчально-пізнавальною діяльністю. Нова парадигма полягає в тому, що учень має вчитися сам, а вчитель - здійснювати мотиваційне керівництво його учінням. Тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, тобто можливості бачити, чути, читати.
Проектна технологія. Цілі і завдання проектної технології: не тільки передати учням суму знань, а ще й навчити здобувати ці знання самостійно, застосовуючи їх для розв’язання нових пізнавальних  і практичних завдань, сприяти формуванню в учнів комунікативних навичок, прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирання інформації, аналізу з різних точок зору, висування гіпотез, вміння роботи висновки.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Як правило обдаровані учні переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

На мою думку, використання інноваційних технологій навчання є найефективнішим засобом для досягнення мети. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Але не слід забувати, що не існує єдиної «універсальної» інноваційної технології навчання. Кожна з них має свої «плюси» і «мінуси». Часто вчителі у своїй педагогічній роботі занадто захоплюються якоюсь однією технологією, не враховуючи при цьому її недоліків та готовність учнів працювати за цією технологією. Це може призвести до  того, що педагог як правило, розчаровується в даній технології і продовжує працювати за традиційною системою навчання, яка в свою чергу негативно позначається на результатах навчання.

Вважаю , що кожному педагогу потрібно виробити свою методику роботи, яка б поєднувала в собі найкращі моменти різних інноваційних педагогічних технологій. Тільки при такому творчому підході до справи можна сподіватися на формування, розвиток і становлення творчої особистості учня.

Практична частина

Для досягнення максимального ефекту від використання сучасних інноваційних технологій, у своїй практиці використовую різні поєднання окремих елементів таких сучасних технологій навчання як:

• Інформаційно-комунікативні технології;
• Технології особистісно-орієнтованого навчання;
• Технологія проектного навчання;
• Інтерактивні технології;
• Технологія проблемного навчання;
• Технологія розвиваючого навчання;
• Групові технології

Скажімо, ІКТ на мій погляд, можна використовувати на будь-якому етапі уроку: при поясненні нового матеріалу, повторенні, закріпленні контролі. При цьому комп’ютер може виступати в ролі учителя, робочого інструмента, об’єкта навчання, колективу, що співпрацює. В процесі викладання математики, інформаційно-комунікативні технології можуть використовуватися в різних формах: сценарії уроків з підтримкою мультимедіа, під час перевірки рівня володіння математичною компетентністю на уроці і вдома, при підготовці до ДПА, ЗНО.

Для прикладу подана орієнтована структура уроку із застосуванням інтерактивних технологій.

1.  Розпочинаємо урок…

На етапі мотивації, метою якого є сфокусувати увагу дітей на проблемі, заінтересувати їх, пропоную нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм»,  «Криголам», «Мікрофон» (Додаток № 1)). На дошці ─ малюнок до задачі, методом «мозкового штурму» учні здійснюють пошук її роз’язання.

Перевіряємо домашнє завдання… Основна умова на цьому етапі ─ виконати перевірку швидко та ефективно. Справитися з цією проблемою дозволяють:

Робота в парах (учні одне в одного перевіряють письмове домашнє завдання, усні відповіді на питання; якщо виникають спірні питання, їх виносять на загальне обговорення). Така робота дає можливість перевірити підготовку усього класу.

«Акваріум» ─ це рольова гра, в якій беруть участь 2─4 учня, а інші є спостерігачами, що дозволяє одним «проживати» ситуацію, а іншим ─ аналізувати ситуацію збоку. Викликаю кількох учнів, які обговорюють питання домашнього завдання, роблять висновки; увесь клас уважно стежить, рецензує роботу цієї групи. Викликаю наступну групу, ставлю нове питання. Під час обговорення питань уважно слідкую за роботою учнів у групі, роблю позначки щодо готовності до уроку кожного з них.

