«ВИКОРИСТАННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ

НА ЗАНЯТТЯХ З ДІТЬМИ З ТПМ»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ....5

1.1.  Значення сюжетно-рольової гри у вихованні дитини дошкільного       віку ....5

1.2.  Сюжетно-рольова гра як засіб мовленнєвого розвитку дошкільника із тяжкими порушеннями мовлення....6

Висновки до 1 розділу.....................................11

РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУМОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКА ІЗ МОЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

2.1.  Методи вивчення ігрової діяльності у дітей з тяжкими порушеннями     мовлення засобамисюжетно-рольової гри

2.2.  Шляхи підвищення ефективності корекційної - розвивальної  та виховної роботи з формування ігрової діяльності у дітей з тяжкими порушеннями мовлення....18

Висновки до 2 розділу.....................................21

ВИСНОВКИ...........................................23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................24

ВСТУП

Актуальність роботи. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, в процесі якої відбуваються якісні зміни у психіці дітей, формуються і розвиваються основні психічні процеси і властивості особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку. Так, для дітей дошкільного віку провідним видом діяльності є сюжетно-рольова гра. [1]

Сутність сюжетно-рольової гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості спілкування з дорослими, збагачують знання про навколишній світ. [3]

Сюжетно-рольові ігри є найбільш характерними іграми для дошкільнят і займають значне місце в їхньому житті. Відмінною особливістю сюжетно-рольової гри є те, що її створюють самі діти, а їх ігрова діяльність носить ясно виражений самодіяльний і творчий характер. [2]

Постійно, перебуваючи в ігровому середовищі, діти, спілкуючись один з одним, спільно вирішують поставлені мовні завдання. І одним із засобів формування мовлення у дітей дошкільного віку є сюжетно-рольова гра. [1]

Діалогічна мова старшого дошкільника набуває функції встановлення соціальних контактів і планування, реалізація яких забезпечується монологічного контекстної промовою і формою внутрішньої мови. Важливим напрямком розвитку діалогічного мовлення старших дошкільників є перетворення її в знаряддя мислення. Тому проблема мовного розвитку дітей є актуальною. [5]

Мета дослідження: виявити ефективність сюжетно-рольових ігор як засобу розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Завдання дослідження:

•      викласти теоретичні основи використання сюжетно-рольової гри як засобу розвитку  мовлення дітей старшого дошкільного віку;
•      розкрити вплив сюжетно-рольової гри на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної та наукової методичної літератури з проблеми дослідження; цілеспрямовані спостереження.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 26 сторінок.

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ    

ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

1.1 Значення сюжетно-рольових ігор у вихованні дитини  дошкільного віку

Гра, безсумнівно, є провідним видом діяльності дошкільника. Саме через гру дитина пізнає світ, готується до дорослого життя. Одночасно, гра є основою творчого розвитку дитини, розвитку вміння співвіднесення творчих навичок у реальному житті. У грі знаходять вираз основні потреби дитини-дошкільника. Граючи, дитина діє самостійно, вільно висловлюючи свої бажання, уявлення, почуття. [3]

Гра виступає в ролі своєрідного містка від світу дітей до світу дорослих, де все переплетено і взаємопов'язано: світ дорослих впливає на світ дітей, ігри часто мають на увазі «виконання» дітьми певних соціальних ролей дорослих, дорослі часто використовують ігри, для того, щоб ще краще пізнати світ (ділові ігри), підвищити рівень «внутрішнього Я» (спортивні ігри) розвинути рівень інтелекту (сюжетно-рольові ігри) та ін. Гра заснована на сприйнятті представлених правил, тим самим орієнтує дитину на дотримання певних правил в дорослому житті. [9]

Гра в силу своїх характеристик - кращий спосіб домогтися розвитку творчих здібностей дитини без використання методів примусу. З усього вищесказаного ясно, яку роль повинна займати  гра в сучасному виховному процесі та наскільки важливо прагнути активізувати ігрову діяльність дошкільнят. Звідси постійна важливість і актуальність розгляду теорії застосування гри у вихованні та розвитку дитини, становленні у нього творчих здібностей. [7]

Проблема гри як діяльності, що має особливе значення в житті дитини, завжди перебувала в центрі уваги дослідників дитячого розвитку. Існує велика кількість термінів, що називають той самий   вид ігор дітей.. Деякі дослідники називають їх творчими, підкреслюючи їхнє значення в розвитку творчої особистості, сюжетними, оскільки основним    компонентом убачають у них сюжет, у роботах закордонних авторів прийняті назви драматичні або наслідувальні ігри. [6]

Всі  вони  мають  однакові  структурні  компоненти:  у  них  є  присутніми сюжет, ігрова ситуація, роль, ігрові дії й правила. У цьому зв’язку найбільш адекватним представляється термін «сюжетно-рольова гра», оскільки в ньому підкреслюється наявність сюжету й ролі. [17]

