Вірш "Муркотун і дощик"

Муркотун і дощик

Дощик тихо шелестить

За вікном моїм.

Котик ніжно муркотить

Уві сні своїм.

Певно котику дощик

Зовсім вже набрид,

Бо не хоче йти гуляти

Ось такий прикид.

Тож клубочком він скрутивсь,

Бачить певно сон,

Що давно дощик скінчивсь,

Сонечко кругом.

Швидко так він потягнувся,

Позіхнув бистренько,

У віконце позирнув

Та й заснув миленько.

Хай іде собі дощик,

Котик буде спати,

Бо не хочеться йому

Виходить із хати.

Бо не хоче котик шубку

Свою намочити.

І не хоче котик лапки

Свої забруднити.

Він чистулик, язичком

Одно умивається,

І забруднювать себе

Зовсім не збирається.

А як сонечко прогляне,

Висохнуть калюжі,

Ось тоді і погуляє

Муркотун наш, друже.