2. На етапі оголошення теми та очікуваних навчальних результатів, метою якого є забезпечення учнями змісту їхньої діяльності, зазвичай використовую рекомендації (за О. Пометун) :

• називаю тему уроку або прошу когось із учнів прочитати її;
• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звертаю на це увагу учнів;
• прошу когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за моїми записами, зробленими на дошці заздалегідь, пояснюю необхідні, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо ;
• нагадую учням, що наприкінці уроку  буду перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснюю, як я буду оцінювати їхні досягнення в балах.

3. Надання необхідної інформації. Вважаю, що потрібно дати учням достатньо інформації для того, щоб вони могли виконати практичні завдання за короткий час. Тому вважаю за доцільне використання інформаційних технологій, інших технічних засобів навчання.

4. Метою інтерактивної вправи є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку; тому на цьому етапі намагаюся надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці; застосовую інтерактивну технологію «Мозаїка» («Ажурна пилка»), яка дозволяє учням опанувати значний обсяг інформації за короткий час і може деякою мірою замінити необхідність читання лекцій. (Додаток № 2).

Засвоєнню навчального матеріалу сприяє проведення  «Мозкового штурму» в групах, «Кейс методу» .

5. Рефлексія результатів.

Віддаю перевагу тим прийомам і методам, що дозволяють виробити в учнів свої аргументи або думки, усвідомити отримані результати, узагальнити вивчений матеріал. Часто ─ це робота в парах або групах; колективне обговорення; дискусії, письмовий звіт. Використовую наступні інтерактивні технології:  «Вивчаємо матеріал у групі», «Займи позицію», «Карусель», «Дерево рішень», «Знайди помилку». (Додаток № 3) .

6. Підсумки. На цьому етапі прояснюємо зміст проробленого; підбиваємо підсумок засвоєння знань; встановлюємо зв’язок між тим, що відомо і тим, що повинно вдосконалюватися в майбутньому.

Одним із важливих видів діяльності, вважаю проблемне навчання, яке активізує пізнавальну роботу учнів, що веде до ґрунтовного засвоєння і закріплення наукових знань, розвиває творче мислення, здатність до самостійного вирішення поставленого завдання.

Особливо популярними  є ігрові технології навчання, які активізують увагу, підвищуючи інтерес до предмета. Ступінь творчості учнів у цьому випадку дуже високий, також навчальна гра вимагає від учнів ініціативності, уяви, цілеспрямованості.

Вдало вписується у структуру уроку метод проектів (дослідницьких, ігрових, інформаційних, практично орієнтованих, групових, особистих), які я використовую у вигляді випереджувальних завдань, для створення проблемних ситуацій у ході вивчення нового матеріалу та як підсумок на етапі закріплення, систематизації і узагальнення знань.

Метод проектування допомагає учневі бути не пасивним реципієнтом готових знань, а суб'єктом навчання, який активно включається у спільну діяльність, відчуває себе рівноправним учасником діалогу, співтворцем. Це саме той вид діяльності, який наочно демонструє практичне застосування набутих знань.

Висновки

В процесі роботи  над проблемою «Використання сучасних інноваційних технологій навчання як засіб формування творчої особистості учня»  та проаналізувавши новітні педагогічні технології, які найбільш сприяють покращенню якості  математичної освіті, я прийшов до висновку, що необхідно вивчати і застосовувати в практиці те, що відповідає потребам сьогодення та  сприяє реалізації творчого потенціалу особистості в життєвій перспективі.

Використання на уроках математики інноваційних технологій сприяє професійному зростанню вчителя, змінює атмосферу на уроці, активізує роботу учнів, і як наслідок, покращується якість набутих знань. Звичайно, інновації потребують багато часу для підготовки вчителя, але отриманий результат того вартий.

