ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
АНОТАЦІЯ
У даній роботі автор розкриває деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми «Використання тестових технологій для перевірки навчальних досягнень здобувачів освіти».
Автором опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.
У практичній частині роботи надано методичну розробку уроку з використанням сучасних тестових технологій.
Робота може бути цікавою для педагогів закладів професійної (професійно-технічної) освіти у контексті вдосконалення їх психолого-педагогічної компетентності.
ЗМІСТ
1.1. Теоретичні засади тестового контролю знань майбутніх фахівців
1.2. Визначення та класифікація тестових завдань
1.3. Структура тесту. Коефіцієнт засвоєння знань
1.4. Методика конструювання тестових завдань
1.5. Переваги та недоліки тестового контролю знань та умінь майбутніх кваліфікованих робітників
2.1. Розробка тестових завдань різних видів для проведення тематичного контролю
ВСТУП
Актуальність теми підсумкової випускної роботи «Використання тестових технологій для перевірки навчальних досягнень здобувачів освіти» обумовлена тим, що дана тема є важливою для діяльності викладача у контексті підвищення результативності освітнього процесу шляхом контролю навчальної діяльності учнів, призначеного для визначення успішності навчання кожного здобувача освіти, аналізу отриманих результатів та корекції подальшого процесу навчання. Об'єктивний підхід до оцінювання полягає в тому, що для виявлення знань необхідно використовувати адекватний інструмент. Сучасна методика пропонує тест як інструмент вимірювання рівня знань, за допомогою якого можна як об’єктивно виявити якість навчання, так і оптимально керувати навчальним процесом.
Мета підсумкової випускної роботи:
На основі аналізу педагогічної та методичної літератури визначити шляхи вдосконалення методики визначення сучасних підходів до конструювання змісту тестів успішності різного рівня складності для забезпечення об’єктивного контролю знань та умінь у процесі професійно-теоретичної підготовки учнів ЗП(ПТ)О.
Завдання дослідження:
- Підібрати і проаналізувати педагогічні та методичні джерела інформації за темою підсумкової випускної роботи.
- Представити результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, у теоретичній частині даної роботи.
- Розробити план уроку теоретичного навчання певного типу і виду, методика проведення якого буде сприятиме підвищенню якості знань та умінь учнів, формуванню професійних, базових та ключових компетентностей.
Практична значущість роботи полягає у тому, що впровадження її результатів дозволяє об’єктивно проводити вимірювання рівня знань учнів за допомогою тестів різного рівня складності та оптимально керувати навчальним процесом.
І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1. Теоретичні засади тестового контролю знань майбутніх фахівців
Контроль знань і вмінь учнів є одним із важливих етапів навчального процесу. У ході контролю реалізується так званий «зворотній зв'язок», тобто інформація, що надходить від учня викладачу і характеризує процес навчання, а саме: досягнення й утруднення в учнів в опануванні знань, формуванні вмінь і навичок, розвитку пізнавальних здібностей та інших якостей особистості.
Контроль в узагальненому вигляді визначається як операція зіставлення запланованого результату з еталонними вимогами або стандартами. Процес контролю можна представити у вигляді формули:
К= В + Вм + Оц,
де: К – контроль; В – виявлення; Вм – вимірювання; Оц – оцінювання.
Таким чином, контроль включає декілька етапів:
- розпізнавання та виявлення навчального матеріалу, засвоєного учнями;
- вимірювання засвоєного навчального матеріалу: за рівнями засвоєння, за повнотою, за усвідомленістю тощо;
- оцінювання результату учіння за визначеною шкалою.
У випадку пропуску одного з вищеназваних елементів процес контролю буде суб'єктивним, тобто базованим на особистих враженнях викладача.
Якщо розглядати контроль як самостійну процедуру, то можна виділити такі його компоненти, як: цілі, зміст, функції, принципи і способи взаємозв'язку між ними.
Цілі контролю навчальних досягнень учнів:
- діагностика і констатація обсягу та рівнів сформованих знань і вмінь учнів;
- одержання інформації про характер пізнавальної діяльності, самостійності й активності учнів у процесі навчання;
- визначення ефективності викладацької діяльності;
- стимулювання і мотивування навчальної діяльності учнів.
Зміст контролю – це обсяг знань, умінь і навичок учнів (базових, діяльнісних, підсумкових), який необхідно проконтролювати відповідно до сформульованих цілей. Вибір змісту контролю знань і вмінь вимагає ретельного логічного аналізу змісту навчального матеріалу, який підлягає перевірці, з позиції вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Вхідними критеріями змісту контролю є:
- відповідність повноти обсягу навчального матеріалу певному етапу навчання;
- узагальнений характер змісту контролю, тобто вибір таких завдань і питань, відповіді на які припускають засвоєння максимальної кількості понять і дій;
- продуктивний, прикладний характер змісту контролю;
- спрямованість змісту контрольних завдань на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Стосовно до навчального процесу контроль варто розглядати як багатоаспектне поняття, якому властивий ряд функцій:
- перевірочна функція – забезпечує фіксування рівнів досягнень учнів, їх відповідності нормам і стандартам;
- навчальна функція – у ході контролю відбувається повторення, закріплення, удосконалення знань і вмінь, виправлення помилок, використання набутих знань і вмінь на практиці;
- розвиваюча функція – полягає в тому, що у процесі контролю формуються пізнавальні здібності учнів. У процесі контролю учні повинні відтворювати засвоєння навчальної інформації, систематизувати й узагальнювати знання й уміння, приводити докази, що вимагає напруженої розумової діяльності і сприяє розвитку механізмів мислення, пам'яті, технічно грамотної мови;
- виховна функція – пов'язана з формуванням адекватної самооцінки, відповідальності, вольового саморегулювання, необхідності систематичної й активної навчально-пізнавальної та навчально-виробничої діяльності;
- стимулююча функція – контроль повинен формувати впевненість учнів у можливості досягнення нових успіхів у навчанні, а також більш високого рівня навченості та розвитку;
- методична функція – пов'язана з педагогічною рефлексією педагога. Контроль дозволяє оцінити методику викладання, побачити її слабкі і сильні сторони, обрати оптимальні варіанти навчальної діяльності.
