Віртуальна –екскурсія «Рамсарські угіддя» до Дня водно- болотних угідь

Про матеріал
Віртуальна –екскурсія «Рамсарські угіддя» до Дня водно- болотних угідь Мета: розвивати пізнавальні інтереси до природничих дисциплін, сприяти вихованню в підлітків почуття прекрасного; виховувати дбайливе господарське ставлення до природи, розуміти роль водно-болотних угідь , охороняти й примножувати багатство і красу навколишнього середовища .
Перегляд файлу

 

 

Віртуальна –екскурсія «Рамсарські угіддя»

 до Дня водно- болотних угідь

 

 

https://deplv.gov.ua/wp-content/uploads/vbu-2022-scaled.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Віртуальна –екскурсія «Рамсарські угіддя»

до Дня водно- болотних угідь

 

Мета: розвивати пізнавальні інтереси до природничих дисциплін, сприяти вихованню в підлітків почуття прекрасного; виховувати дбайливе господарське ставлення до природи, розуміти роль водно-болотних угідь , охороняти й примножувати багатство і красу навколишнього середовища .

 

Вступне слово:

А ви знали, що водно-болотні угіддя – це основне середовище існування, яке зробило можливим життя на планеті Земля?

Водно-болотні угіддя займають близько 6% поверхні суші й поглинають більше вуглекислого газу, ніж ліси.

А ще, вода у болотах буває чистішою, ніж в озерах, адже оновлюється кожні 5 років, тоді як в озерах – в середньому за 17 років.

В Україні 50 водно-болотних міжнародного значення, площа яких сягає 930 тисяч гектарів. Це різноманітні угіддя – від морських заток до торфовищ Полісся, від витоків річок на вершинах гір до глибин печер, наповнених водою.

Цей вид екосистеми займає важливе місце у господарстві, культурі й навіть нашій історії! У давнину болото завжди було джерелом цінних видів лікарських рослин та ягід. Про болота ходили легенди. Вважалося, що на болотах живе багато міфічних істот – як друзів людини, так і ворогів. Дикість і важкодоступність боліт використовували українські борці за незалежність: саме в регіонах з великою кількістю боліт у минулому столітті зародився потужний повстанський рух. Загарбникам було важко орієнтуватися у пересуванні болотистою місцевістю, це було під силу лише тому, хто тут народився і знає ці місця.

У 2024 році Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під гаслом «Водно-болотні угіддя та добробут людей». Ця тема привертає увагу до важливості водно-болотних угідь для багатьох аспектів діяльності та здоров’я людини, а також ролі цих екосистем для збереження біорізноманіття.

Дорогі мої учні, сьогодні ми вирушимо на віртуальну екскурсію до Рамсарських угідь.  Поїхали!

Початок подорожі:

Пункт1 : Ель-Азрак (заповідник) водно-болотні угіддя в Йорданії

Ель-Азрак (заповідник). Карта розташування: Йорданія

Заповідник Ель-Азрак (араб. محمية الأزرق المائية) — охоронна зона водно-болотних угідь у Йорданії, створена в 1978 році на околиці міста Ель-Азрак у провінції Ез-Зарка. Складається з оази Ель-Азрак і прилеглих до неї болот. Живиться переважно зі штучних джерел, оскільки природна водойма висохла ще в 1994 році. Входить до переліку рамсарських угідь.

Історія

Водно-болотні угіддя заповіднику утворилися близько 250 тис. років тому після наповнення з водоносних горизонтів, викликаних геологічними змінами.

Ель-Азрак є північною межою Ваді-ес-Сірхану — западини та історичної області, що простягається на 140 км углиб Аравійського півострова. Відтак, споконвіку він був перехрестям торгових шляхів між Аравією, Месопотамією та Сирією, оскільки через наявність прісної води в оазі зупинялися численні каравани, що на верблюдах перевозили прянощі та трави. До того ж Ель-Азрак був важливим пунктом у міграціях перелітних птахів, що зупинялися біля водойми під час дальніх подорожей між Африкою та Європою.

Починаючи з 1960-х років багаті водні ресурси об'єкта стали спрямуватися на підтримку стрімко зростаючого населення Амману. Сьогодні понад чверть усієї питної води до столиці постачається з Ель-Азраку.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Azraq_view.jpg/400px-Azraq_view.jpgВ 1978 році йорданське Королівське товариство охорони природи вирішило створити в Азраці природний заповідник. Втім, вже 1992 року природні ставки оази пересохли, оскільки водоносні горизонти перестали забезпечувати оазу водою в достатній кількості. Уся популяцій водяних буйволів Азраку загинула, а більшість перелітних птахів натомість вирушила до Галілейського моря.

Сучасний стан

Сьогодні водно-болотні угіддя Азраку перебувають в стані екологічного колапсу. Втім, уряд Йорданії продовжує докладати чимало зусиль для відновлення водних ресурсів оази. Щороку Міністерство водних ресурсів Йорданії забезпечує 10 млн м² води для підтримки Ель-Азраку, яких достатньо лише для відновлення 10 % від його початкового розміру. На даний час існують понад 500 незаконних колодязів, через які з Азраку викачується вода. Всього за 37 років кількість перелітних птахів оази зменшилася з 347 тисяч у 1967 році до 1200 птахів у 2000 році. 25 км² колись добре зволожених земель тепер є висохлими.

 

Тваринний світ

Перелітні птахи дістаються Ель-Азраку з Анатолії, Скандинавії, Сибіру та Африки. Після заходів, спрямованих на відновлення водно-болотних угідь, деякі з видів птахів стали повертатися до оази, а саме: пікір великий, очеретянка середземноморська, снігар блідий і лунь очеретяний.

Серед 280 перелітних птахів заповіднику є брижач, чоботар, побережник малий і пісочник малий. Крім того, в Азраці зупиняється кілька хижих птахів, наприклад, осоїд та лунь лучний.

З давніх часів оаза, в екологічному плані, була ніби продовженням Африки. Колись в Азраці мешкало багато тварин, що часто характеризувалися як африканські. Серед цих видів були: сирійський дикий осел, дикий верблюд, носоріг, бегемот, слон індійський, газель, тур, гепард азійський, страус арабський, лев азійський та орикс білий тощо. Усі ці тварини, за винятком газелі, більше в Азраці та Йорданії не зустрічаються.

 

Зупинка на цікаві факти про водно-болотні угіддя:

 

Вважається, що близько 40% світових популяцій рослин і тварин (від кулика до кабана) живуть і розмножуються саме у водно-болотних угіддях, які є головним “акумулятором” збереження біорізноманіття.

Їх називають «нирками» планети, адже за рік гектар болота поглинає з повітря від 550 до 1800 кг вуглекислого газу і виділяє 260-700 кг кисню. Це в 7-15 разів більше, ніж може переробити гектар лісу. До того ж вуглекислий газ вилучається з планетарного циклу і як вуглець консервується в торфовищах на тисячі років. Тобто болота діють як природні «пастки» вуглекислого газу, підтримуючи тим самим стабільність складу атмосфери, та запобігають утворенню парникового ефекту, що так важливо в контексті глобального потепління.

Болота виконують функцію природного «пилососа». Пил має властивість рухатися в бік зниженої температури. Повітря над болотами завжди холодніше, ніж над навколишніми територіями. Тому пил з цих територій рухається до болота і поглинається ним. За рік кожен гектар болота може поглинути до трьох тонн пилу. І зауважимо, що не без користі для біому, адже пил – цінне джерело мінеральних речовин для болотних рослин.

Торфовища беруть на себе функцію величезних природніх «фільтрів», які поглинають токсичні елементи. Встановлено, що шар торфу завтовшки 18 см концентрує в собі аерозолі за 15-17 років.

Будучи «продуктами» клімату, болота роблять помітний вплив на формування теплового і водного балансів територій.

Болота керують водним режимом прилеглих екосистем, уповільнюючи поверхневий стік води та запобігаючи ерозії ґрунтів. Так під час танення снігу, вони беруть на себе частину стоку, знижуючи катастрофічність повені. А згодом поступово віддають його, забезпечуючи стійку водність земель влітку.

Пункт 2  Чапала

Озеро ЧапалаЧапала (ісп. Lago de Chapala) — найбільше в Мексиці прісноводне озеро. Площа озера — 1112 км² (за іншими даними — 1038 км). Середня глибина озера близько 7 метрів, максимальна — 33 метри (за іншими даними — 9 або 13 метрів). Розташоване на висоті 1524 метри над рівнем моря. Об'єм озера — 8148 км³. Протяжність озера із заходу на схід — 80 км, з півночі на південь — 18 км. Площа водозбірного басейну — 48 224 км².

Географія

Знаходиться в 40 км на південний схід від Гвадалахари, в південній частині Мексиканського нагір'я, між гірською системою Західна Сьєрра-Мадре та Трансмексиканським вулканічним поясом, на кордоні штатів Халіско і Мічоакан. Озеро в ясну погоду.

Вік озера був встановлений за допомогою вуглецевого аналізу 14 зразків деревини, знайдених в донних відкладеннях. Дослідження показали, що вік озера становить близько 38000 років. Згідно з дослідженнями, воно утворилося в період пізнього плейстоцену, геологічної епохи, яка охоплювала часовий відрізок від 1000000 до 25000 років тому.

Береги озера складені базальтами, ріолітамі і андезитами вулканічного походження.

Опис

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/ad/Lake_chapala.pngВ озеро впадають річки Лерма[es] (найдовша з річок, що повністю протікають мексиканською територію), Ла-Пасьон[ru] та ін. Єдина річка, що витікає з озера — Ріо-Ґранде-де Сантьяго[es]. Відомості про глибину озера суперечливі: середня — 7 м; від 4 до 7 м.

У басейні озера і Ріо-Гранде-де-Сантьяго мешкає 15,6 % населення Мексики.

Фауна

Озеро Чапала привертає велику кількість різноманітних птахів, як місцевих видів, таких як рожевий пелікан, так і перелітних, в тому числі рогодзьобого пелікана. З 1982 по 1995 рік біологи зареєстрували на озері 153 видів птахів. З них 54 види мешкають в його околицях постійно, а 50 % зареєстрованих пернатих є міграційними видами. Озеро має велике значення для розмноження різних видів чаплі, що мешкає на озері цілий рік, і в той же час є місцем зимівлі водних мігрантів, таких як сивкоподібні та качки.

Зупинка «Що ти знаєшь про болота ?»

1.Болота є частиною:

А)  світового океану; Б)вод суходолу;В) штучних водойм

2.Найбільше боліт на:

А) Поліссі; Б) Карпатах;В) Лісостепу

3.Яку функцію виконують болота:

А) зменшують площу сіножатей;Б)  регулюють гідрологічний режим річок;

В) мають водоакумулятивне значення?

4.До яких наслідків призводить осушування боліт:

А) знижується рівень грунтових вод; Б) збільшується площа посівів;

В) виникають пилові бурі.

5 У якому році з’явився перший заповідник, де охороняються болота:

А) 1976; Б) 1978; В) 1968?

 

Пункт 3 : Молочний лиман

Моло́чний лима́н (Молочне озеро) — лиман річки Молочної (басейн Азовського моря). Розташований на півдні Запорізької області в межах Мелітопольського району.

Молочний лиман поблизу села МирнеХарактеристика

Основні параметри:

довжина — 35 км

ширина — до 10 км

глибина — 0,5—3 м

площа — 168 км².

У лиман впадають річки: Молочна (з півночі), Тащенак (з північного заходу), Джекельня (з північного сходу). У 1920-30 роках обговорювалася та досліджувалася можливість створення у Мелітополі морського порту.

Молочний лиман з'єднаний з Азовським морем штучною протокою. Відділений від моря піщано-черепашковим пересипом. Улоговина лиману видовженої (з півночі на південь) форми. Західні береги високі та урвисті, східні — низькі, пологі. Температура води влітку — до +30 °C, взимку утворюється нестійкий крижаний покрив. Дно вкрите черепашкою і товстим шаром мулу; біля західних берегів — глинисте. Грязі лиману мають лікувальні властивості.

Чверть століття тому водойма була повноводною. Максимальна глибина лиману становила 2,7 метра і водилося в ньому безліч видів риб, таких як калкан, карась, короп, риба-голка та інші. Були і гірші часи. Наприклад, на початку ХХ століття лиман був повністю пересохлим і на цьому місці вівся видобуток солі.

Біорізноманіття

Молочний лиман є місцем поселення багатьох видів водоплавних птахів, місцем нересту та нагулу цінних видів морських риб (перш за все, вселеного в Чорне та Азовське моря піленгаса), місцем зростання та проживання 14 рідкісних видів рослин та тварин, занесених до Червоної книги України.

 

Під час весняної й осінньої міграцій на Молочному лимані можна побачити понад 20 тисяч водоплавних птахів.

Молочний лиман у 2010 р.На узбережжі Молочного лиману зафіксовано 6 видів плазунів, та три види рептилій: Черепаха болотна (Emys orbicularis) у регіоні цей вид представлений підвидом — Emys orbicularis orbicularis; Ящурка різнокольорова (Eremias arguta) представлена підвидом — Eremias arguta deserti; Ящурка притка (Lacerta agilis); вуж звичайний (Natrix natrix); вуж водяний (Natrix tessellata); гадуюка Степова (Vipera renardi); усі види плазунів занесені до Червоної книги України, а гадюка Степова (Vipera renardi) внесена до третього видання Червоної книги України.

 

Екологія

Молочний лиман є напівзакритою водоймою, яка відокремлена від Азовського моря косою. Єдиним виходом у море є штучна протока, яка дуже часто засмічується піском від штормів і потребує штучного очищення. При недостатньому контролі за протокою змінюється солоність лиману та зменшується рівень води, що впливає на фауну екосистеми.

При закритій протоці до місця нересту в лимані не може дістатись піленгас, або не може потрапити назад в море і масово гине. При цьому зменшується промисловий вилов цього виду риб.

Коливання рівня води через нестабільність каналу призводить також до зниження привабливості багатьох дитячих баз відпочинку, розташованих на березі Молочного лиману, наприклад, в Алтагирі.

У липні 2012 року Український державний інститут з проектування підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» розробив проект каналу, завдяки якому з'єднано Молочний із Азовським морем заради збереження лиману.

У 2018 році вимоїна постраждала як ніколи. Після того, як її тривалий час в ручному режимі намагалися розчистити і закрити, шторм на Азовському морі зламав усі плани. Але навіть створена вимоїна не може врятувати Молочний лиман від повного вимирання. У червні 2018 року лиман катастрофічно пересох і солоність води в ньому зросла набагато більше ніж була, відсоток кисню і того впав до нуля. З боку смт Кирилівка лиман зменшився на 2 км і по суті перетворився в пустелю. Розчищення промоїни кардинально ситуацію не змінила.

 

Останні роки рівень води катастрофічно падає. Наближається екологічна катастрофа. Така, яка відбулася з Аральським морем. Наприкінці 2019 року промоїна була відновлена і почався процес наповнення Молочного лиману водами Азовського моряКанал, що з'єднує Молочний лиман із морем

Природоохоронне значення

З 1974 року — гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Молочний лиман» (згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 20 жовтня 1974 року № 500).

Молочний лиман включений до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення у зв'язку з ратифікацією Україною Рамсарської конвенції.

У 2010 році увійшов до складу Приазовського національного природного парку.

З 1980 по 2002 роки також діяв Ботанічний заказник місцевого значення «Гирло Молочного лиману».

Зупинка «Чи потрібні нам водно-болотні угіддя у містах?» (перегляд відео)

https://www.youtube.com/watch?v=YDiQO-qrQ9k

Пункт 4: Болото Чорне Багно

Боло́то Чо́рне Багно́ (Чорні Багна) — гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні; водно-болотне угіддя. Розташоване в межах Іршавського району Закарпатської області, за 7 км на північний схід від села Підгірне і на північ від села Ільниця.

Являє собою сфагнове болото, витягнуте з півдня на північ, між горами Бужора (1085 м) на сході та Мартинський Камінь на заході, що в межах гірського масиву Великий Діл (частина Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта). Висота над рівнем моря: мінімальна — 820 м, максимальна — 860 м.

Зростають рідкісні рослини: верес звичайний, водянка, журавлина болотна і дрібноплода, пухівка широколиста, сашник іржавий та інші.

У 2010 році ввійшов до Національного природного парку «Зачарований кhttps://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a2/%D0%91%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B5_%D0%91%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE.jpgрай»

 

Пункт 5 : Вели́кі і Малі́ Кучугу́ри

Вели́кі і Малі́ Кучугу́ри — орнітологічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Василівського району Запорізької області, на північний захід від міста Василівки

Заказник створений з метою охорони місць постійного гніздування та концентрації під час перельотів близько 50 видів водоплавних і коловодних птахів.

Із 2006 року заказник є частиною національного природного парку «Великий Луг».

Природні особливості

Після затоплення Кінських плавнів (Великого Лугу) у північно-східній частині Каховського водосховища, у вигляді архіпелагу з 13 островів залишились Великі і Малі Кучугури. Острови є піщаними масивами з дюнами (заввишки до 20 м). Навколо островів на мілководдях розвинулись масиви рогозово-очеретяних заростей. На підвищених місцях збереглися плавневі ліси з осокора, верб і ендемічної берези дніпровської. На островах і болотах знайшли постійний і тимчасовий (під час міграцій, кочівель і зимівлі) притулок біля 110 видів птахів. Тут гніздяться: качки, лиска, чаплі, мартини, крячки, очеретянки, рибалочка, бджолоїдка звичайна, гуска сіра, лебідь-шипун тощо.

Не зважаючи на значну трансформованість колишнього Великого Лугу, на островах і прилеглій акваторії зареєстровано ряд раритетних видів та угруповань рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, Зеленої книги України та інших природоохоронних документів. З рослин це сальвінія плаваюча, водяний горіх, латаття біле, глечики жовті, сусак зонтичний, береза дніпровська і т. і. З тварин це черепаха болотна, кулик-сорока, казарка червоновола, огар, нерозень, чернь білоока, орлан-білохвіст, шуліка чорний, мартин каспійський, сова болотяна, вечірниця руда, нічниця ставкова, нетопир лісовий, видра річкова тощо.

Уздовж долини Дніпра проходить потужний Південний міграційний шлях перелітних птахів і кажанів, які зупиняються на відпочинок на островах архіпелагу і прилеглій акваторії. Велике значення для відтворення рибного населення мають мілководдя навколо архіпелагу, які слугують важливими нерестстищами.

Зважаючи на особливу природоохоронну цінність архіпелагу його територія разом із прилеглою акваторією увійшли до складу одного із природних (екологічних) ядер Національної екологічної мережі України і однойменних водно-болотних угідь міжнародного значення (площа 7740 га)

Зупинка: Загадка

Пропоную вам відгадати загадки та дізнатися хто з тварин мешкає на болотах.

 


Не звір і не птиця,

Всього боїться.

Наловить мух –

І в воду – плюх! (Жаба)

Попереду – п'ятачок,

Позаду – гачок,

Посередині – спинка,

На спині – щетинка. (Дикий кабан)


 


Оселився птах цибатій.

Довгий дзьоб і ноги має,

Мишко, жабок полюбляє.

Чемних діток іздалека.

У кожен дім несе ( Лелека )

У ставочку цілу днину

Зводять звірі ці плотину.

В них міцні та гострі зуби,

Ходять все життя у шубах.

Здогадалися тепер?

У ставку живе… (Бобер)


 


Живе на болоті,

Співає він із душею.

Ноги як спиці,

А сам невеликий (Кулик)

 

По болоту гордо ходить

Та дітей з собою водить.

Вчить вона своїх малят,

Як ловити жабенят (Чапля)


 


 Тоненьке, вузеньке, по землі в’ється,

Як батіг довге, та зовсім не б’ється.

Людей боїться, молоко вживає

В лісі їх багато, це кожен знає. (Вуж)

 

І не змій, і не звір,

І не жаба, й не птах:

Виповзає із нір –

Нагла смерть для комах. (Ящірка)


Закінчилася наша цікава подорож, яка допомогла вам побачити красу і значення ВБУ. Але це ще не всі водно-болотні угіддя. То ж ми з вами і надалі будемо здійснювати подорожі, щоб ви більше дізналися про них.

2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь.

docx
Пов’язані теми
Географія, Інші матеріали
Додано
13 лютого
Переглядів
66
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку