Календарно-тематичне планування
корекційної роботи з розвитку мовлення
з учнем 2-Б класу
(Програма з корекційно-розвиткової роботи «Розвиток мовлення» для
підготовчих, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для
дітей із затримкою психічного розвитку / І.М. Омельченко, Л.О. Федорович. –
К, 2016. – 187 с.)
2019
Пояснювальна записка
Програма з корекційно-розвиткової роботи «Розвиток мовлення» для підготовчих, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку розроблена на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21. 08. 13 р. № 607 про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими потребами та Наказу Міністерства освіти і науки України від 23. 01. 2015 р. №44 «Про розроблення корекційно-розвиткового та методичного забезпечення спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів».
Корекційно-розвиткові заняття з курсу «Розвиток мовлення» – важлива складова навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів та інших типів навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку (навчально-реабілітаційних центрів, інтегрованих та інклюзивних класів), яка покликана сприяти цілеспрямованому подоланню порушень мовлення та удосконаленню мовних, мовленнєвих і соціально-комунікативних умінь і навичок у зазначеної категорії дітей. Його основною метою є подолання порушень мовленнєвого розвитку (фонетико-фонематичного недорозвитку, загального недорозвитку мовлення ІІІ і IV рівнів, дизартрій, дисграфій і дислексій) та формування на цьому підґрунті ключової комунікативної компетентності через розвиток основних предметних компетентностей: мовної, мовленнєвої, читацької, соціокультурної у молодших школярів із затримкоюпсихічного розвитку (далі ЗПР).
Розвиток мовленнєвої діяльності у перших класах спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (чи інших типах закладів) для дітей із ЗПР визначається із врахуванням наступних алгоритмів:
1. Корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ЗПР, які мають фонетико-фонематичні порушення мовлення. Несформованість фонематичних процесів провокує труднощі у формуванні мовного аналізу та синтезу на рівні звукової іскладової структури слова, що виявляються у невмінні скласти слово із звуків, а також фіксуються у вигляді пропусків, замін, перестановок звуків та складів.
Мета алгоритму: створити умови для розвитку звукової складової мовлення, фонематичних процесів, навичок звукового та складового аналізу та синтезу.
Завдання алгоритму: удосконалення диференційованої рухливості артикуляційного, дихального і голосового апарата; корекція порушень вимови кожного звуку; автоматизація поставлених звуків; диференціація приголосних звуків у вимові (твердих і м’яких) й на слух (дзвінких і глухих) схожих за артикуляційно-акустичними ознаками; розвиток навички звукового та складового аналізу та синтезу.
2. Корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ЗПР, які мають ЗНМ. Для дітей першого класу із ЗПР є характерним ЗНМ ІІІ-IV рівнів. У дітей зазначеної групи разом із недоліками фонетико-фонематичного характеру виявляються порушення смислової сторони мовлення (змішування видових та родових понять, використання стереотипних формулювань, недоліки лексичної складової мовлення, труднощі в передачі логічної послідовності, «застрявання» на другорядних деталях сюжету з використанням переважно коротких речень).
Мета алгоритму: удосконалення і формування лексико-граматичних і фонетико-фонематичних складових, зв’язного мовлення.
Завдання алгоритму:удосконалення лексики (збагачення, уточнення словника, формування лексичної системності, структури значення слова, закріплення зв’язків між словами); граматичного боку (словозміни, словотворення); формування морфологічної і синтаксичної систем мови; фонетико-фонематичної складової мовлення; розвиток самостійного зв’язного мовлення і навичок спілкування; підготовка дітей до оволодіння елементарними навичками читання і письма.
3. Корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ЗПР з навчання грамоти та попередження виникнення дислексії. Навчання грамоті як процес оволодіння первинними уміннями читання і письма поділяється на три періоди (добукварний, букварний, післябукварний) і найчастіше проводиться починаючи з першого дня навчання у школі.
Мета алгоритму (на етапі добукварного періоду): ознайомлення з поняттям «речення», «слово», «склад», «наголос», «звук» із формуванням навичок – слухання і говоріння, фонематичного слуху, уявлень про наголошений і ненаголошений склад, звуки мовлення; на етапі букварного періоду: формування початкових фонетичних уявлень і понять: «звуки мовлення», «голосні», «приголосні», «тверді та м’які приголосні», «дзвінкі та глухі», умінь правильно проводити звуковий,
складовий, звуко-буквений аналіз, вдосконалювати граматичну будову, зв’язне мовлення і спілкування. Завдання алгоритму: удосконалення фонематичного слуху, вміння проводити елементарний звуковий аналіз фонетично нескладних
слів; збагачення, уточнення та активізація словникового запасу школярів у процесі слухання і говоріння; первинне ознайомлення з буквою; читання складів; робота з графічними схемами слів.
4. Корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ЗПР із підготовки руки до письма та попередження виникнення дисграфії. Успішне навчання в спеціальному загальноосвітньому навчальному закладі є одним із важливих завдань для дітей із ЗПР, які мають ФФПМ або ЗНМ. Саме для цієї категорії дітей є важливим розвиток ручної і дрібної моторики та графо моторних навичок тобто оволодіння технікою письма та його складовою – гігієнічними навичками.
Мета алгоритму: створення умов для формування технічних навичок письма: уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита та у його розлінійці.
№ |
Дата |
Зміст корекційно-логопедичної роботи (реалізує вчитель-логопед) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
Примітки |
|
|
МОДУЛЬ І. СЛУХАННЯ-АУДІЮВАННЯ (ПРОВІДНИЙ АНАЛІЗАТОР: СЛУХОВИЙ) |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
Сприймання на слух рядів з кількох звуків, складів, слів, словосполучень. |
Визначає на слух кількість звуків, складів, слів у реченні. Усвідомлює значення почутих слів, словосполучень, зміст речень. |
|
2 |
|
Зіставлення ряду прослуханих слів із малюнком, на якому зображено один із названих предметів. |
Зіставляє прослухані слова з малюнком. |
|
3 |
|
Поділ прослуханих слів на групи за поданою вчителем чи обраною самостійно ознакою. |
З допомогою вчителя виділяє слова та звуки за певними ознаками. |
|
4 |
|
Сприймання на слух текстів художнього, розмовного або науково- художнього стилів (казка, художня розповідь, сюжетна розповідь пізнавального характеру, вірш), усвідомлення елементів фактичного змісту прослуханого. |
Усвідомлює зміст прослуханого тексту (при потребі з допомогою учителя). Виділяє головних персонажів, послідовність подій тексту. |
|
5 |
|
Розвиток смислової здогадки – антиципації під час слухання (читання), умінь прогнозувати орієнтований зміст тексту на основі його заголовка, розгляду ілюстрацій. |
Самостійно формулює найпростіші запитання до окремих частин тексту. |
|
6 |
|
Сприйняття на слух інструкцій, що стосуються виконання навчальних дій |
З допомогою вчителя визначає основну думку окремих частин тексту. |
|
|
|
Розвиток фонематичного сприймання, уявлень, навичок звукового аналізу та синтезу складів, звукового аналізу слів |
|
|
7 |
|
Уточнення понять: звук, голосний- приголосний звук; |
Розуміє та виконує сприйняті на слух інструкції щодо виконання поставлених учителем навчальних завдань. Володіє навичками звукового аналізу та синтезу складів, слів. |
|
8 |
|
диференціальні ознаки голосних і приголосних звуків; |
|
|
9 |
|
звуковий аналіз закритих і відкритих складів, слів із 3-ох звуків; визначення наявності звуку, місця звуку в слові (кінець, початок, середина), кількості звуків у складі, в слові з 3-ох звуків; звуковий синтез закритих і відкритих складів; формування уявлення про дзвінкі та глухі приголосні звуки; виділення дзвінких та глухих приголосних звуків із низки звуків, слів; підбір слова з заданим звуком. |
|
|
10 |
|
звуковий синтез закритих і відкритих складів; формування уявлення про дзвінкі та глухі приголосні звуки; виділення дзвінких та глухих приголосних звуків із низки звуків, слів; підбір слова з заданим звуком. |
|
|
11
|
|
формування уявлення про дзвінкі та глухі приголосні звуки; |
|
|
12 |
|
виділення дзвінких та глухих приголосних звуків із низки звуків, слів; підбір слова з заданим звуком. |
|
|
МОДУЛЬ ІІ. ГОВОРІННЯ (ПРОВІДНІ АНАЛІЗАТОРИ: АРТИКУЛЯЦІЙНИЙ І СЛУХОВИЙ |
||||
|
|
Корекція і розвиток загальномовленнєвих умінь і навичок. |
|
|
13 |
|
Нормалізація м'язового тонусу мімічної і артикуляційної мускулатури (з використанням технології логопедичного масажу в залежності від стану м'язового тонусу в мускулатурі з врахуванням рівневої організації рухів М. Бернштейна і взаємозв'язку між дрібною моторикою рук і артикуляційною М. Кольцової): для формування кінестетичої та кінетичної основи рухів. |