Процес контролю базується на принципах, які є відображенням загальних дидактичних принципів, але мають специфічний характер і висвітлюють вимоги учнів і педагогів до раціональної організації та проведення контролю знань, умінь і навичок. Такими принципами є: науковість, системність, надійність, зв'язок контролю з навчанням; індивідуальний характер контролю; єдність вимог викладачів до учнів.
Контроль ефективний у тому випадку, якщо буде відповідати таким вимогам:
- планомірність і систематичність, тобто контроль повинен здійснюватися відповідно до запланованого ходу навчально-виробничого процесу і будуватися на вузлових питаннях програми навчання. Планомірність контролю дозволяє вчасно виявляти і виправляти помилки учнів, знаходити оптимальні шляхи вдосконалення їх навчальної діяльності;
- об'єктивність, яка дозволяє реально оцінити успіхи і недоліки навчально-пізнавальної діяльності учнів, виключити суб'єктивність в оцінюванні. Об'єктивність оцінювання визначається низкою чинників: науковою обґрунтованістю і методичною правильністю постановки цілей навчання, вимог до знань, умінь і навичок учнів, відповідністю змісту знань, які перевіряються, цілям перевірки;
- всебічність перевірки результатів навчання. У когнітивній сфері визначається рівень оволодіння знаннями й уміннями. Відповідно до таксономії цілей навчання (за Б. Блумом), коли рівні опанування навчальним матеріалом виділяються у вигляді конкретних дій учнів: знає, розуміє, застосовує, аналізує, узагальнює (синтезує) й оцінює навчальний матеріал. Другий спосіб перевірки результатів навчання може ґрунтуватися на рівнях засвоєння знань і вмінь учнів (у сучасній дидактиці найбільш широко застосовується класифікація В.П. Беспалько).
У психологічній сфері перевіряється розвиток мови, мислення, пам'яті, уваги, здібностей (пізнавальних, комунікативних, творчих тощо).
У соціальній сфері діагностується ступінь опанування учнями соціальних норм поведінки, їх моральна самосвідомість, здатність до адаптації в соціальній сфері, а також:
- відкритість (гласність) і обґрунтованість оцінки, на основі доказової аргументації;
- економічність за витратами часу педагога й учнів, тобто аналіз знань і вмінь, які перевіряються, але їх оцінювання повинно проводитися в порівняно скорочений термін;
- педагогічна тактовність, яка забезпечується індивідуальним підходом до особистості учня, тактовним і доброзичливим ставленням педагога.
На основі узагальнення педагогічного досвіду можна рекомендувати викладачу використовувати такі прийоми в процесі оцінювання:
- під час контролю й оцінювання створювати атмосферу довіри, доброзичливості. Учень повинен бути впевнений в об'єктивності викладача;
- чітко роз'яснювати учням критерії оцінювання;
- при контролі й оцінювання слабкого учня не слід проявляти негативну реакцію на неправильні відповіді чи дії;
- виставляючи негативну оцінку, варто надавати учню надію на наступний успіх, віру у свої сили;
- не допускати байдужного ставлення учнів до оцінки, яка виставляється.
1.2. Визначення та класифікація тестових завдань
Слово «тест» (англ. - test) означає іспит, проба, випробування. Слід відзначити, що у педагогічних вимірюваннях тести використовують для діагностування різних сторін розвитку особистості учня. Розрізняють:
- тести засвоєння знань та умінь ( тести успішності);
- тести розумової обдарованості (тести інтелекту);
- тести інтересів;
- тести спеціальних здібностей;
- тести характерологічні (особистісні тести);
- тести визначення окремих психічних функцій (пам’яті, уваги та ін.).
Тест успішності – це сукупність спеціально підібраних завдань, які потребують однозначних відповідей, для виявлення знань та умінь учнів.
Серед переваг тестування перед іншими формами контролю навчальних досягнень учнів можна відзначити такі:
- рівень володіння теоретичним та фактичним матеріалом перевіряється швидше, ніж при використанні традиційних методів контролю навчальних досягнень учнів;
- перевірка знань стає більш об'єктивною;
- процес перевірки спрощується у своїх процедурних аспектах;
- при використанні тестів зменшується емоційне напруження учнів, характерне для традиційних методів контролю знань та умінь;
- тестування є однією з найбільш технологічних форм проведення автоматизованого контролю (у цьому аспекті жоден з відомих методів контролю знань учнів не витримує порівняння з тестуванням).
Класифікація тестів здійснюється за різними критеріями.