Література

1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.
2. Литвиненко С. Креативність як загальна здібність до творчості: су­часні підходи / С. Литвиненко // Збірник наукових праць Полтавського дер­жавного педагогічного університету імені В. Короленка – Серія : Педагогічні науки. – Полтава, 2006. – Вип. 3 (50). – С. 215–219.
3. Нікітюк О. Б. Креативність як невід’ємний компонент інтелектуаль­ного розвитку творчої особистості в процесі навчання у вищих навчальних закладах [Електронний ресурс] / О. Б. Нікітюк, О. Ф. Євсюков // Збірник на­укових праць Харківського університету Повітряних сил. – 2010. – Вип. 4. – С. 237–241. – Режим доступу : http://nbuv.gоv.uа/j-pdf/ZKhUPS_2010_4_55.pdf
4. Клименко В. В. Психологічна підтримка творчості учня / В. В. Кли­менко // Психолог. – 2002. – № 46–47 (груд.). – С. 3–48.
5. Рождественская Н. В. Креативность : пути развития и тренинги / Н. В. Рождественская, А. В. Толшин. − СПб. : Речь, 2006. − 320 с.
6. Торшина К. А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии / К. А. Торшина // Вопр. психологии. – 1998. – № 4. – С. 123–132.
7. Гилфорд Д. Три стороны интеллекта. Психология мышления / Д. Гил­форд. – М. : Просвещение, 1955. – С. 433–456.
8. Дорфман Л. Я. Основные направления исследований креативности в науке и искусстве / Л. Я. Дорфман, Г. В. Ковалева // Вопр. психологии. – 1999. – № 2. – С. 101–106.
9. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004. ─ 192 с.
10. Капіносов А.М. Основи технології навчання. – Харків: видавнича група  « Основа», 2006  – 140с.
11. Лізінський В.М. Прийоми та форми в навчальній діяльності. – Харків: Видавництво «Ранок», 2004. – 158с.
12. І.С.Маркова Інтерактивні технології на уроках математики. – Харків. Вид. гр. «Основа». 2007 рік.

Додатки

Додаток №1.

Інтерактивна гра «Мікрофон». Фрагмент уроку математики в 5 класі.

1. Кожна сторона трикутника дорівнює 9 см. Як називається такий трикутник? Чому дорівнює його периметр?

2. Сторони трикутника дорівнюють 4 см, 5 см, 3 см. Як називають такий трикутник? Чому дорівнює його периметр?

3. Дві сторони трикутника мають по 6 см, а третя ─ 4 см. Як називають такий трикутник? Чому дорівнює його периметр?

Додаток № 2.

 Фрагмент уроку алгебри в 7 класі. Тема. Властивості степеня з натуральним показником. Технологія «Ажурна» пилка.

На попередньому уроці учням роздаю картки певного кольору з номером від 1 до 5. Сформувалось п’ять груп по п’ять осіб у кожній. Групи отримали певні завдання:

«червоні» ─ сформулювати та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником «Множення степенів з однаковими основами» ;

«сині» ─ сформулювати та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником «Ділення степенів з однаковими основами» ;

«жовті» ─ сформулювати та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником «Піднесення степеня до степеня» ;

«зелені» ─ сформулювати та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником «Піднесення добутку до степеня» ;

«білі» ─ сформулювати та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником «Піднесення частки  до степеня».

1. Учні працюють у «домашніх» групах відповідно до кольору карток, обмінюються інформацією, проводять взаємоопитування, розв’язують завдання, підготовлені вдома.

2. Учні переходять в «експертні» групи відповідно до номеру карток (формулюють, доводять і пояснюють на прикладах властивості степеня з натуральним показником, яку вивчали в «домашній» групі.

3. Учні повертаються в «домашні групи», обмінюються інформацією, отриманою в експертних групах (формулюють властивості степеня, відновлюють хід доведення кожної з властивостей, на прикладах пояснюють їх застосування.

4. Всі записи здійснюють у відповідну колонку таблиці (доцільно застосовувати з метою розвитку продуктивної творчої праці) .

Додаток № 3.

Фрагмент уроку алгебри в 7 класі. Тема. Властивості степеня з натуральним показником. Технологія «Знайди помилку».

Розв’язування вправ, спроектованих на екран.