Вірш "Веселка" Людмили Кондрацької - читаємо по складах та картинках

КОЛЬОРОВІ ВІРШИКИ

ВЕСЕЛКА

У ве-сел-ки ве-се-лин-ки

За-пи-та-ла Ва-си-лин-ка:

•               Ой рай-ду-го-се-ми-цвіт-ко

ча-рів-на не-бес-на кві-тко,

Звід-ки си-лу ти чер-па-єш?

Де ти ко-льо-ри зби-ра-єш?

За-смі-я-ла-ся ве-сел-ка,

бо завж-ди во-на ве-се-ла:

•               Доб-ре, дів-чи-но, ска-жу,

та-єм-ниць я не дер-жу.

Ніж-ні у ,

в лі-сі за-паш-ні

фарб чер-во-них наз-би-ра-ли

і ме-ні по-да-ру-ва-ли.

Де взя-ла жо-вто-га-ря-чий?

На городі — йди, побачиш, там дівиця-морковиця,

що сховалася в темниці, чарівний взяла

і по провела.

Жовтий —  дали,

що у полі зацвіли.

А зелений, а зелений,

звідусіль прийшов до мене:

 із стежинки у садочку,

з поля, з лугу та лісочку —

із усіх земних просторів,

що зли-лись в зе-ле-не мо-ре.

Да-ру-ва-ли не-бе-са

го-лу-бий. О-зер кра-са

 теж вли-ла сво-є ві-дер-це.

У жи-тах     си-ні

до-да-ли до ме-не си-ні.

Фіо-ле-то-вий, ос-та-нній,

плив до ме-не на сві-та-нні

від та,

від ме-ду-нки у га-йку.

Ось то-му та-ка вро-дли-ва роз-кві-таю всім на ди-во.

За Людмилою Кондрацькою

Про що запитала дівчинка у веселки?

Що відповіла їй веселка?

Скільки кольорів у веселки? Можеш їх назвати?