Тести класифікують за видом контролю. Розрізняють:
- тести вхідного контролю;
- тести поточного контролю;
- тести тематичного контролю;
- тести проміжного контролю;
- тести вихідного контролю.
За конструкцією завдань тести поділяють на:
- закриті (з вибірковою відповіддю), коли учень вибирає з переліку поданих варіантів ту відповідь , яку він вважає правильною;
- відкриті (з конструйованою відповіддю), що вимагають від учня самостійного формулювання відповіді.
Необхідно зазначити, що учень, виконуючи тестові завдання з конструйованими відповідями, позбавлений необхідності довгих письмових пояснень. Йому необхідно самостійно стисло та точно сформулювати відповідь, яка повинна збігатися з еталонною, передбаченою укладачем тесту.
До закритих належать тестові завдання:
- на ідентифікацію (упізнання);
- альтернативні;
- тестові завдання з вибором правильної відповіді (на розрізнення);
- на класифікацію;
- на встановлення відповідності;
- на визначення правильної послідовності (ранжування).
До відкритих належать тестові завдання:
- на доповнення (тести-підстановки);
- із стислою відповіддю;
- конструктивні тести;
- типові задачі.
Тести за однорідністю тестових завдань бувають:
- гомогенні (однорідні), що включають тестові завдання однієї конструкції;
гетерогенні (неоднорідні), що мають тестові завдання різної конструкції.
За засобами технічної реалізації тести поділяють на:
- бланкові з ручною обробкою результатів;
- бланкові з комп’ютерною обробкою результатів;
- комп’ютерні тести.
За рівнем уніфікованості серед тестів виділяють:
- стандартизовані,
- нестандартизовані.
Стандартизованість тесту є його комплексною характеристикою, яка визначається властивостями тесту, процедурою вимірювання та процедурою оцінювання, а також чіткою регламентацією у вигляді інструкції щодо характеристик усіх категорій процесу вимірювання. Стандартизації тесту передує пілотне тестування. Воно проводиться на репрезентативній виборці з метою визначення параметрів тесту та уточнення процедури тестування. Процес розробки та апробації стандартизованого тесту є достатньо трудомістким теоретико-емпіричним дослідженням. Такого наукового обґрунтування вимагають загальнонаціональні тести. Педагоги ПТНЗ при контролі успішності учнів, як правило, використовують нестандартизовані особисті тести.
Одним з напрямків автоматизації тестового контролю є його комп’ютеризація. До переваг комп'ютерної форми тестування варто віднести:
- об'єктивність оцінювання;
- зручність фіксації, збереження та подання результатів тестування;
- можливість автоматизованого опрацювання результатів, уведення баз даних та статистичного аналізу;
- можливість індивідуалізації процесу навчання;
- використання графічних, динамічних, інтерактивних та інших можливостей подання тестових завдань.
Нині існує достатня кількість педагогічних програмних засобів, призначених для здійснення контролю знань. Найбільш поширеними та перспективними для використання в навчальному процесі є програми-оболонки, які дозволяють створювати тестові завдання та методичний супровід до них, формувати набори запитань і використовувати їх при проведенні контролю знань.
1.3. Структура тесту. Коефіцієнт засвоєння знань
Тест складається із завдання та еталону відповіді – зразка повного й правильного виконання дій.
Тест без еталону – це традиційне контрольне завдання. Оцінювання тесту без порівняння з еталоном перетворює об'єктивну процедуру контролю на суб'єктивну з усіма властивими для останньої недоліками.
Зіставлення відповіді учня з еталоном робить тестування якості знань об'єктивним.
За еталоном визначається кількість суттєвих операцій, необхідних для вирішення тесту. При тестуванні операцією називають нерозподілену дію учня, яку він виконує відповідно до завдання. Суттєві операції – це операції, що відображають засвоєння знань та умінь відповідно до навчальних елементів, які підлягають контролю.
Порівняння відповіді учня з еталоном за кількістю правильно виконаних ним операцій тесту дає можливість визначити коефіцієнт засвоєння:
К
= n / р
де n – кількість правильно виконаних суттєвих тесту;
р – загальна кількість суттєвих операцій у тесті.
За допомогою коефіцієнта засвоєння вимірюється якість засвоєння знань.
Існує дві можливості застосування тестів у навчальному процесі: у вигляді «батареї тестів» або «тесту – сходинки».
«Батарея тестів» – це визначена сукупність тестів одного і того ж рівня, які пропонуються учням з метою оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу.
«Тестом – сходинкою» називають набір «батарей тестів» різного рівня, що одночасно пред'являються учням.
Як свідчить практика, кожна тема має поняття (інформаційно-смислові елементи), які учні повинні засвоїти на різних рівнях: з одними ознайомитися, інші вони повинні вміти застосовувати на практиці у типових умовах, треті, як правило, професійно значимі – використовувати для розв’язання нестандартних завдань.
Рекомендації викладачу з організації тестового контролю:
- Для кожного навчального елемента повинен бути встановлений рівень засвоєння, на якому контролюється єдність опанування учнями навчального матеріалу. Для цього потрібно провести структурно-логічний аналіз змісту навчання та визначити рівень його засвоєння учнями.
- Рекомендується проводити контроль не тільки на запланованому рівні, але і на всіх попередніх. Наприклад, засвоєння навчального матеріалу повинне відповідати третьому рівню, а контроль проводиться спочатку на першому і другому рівнях. Це дозволяє викладачу з'ясувати для невстигаючих учнів досягнутий ними попередній рівень засвоєння і відкоригувати подальшу навчальну діяльність.