Володіє навичками правильного нижньодіафрагмального дихання, голосоведення, темпо-ритмічними рухами органів артикуляції та їх синхронним функціонуванням у мовленні. Послуговується голосом у процесі артикуляції звуків. Узгоджує в процесі читання монологічні та діалогічні тексти із силою голосу і темпом мовлення, наближеними до природного говоріння і спілкування. Користується прийомами плавного темпу мовлення в процесі читання, говоріння, діалогічного спілкування. |
|
14 |
|
Нормалізація голосу: стимулювання сильного голосу; розвиток його модуляції за висотою і силою. |
|
|
15 |
|
Вправи з розвитку сили голосу: подовження вимови звуків (при середній силі голосу); посилення голосу (беззвучна артикуляція-шепіт-тихо-голосно); послаблення голосу (голосно-тихошепіт-беззвучна артикуляція). |
|
|
16 |
|
Вправи з розвитку висоти голосу: підвищення і зниження сили голосу (при вимові голосних, вимові поєднань із двох, трьох звуків, складів). |
|
|
17 |
|
Нормалізація мовного дихання: вироблення тривалого плавного та економного видиху. |
|
|
18 |
|
Застосування дихальних вправ (три групи вправ, що виконуються в наступній послідовності: розвиток діафрагмального дихання і тривалого ротового видиху; розвиток вокалізованого видиху; розвиток мовного дихання). |
|
|
19 |
|
Нормалізація просодичної сторони мовлення: формування темпу; робота над ритмом проводиться в двох напрямах: сприймання і відтворення різних ритмічних структур; робота з формування інтонаційної (питальної, окличної, розповідної) виразності мовлення. |
|
|
|
|
Корекція вимови звуків. Формування первинних вимовних умінь і навичок. |
|
|
20 |
|
Подолання порушень шиплячих [ш, ж, ч, дж, щ] приголосних звуків (заміни або змішування): постановка (за наслідуванням, механічним, змішаним способом, від інших звуків). |
Володіє навичками правильної ізольованої вимови групи шиплячих [ш, ж, ч, дж, щ] та сонорних [л], [л′], [р], [р′] приголосних звуків у складах різної структури. |
|
21 |
|
Уточнення артикуляції звуку з опорою на зорове, слухове, тактильне сприймання, кінестетичне відчуття, формування артикуляційного та слухового (сенсорного та перцептивного) образу ізольованої вимови звуків – [ш, ж, ч, дж, щ], [j] . |
|
|
22 |
|
Введення поставлених звуків і первинна автоматизація навичок вимови в складах різної структури (прямих, обернених, відкритих, закритих, із збігом приголосних). |
|
|
23 |
|
Подолання порушень сонорних [л], [л′], [р], [р′] приголосних звуків (заміни або змішування): постановка (за наслідуванням, механічним, змішаним способом, від інших звуків). |
|
|
24 |
|
Уточнення артикуляції звуку з опорою на зорове, слухове, тактильне сприймання, кінестетичне відчуття, формування артикуляційного та слухового (сенсорного та перцептивного) образу ізольованої вимови звуків – [л], [л′], [р], [р′]. |
|
|
25 |
|
Введення поставлених звуків і первинна автоматизація навичок вимови в складах різної структури (прямих, обернених, відкритих, закритих, із збігом приголосних). |
|
|
|
|
Корекція і розвиток активного і пасивного словника |
|
|
26 |
|
Формування елементарних уявлень про поняття «слово». |
Послуговується в мовленні іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, прийменниками (з, на, над, від, з-під, біля). |
|
27 |
|
Розширення словника уявленнями про об'єкти довкілля, їх призначення, ознаки. |
|
|
28 |
|
Уточнення розуміння і правильного використання в мовленні: конкретних і узагальнюючих іменників, дієслів, прикметників у лексичних темах. |
|
|
29 |
|
Іменників, що позначають форму предметів; матеріалів з яких зроблені предмети, речі; абстрактне значення; протилежних за значенням. |
|
|
30 |
|
Дієслів, що позначають емоційний стан людей; протилежних за значенням. |
|
|
31 |
|
Прикметників, що позначають кольори відтінки, форму, величину, смак, запах; якісних прикметників, що характеризують людей; присвійні прикметники. Займенників: зворотних, вказівних, питальних. Числівників: кількісних і порядкових. Прийменників (у, на, за, під, з, над, через, перед). Сполучників (і, а, але, що, тому що). |
|
|
32 |
|
Займенників: зворотних, вказівних, питальних. |
|
|
33 |
|
Числівників: кількісних і порядкових. |
|
|
34 |
|
Прийменників (у, на, за, під, з, над, через, перед). |
|
|
35 |
|
Сполучників (і, а, але, що, тому що). |
|
|
|
|
Корекція і розвиток граматичної будови мовлення |
