Використання тренінгів у морально-етичному вихованні.

Використання тренінгів у морально-етичному вихованні.

Т.Г.Папернюк

                                           заступник директора з виховної роботи 

Хто встигає у науках,

 Але відстає в добрих вчинках.

 Той більше відстає,  аніж встигає.

Я.А.Коменський

Моральна вихованість школяра - результат тривалої систематичної роботи педагога. Звичайно, успіх у вихованні залежить не тільки від впливу дорослого, а й від внутрішньої роботи самого вихованця.

Виховання моральних якостей передбачає насамперед розвиток емоційно-вольової сфери особистості. А необхідним елементом початкового етапу процесу виховання є опанування учнями основних понять і норм моралі. На цій основі в учнів створюються передумови для формування переконань, а також позитивних звичок і мотивів соціальної поведінки. Виховують не лише зміст, методи навчання, а й особистість вихователя, та атмосфера, ті стосунки, що склалися в дитячому колективі.

Наявність певного розладу суттєво ускладнює забезпечення відповідного розвитку особистості, підвищує вірогідність відхилень у поведінці, зниження соціальної активності, що виявляється в реальних діях та вчинках. Особливості психофізичного та мовленнєвого розвитку дітей із порушеннями інтелектуальної сфери ускладнюють процес формування в них моральних уявлень, відповідних моральних якостей; призводять до некритичного ставлення до власної поведінки, порушень елементарних принципів моралі, що своєрідно впливають на процес становлення дитини як особистості.

Діти з інтелектуальними  у зв'язку із властивою їм нерозвиненістю мислення, слабкістю засвоєння загальних понять та закономірностей порівняно пізно починають розбиратись у питаннях суспільного ладу, в поняттях моралі та моральності. Їхні уявлення про те, що добре і що погано мають поверховий характер. Вони дізнаються про правила моралі від вчителів, батьків, із книжок, проте не завжди можуть діяти у відповідності з цими нормами або скористуватись ними у звичній конкретній ситуації, ґрунтуючись на міркуваннях.

Водночас суспільство, враховуючи специфіку розвитку таких дітей, не може знизити до них вимог морального плану. Тому в роботі вихователя досить важливою є необхідність орієнтуватися на вимоги суспільства до своїх громадян і забезпечувати формування особистості школяра - людини, яка знає свої права та обов'язки, поважає і дотримується норм, правил співжиття, прийнятих в суспільстві, людини з певним типом соціально зумовленої поведінки.

Вихователь повинен не лише прищепити дітям вміння орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях, визначитись у власних поглядах, можливостях, а поряд з цим виховувати доброту, порядність, чуйність, відповідальність, працелюбність, людяність, гідність, культуру поведінки.

Постає питання, як створити відповідні умови, в яких реалізувалися б завдання морального виховання дітей з особливими потребами, сприятливі умови для розвитку, самовизначення, самореалізації. Важливо, щоб діти, засвоюючи певну суму знань, умінь, навичок і звичок, могли самостійно аналізувати і систематизувати виховний матеріал (визначити, порівняти ознаки, знайти вихід з певної життєвої ситуації). Найбільш активно й ефективно звички та переконання формуються в ситуаціях, які потребують від учнів правильних моральних вчинків.

Поряд з використанням у виховній практиці традиційних методів і прийомів (розповідей, роз'яснень, етичних бесід, читання та обговорення літературних творів на морально-етичну тематику та ін.), позитивним є використання сучасних форм роботи.

Це насамперед, тренінги, моделювання проблемних ситуацій морального змісту, рольові ігри. Вони є доступними та доцільними для використання в середніх і старших класах спеціальної  школи і за вмілого та творчого використання урізноманітнюють виховний процес, поліпшують ступінь сприйняття та засвоєння учнями нової інформації.