- Перевірку знань навчального матеріалу можна проводити, застосовуючи батареї тестів: спочатку першого рівня, потім другого і третього. Можна використовувати тести-сходинки.
Якщо учень виконав тести першого рівня з коефіцієнтом засвоєння нижче 0,7, то його не рекомендується допускати до тестів другого рівня. Учні, що перевищили цей показник, виконують тести другого рівня, а ті, хто і їх успішно розв’язав, допускаються до виконання тестів третього рівня. При тестовому контролі визначається час, необхідний для розв’язання завдання тестів кожного рівня.
Тестування дозволяє об'єктивно оцінити знання й уміння учнів, оскільки оцінювання виконується на основі точно визначеного еталона. При цьому роль викладача змінюється: замість носія вимог до якості знань учнів він стає консультантом у процесі тестування.
При розробці тестів успішності слід враховувати, що за якістю засвоєння навчальної інформації розрізняють репродуктивне та продуктивне засвоєння. При репродуктивному засвоєнні учень лише відтворює раніше засвоєну інформацію та застосовує її для виконання типових дій у практично незмінному вигляді. При продуктивному засвоєнні учень не тільки відтворює раніше засвоєну інформацію та застосовує її в діяльності, але й перетворює її для використання в нестандартних (нетипових) умовах. Якість засвоєння інформації характеризує рівень засвоєння.
Під рівнем засвоєння розуміють ступінь майстерності оволодіння діяльністю, досягнутий учнем у результаті навчання.
У сучасній практиці професійної освіти найбільш поширеною є класифікація рівнів засвоєння, розроблена В.П.Беспалько, який представив засвоєння і структуру діяльності людини у вигляді чотирьох послідовних рівнів, що відображають розвиток досвіду учнів у процесі навчання.
Учнівський (перший) рівень засвоєння. Репродуктивна діяльність виконується з допомогою ззовні (підказка, опорний конспект, інструкція, алгоритм). Учень розпізнає предмети, об'єкти, властивості, процеси при повторному сприйнятті раніше засвоєної інформації про них або виконанні дій з ними (знання-знайомства).
Виконавський (другий) рівень засвоєння. Репродуктивна діяльність виконується по пам'яті. Учень самостійно відтворює раніше засвоєну інформацію й застосовує засвоєні алгоритми діяльності для вирішення типових задач (знання-копії).
Експертний (третій) рівень засвоєння. Продуктивна діяльність виконується шляхом комбінування відомих алгоритмів і прийомів діяльності. Учень застосовує знання в нестандартних ситуаціях або при розв'язанні нетипових задач. При цьому він змінює (перетворює) початкові умови завдання, щоб звести їх до раніше вивчених типових методів рішення. Така діяльність називається евристичною. Евристична діяльність вимагає від учня не тільки міцного запам'ятовування інформації, але й розвитку вмінь міркування та мислення, які дозволяють йому нетипово використовувати відому інформацію при розв'язанні невідомих раніше задач.
У процесі діяльності на евристичному рівні учень засвоює нову для себе інформацію й збагачує свій досвід. Це суб'єктивно нова інформація, тобто нова тільки для учня.
Творчий (четвертий) рівень засвоєння. Продуктивна діяльність супроводжується створенням нових, оригінальних методик. Учень демонструє уміння виконувати дослідницьку та винахідницьку діяльність. На творчому рівні учень здатний генерувати нову, раніше невідому інформацію про види діяльності й об'єкти, що з нею пов'язані. Учень може досягти творчого рівня діяльності завдяки обдарованості в даному виді діяльності й ефективній підготовці до неї.
Узагальнені дані з діяльності учнів і відповідних їй видів тестового контролю приведені в таблиці.
1.3.
Вплив виду навчальної діяльності учнів на характер тестового контролю
|
№ з/п |
Вид навчальної діяльності учнів |
Рівень засвоєння знань і вмінь |
Вид тестового контролю |
|
|
Назва |
Характеристика |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1. |
Репродуктивна з опорою |
Учнівський |
Знання-знайомства |
Тести-упізнання, тести-розрізнення, тести-співвідношення, тести-класифікації. |
|
2. |
Репродуктивна без опори |
Репродуктивний |
Знання-копії |
Тести-підстановки, тести конструктивного відтворення, тести-типові задачі, тести-процеси, мануальні тести. |
|
3. |
Продуктивна з опорою |
Евристичний |
Уміння-навички |
Нетипові задачі та завдання. |
|
4. |
Продуктивна без опори |
Творчий |
Знання-трансформації |
Творчі (дослідницькі) завдання. |
При розробці тестів різного рівня необхідно враховувати вимоги, які до них пред'являються:
- відповідність тесту змісту й обсягу отриманої учнями інформації;
- валідність – це точна відповідність тесту частковій дидактичній меті як за рівнем знань, так і за рівнем діяльності;
- простота – тест повинен мати чітке формулювання завдання на діяльність даного рівня (тільки одного);
- визначеність (загальнозрозумілість) – учні, прочитавши завдання тесту, повинні зрозуміти, яку діяльність їм необхідно виконати;
- докладність змісту завдання і лаконічність відповідей;
- ідентичність усіх тестових відповідей тестів за формою, тематикою, обсягом;
- рекомендована кількість відповідей тесту – чотири;
- граматична і логічна відповідність вибіркових відповідей завданню тесту;
- вибіркові відповіді тесту не повинні бути абсурдними чи явно неправильними;
- однозначність – якість однакового виконання тесту повинна оцінюватися різними експертами;
- надійність (пред'являється до набору тестів) – визначає кількість тестів, які повинен виконати учень для об'єктивної перевірки його рівня діяльності.