|
|
36 |
|
Робота зі стійкими аграматизмами. |
Володіє правильним використанням граматичних форм слів і словотворчих моделей в словосполученнях і реченнях. Послуговується навичкою словотворення. Володіє навичками аналізу та синтезу слів у реченні: виділенням першого та останнього слова, місця слова в реченні (початок, середина, кінець,); Складає речення із 3-4-ох слів із опорою на предметні картинки. Має уявлення про значення спільнокореневих слів. З допомогою вчителя виділяє корінь у поданих спільнокореневих словах. Розпізнає серед поданих слів спільнокореневі. |
|
37 |
|
Розвиток навичок правильного вживання слів, порядку слів у реченні, побудови простих і складних речень правильного узгодження слів у реченнях. |
|
|
38 |
|
Закріплення поняття «слово», ознайомлення з поняттям «речення». |
|
|
39 |
|
Елементарний аналіз та синтез слів у реченні. Словозміна. |
|
|
40 |
|
Уточнення правильного вживання множини іменників: дитинчат тварин у називному та непрямих відмінках; іменників чоловічого роду, що використовуються на позначення живих істот і неживих предметів у знахідному відмінку; іменників однини та множини в родовому відмінку з прийменниками; іменників, що використовуються на позначення неживих предметів чоловічого роду в місцевому відмінку. |
|
|
41 |
|
Закріплення правильного вживання: іменників однини та множини, чоловічого, жіночого та середнього роду в непрямих відмінках (без прийменників і з прийменниками, що виражають просторові стосунки); диференціація прийменників: (під, з-під, за, із-за, біля, перед) із значенням місця, положення і непрямої дії; вживання дієслів однини та множини теперішнього часу; зворотних, вказівних займенників у відмінках). |
|
|
42 |
|
Словотворення: іменників, прикметників із емоційно-пестливими відтінками за допомогою суфіксів; коротких форм якісних прикметників; відносних прикметників; прислівників у формі порівняльного ступеня; диференціація зворотних і незворотних дієслів; дієслів доконаного та недоконаного виду. |
|
|
43 |
|
Синтаксис: побудова речень-звертань; простих поширених речень без прийменників і з прийменниками; поширення речень за рахунок однорідних членів; побудова складносурядних речень із сполучниками (а, але); складнопідрядних речень із сполучниками (що, щоб, якщо, тому що) із врахуванням інтонаційного забарвлення. |
|
|
44 |
|
Корінь слова. Спільнокореневі слова. |
|
|
45 |
|
Спостереження за значенням спільнокореневих слів. Виділення кореня в поданих словах. Складання речень зі спільнокореневими словами з метою усвідомлення значення кореня. |
|
|
|
|
Розвиток зв'язного мовлення. |
|
|
46 |
|
Складання оповідань за тематичними картинами. |
Складає речення із спільнокореневими словами. Володіє навичками побудови цілісної і зв'язної розповіді розповідного характеру (за планом, самостійно), включаючи в оповідання опис дійових осіб, природи, діалогів героїв; розповіді на основі активізації уяви. Володіє навичками побудови цілісної і зв'язної розповіді (за планом, самостійно); опису дійових осіб, природи, діалогів героїв. Володіє уміннями і навичками слухання і говоріння у різних видах діалогічного і монологічного мовлення (самостійно чи з допомогою вчителя). З допомогою вчителя передає свої враження, почуття від прочитаного у зв’язних висловлюваннях. З допомогою вчителя намагається висловлювати елементарні оцінні судження морального та етичного характеру про події, явища, персонажів прочитаних творів з використанням оцінної лексики. |
|
47 |
|
Складання оповідань із виходом за межі заданого. |
|
|
48 |
|
Складання оповідань-описів. |
|
|
49 |
|
Складання оповідань- порівнянь. |
|
|
50 |
|
Складання оповідань за малюнками розповідного характеру (з опорою на серію сюжетних картин, за запитаннями, за зразком, за планом) із розвитком здатності до встановлення причинно- наслідкових зв'язків. |
|
|
51 |
|
Переказ тексту, знайомої казки або короткої розповіді (з допомогою та самостійно; з опорою на ілюстрації та без опори). |
|
|
52 |
|
Складання розповіді, розповіді-опису предмета, явища природи, дійства (з допомогою та самостійно; з опорою на картинку з одноплановим та багатоплановим сюжетом). |
|
|
53 |
|
Складання закінчення розповіді за заданим початком і закінченням (з елементами творчості). |
|
|
54 |
|
Складання розповіді за подіями з особистистого досвіду, складання творчих розповідей за обраною тематикою. |
|
|
МОДУЛЬ ІІІ. ЧИТАННЯ (ПРОВІДНІ АНАЛІЗАТОРИ: ЗОРОВИЙ, СЛУХОВИЙ, АРТИКУЛЯЦІЙНИЙ) |
||||
55 |
|
Вдосконалення і корекція навичок усного мовлення. Вдосконалення мовного аналізу і синтезу: розвиток аналізу структури речення (визначення меж речення в тексті без крапки) |
Виконує аналіз структури речення, складовий, фонематичний аналіз і синтез слів. Намагається послуговуватися при висловленні думки правильними формами словозміни та словотворення. |
|
56 |
|
Вдосконалення мовного аналізу і синтезу: розвиток аналізу структури речення (складання речення за картиною). |
|
|
57 |
|
Вдосконалення мовного аналізу і синтезу: розвиток аналізу структури речення (із заданим словом) |
|
|
58 |
|
Вдосконалення мовного аналізу і синтезу: розвиток аналізу структури речення (робота з деформованим реченням, складання графічних схем речення і речення за схемами, визначення місця заданого слова в реченні). |
|
|
59 |
|
розвиток складового аналізу та синтезу (аналіз і синтез складів за допомогою фішок, складання складів і слів із розрізної абетки); |
|
|
60 |
|
розвиток складних форм фонематичного аналізу та синтезу: (виділення голосних із складів і слів, визначення кількості та послідовності звуків у словах із опорою і без опори на допоміжні засоби). |
|
|
61 |
|
Вдосконалення морфологічної системи мови: диференціація граматичних значень (вправи на диференціацію частин мови); вдосконалення навичок словозміни |
|
|
МОДУЛЬ ІV. ПИСЬМО (ПРОВІДНІ АНАЛІЗАТОРИ: РУКОМОТОРНИЙ, ЗОРОВИЙ, АРТИКУЛЯЦІЙНИЙ, СЛУХОВИЙ) |
||||
62 |
|
Розвиток базових психологічних функцій і міжфункціональної взаємодії. |
Виконує вправи на розвиток сприймання, уваги, пам'яті та мислення. Виконує вправи з розвитку механізмів читання і письма. |
|
63 |
|
Розвиток зорових функцій (об'єму та концентрації уваги, пам'яті, поля зору); слухових функцій (уваги, пам'яті); зорово-моторної координації; графомоторних навичок. |
|
|
64 |
|
Розвиток вибірковості сприймання; навчання сприймання тексту з урахуванням окремих елементів на тлі цілого; розширення поля зору; розвиток зорово- просторового орієнтування і зорово- моторної координації. |
|
|
65 |
|
Вдосконалення складового аналізу та синтезу слів. Звуки та букви. Диференціація понять "звук" і "буква". Голосні, приголосні звуки та букви. Склад. Складотворча роль голосного. Наголос. |
|
|
МОДУЛЬ V. СПІЛКУВАННЯ |
||||
66 |
|
Простір спілкування. Спілкування у просторі соціуму. Культура ввічливого спілкування. |
Знає і вживає найпростіші українські формули мовленнєвого етикету: вітання, прощання, прохання, вибачення. Намагається правильно обирати відповідні формули мовленнєвого етикету у спілкуванні з різними людьми, залежно від їхнього віку, статусу, родинних стосунків тощо. Дотримується правил етикету в стосунках з членами родини (батьками, бабусями-дідусями, братами-сестрами). |
|
67 |
|
Вивчення найпростіших формул мовленнєвого етикету вітання (повторення форм високої тональності: «Добрий день! «Дозвольте Вас привітати! від імені... дозвольте привітати...»; форм нейтральної тональності: «Доброго ранку! Добрий день!», «Доброго дня!», «Добрий вечір!», «Здрастуйте!», прохання («Просимо..», «Дозвольте…», «Будьте ласкаві!», «Будь ласка!»), прощання (форм високої тональності: «До побачення!», «Прощайте!»; форм нейтральної тональності: «До побачення!» «На все (вам) добре!», «До нових зустрічей!»), вибачення (форм високої тональності: «Просимо (прошу) вибачити (вибачення) за...»); форм нейтральної тональності: («Вибачте!», «Пробачте!», «Даруйте!», «Перепрошую!», «Прошу вибачення!»). |
|
|
68 |
|
Добір формул мовленнєвого етикету залежно від віку і статусу особи, з якою відбувається спілкування. Родинні стосунки |
|
|
69 |
|
Правила етикетної поведінки в громадських місцях (кінотеатрі, музеї, поліклініці, на шкільному святі). |
|
|
70 |
|
Узагальнення. |
|
|