Вірші про Евкліда та Архімеда

Переклад українською окремих віршів з книги

Єфіма Єфімовського         «Слід  колісниці»

Для інсценування на позакласних заходах з математики

 

             Закон Архімеда

Був в Сіракузах мудрець Архімед

Товариш царя Гієрона

Який для царя є важливий предмет?

Ви всі здогадались – корона!

        Захотілось Гієрону

Нову з золота корону

Подививсь на свої статки

Взяв не мало й не багато

Скільки треба, раз у раз

Ювеліру дав заказ.

Через місяць Гієрону

Ювелір приніс корону

Гієрон корону взяв

Роздивлявся, приміряв.

Золотом яскраво сяє

Але різне все ж буває

І додати срібло також

Мабуть можна було б якось

А ще гірше мідь додати,

Якщо совісті не мати

Цар хотів про те дізнатись

Чи не зміг, бува, попастись

Ювеліру на гачок…

Збитків він не потерпить:

Архімеда приведіть!

 

Цар:  Ось корона є нова.

          А чи справді золота?

 

Архімед:    Золотом яскраво сяє…

 

Цар:            Але різне все ж буває,

І додати срібло також

Мабуть, можна було б якось

А ще гірше мідь додати,

Якщо совісті не мати.

Можеш сумніви прогнати?

Дослідить, розрахувати

Щоб ні дряпать, ні пиляти!

 

Архімед:  Є задуматись над чим…

Що в нас є? Корони маса

Ну, а як знайти об’єм?

 

Ведуча:    Вночі думав, думав вдень!

Ось у ванну занурився..

Навіть там не ворушився,

Але, бач, біжить вода

Скільки ж витекло? Овва!

Здогадався Архімед,

Як знайти отой об’єм,

І побіг до Гієрона

Розповісти про корону,

Навіть не вдягнувсь як слід…

Дивувались люди вслід:

«Чи, бува, біда?», - лякались,

І тікати теж збирались…

Він промчав повз охорону

 

Архімед:  Пропустіть до Гієрона!

                   ……………………………………

Еврика!  Знайшов я спосіб!

 

Цар:    Ти вдягнись спочатку, потім

Все мені розкажеш толком.

 

Архімед:  Хай ваги сюди несуть

І  ще воду, в ній бо суть!

Принесіть все Гієрону!

На ваги ось так корону,

І самісінький такий

Злиток треба золотий

Цар:      Зрозуміло!

Архімед:    Ні, чекай!

 Ми тепер корону нашу

Зануримо в цю чашу.

І, дивись тепер сюди,

Рівень піднявся води

Ставлю риску я по краю

Цар:  А корону?

Архімед:   Я виймаю!

                    Черга злитка підійшла…

Цар:     Піднялася знов вода

Але рівень не такий,

З цього висновок який?

Архімед:    Маса та, об’єм – другий,

                     Розумієш, Гієрон,

Щойно я відкрив закон

Той закон зовсім простий:

Тіло витіснить…

3

Цар:    Стривай!

Кажеш ти, об’єм не рівний?

Злиток, бач, він не фальшивий

Отже, майстер обіграв

Трохи золота украв.

За фальшиву, за корону

Відповість він по закону!

Архімеду ж честь і слава

Й навіки йому повага!

 

Ведуча:  Цікава історія вийшла у нас

Минули століття й епохи

Закон Архімеда підтверджує час

Й сміливо крокує крізь роки

 

На тіло, занурене в рідину діє виштовхувальна сила, що дорівнює вазі рідини в об’ємі, зайнятому тілом.

 

 

 

 

Уроки  Евкліда

 

Ведуча:    Щоб до нього попасти в учні

Та старця почути мудрість

Йшли здаля…

Та долали моря.

А питання були нелегкі:

 

Евклід:     -Що є точка? –

 

Ведуча:                                питав  Евклід,

                  Оглядаючи учнів своїх.

 

1-й уч.:  Точка – те, нема в чому частин

 

Ведуча:  Один з учнів тих говорив

 

Евклід:   Правильно міркуєш, ти – молодець, -

 

Ведуча:  Учня свого хвалив мудрець.

 

Евклід:  Ну, а що ж є пряма?

 

1-й уч.:  Довжина в ній є, ширини – нема!

 

Евклід:  І знову відповідь вдала твоя…

               А вченим навіщо буть мрієш ти?

               Бач, до знань же нелегко дійти!

 

1-й уч.:  Я багатим бути хочу, як ти

                Чув я: наука – то скарб.

                 Впевнений я, ти, Евклід – багач!

 

Ведуча:    Дві монети дістав мудрець,

                  Їх узявши, знітився юнець.

 

Евклід:   Все, іди, ти досяг мети,

                Багатший за мене вже ти.

 

Ведуча:   І запитує далі Евклід

                 Чим ще вабить наука других

 

2-й уч.:   Відомим я буду, як ти,

                 Шанованим серед людей…

 

Евклід:   Це легко,

Ведуча:                            Мудрець відповів,

                  І папірус печаткою скріпив,

                  В папірусі запис такий:

                  «Документу цього пред’явник

                  Розумніший ніж я.   Евклід»

 

Евклід:     Тримай, тепер і ти знаменит!

 

Ведуча:   Ну а третій міркує… Про що?

                  Захоплено креслить щось…

 

Евклід:     Що ти робиш?

 

3-й уч.:      Малюнок роблю,

                   Теорему цю доведу,

                   Але зовсім іншим шляхом,

                   Не таким , як ти…

                  

Ведуча:    А вчитель радіє,

                  Бо мати такого учня він мріє.

 

Евклід:    Хто ж ти? Назви ім’я  своє

 

Ведуча:   У відповідь чує :

 

3-й уч.:                                    - Я – Архімед!

 

 

 

 

Царський шлях до геометрії

 

Ведуча:          На царський суд Евклід  віддав

                        «Початки» - плід великих своїх справ.

                         Цар намагавсь його читати

                         То зсередини, то з початку…

                         Але лише заплутавсь швидко.

                         І, зрозумівши марність спроб,

                         Він кинув працю у куток.

 

Цар:            Гей, привести в палац   Евкліда!

 

Ведуча:     Наказує він слугам грізно.

                   Образа у душі палає,

                   Як зрозуміти текст, не знає!

 

Цар:          Евкліде! Нічого тут не ясно.

                   Йди і перепиши    усе!  Пояснюй!

 

Евклід:    Ні, я цього ніколи не зроблю,

                 Хоч був би богом,

                 Бо царського нема шляху,

                 Легкої до знання дороги!

 

Ведуча:   Вклонивсь царю, але для виду…

                  Цар зблід, почувши відповідь Евкліда

                  Придворні – затремтіли …

                  Тут виступив вперед поет:

                  Спасти задумав він Евкліда

                  Царю вклонився (не для виду…)

 

Поет:       О, мудрий царю, не гнівися,                         

                 Є шлях в науку для царя!                                                 

                 Мистецтво й логіка не дарма                                         

                 Завжди в житті крокують поряд.                                   

                 Я пісню склав ось про науку,                                          

                 Її послухати – не мука:                                                                    

               «Найшвидша, ніж у небі птиця                                                    

                Твоя, світлішій, колісниця,                                               

                 І на шляху лишає слід –                                                                                               

                 То паралельних ліній вид,                                               

                  Двом паралелям неможливо злитись.                       

                 І це так просто, ніби тьма і світло!                                

Ведуча:    Цар ствердно похитав чолом: -                                                                         

 

Цар:       І справді, все мені тут ясно.

Ведуча:   Поета всі хвалили,

 Цар навіть видав нагороду.

Евклід же  поспішав додому –

Пробачив цар йому провину,

Не став карати за гординю…

Але мудрець вже точно знає:

В науці очевидного немає,

І все непросто, наче світло й тінь

Науку просуває не один.

Хоч працю закінчив Евклід,

Наприкінці – трикрапка в ній стоїть…