Значне місце в розвиток гри належить сюжетно-образним іграм, які є як  би  допоміжними, але в той же час необхідними  засобами  зображення.  Діти ще  відображають  ті  або  інші  явища,  звикають  до  ролі,  якщо  надавати можливість  використати  реальні  предмети:: сумки, одяг, посуд,  картини,  фотографії,  ілюстрації,  що  підсилюють ситуацію  гри.   Наприклад,   відділи   магазина   позначаються   відповідними зображеннями, які є як би вивісками (фрукти, овочі, іграшки, одяг і ін.). У якості образотворчих засобів використовуються й театральні костюми. Однак   сама   фантазія,   вигадка,   можливість   уявити,   домислити   часто   заповнюють відсутність реальних              предметів              і засобів зображення. [16]

Керівництво  цим  видом  ігор  вимагає  великої  майстерності  й  педагогічного такту. Педагог  повинен   направляти   гру,   не   руйнуючи   її,   зберігати самодіяльний  і  творчий  характер  ігрової діяльності  дітей,  безпосередність переживань, віру в правду гри. [13]

1.2. Сюжетно-рольова гра як засіб мовленнєвого розвитку дошкільників із ТПМ

Сюжетно-рольова  гра  —  образна  гра  за  певним  задумом  дітей,  який розкривається через відповідні події та розігрування ролей дорослих та їх відносин між собою. У  такій  грі  найбільше  інтенсивно  формуються  всі  психічні  якості  й особливості особистості дитини. Програючи   ігрову   роль,   дитина підкоряє цьому завданню всі свої імпульсивні дії. [8]

Д.І. Фельдштейн також вказує на провідну роль сюжетно-рольової гри в психічному розвитку дошкільника. У ній почуття, що розвиваються, любов до близьких, співчуття близьким, дружньої підтримки збагачуються, змінюються, стають основою для виникнення більше складних соціальних почуттів. Саме в ігровій діяльності в дошкільника виникають основні психологічні новоутворення — орієнтація на оточуючих людей, уміння оцінювати свої дії та вчинки з погляду всіх вимог суспільства; розвиваються особистісні механізми поведінки — контроль і самоконтроль, оцінка та самооцінка. [15]

В ігровій діяльності формується система взаємозалежних і супідрядних мотивів, у якій суспільні по змісту мотиви діяльності здобувають значно більшу спонукальну силу, ніж мотиви особистої користі або інтерес до зовнішньої тобто процесуальна сторона діяльності. [1]

У сюжетно – рольовій  грі дитинна приймає на себе ті ролі, які так чи інакше відповідають деяким суспільно-трудовим функціям дорослих людей, і вносить у свою гру норми відносин, пов'язаних із цими функціями. У процесі гри відбувається відтворення цих відносин: дитина починає орієнтуватися в загальному значенні людської діяльності, у тім, що будь-яка предметна дія включена в людські відносини, так чи інакше спрямована на інших людей і оцінюється ними як щось значне або навпаки. Він виявляє при цьому, що самі відносини мають ієрархічну структуру супідрядності, керування й виконання. [12]

По-переміно виконуючи ситуаціях, які дитина уявляє різні функції дорослої людини та зіставляючи їхню особливість із власним реальним досвідом, дитинна починає розрізняти зовнішню й внутрішню сторони життя як дорослих так і своєї власної. Вона відкриває в себе наявність переживань і починає орієнтуватися в них, завдяки чому виникає нове відношення до самої себе. Ці переживання дитина узагальнює, і на їхній основі формуються вже почуття.[4]  

На цьому етапі  відбувається також інтенсивне засвоєння первинних етичних норм поведінки та формуються пов'язані з ними моральні переживання. Сюжетно-рольову гру можна віднести до навчальних ігор, оскільки  певною мірою визначає вибір мовленнєвих засобів, розвиває мовленнєві  навички та вміння, що дозволяє моделювати спілкування учнів у різних мовленнєвих ситуаціях тобто, рольова гра являє собою вправу за допомогою якої дитина оволодіває навичками і вміннями діалогічної мови  в умовах міжособистісного спілкування. На даному етапі сюжетно- рольова гра забезпечує навчальну функцію. [11]

Дуже важко переоцінити виховне значення сюжетно - рольової гри, її всебічний вплив на дитину. Гра допомагає згуртувати, здружити дитячий колектив, в певну активну діяльність вливаються сором'язливі і боязкі, і це сприяє самоствердженню кожної дитини в колективі.[7]

У сюжетно - рольових іграх виховується свідома дисципліна, працьовитість, взаємодопомога, активність дитини, готовність включатися в різні види діяльності, самостійність, діти навчаються відстоювати свою точку зору, проявляти ініціативу, знаходити оптимальне рішення в певних життєвих умовах. Як показують практика та різноманітні дослідження, дітям імпонують позитивні ролі. Разом з тим діти із задоволенням грають ролі негативних персонажів цим самим висміюють їхні негативні риси. Виходячи з цього ми говоримо про виховної функції сюжетно - рольових ігор. [8]