Тренінг - це запланований процес, призначений поповнити навички та знання учасників і перевірити їхнє ставлення, ідеї, поведінку з метою зміни та оновлення. Використання тренінгів у виховній практиці спеціальної  школи розраховане на те, щоб діти з особливими потребами оволоділи знаннями, нормами та правилами моральної поведінки, сформували вміння і навички, які сприяли б усвідомленому вибору правильних варіантів цієї поведінки. Ефективність використання тренінгів полягає в тому, що діти краще навчаються чогось, якщо вони є водночас активними учасниками цього процесу, коли цінуються їхні власні знання та спроможність щось зробити, а також, коли вони можуть поділитися та проаналізувати власний досвід у комфортному для себе середовищі. Під час підготовки до тренінгу і в процесі його проведення, зміст тренінгового заняття має відповідати потребам учасників і бути прийнятним для їхнього досвіду.

Підлітковий вік недаремно називають кризовим. Тим більш складно він протікає в учнів з особливими потребами, у яких в цей період частішають вияви негативізму, неслухняності, можуть виникнути афективні стани.

Для вирішення цих проблем, поліпшення морально-психологічного клімату в колективі, формування навичок моральної поведінки доцільно використовувати тренінгові форми роботи. Поєднання традиційних методів виховання з діяльністю творчою, пов'язаною з розвитком особистісних задатків вихованців, їхньої пізнавальної активності, здібності самостійно розв'язувати нестандартні завдання.

Використання тренінгів дозволяє:

•          уточнити та доповнити зміст уже наявних у дітей моральних знань; в ігровій формі довести до усвідомлення нові знання морально-етичного змісту;
•          активізувати пізнавальну активність вихованців, зацікавити їх новим та непізнаним матеріалом;
•          накопичити новий досвід і забезпечити розуміння морально-етичних проблем шляхом індивідуальних та групових практичних занять;
•          пробудити самосвідомість і поглибити усвідомлення вихованцями певних проблем та системи цінностей;
•          розвинути здатність і прагнення діяти; готовність аналізувати і виправляти власні помилки;
•          навчати дітей безконфліктно вирішувати проблемні ситуації;
•          виховувати кращі риси особистості, здатність і бажання допомагати оточуючим. Покращувати морально-психологічний клімат в колективі.

Однією із технік проведення тренінгу є рольова гра. Вона дозволяє закріпити позитивні якості і дії, які точно так само відтворюються потім в житті. Як вважає Г.Л.Лендрет, «гра - це природна мова дитини, вона є середовищем для її самовираження, в якій вона почуває себе найбільш комфортно». У грі дитина не боїться помилитися, оскільки ця помилка не така фатальна як у реальному житті. Ігрова роль - це «чернетка» життєвої ролі і можна відпрацювати її механізми без серйозних наслідків для життя людини і взаємин з іншими. У процесі виконання ролі в дитини виникає рольове переживання, що поєднує інтелектуальні, моральні та інші почуття, зв'язані з рольовим образом.

Рольова гра чи «удавання», імітує реальність того,що відбувається і надає можливість діяти учасникам «мов насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати ідею її ролі та мету рольової гри взагалі. Метою рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвід шляхом гри, тобто, вона намагається допомогти навчитися через досвід і почуття. Рольова гра може використовуватися для отримання конкретних навичок. Інколи присутні можуть розігрувати ситуації, в яких вони вже побували. Рольова гра - це відносно «відкрита» техніка, яка дозволяє розвивати її залежно від навичок, власного досвіду та конкретної ситуації в групі.

Дуже важливо також дати групі «вийти з ролі» після закінчення вправи сказати кілька слів про почуття, враження чи думки.

Вивчення конкретних життєвих ситуацій, пошук виходу з проблемних ситуацій теж є ефективною формою роботи з вихованцями.

