Віночок віршованих рядків Тараса Григоровича Шевченка про калину

Учитель

Тарас Григорович Шевченко дуже любив калину. Саме тому у його «Кобзарі»  слово «калина» згадується  385 раз.

Наш клас пропонує вам «Віночок віршованих рядків про калину» і запрошує пригадати поезії Великого Кобзаря, у яких оспівується символ України  – червона калина.

Дитина 1

Над Дніпровою сагою

Стоїть явір між лозою,

Між лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Дитина 2

Найдеш у гаї тую калину,

То й пригорнись,

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

Дитина 3

Дитина 4

Дитина 5

Дитина 6

Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися.

На чужину з України

Брати розійшлися.

Покинули стару матір,

Той жінку покинув.

А той сестру. А найменший –

Молоду дівчину.

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині.

А дівчина заручена –

Червону калину.

Учитель

У поезіях Великого Кобзаря калина росте скрізь: біля хати, у лузі,  в  гаю,  у долині,  над водою.

Дитина 7

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й  лози зеленіють.

Дитина 8

Хлопчик

Защебече соловейко

В лузі на калині,

Заспіває козаченько,

Ходя по долині, –

Виспівує, коли вийде

Чорнобрива з хати;

А він її запитає:

–Чи не била мати?

Учитель

Калина згадується і в сумних  творах Шевченка, коли на могилі садили цей кущ.

Дівчинка

Не сон-трава на могилі

Вночі процвітає,

То дівчина заручена

Калину саджає.

І сльозами поливає,

І господа просить,

Щоб послав він дощі вночі

І дрібнії роси.

Щоб калина прийнялася,

Розпустила віти.

•         Може, пташкою прилине

Милий з того світу.

Дівчинка

Вранці рано на калині

Пташка щебетала;

Під калиною дівчина

Спала, не вставала.

Утомилось молодеє,

Навіки спочило.

Дівчинка

Коли ж милий на тім боці –

То з ним розмовляю.

Коли плаче – то й я плачу,

Коли ні – співаю;

Коли ж згинув чорнобривий, –

То й я погибаю.

Тоді неси мою душу

Туди, де мій милий;

Червоною калиною

Постав на могилі.

Хлопчик

Посадили над козаком

Явір та ялину,

А в головах у дівчини  –

Червону калину.

Прилітає соловейко

Щоніч щебетати.

Прилітає зозуленька

Над ними кувати…

звучить мелодія  «Кування зозулі»

Учитель

Народне прислів’я говорить: «Не потрібна солов’ю золота клітка, краще йому зелена гілка». Саме тому у своїх творах Великий Кобзар  прославляє спів соловейка на калині.

Дитина 1

Засне долина. На калині

І соловейко задріма.

Повіє вітер по долині, –

Пішла дібровою руна.

Дитина 2

Дитина 3

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

На калині одиноке

Гніздечко гойдає, –

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає.

звучить мелодія  «Спів соловейка»

Учитель

З образом калини порівнюють дівчину. Що дівчина, що калина гарні самі по собі. А якщо вони поруч, то це – справжня краса.

звучить мелодія   «Зацвіла в долині»

Мелодія стихає, але продовжується, а діти читають вірш.

Дитина 4

Дитина 5

Дитина 6

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

і защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину. (виходить дівчинка)

…

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький… (виходить до дівчинки хлопчик)

…

І йдуть по долині,

І, йдучи,співають. (ідуть за руки по сцені)

…

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали.  (присідають)

Голосніше продовжується  мелодія  «Зацвіла в долині».

Під цю мелодію всі діти виходять на сцену. Музика зупиняється.

Учитель

Ми, як і всі українці,  любимо і читаємо твори Тараса Григоровича Шевченка. І даруємо вам пісню.

«Пісня про Україну»