1.4. Методика конструювання тестових завдань
Теорія педагогічних вимірювань оперує трьома основними поняттями, які відповідають етапам створення педагогічного тесту: завдання в тестовій формі, яке після перевірки якості змісту, форми і системотвірних властивостей набуває статусу тестового завдання. Тестові завдання, у свою чергу, у сукупності з іншими тестовими завданнями утворюють власне педагогічний тест як системну композицію завдань, підпорядковану визначеним цілям тестування.
На першому етапі конструювання тесту насамперед визначається мета тестування залежно від типу педагогічного контролю – вхідний, поточний, тематичний чи підсумковий. Вочевидь, що під час вхідного контролю з’ясовується, наскільки учні підготовлені до сприйняття навчального матеріалу, і не ставляться цілі оцінюванняїхніх досягнень. Поточний контроль виявляє хід засвоєння знань і вмінь на визначеному рівні і найчастіше виконує діагностуючу функцію для внесення коректив у навчальний процес. Тематичний контроль передбачає рубіжне (проміжне) оцінювання навчальних досягнень учнів з певного фрагменту предметної галузі знань і має прогнозуючу спрямованість в остаточному оцінюванні освітніх результатів конкретного учня. Підсумковий контроль має на меті оцінювання освітнього результату, здобутого учнями в процесі навчання, і характеризує досягнення учнями цільових вимог до оволодіння змістом предмета (сформованість предметних і ключових компетентностей, набуття професійних здатностей, відповідність розвитку особистості віковим особливостям норми тощо).
Далі, після визначення мети тестування, обирається вид тесту та
визначаються підходи до його створення. Наприклад, у випадку підсумкового тестування визначається, який з підходів краще запровадити – нормативний (добір завдань за рівнями навчальних досягнень) чи критеріальний (добір завдань за вимогами до підготовки
учнів ПТНЗ, наприклад, сформованості предметної чи ключових компетентностей).
Після цього необхідно здійснити аналіз (декомпозицію) змісту навчального предмета чи окремої його теми, виокремивши ті елементи знань і вмінь, досвіду пізнавальної діяльності учнів, ціннісних ставлень, які підлягатимуть оцінюванню. На підставі такого аналізу визначають структуру тесту і стратегію розміщення завдань – за рівнями засвоєння, за тематичним принципом відображення змісту, за трудністю виконання (на основі статистичних показників) тощо.
Далі визначають тривалість виконання тесту, його довжину (орієнтовна кількість завдань у тесті) і розробляють специфікацію тесту, тобто визначають кількість завдань для того чи іншого елементу знань чи теми з урахуванням рівня його засвоєння або стосовно інших чинників обраної стратегії тестування.
Після розроблення специфікації тесту починається робота над створенням самих завдань у тестовій формі. У їх конструюванні вчитель може скористатися вже виданими збірниками тестів або самому підготувати їх, спираючись на власний досвід створення тестів. Добір завдань до педагогічного тесту та їх розміщення в ньому здійснюється відповідно до обраної заздалегідь стратегії подання завдань з урахуванням апріорних оцінок трудності їх виконання, зроблених на підставі власного досвіду викладання предмета.
На другому етапі конструювання педагогічного тесту відбувається його експериментальна апробація з метою визначення статистичних характеристик завдань, завдяки яким завдання в тестовій формі набувають статусу тестових завдань із заданими параметрами (валідність, трудність, диференційна здатність тощо). Цей етап починається з опрацювання методики апробаційного тестування та підготовки необхідних інструктивних матеріалів для учнів і вчителів, які здійснюватимуть апробацію. На цьому етапі визначається також методика оцінювання педагогічного тесту та здійснюється вибір шкал для інтерпретації одержаних результатів. Далі власно відбувається саме апробаційне тестування, збір і статистична обробка одержаних результатів, на підставі яких тестові завдання і сам тест у цілому одержують статистично значущі психометричні характеристики тесту: мінімальне, середнє, і максимальне значення одержаних учнями балів; середнє квадратичне відхилення σ; похибка вимірювання ε за заданим рівнем значущості; коефіцієнти валідності для кожного тестового завдання окремо і тесту загалом тощо.
На третьому етапі конструювання педагогічного тесту відбувається поліпшення якості самого тесту за результатами попереднього етапу. З тесту вилучаються ті завдання, які не відповідають критеріям якості за статистичними параметрами, змінюються або додаються нові завдання для встановлення заданого значення трудності тесту, змінюється у разі потреби порядок розміщення завдань в тесті, уточняється довжина тесту і час його виконання за результатами спостережень на апробаційному етапі тощо. Конструювання тесту завершується вибором способів інтерпретації результатів тестування та побудовою шкали для оцінювання учнів. Від обраної методики оброблення та інтерпретації результатів тестування багато в чому залежить об’єктивність і результативність його висновків. Удосконалення педагогічного тесту є перманентний процес, який продовжується після кожного його здійснення. Виникає своєрідний цикл поліпшення якості тесту, завдяки якому розробники доводять його до необхідної досконалості.