Сюжетно - рольова гра формує у дошкільників здатність зіграти роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. Вона вчить дітей  планувати власну мовленнєву поведінку і поведінку співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших. Тобто сюжетно - рольова гра виконує орієнтовну функцію. [14]

Змінюючи спосіб життя дитини, формуючи нові відносини з дорослими та однолітками, поява нових видів діяльності й захоплень приводить до подальшого розвитку мовлення дошкільників. У грі виникають нові завдання спілкування, які полягають у передачі співрозмовнику своїх вражень, переживань, задумів. [15]

У грі з'являється нова форма мовлення —монолог, різноманітні розповіді про пережите й побачене, про правила та сюжет гри, про прослухану розповідь, про взаємини з іншими дітьми. У спільній грі у дітей виникає необхідність домовлятися про загальний сюжет, про розподіл ролей та постійний контроль за виконанням правил. Словниковий запас швидко наростає, діти вживають слова в найрізноманітніших граматичних формах і сполученнях. У дошкільному віці завдяки сюжетно-рольовій грі формується нова функція мовлення — планування й регулювання власної діяльності. [16]

Діти з тяжкими порушеннями мовлення мають особливості психічних процесів, їм також характерні: зниження обсягу вербальної пам’яті та продуктивності запам’ятовування, нестійка увага, швидка виснаженість, бідність уяви, відставання в розвитку словесно-логічного мислення, яке в свою чергу призводить до того, що діти не можуть одразу включитися в ігрову діяльність, їм тяжко переключитися з однієї діяльності на іншу. Виходячи з цього, можна говорити проте, що ігри дітей з мовленнєвими порушеннями примітивні, одноманітними за своїми сюжетами. Діти взаємодіють між собою під час гри короткочасно, їхнє спілкування досить примітивне, а навички діалогу недостатньо сформовані. [16; 17]

Сюжетно-рольова гра і розвиток мовлення взаємно впливають один на одного. З одного боку, мовлення розвивається і активізується в грі, а з іншого сама гра розвивається під впливом розвитку мовлення. Гра допомагає досягнути відмінних результатів у мовленнєвому розвитку дітей з порушенням мовленення [9].

О.П. Усова в свої працях вказує, що в роботі над розвитком зв’язного мовлення використання сюжетно-рольової гри має велике значення. Одну гру можна використати для вирішення різноманітних завдань. [3]

На заняттях на етапі закріплення, узагальнення вивченого матеріалу, протягом всього заняття потрібно створити так зване «ігрове поле». При цьому нерідко, що  одна сюжетна лінія проходить через всі етапи заняття. На фронтальних логопедичних заняттях де застосувуються сюжетно-рольові ігри сприяють розвитку зв’язного мовлення, вирішуються завдання вербального спілкування і взаємна участь дітей та дорослих. Елементи сюжетно-рольових ігор використовують при проведенні фізкультхвилинок талогоритміки. [5; 8]

На заняттях з розвитку зв’язного мовлення у дітей із ТПМ бажано включати казкових персонажів. Включаючи елементи сюжетно-рольової гри на логопедичних заняттях з розвитку зв’язного мовлення у дітей із ТПМ це сприяє реалізації корекційних завдань. [17]

Починаючи навчати дітей сюжетно-рольовій грі значна роль належить дорослому. Дорослий пропонує дітям сюжет, розказує зміст, розподіляє ролі та контролює хід гри. Під час гри дорослий повинен багато розмовляти, чим викликає у дітей потребу в спілкуванні і мовленнєву активність. Діти з тяжкими порушеннями мовлення вимагають більшої участі дорослих в їх ігровій діяльності, ніж їх однолітки з нормативним мовленнєвим розвитком. [10]

В процесі навчання діти вчаться самостійно вигадувати сюжет, розподіляти ролі між учасниками, але роль дорослого при цьому не слабшає, він продовжує контролювати, стежити за вимовою дітей і при нагоді допомогає дітям в грі. Крім мотиву і активності в мовленнєвої діяльності, сюжетно-рольова гра дозволяє формувати всі компоненти мовлення. [13]

Висновки до 1 розділу

Отже, можемо зробити такий висновок: провідним видом діяльності дітей дошкільного віку є сюжетно-рольова гра. Сюжетно-рольові ігри створюють діти за допомогою незначного керівництва дорослого. Особливістю сюжетно-рольової гри є те, що її створюють самі діти, а їхня ігрова діяльність носить досить виражений самостійний та творчий характер. Ігри можуть бути як короткочасними так довгочасними. [1]

Засобом зображення виступають роль та ігрові дії. Саме в ігровій діяльності в дошкільника виникають основні психологічні новоутворення — орієнтація на оточуючих людей, уміння оцінювати свої дії та вчинки з погляду всіх вимог суспільства; розвиваються особистісні механізми поведінки, контроль і самоконтроль, оцінка та самооцінка. [5]

