вірш для дітей "Лісова казка".

Лісова казка

Повів я сестричку маленьку свою

До казкового літнього гаю,

Хотів показати усю ту красу,

Яку у душі я тримаю.

-Дивись моя люба, яка тут краса,

Поглянь на кущі і дерева,

Послухай, як ніжно співають пташки

Любити красу таку треба.

-Це- дуб ось столітній, могутній, як демон,

Багато прожив він віків,

А тому цар лісу він, здавна відомо,

На протязі сотень років.

-Тендітна і мила берізка-сестра,

Подивися які в неї шати.

Красуню лісну за її красоту,

Хіба можна в житті не кохати.

-А це деревинка – маленький кленок,

Незвичної форми листочки,

 Для дуба він наче маленький синок,

Берізки ж йому наче дочки.

-Дивись на краю тоненьке гілля,

Нахилилося ніжно в покоси,

Це, моя люба, плакуча верба

Розкидала свої ніжні коси.

-А ця деревинка, вона вічно зелена,

Люблять її  дорослі й малі,

Бо приходить ялинка у кожну оселю,

Як зима настає на землі.

-Дивись – кущ калини,-це наш оберіг.

Її знають усі українці.

Червоні кетяги в осінній порі

Виблискують ніжно на сонці.

Блукали ми довго, неначе у казці,

Бачили багато чудес у гаю.

Усю цю красу в любові і ласці,

В дитяче сердечко вкладу.

-Люби нашу землю, красиву й багату,

Черпай з неї сили, набирайся снаги,

Щоб нашим нащадкам, що прийдуть за нами,

Цю любов передати змогли.