Тест, як правило, складається з двох частин - інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сформульовану інструкцію (що і як слід виконувати учаснику тестування). Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. У текстології розрізняють різні види завдань у тестовій формі. Розглянемо деякі з них, які доцільно використовувати при контролі і перевірці знань з предметів професійно-теоретичного циклу.
Тестові завдання закритої форми з множинним вибором.
Ці завдання передбачають мінімум три можливі відповіді (але не більше п’яти), серед яких правильною є лише одна. Вважається, що ця форма завдань є найбільш доцільною для різноманітних відомостей із предметів професійно-теоретичної підготовки. При складанні тестових завдань необхідно дотримуватись існуючих загальноприйнятих правил:
- інструкції мають бути простими, зрозумілими та стислими;
- запитальна (змістовна) частина тестового завдання формулюється стисло, без подвійного тлумачення;
- варіанти відповідей мають бути настільки стислими, наскільки це можливо;
- усі дистрактори (неправильні варіанти відповідей) повинні бути правдоподібними, “схожими” на правильну відповідь;
- тільки один варіант із запропонованих має бути правильним;
- відповідь на одне запитання не повинна давати ключ до відповідей на інші запитання.
Тестові завдання на доповнення (з пропуском)
У завданнях відкритої форми готові відповіді не даються, їх має придумати або отримати той, хто тестується. Для відкритої форми прийнято використовувати інструкцію, що складається з одного слова: «Доповніть». Пропущене слово має бути ключовим. Відповідь однозначна. Тестові завдання відкритої форми передбачають вільну відповідь, і використовуються для виявлення знань термінів, визначень, явищ, розв’язування задач тощо.
Альтернативні тестові завдання
Ці завдання передбачають наявність двох варіантів відповідей типу “так – ні”, “правильно-неправильно”. Їх використовують частіше під час фронтального опитування учнів або при закріпленні навчального матеріалу. Під час контролю якості навчальних досягнень учнів такі завдання використовують дуже рідко.
Завдання з простим множинним вибором
У цих завданнях кількість можливих варіантів відповідей дорівнює двом, але відповідь більш складна ніж відповідь типу “так – ні”, “правильно – неправильно”. Такі завдання доцільно використовувати для закріплення видів, класів, груп.
Тестові завдання встановлення відповідності або зіставлення
У завданнях на встановлення відповідності викладач перевіряє знання зв'язків між елементами двох множин. Елементи для зіставлення записуються у два стовпці: зліва наводяться елементи, що містять постановку проблеми, а праворуч – елементи, що підлягають вибору. Елементів, що підлягають вибору рекомендують подавати на один-два більше. До завдань дається стандартна інструкція: «Установіть відповідність». Такі завдання краще використовувати під час закріплення або узагальнення навчального матеріалу, при цьому підвищується інтерес учнів до вивченого.
Тестові завдання на відтворення правильної послідовності – ранжування.
У завданнях наводяться в довільному, випадковому порядку дії, процеси, елементи, пов'язані з певним завданням. Стандартна інструкція до цих завдань має вигляд: «Встановіть правильну послідовність дій». Їх можна широко використовувати у разі тестування умінь та знань правильної послідовності виконання прийомів, процесів, методів роботи. Такі завдання можна також використовувати під час тематичної атестації учнів, проведення училищних етапів конкурсів, поетапної атестації.
Ситуаційні тестові завдання
Одним із перспективних видів тестових завдань, які доцільно використовувати для практичних перевірки знань, умінь та навичок учнів з предметів професійно-теоретичної підготовки є ситуаційні тести. Ситуаційний тест – «система тестових завдань, призначених для розв’язання проблемних ситуацій, які притаманні майбутній виробничій діяльності випускників».
Тестові завдання з вільною відповіддю
Такі завдання дозволяють виявити здатність застосовування набутих знань при виконанні практичних дій, перевірити логічне і технічне мислення учнів. Доцільно використовувати з предметів професійно-теоретичної підготовки для розробки тестів призначених для проведення поетапних і кваліфікаційних атестацій.
Вибір форми та виду тестового завдання при складанні тесту залежить від навчального матеріалу і знань, що тестуються. Робота викладача з підготовки тестових завдань при складанні тесту повинна починатися з аналізу тем навчальної програми з предмета, далі – здійснення компонентного аналізу кожної теми.
Для предметів професійно-технічного циклу компонентами знань є:
- положення теорії – закони, закономірності, правила, принципи, класифікації.
- поняття та техніко-технологічні терміни.
- виробнича інформація – будова та призначення машин, інструментів, приладів, технологія й організація процесів, властивостей матеріалів, охорона праці.
- вміння та навички – проведення розрахунків, виконання креслень.
Для тесту необхідно вибирати такий тип завдання, який вимірює запланований результат навчання найприйнятніше. При створенні тесту ставиться завдання відобразити у його змісті те головне, що повинні знати учні в результаті навчання, тому обмежитися використанням одного або двох видів тестових завдань не можливо. Без сумніву, тут немає і не може бути готових загальних рецептів, оскільки в кожній дисципліні свої пріоритети.