В ігровій діяльності формується система взаємозалежних і супідрядних мотивів, у якій суспільні по змісту мотиви діяльності здобувають значно більшу спонукальну силу, ніж мотиви особистої користі або інтерес до зовнішньої тобто процесуальна сторона діяльності. Сюжетно - рольова гра формує у дошкільників здатність зіграти роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. [7]

Вона вчить дітей  планувати власну мовленнєву поведінку і поведінку співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших.  Рольову гру можна віднести до навчальних ігор, оскільки вона значною мірою визначає вибір мовленнєвих засобів, сприяє розвитку мовленнєвих навичок і вмінь, дозволяє моделювати спілкування учнів у різних мовленнєвих ситуаціях іншими словами, рольова гра являє собою вправу для оволодіння навичками і вміннями діалогічної мови в умовах міжособистісного спілкування. У цьому плані рольова гра забезпечує навчальну функцію. [8]

Важко переоцінити виховне значення рольової гри, її всебічний вплив на дитину. Гра допомагає згуртувати дитячий колектив, в активну діяльність втягуються сором'язливі і боязкі, і це сприяє самоствердження кожного в колективі. У рольових іграх виховується свідома дисципліна, працьовитість, взаємодопомога, активність дитини, готовність включатися в різні види діяльності, самостійність, уміння відстояти свою точку зору, проявити ініціативу, знайти оптимальне рішення в певних умовах. Як показує практика навчання і спеціальні дослідження, дітьми імпонують позитивні ролі. Разом з тим діти із задоволенням грають ролі негативних персонажів з метою висміяти їх негативні риси. Тобто, ми говоримо про виховної функції рольових ігор. [11; 13]

Рольова гра формує у дошкільників здатність зіграти роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. Вона орієнтує учнів на планування власного мовленнєвої поведінки і поведінки співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших. Отже, рольова гра виконує орієнтуючу функцію. [9]

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

2.1. Методи вивчення ігрової діяльності у дітей з тяжкими порушеннями мовлення засобами сюжетно – рольової гри.

Між мовленням та грою існує двосторонній зв'язок. З одного боку, мовлення розвивається і активізується у грі, з другого - сама гра розвивається під впливом розвитку мовлення. Дитина словом позначає свої дії, і цим самим осмислює їх; словом  користується і щоб доповнити дії, висловити свої думки та почуття. У старшому дошкільному віці іноді цілі епізоди гри створюються за допомогою слова. [4]

Одним із методів вивчення ігрової діяльності у дітей з мовленнєвими порушеннями є сюжетно - рольова гра. Важливим для розвитку сюжетно - рольової гри є педагогічно доцільний підбір іграшок та ігрових матеріалів, що створює «матеріальну основу» гри, що забезпечує розвиток гри як діяльності. Підбір іграшок повинен здійснюватися відповідно до основної тематики дитячих ігор у цій віковій групі з урахуванням найближчої перспективи їх розвитку. [14]

Щоб розвивати мовлення дітей із порушеннями мовлення у сюжетно - рольової грі, необхідно знати вікові етапи формування сюжетно - рольової гри в дітей віком цього віку з нормою мовленєвого розвитку. У дошкільній педагогіці питанням керівництва дитячими іграми займалися Д.В. Менджерицька, Р.І. Жуковська, В.П. Залогіна, Н.Я. Михайленко, Н.О. Короткова та інші. [5]

Проаналізувавши методики різних авторів з керівництва сюжетно - рольової грою в дітей із нормою мовленнєвого розвитку, можна дійти невтішного висновку, що вони підходять і можуть бути використані для формування сюжетно - рольової гри в дітей із мовленнєвими патологіями, зрозуміло, етапи формування сюжетно - рольової гри відповідатимуть віковій нормі. [9]

Розглядаючи деякі моменти концепції, дані Н.Я. Михайленко та Короткової Н.А. про формування сюжетної гри у дошкільному дитинстві У ній говориться, що розвиток самостійної гри дітей відбувається набагато швидше, якщо вихователь цілеспрямовано керує нею, формуючи специфічні ігрові вміння на протязі всього дошкільного дитинства. [5]

Н.Я. Михайленко та Н.А. Короткова виділяють 3 етапи формування сюжетної гри. На першому етапі (1,5-3 роки) педагог, розгортаючи гру, робить особливий акцент на ігровій дії з іграшками та предметами- замінниками, створює ситуації, що стимулюють дитину здійсненню умовних дій із предметом. [6]

На другому етапі (3 роки - 5 років) вихователь формує в дітей віком вміння брати участь, розгортати рольову взаємодія, переходити у грі від однієї ролі до іншої. Найбільш успішно це можна здійснити, якщо будувати спільну гру з дітьми у вигляді ланцюжка рольових діалогів між учасниками, зміщуючи увагу дітей з умовних дій із предметом на рольову мову (рольовий діалог). [17]

На третьому етапі (5 - 7 років) діти повинні опанувати вміння вигадувати нові різноманітні сюжети ігор, узгоджувати ігрові задуми один з одним. З цією метою вихователь може розгорнути спільну з дітьми своєрідну гру-придумування, що протікає в суто мовленнєвому плані, основний зміст якої - вигадування нових сюжетів, які включають різноманітні події. [8]