Проблемні завдання, як зазначав В.М.Синьов, досить ефективні для правильного осмислення етичних норм і дій розумово відсталими дітьми. У цієї категорії дітей існує розходження між моральними правилами, засвоєними і викладеними у вигляді узагальнюючих суджень, і конкретними діями, у яких ці моральні правила повинні були б втілитись. В даному випадку слова не спрямовують дій, не реалізують їх. На подолання виявленого розходження між словами та діями щодо моральних норм і вчинків повинна бути спрямована корекційна робота. З цією метою можна створювати проблемні ситуації, які сприяють формуванню етичних намірів і звичок моральної поведінки. Також це стимулює пошук здобутків і помилок у власній праці. Для того, щоб змінити поведінку підлітків, способи і методи виховання мають активно впливати на систему їхніх цінностей і виховувати здатність і бажання до дії.

Використання вищезгаданих сучасних форм роботи дає можливість вихователю урізноманітнити виховний процес, зробити його цікавим та змістовним. Це дозволяє налагодити тісну та плідну співпрацю з вихованцями, дати їм поштовх до самопізнання, самореалізації, заохотити їх до самостійного прийняття рішень, критичного і творчого мислення, роздумів і міркувань.

Процес морального виховання учнів старшого віку значно складніший за своїм характером, змістом, системою методів, ніж процес формування особистості у молодшому і середньому віці. Відомо, що моральна вихованість — це система певних особистісних якостей, які характеризуються специфічними мотивами, потребами, переконаннями, навичками поведінки. Це особлива форма внутрішньої самодіяльності, самоактивності, яка дає змогу не лише наслідувати та виконувати встановлені моральні норми, а й критично оцінювати їх цінність стосовно конкретної ситуації, виступати ініціатором створення нових форм соціальної взаємодії. Тому насамперед, плануючи свою роботу, необхідно вивчити особливості інтересів та нахилів вихованців, характер їх ставлення до інших, колективу, до себе, своє) праці, а також прояви цих особистісних якостей у поведінці та вчинках. Для цього використовують різноманітні засоби: спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди, а головне - виявляти систематичну увагу до духовного життя учнів.

На першому занятті обов’язково обговорюються правила тренінгу:

1.    Добровільна участь у виконанні вправ 1 завдань,
2.    Говорити можна тільки про себе, свої переживання.
3.    Один говорить - усі слухають.
4.    Обговорювати дію, а не особу.

Трєнінгове заняття проводиться за традиційною схемою. Запропонована на першому занятті, вона повторюється і на всіх наступних. Через свою повторюваність вона діє як норма для групи. Саме тому, в схему заняття, як правило, закладаються позитивні моменти, що створюють умови для продуктивної дії тренінгу. Досить важливе значення для дітей має привітання з якого починається заняття, уточнення самопочуття кожної дитини. Це створює атмосферу «тут і тепер». Розкриваючи свій емоційний стан, діти розповідають, чого вони очікують від заняття та про зміни, які сталися внаслідок попереднього. Далі використовуються вправи на згуртування, що проводяться на початку кожного заняття І на перший погляд не пов’язані з темою. Це своєрідна нервово - психологічна підготовка. В такий спосіб знімається емоційна напруга, тривожність. Ці вправи спрямовані на створення внутрішньої свободи учасник їв групи і нагадують дітям  ігри.

Наступним етапом є обговорення теми заняття. Його мета - допомогти підліткам зрозуміти, як те, що відбувається на заняттях, може допомогти їм у реальному житті; розвивати творчу активність дітей. Роль вихователя полягає в тому, щоб дискусія не переросла в суперечку. Доцільно звертати увагу на реальний досвід вихованців щодо теми заняття.

Основна частина тренінгу включає в себе завдання з набуття навичок, тренінгові ігри, проблемні ситуації. Їх мета - навчити ставити себе на місце іншого, опанувати різні стилі поведінки, усвідомити реальну користь від засвоєного на занятті; застосовувати навички, що вивчалися в конкретних життєвих ситуаціях.

Заключним етапом є підведення підсумків. Дуже важливо дати змогу учасникам висловити свою думку про заняття, відчути, що для ведучого важлива думка кожного. Необхідно вислухати всіх учасників. Якщо дитина відмовчується, слід активізувати  її запитаннями.

