Забути українську мову?
Зректися рідної землі???
З ордою не одної крові.
Країни ми доньки й сини!
У наших ниточках діброви,
І миру чисте джерело,
Сади весняно- бузкові,
Із правди й добра полотно.
Кажуть у народі ,що вишиванки,
Матері шиють аж до світанку.
Вбирають у ниточки радість, кохання,
Довіру, надії та сподівання.
В орнамент вкладають таємні слова,
І вже оберіг вишиває душа.
Голочка мелодії чарівні гаптує,
Кольори всім магію в полотні дарують.
Червоний- енергія сонця,любові,
А чорний багатства землі загадкові.
Білий - то світло та скромність,
А жовтий - свобода, високодуховність.
Шанують здавна вишите полотно,
Тепер наша черга нести в світ добро.
Вишиванки з гордістю одягайте!
Про славу та честь завжди пам'ятайте !
@Лазоренко Вікторія