Вірш "Хтось казав..."

 Про минуле і сучасне…

                                 Хтось казав, що козацтво минуло…

Хтось казав, що козацтво минуло,

Ті часи в сиву  даль відійшли,

Хто то був? не скажу,бо не чула,

А минуле вже вийшло з імли.                     

Знову шляхом блукає звитяга,

Є сучасні герої у нас,

Йдуть вперед, піднімаючи стяги,

Здоганяючи втрачений час.

І не знаєш, відкіль те завзяття,

Світлий розум і сила взялись,

І не знаєш, як зняти прокляття,

Хто наслав їх? Тепер,чи колись?

Тільки плата за них завелика,

В небі тихо кружляє печаль.

І волає війна без’язика,

Перетворює нерви на сталь.

У похід козаки вирушали,

Рідну землю свою берегли,

Із шаблями про волю співали,

В бій неслись, ніби хижі орли.

Так було. Обізвалось відлуння.

Засурмила історія в ріг,

Стала палацом скривлена клуня,

І блукаємо ми між доріг.

А вони, молоденькі і старші,

Відпочинок змінили на стрій,

Ще лунатимуть радісні марші,

Буде й те, що украли із мрій.

За крадіжку ніхто не осудить,-

Платим нині за мрії щодня.

Мир, знесилене серце пробудить,

Подарує турботу рідня.

Милі наші, хороші, держіться!

Слова вдячності  вам без прикрас.

Ангелятка, моліться, моліться,

Хай молитва підтримає нас!

                               Алла Михальчук