Правильно закінчити заняття так само важливо, як і правильно його розпочати.

Досить важливим аспектом під час проведення тренінгових занять врахування індивідуальних особливостей вихованців. Тому з дітьми, які потребують більшої уваги,  проводяться індивідуальні хвилинки: проблемні, моральні. Їхній зміст залежить від ситуації, яка потребує негайного вирішення. Необхідно створити атмосферу довіри, взаєморозуміння, комфорту - і більшість проблем вирішується під час таких хвилинок:

•           «Подивись на себе іншими очима»,
•           «Поглянь в люстерко»,
•           «Хороший тон і гарні манери»
•           «Добро творити - себе веселити»
•           «З друзями веселіше»
•           «Не соромся доброти своєї»

Ті форми роботи, які я використовую під час занять, подобаються дітям, вони з задоволенням беруть в них участь.

Інформаційні повідомлення морально-етичної тематики дають можливість дітям дізнатись багато нового та цікавого. Ця інформація завжди знайде практичне застосування у житті. Рольові програвання ситуацій (з обов’язковим обговоренням та пошуком адекватних форм поведінки її учасників), дають змогу дещо послабити реагування дітей та несприятливі фактори та зменшити чутливість на їхній вплив у подібних життєвих ситуаціях. Тренінгові заняття дозволяють оцінити власний досвід і співвіднести його із загальноприйнятими моральними оцінками, допомагають скоригувати неправильні уявлення дітей.

Під час планування виховної роботи варто поцікавитись думкою дітей, обговорити з ними теми, які їх найбільше хвилюють. Це дозволяє уникнути пасивного ставлення учнів до проведення виховних заходів.

Найважливішою умовою успіху виховання є залучення дітей до участі у найрізноманітніших видах позитивної діяльності. Це дає їм змогу пережити радість, гартує волю, формує самостійність, упевненість у власних силах. Необхідно підтримувати дітей, допомагати у подоланні невдач, розвивати впевненість в собі, терпляче і наполегливо вести  їх  до життєвих перемог.

Тренінгове заняття

Тема.   Вчимося розуміти та поважати інших.

Мета. Ознайомити учнів з поняттями толерантність, толерантне спілкування; уточнити та поглибити знання дітей про правила поведінки, які дозволяють продуктивно спілкуватись.

Виховувати повагу, приязне ставлення до співрозмовника, співчуття та розуміння.

Розвивати комунікативні навички; створювати доброзичливу атмосферу в колективі.

1. Привітання. Пропозиція теми заняття.

Дорогі друзі! Сьогодні ми з вам» зібралися, щоб обговорити важливу і цікаву тему - «Вчимося розуміти та поважати інших». Чому вона важлива? На протязі усього життя будь-якій людині доводиться спілкуватись з іншими людьми. Спілкуючись, ми висловлюємо свої думки, переживання за допомогою слів. Наше обличчя теж допомагає нам виражати своє ставлення до співрозмовника. Слід зауважити, що спілкування може бути приємним і неприємним для вас. Щоб зробити спілкування приємним для себе і свого співрозмовника ви повинні дотримуватись певних правил гарного співбесідника, навчитися розуміти та поважати інших людей.

2. Основна частина.

2.1 Гра-розминка «Побажання»

Мета: сформувати емоційно сприятливий клімат у групі.

Хід гри:

Учасники сідають в коло, вихователь пропонує послідовно один за одним обмінятись побажаннями.

Наприклад, один учасник каже, звертаючись до іншого: «Я бажаю тобі, щоб усі твої мрії збулися» тощо. Вихователь заохочує учасників. Якщо хтось із них не може відразу включитись в гру, слід дати йому час поміркувати, натомість передати слово наступному учаснику, а потім надати можливість висловитись іншому гравцю.

2.2 Розповідь для активізації уваги учасників.