Інформація в питанні тесту може подаватись у будь-якій формі – тексту, графічного зображення, формули, малюнка, тощо. Тестові завдання повинні відповідати дидактичним принципам науковості, доступності, наочності, а також ряду специфічних вимог, що пред’являються до завдань такого роду: кожне питання і відповіді до нього повинні формулюватися так, щоб правильну відповідь змогли дати тільки ті учні, які володіють знаннями на необхідному рівні засвоєння. Необхідно, щоб кожна з наведених відповідей могла бути отримана в процесі міркування. У число невірних відповідей можна порекомендувати включати такі, які є результатом типових помилок, що допускаються учнями. Такий підбір відповідей полегшує аналіз засвоєння знань.
Необхідно прагнути до того, щоб питання і відповіді відповідали вимогам:
- легко читалися, були зрозумілими;
- у формулюванні питань не повинно міститися двозначностей і “пасток”;
- відповіді на одні питання не повинні залежати від відповідей на інші питання, не повинні бути підказкою для інших питань;
- правильні відповіді на питання завдань повинні розподілятися безсистемно;
- питання не мають бути перевантаженими другорядними деталями, повинні бути компактними.
Тестові завдання однакової форми повинні супроводжуватися однією інструкцією з їх виконання.
Наприклад: «Оберіть правильну відповідь», «Встановіть відповідність у вигляді комбінації цифр і букв», «Встановіть правильну послідовність етапів, вставивши біля цифри відповідну літеру» , «Доповніть твердження».
В залежності від призначення тесту змінюється його довжина, або кількість завдань. Тестові завдання можна використовувати для перевірки знань при тематичному контролі, закріпленні теми уроку, під час корегування семестрового балу, проведенні підсумкової та кваліфікаційної атестації. Оптимальну кількість завдань потрібно визначати залежно від обсягу знань, які тестуються і відповідно до норм і критеріїв оцінювання.
При складанні тесту необхідно опиратися на діагностування навчальних досягнень учнів відповідно рівням складності, а саме: 1 рівень – упізнавання і розуміння, 2 рівень – + використання, 3 рівень – + аналіз, 4 рівень – + синтез. Кожен тест має містити шкалу оцінювання відповідно до критеріїв оцінювання.
Наявність критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів кожного виду контролю вимагає визначеної відповіді, яка в якості еталону є обов’язковою складовою частиною завдання – таким вимогам повинні відповідати тестові завдання.
1.5. Переваги та недоліки тестового контролю знань та умінь майбутніх кваліфікованих робітників
Складаючи завдання тесту, необхідно дотримуватись низки правил, що забезпечують надійність, збалансованість інструменту оцінювання успішності оволодіння певними навчальними дисциплінами або їх розділами.
Переваги тестового контролю
- Об'єктивність - незалежність результатів тестування від особистих стосунків учителя та учня.
- Простота процедури запису (введення) відповіді, незалежність оцінки від техніки письма.
- Кількісні критерії оцінки - наявність кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу.
- Простота та формалізованість процедури визначення оцінки -можливість її здійснення людиною середньої кваліфікації або технічним пристроєм.
- Чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань - що забезпечує однозначність сприйняття учнями їх змісту.
- Рівні вимоги до знань та умінь учня шляхом використання в тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту.
- Забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки.
- Можливість одночасної перевірки значної кількості школярів.
- Можливість багаторазового повторення умов перевірки, для з'ясування змін в рівні підготовки.
- Орієнтація на сучасні освітні технології - використання комп'ютерних навчальних і контролюючих систем.
- Універсальність - охоплення всіх етапів процесу навчання.
- Багатофункціональність - контроль, діагностика, корекція навчального процесу.
- Охоплює контролем великий обсяг матеріалу.
- Упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань, навичок у зазначеної кількості учнів.
- Можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні.
- Реальним є самоконтроль.
- Увага учня фіксується не на формуванні відповіді, а на осмисленні її суті.
- Створюють умови для постійного зворотного зв'язку між учнем і вчителем.
Недоліки тестового контролю
- Ймовірність випадкового вибору правильної відповіді.
>Можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно-неправильно), у той час як сам процес, що призвів до нього, не розкривається.
- Психологічний недолік - стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості;
>Велика затрата часу на складання необхідного "банку" тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу.
>Тести не сприяють розвитку мови.
ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1. Розробка тестових завдань різних видів для проведення тематичного контролю
https://forms.gle/C69xUCPFXz2bj4Zv6
http://cpto.dp.ua/public_html/posibnyky/posibnyk/page5.html
https://naurok.com.ua/test/osnovi-galuzevo-ekonomiki-ta-pidpriemnictva-593536.html
2.2. Методична розробка уроку з предмету “Основи галузевої економіки та підприємництва” із застосуванням тестового контролю знань
Тема уроку: Управління підприємством. Бізнес-план підприємця
Мета уроку: визначити сутність бізнес-плану; охарактеризувати його структуру та зміст головних розділів.
Основні поняття: бізнес-план, план маркетингу, виробничий план, організаційний план, фінансовий план, ризик.
Тип уроку: узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок.
- Перевірка наявності та готовності учнів до уроку.
- Підготовка учнів до сприйняття теми уроку шляхом ознайомлення їх з темою і планом уроку.
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Тест вхідного контролю
ІІІ. Узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок
Бізнес-план дає змогу визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення та збут продукції, її потенційну прибутковість.
Цей розділ містить узагальнення інформації з попередніх розділів
ІV. Закріплення матеріалу. Метод ПАЗЛ
При використанні даного методу виникає позитивна залежність учнів один від одного, вони вчаться відповідальності і роботі в колективі.