Особливість процесу формування ігрових умінь, на думку Н.Я. Михайленко, Н.О. Коротковий, полягає в тому, що дорослий тут не педагог, а рівний партнер: він як би займає позицію дитини і грає разом з нею, зберігаючи цим природність гри. Разом з тим, розгортаючи спільну гру з раннього віку орієнтувати дитину на однолітка, при цьому вчити її ігровій взаємодії з партнером на доступному йому рівні. [14; 16]

Діти з порушеннями мови в силу своїх особливостей вимагають значно більшої участі дорослих у їхній ігровій діяльності, ніж однолітки, що нормально розвиваються. Вони непоступливі, тому можуть грати колективно. Інтерес до гри у них нестійкий. Таким чином, розвиваючи мовлення, необхідно також удосконалювати і ігрові навички дітей. [15]

Дошкільнят слід постійно спонукати до спілкування один з одним, використовувати метод коментованих вправ для пояснення своїх дій, що сприяє закріпленню навичок користування ініціативною мовою, удосконаленню розмовної мови, збагаченню словника, формуванню граматичного устрою мови та формуванню вміння грати колективно. [5]

Сюжетно-рольова гра позитивно впливає на розвиток мовлення. У ході гри дитина вголос розмовляє з іграшкою, говорить і за себе, і за неї, наслідує гудіння літака, голоси звірів і т. д. У процесі гри вихователь і логопед багато розмовляють з дітьми, внаслідок чого у дитини виникає потреба у мовленнєвому спілкуванні. Дитині хочеться попросити дорослого про щось, повідомити щось. Вихователь всіляко спонукає дітей поводитися з питаннями щодо тієї чи іншої іграшки. Таким чином, у сюжетно-рольовій грі розвивається мовленнєва активність дітей. У сюжетно-рольових іграх діти беруть на себе ролі дорослих людей, та в ігровій формі відтворюють їх діяльність і ставлення між ними. При цьому вони коментують свої дії: «Мама наливає чай»; «Водій їде на машині».

Діючі особи у грі з'являються шляхом рольового перетворення на той чи інший образ самої дитини, іграшки або оточуючих дітей та дорослих. «Я буду мамою, а ти моя донька», - каже дівчинка, визначаючи свою роль та роль подруги. «Це у нас водій», - вирішує дитина, сідаючи ляльку в автомобіль. [9; 11]

Спочатку ігрова діяльність дітей із мовленнєвими патологіями носить індивідуальний характер, тому що вони не вміють узгоджувати свої дії з діями інших гравців. Навчання дітей з порушенням мови сюжетно - рольовим іграм доцільно починати з ігор з дидактичною іграшкою, у яких дорослий показує дитині ті чи інші дії: «Покладемо ляльку спати»; «Напоїмо ляльку чаєм». Засвоївши їх, дитина може грати самостійно. Навчання дітей сюжетно-рольової гри необхідно супроводжувати розповіддю про зміст дій: «Це лялька Таня. Таня хоче спати. Куди покладемо Таню? Спати треба на ліжку?» З огляду на, що у дітей із порушенням мовлення різко знижене розуміння зверненого мовлення, потрібно слідкувати за тим, наскільки дитина розуміє дорослого. [5] 

З цією метою логопед (або вихователь) просить дитину називати чи показувати іграшки, про які йдеться у грі. Для засвоєння назв предметів і з ними велике значення має активне маніпулювання ними самими дітьми. Граючи з іграшкою і одночасно слухаючи логопеда, дитина швидко і добре запам'ятовує її назву, наслідуючи дорослого. Показуючи, як треба грати, слід усі дії позначати словом. При цьому важливо відразу ж передати предмет дитині, щоб вона, наслідуючи дорослого, діяла з нею, а логопед супроводжував  словом не тільки свої дії, а й дії дитини: «Я качаю Аню. Оля качає Аню. Юля качає Аню». [15]

Керуючи сюжетно-рольовими іграми, вихователь або логопед дає якісну оцінку дії («Я легко розчісую волосся»; «Лялька стрибає високо»), звертає увагу дітей на порядок виконання («Розв'язую пояс на сукні, розстібаю гудзики на сукні, знімаю сукню з Каті»). Коли дитина спостерігає різноманітні дії, і навіть чує різне позначення їх словом, в неї розвивається відчуття мови. [4] 

Ігровий досвід дитини занадто малий, щоб вона могла відразу виконувати дії в правильній послідовності. Спостерігаючи за грою дитини, можна помітити, що часто укладає ляльку спати, не знявши з неї сукню і навіть пальто. Тому спочатку необхідно показати порядок ігрових дій і лише потім давати завдання типу: «Поклади ляльку спати». Дорослому слід давати дитині зразок діалогу з іграшкою: «Я гладжу Катю. Ось так: по голівці гладжу Катю. Не плач, Катя. Жалію Катю. Обіймаю Катю. Катя не плаче. Сміється Катя!» Якщо гра проводиться вперше, то необхідно «програти» весь мовленнєвий сюжет на очах у дітей. [9]

Граючи, не можна відволікатися від сюжету: наприклад, зробити зауваження дітям чи залучати їх до участі у грі, оскільки у разі втрачається цілісність сприйняття сюжету. Коли мовленнєвий сюжет або його фрагмент "програний" повністю, його можна повторити вже за участю дітей, спонукаючи їх до виконання ігрових дій: Погладь Катю. Ось так погладь Катю. Пожалій, скажи: не плач, Катю! Таким чином, логопед одночасно демонструє зразки і мовленнєвої та ігрової поведінки. [16]

У ході гри вихователь або логопед повинен щиро перетворюватися на ту чи іншу особу, щоб торкнутися емоцій дитини, змусити її співпереживати. Дорослий, взявши він ігрову роль, сприяє перекладу неорганізованих дій у власне ігрові, показує необхідність участі у грі мови. [6]

Рухливі ігри сприятливо впливають на здоров'я та фізичний розвиток дітей. Вони розвивають організм дитини, моторику та вправність, організують її поведінку, виховують витримку, сміливість, спритність; вносять у діяльність дитини пожвавлення, веселість, приносять радість, оскільки реалізують її потребу попустувати, побігати. [10]

У дітей з недорозвиненням мови нерідко спостерігаються різні відхилення в руховій сфері: скутість рухів, незібраність, незграбність, дискоординація рухів, різні рухові прийоми. Тому значення рухливих ігор їм дуже велике: діти вдосконалюють необхідні руху, набувають досвіду виступати у колективних іграх. [16]

Особливого  значення набувають озвучені рухливі ігри, супроводжувані словами, мовленнєвим спілкуванням. У логопедичній практиці ці ігри та вправи відомі під назвою логопедична ритміка. Озвучені рухливі ігри сприяють розвитку в дітей віком правильного дихання і голосу, звуковимови, координованості темпу рухів зі словом. Слід одразу зазначити, що не всі рухливі ігри полегшують мовлення дітей. [8]

Характерною особливістю творчих ігор та інсценування є те, що в них діти мають можливість максимально висловлювати свої задуми, фантазувати, передавати все різноманіття вражень про їхню реальність, від знайомих художніх творів і використовувати при цьому свій досвід і знання. [12]

Одним із видів творчих ігор є ігри з будівельним матеріалом. Діти охоче та з цікавістю беруть участь у них. Ці ігри сприяють розвитку у дітей просторових уявлень, понять про форму, розмір, кількість, якість матеріалу і споруд, що споруджуються; розвивають посидючість, цілеспрямованість дій, зосередженість. [14]

Будівельні ігри використовують на логопедичних заняттях також і в корекційних цілях: для того, щоб створити спокійну обстановку, для врівноваженої поведінки дітей, з метою урізноманітнити заняття. Озвучування цих ігор дозволяє поступово ускладнювати види мовлення дитини і тим самим послідовно закріплювати в них навички правильної вимови та поведінки. [17].

2.2. Шляхи підвищення ефективності корекційно - розвивиткової та виховної роботи з формування ігрової діяльності у дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Особистісно - орієнтоване спілкування є необхідною умовою для виникнення розвитку сюжетно – рольової гри. Якість ігрової взаємодії дорослого з дитиною, а отже, і якість самої гри дітей значною мірою залежить від характеру партнерських взаємовідносин. Відсторонене ставлення дорослого до дитини перешкоджає повноцінному розвитку ігрової діяльності. Для того, щоб викликати у дитини інтерес до гри, дорослий повинен встановити з нею тісний емоційно - позитивний контакт, довіру, бажання діяти разом. Важливо пам'ятати, що гра - не формальне заняття, вона повинна приносити задоволення дитині. Вихователь може зацікавити малюка грою лише тоді, коли сам емоційно включений в ігрову діяльність. Виявляючи в грі власну фантазію, педагог створює сприятливу атмосферу для розвитку творчої гри дітей. [13]

З першого дня перебування дітей в спеціальному ДНЗ педагоги повинні проводити з ними цілеспрямовану роботу з формування навичок дбайливого ставлення до іграшок. Діти віком три - чотири роки з порушеннями мовлення, цілком здатні під керівництвом обережно розставляти іграшки по місцях. Недопустимо, щоб вони ламали, кидали, гризли їх, смоктали, коли вихователь не спостерігає за дітьми, а займається власними справами. [17]

Іграшки повинні бути завжди у порядку, виглядати привабливо: ляльки чисті, охайні, зручно одягнені, машинки цілі, посуд чистий і акуратно розставлений по місцях. Дорослий зобов'язаний реагувати на кожен випадок псування, поломки іграшки, не допускати недбалого ставлення до неї. [13]

Як свідчить досвід, з дітьми з порушеннями мовлення молодшого віку необхідно проводити цілеспрямовану роботу з вироблення у них навички користування іграшками. Перед цим необхідно навчити малюків обмінюватися іграшками в процесі гри. Найбільший ефект у цьому напрямку досягається тоді, коли вихователь проводить спеціальні ігрові вправи, щоб робити обмін природним, виправданим потребам гри. Наприклад: вихователь садить дітей на стільчики, одному вручає великий кошик або ящик із іграшками і пропонує роздати дітям. [7]

Дитина відчуває довіру дорослого, і в той же час малюку подобається бути щедрим по відношенню до своїх товаришів. Вручаючи іграшку, він обов'язково вимовляє: «Таню, (Костю, Петрику) візьми, будь ласка, іграшку…» Після того як усі іграшки роздані, діти розходяться та граються з ним в ігровому куточку. Через 15-20 хвилин вихователь, переконавшись в тому, що діти вже награлися просить їх взяти іграшки та чемно подякувати. Вправи такого роду повинні тривати не менше 20 хвилин. Після того як діти кілька разів проведуть такий обмін, вони вже більш покійно віддаватимуть свої іграшки однолітку. [6]

Діти старшого віку повинні в основному самостійно прибирати іграшки після закінчення гри, приводити їх до ладу в міру необхідності та регулярно, не рідше двох разів на місяць, під керівництвом вихователя проводити прибирання ігрового куточка. Важливою умовою розвитку ігрової діяльності дітей з порушеннями мовлення є систематичне навчання вмінню грати, а також керівництво їх іграми в повсякденному житті. [16]

Висновки до розділу 2

Сюжетно-рольова гра - це творча гра дітей дошкільного віку в розвиненому вигляді представляє діяльність, в якій діти беруть на себе ролі дорослих і в узагальненій формі в спеціально створюваних ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і відносини між ними. Сюжетно-рольова гра - це основний вид гри дітей дошкільного віку. Сюжетно - рольові ігри створюють самі діти, а їх діяльність носить явно виражений самодіяльний характер. [4]

Основні риси сюжетно - рольової гри: емоційна насиченість і захопленість дітей; самостійність; активність; творчість. Головною особливістю сюжетної гри є наявність уявної ситуації. Уявна ситуація сюжету і ролей, які беруть на дітей у процесі гри, в тому числі з використанням свого роду речей і предметів. [6]

Сюжет гри - ряд подій, в поєднанні життєво важливих мотивованих облігацій. В оповіданні розкривається зміст гри - характер дій і відносин, які пов'язані з учасниками подій. Найчастіше дитина бере на себе роль дорослого. Наявність ролі гри означає, що у нього в голові дитини ідентифікує себе з тією або іншою людиною і діє від імені партії: правильне використання тих чи інших об'єктів (за кермом автомобіля в якості водія, ставить градусник, як медсестра), входить у різні відносини з іншими грав (або покарання, оглядає пацієнта, і так далі). Роль виражається в діях, мови, міміки, пантоміми. [10]

В іграх в окремі дії дитина практично не розмовляє: він або взагалі грає мовчки, або супроводжує гру звуками, подражающими реальним, наприклад, шуму мотора машини, нявканню кішки або маминої колискової. Іноді він відтворює в грі окремі слова чи фрази, але ніколи не говорить за інших персонажів. Інакше кажучи, в іграх цього рівня ще немає взаємодії персонажів. [9]

В окремі дії дорослих діти зазвичай починають грати з півтора-двох років, і якщо ви досить багато граєте і розмовляєте зі своїм сином або дочкою, то вже в два - два з половиною роки він або вона зможе грати з вами в ігри наступного рівня - в прості рольові ігри. А потім, як правило в період від двох до трьох років, почне грати в них і самостійно. [7]

Творчої сюжетно-рольовій грі притаманні специфічні мотиви. Найбільш загальний мотив - однак, прагнення дитини до спільної соціальної життя з дорослими. Це прагнення стикається, з одного боку, з непідготовленістю дитини до його здійснення, з іншого - зі зростаючою самостійністю дітей. Виникає протиріччя дозволяється в сюжетно-рольовій грі: у ній дитина, приймаючи на себе роль дорослого, відтворює його життя, діяльність і відносини. [4]

Безпосередні мотиви гри з віком дітей змінюються, визначаючи зміст ігор. Якщо у молодшого дошкільника основна спонукальна причина гри - дію з привабливими для нього предметами, то для дитини старшого дошкільного віку основний мотив - відтворення відносин, в які вступають - один з одним зображувані в грі дорослі. [9]

Ігрова діяльність має велике значення і відіграє величезну роль не тільки в психічному розвитку дошкільника, а й в оволодінні мовленнєми навичками спілкування. [5]

ВИСНОВКИ

В ході виконання дослідження нами було виконано поставлені завдання згідно з якими можемо зробити наступні висновки:

1.Висвітлено теоретичні основи сюжетно-рольової гри як засобу розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку.

      Проаналізувавши все вище викладене можемо зазначити, що сюжетно-рольова гра — це вид ігрової діяльності, спрямованої на відтворення і засвоєння досвіду, зафіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій. Під час гри відтворюються норми життя і діяльності, підпорядковуючись яким забезпечується пізннання і засвоєння предметної і соцінальної дійсності, інтелектуальний, емоцнійний розвиток особистості. Для сюжетно-рольової гри притаманна досить швидка змінна ситуації, нестандартний характер та необхідність пристосуватися до них робить її найважливішою складовою частиною навчнання і виховання в дошкільному віці. [5; 7; 11]

2. Розкрити вплив сюжетно-рольової гри на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Навчання, виховання дошкільнят з ТПМ через сюжетно-рольову гру — цікаве і захоплююче заняття, виходячи з цього в роботі з даноню групою дітей з розвитку граматичної будови мовлення використовуються різноманітні види ігор: театралізовані, ігри-драматизації, ігри-придумування та ін. Ефективне керівництво сюжентно-рольовими іграми грунтується на засадах особнистісно-орієнтованого підходу, під час якого дотримуються принципів партнерської взаємодії, збагачення дітей знаннями, уявленнями про навколишнє життя, творнчий характер ігрових дій. [6; 8; 13]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богуш А. М. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників. Мовленнєві ігри, ситуації, вправи. Київ: Слово, 2008. 187 с.

2. Водолага Н. В. Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності : дис. канд. : 13.00.02 / Водолага Н. В. – Одеса, 2001. – 218 с.

3. Дегтяренко Т. В. Комплекс нейро-психологічного обстеження, адаптований для дітей дошкільного віку, для визначення стану психомоторики, перцептивно - когнітивних функцій і мов-леннєвого розвитку. / Т. В. Дегтяренко,

О. С. Іванова, Ю. О. Тубичко. // 2008. – №6. – С. 42 – 45.

4. Золотоверх В. В. Ігротерапія як засіб подолання порушень у дітей з особливостями психо - фізичного розвитку / Владлена Віталіївна Золотоверх. //

Дефектологія. – 2004. – №4. – С. 18 – 22.

5. Кондукова С. В. Особливості застосування гри в системі дошкільного сенсорного виховання дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Корекційна педагогіка. Вісник. Української асоціації корекційних педагогів. 2015. №1.

С. 15–21

6. Короткова Н. А. Сюжетно-рольова гра старших дошкільників. / / Дитина в дитячому саду. - 2006. - № 3. - С. 81 - 85
7. Короткова Н. А. Сюжетно-рольова гра старших дошкільників. / / Дитина в дитячому саду. - 2006. - № 4. - С. 79 - 876. Кравченко А. І. Арттнерапія та артпедагогіка в логопедичній роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Логопед в детском саду. 2013.

№ 4. С. 80–82.

8. Крутій К. Л.  Методика проведення індивідуальних занять із мовленнєвопасивними дітьми дошкільного віку / К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ « ЛІПС » ЛТД, 2003. – 320 с.

9. Лисенко Н. В. Теорія і практика екологічної освіти: педагог-дошкільник : навч.-метод. посіб. для ВНЗ / Неллі Василівна Лисенко. – К. : Слово, 2009. – 400 с. – Бібліогр.: с. 394-397 (48 назв). 8. Луцан Н. І. Мовленнєво - ігрова діяльність дошкільників : мовленнєві ігри. Ситуації, вправи. Навчальний посібник / Н. І. Луцан, А. М. Богуш. – Київ : Видавничий Дім « Слово ».

10. Луцан Н. І. Розвиток мовлення дітей в ігровій діяльності / Н. І. Луцан. – Івано - Франківськ, 2008. – ВДВ ЦІТ.
11. Мацкевич М. Образотворче творчість і гра в просторі музею / / Дошкільне виховання. - 2006. - № 6. - С. 90 - 9510. Мультилогопедагогіка: на допомогу вчителям, логопедам, батькам. Дефектолог. 2017. № 11. С. 66-74

12. Павелків Р. В. Дитяча психологія / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало., К.: Академвидав, 2008. – 432 с. – (Альма - матер).

13. Павловська Н. Інформаційно-комп’ютерні технології в логопедичній роботі з молодшими школярами загальноосвітньої школи: з досвіду роботи. Початкова школа. 2010. № 6. С. 17–21.

14. Плохій З. Еколого-розвивальне середовище дошкільного навчального закладу (інноваційні підходи) / Зоя Плохій // Дошкільне виховання. – 2010. – № 7. – С. 6–10.

15. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: нав. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Т. І. Поніманська. – К. : Академвидав, 2004. – 455 с.

16. Смирнова Є.І. Сучасний дошкільник: особливості ігрової діяльності. / / Дошкільне виховання. 2002. - № 4. - С. 70 – 74

17. Федорова М.А. Сюжетно-рольова гра як засіб виховання моральних цінностей дошкільника / М.А.Федорова // Сталий розвиток : проблеми та перспективи / за заг. ред. О.А.Дубасенюк: зб. наук. праць.– Житомир: вид-во "Полісся", 2015. – С. 164-170.