Одного разу іудейський мудрець попрохав Господа показати йому рай і пекло. Господь відвів мудреця у приміщення, де билися, плакали і страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан із смачною їжею, у людей були ложки, але вони були довші за руку, і тому люди не могли потрапити ложкою до рота. «Так, це справжнє пекло!» - сказав мудрець. Далі вони зайшли до наступного приміщення. Всі люди там були ситі і веселі. Але, коли мудрець придивився, то побачив там такий самий казан і такі самісінькі ложки! Що ж робило їхнє життя райським? Вони вміли годувати один одного! Люди вміли взаємодіяти між собою, розуміли та допомагали один одному. І в цьому їм допомогло вміння спілкуватись.

2.3 Вправа «Згода, незгода, оцінка»

Хід вправи.

Учасники об'єднуються в 3 групи. Кожній групі дається аркуш паперу та картка з варіантом завдання.

Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте:

1. Згоду

2. Незгоду

3. Оцінку дій або вчинків іншого

Після виконання кожна група по черзі демонструє результати своєї роботи.

Обговорення.

- Діти, а чи знаєте ви, що таке «дипломатичне спілкування»? Що означає слово «етикет»?

2.4 Інформаційне повідомлення «З історії виникнення етикету».

Суспільство з давніх-давен виробило правила поведінки. Насамперед,

«Біблія» та народна мудрість вчили, що і як треба робити, тобто дотримуватись вимог етикету. Етикет - це встановлений порядок, сукупність правил, які визначають зовнішні прояви людських взаємин. Звідки походить слово «етикет»? Вперше його вжив французький король Людовік XIV у XVII ст. На одному з прийомів цього монарха гостям вручили картки, де перераховувались правила поведінки, яких вони мали дотримуватися. Від назви цих карток (етикеток) і з'явилося поняття етикет.Греки розвинули дипломатичний етикет, їхні посли носили так звані жезли Гермеса, бо саме бог Гермес був покровителем послів у Давній Греції. Верхню частину жезлів обвивав лавр, як доказ слави грецького посланця. До жезла прикриплювали крила, що символізували вміння політика маневрувати. Два переплетені вузли свідчили про його хитрість. Послу вручали інструкцію, як вести переговори. Вона була написана на двох картках або табличках, складених навпіл. їх називали дипломатами. Звідси і з'явилось слово дипломатія. Для дипломатичного спілкування важливо вміти висловлювати свою думку, не ображаючи інших.

- Підкресліть, будь-ласка, на плакаті ті вирази, які можна використати, спілкуючись дипломатично

2.5 Вправа «Ярлики»

Мета: дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно стереотипам.

Обладнання: 3 набори розрізаних картинок, «корони». На кожній «короні» написаний один з поданих висловів.

- Усміхайся мені.

- Будь похмурим

- Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років. ч.

- Підбадьорюй мене

- Кажи, що я нічого не вмію.

- Жалій мене.

Учасники діляться на 3 групи. Кожному на голову вихователь одягає «корону» таким чином, щоб той не бачив, що на ній написано. Після цього кожній групі дається завдання скласти цілу картинку з розрізаних кусочків, але звертатися під час роботи до учасника своєї групи потрібно так, як написано на його «короні». Через 7-10 хвилин усі, не знімаючи «корон» відповідають на запитання:

- Чи сподобалось вам, коли з вами спілкуються таким чином?        .

- Зніміть, будь-ласка, «корони» і вийдіть із своїх ролей.

- Чим в реальному житті можуть бути «корони»?

- Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

- Як ви почувались, коли хтось навішував на вас ярлик?

- Як можна змінити уявлення людини про вас?

2.6 Інформаційне повідомлення «Толерантність»

Поняття «толерантність» вперше зустрічається у 18 столітті. Відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети».

Розуміння толерантності не однакове у різних народів. У англійців толерантність розуміється як готовність і здатність без протесту стримати обобистість, у французів - як певна свобода іншого його думок, поведінки, поглядів. У китайській мові бути толерантним означає дозволяти великодушність по відношенню до інших. В арабському світі толерантність -прощення, терпимість, співчуття іншому, а в персидському - ще й готовність до примирення.

Зараз толерантність розуміється як повага і визнання рівності, відмова від зверхності та насилля, визнання прав інших на свої думки і погляди. Отже, толерантність, перш за все має на меті прийняття інших такими, якими вони є і взаємодію з ними на основі згоди.

Здатність поводити себе толерантно може стати особистісною рисою і забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинуватити інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не ділить світ на два кольори - чорний і білий. Вона не наголошує на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами -особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе. її добре ставлення до себе співіснує з позитивним та доброзичливим ставленням до інших.

2.7 Вправа «Якості, важливі для спілкування».

Мета: з'ясувати уявлення підлітків про важливі якості особистості, необхідні для ефективного спілкування.

Хід вправи.

Кожному учаснику пропонується самостійно скласти список якостей людини, важливих для спілкування. Після цього проводиться обговорення, метою якого є узагальнений список якостей (записаний на плакаті). Кожен учасник може висловити свою думку з цього приводу.

- Порівняйте, наскільки список, складений кожним з вас, відрізняється від загального.

- Розглянте, будь-ласка, плакат «Ознаки толерантної людини» і спробуйте підібрати до слова «толерантність» слова, близькі за значенням.

2.8 Рольова гра «Безлюдний острів»

Мета: формувати навички, необхідні для успішної взаємодії між людьми, які мають розбіжності в думках і поглядах. Хід гри.

Учасники об'єднуються у 2 підгрупи, що розташовуються у різних місцях приміщення.

Вихователь: - Діти, недавно ми з вами мали змогу спостерігати за цікавими пригодами учасників телегри «Останній герой»

Я пропоную вам уявити себе учасником подібної гри. Кожна група - це команда, яка подорожуючи, потрапила на безлюдний острів. Вам потрібно:

1. Вигадати назву острова і своєї команди.

2. Правила   співжиття   на   острові:   правила   спілкування,   культурні особливості, закони, за якими вам доведеться перебувати на острові.

3. Вибрати парламентера від своєї команди, який буде ії представляти.    

       Вихователь: - Ви уважно слухали представників кожної команди. А тепер ви повинні знайти найсильніші і найслабші сторони з усього почутого вами і передати цю інформацію через парламентерів. З цього етапу розвитку гри вихователь оголошує кризову ситуацію.

Увага! На наш острів потрапило «плем'я дикунів». Вам потрібно вступити з ними в контакт і пояснити правила сумісного перебування на острові. За 10-15 хвилин потрібно спільно, обома групами передати чужинцям інформацію про себе, дотримуючись норм і правил толерантної поведінки та пояснити закони, за якими можна налагодити доброзичливі стосунки на острові. Обговорення результатів гри.

- Отже, ви бачите, що взаємодіючи між собою, ви досягли позитивного результату. Це означає, що спільними зусиллями можна вирішити багато проблем.

2.9 Вправа «Австралійський дощ»

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Хід вправи.

Учасники стають в коло. Інструкція: Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

- В Австралії піднявся вітер. (Ведучий тре долоні)

- Починає крапати дощ (Клацання пальцами)

- Дощ посилюється (Почергове плескання долонями грудей)

- Починається справжня злива (Плескання по стегнах)

- А ось град - справжня буря (Тупіт ногами)

- Але що це? Буря стихає (Плескання по стегнах)

- Дощ стихає (Плескання долонями по грудях)

- Рідкі краплі падають на землю (Клацання пальцами)

- Тихий шелест вітру (Потирання долонь)

- Сонце! (Руки догори)

3. Підсумок заняття.

Запитання для обговорення:

- Що в занятті вам сподобалось найбільше?

- Які завдання вам було робити найважче?

- Чому важливо розуміти і поважати інших людей?

- Які ознаки характерні для толерантної людини?

Дякую усім за співпрацю. До нових зустрічей.