V. Вихідний контроль Метод ТЕСТУВАННЯ (Додаток2)
|
|
На робочому столі відкрийте папку «Тест» |
|
|
2. |
Завантажте файл test.txt |
|
|
3. |
Почніть тестування |
|
|
4. |
Збережіть скріншот оцінки на робочому столі |
|
Основний показник діяльності фірми – прибуток, який є перевищенням доходу над витратами. Для того щоб збільшити прибуток, необхідно зменшити витрати.
Розрізняють зовнішні (явні, бухгалтерські) та неявні (альтернативні) витрати, які разом утворюють економічні витрати.
Важливим елементом неявних витрат є нормальний прибуток. Нормальний прибуток – це мінімальна плата, необхідна для того, щоб утримати підприємця в певній галузі.
Тип витрат фірми найчастіше залежить від часового інтервалу. У короткостроковому періоді витрати фірми поділяються на постійні та змінні.
Важливими показниками для аналізу діяльності фірми є середні та граничні витрати.
- Опрацювати теоретичний матеріал.
-
Оберіть цікавий для себе вид бізнесу та визначте його змінні та постійні витрати. Оцініть можливі витрати та прибутки бізнесу за місяць.
ВИСНОВКИ
1. Підібрано і опрацьовано 8 джерел педагогічної та методичної інформації з теми підсумкової випускної роботи, 1 з яких є електронними та (або) мережевими.
2. Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи. Встановлено, що контроль, перевірка і оцінка результатів навчання - це складові частини професійно-теоретичної підготовки, без яких неможливо уявити педагогічну взаємодію між учнем і педагогом.
Контроль знань учнів завжди є важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін. Міняються окремі форми і способу контролю знань, але його головна суть-знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння навчального матеріалу залишається незмінною.
3. Підвищення ефективності уроків з професійно-теоретичної підготовки є можливим за умови застосування освітніх інновацій, поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання, застосування сучасного навчально-методичного супроводу. Впровадження інноваційних підходів до організації професійно-теоретичної підготовки має на меті формування професійних, загальнопрофесійних та ключових компетентностей учнів ЗП(ПТ)О.
4. Створено методичну розробку уроку, який проводився із застосуванням тестових технологій. Тип уроку обрано автором як «урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок». Методика проведення цього уроку зорієнтована на розвиток здатностей учнів здійснити об’єктивне вимірювання ступеня навченості та рівня засвоєння навчального матеріалу, дає підстави здійснювати якісний аналіз результатів навчально-пізнавальної діяльності за будь-який проміжок часу або протягом усього навчального року. Застосування тестів різних видів надає можливість об’єктивно виявити рівень засвоєння знань та умінь учнів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Жигірь В.І. Професійна педагогіка: Навчальний посібник. К.: Кондор-Видавництво, 2015. 336 с.
- Заславська С.І. Контроль навчальних досягнень учнів з професійно-практичної підготовки: Методичні рекомендації. Біла Церква: БІНПО УМО НАПН України, 2017. 46 с.
- Майорова І.Г. Тестовий контроль навчальних досягнень учнів ПТНЗ: Методичні рекомендації/ І.Г.Майорова. Донецьк: ІПО ІПП УМО. 2012. 42 с.
- Наумова В.Ю. Розробка тестових завдань і тестів: основи технології. К. 2006. 24 с.
- Паращенко Л.І. Тестові технології у навчальному закладі: Методичний посібник /Л.І. Паращенко, В.Д. Леонський, Г.І. Леонська. К.: Майстерня книги, 2006. 216 с.
- Шевчук С.С. Навчально-методична діяльність педагога ЗП(ПТ)О на засадах компетентнісного підходу: навчально-методичний посібник. Біла Церква: БІНПО ДЗВО «УМО» НАПНУ, 2021. 73 с.
- Щербак О.І. Теорія і практика оцінювання навчальних досягнень: Навч.-метод. Посібник /за ред. О.І.Щербак. Івано-Франківськ, «Лілея-НВ». 2014. 136 с.
- https://lib.iitta.gov.ua/11421/1/%D0%A2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97_%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D1%83%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2-_%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf
Додаток 1
Закінчіть речення одним чи декількома словами на бланку
Бланк тесту
Різниця між виручкою від реалізації і витратами виробництва називається_________________________________(валовий прибуток)
Сума грошей, яку отримує підприємець після реалізації власної продукції називається______________________ (виручка від реалізації)
Витрати, які несе підприємство незалежно від обсягу випуску продукції. називаються_______________________________________(постійні витрати)
Витрати, які змінюються разом із змінами обсягу виробництва називаються_____________________________________(змінні витрати)
Приховані витрати, що дорівнюють грошовим надходженням, які могли б бути отримані підприємцем за його власні фактори виробництва називаються_________________________________(внутрішні витрати)
Прибуток фірми після виплати податків називається ______________________________________________(чистий прибуток)
Необхідний прибуток, що робить доцільним перебування підприємця в галузі, відшкодовує витрати розумової та фізичної праці на виконання підприємницьких функцій називається______________________ __________________________________________(нормальний прибуток)
Оплата різних факторів виробництва, які використовуються у підприємницькій діяльності називається _____________________________________________ (зовнішні витрати)
Група _____________ПІБ ________________________________
Додаток 2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку