Віртуальна книжкова виставка «Козацькому роду нема переводу»

Віртуальна книжкова виставка «Козацькому роду нема переводу» Євдокія Руссу Зав.шкільної бібліотеки Боянського ліцею № 1

Книги про козаків, які має прочитати кожен українець «Козацькому роду нема переводу» – це прислів’я знає кожен з нас, а сучасні реалії засвідчують, що всі ми – нащадки відважних і волелюбних запорозьких козаків. Кмітливий і завзятий чоловік із шаблею, незмінною люлькою та самобутнім почуттям гумору – такими романтизовано малює козаків художня література, від творів Тараса Шевченка до Василя Стуса. Ми пропонуємо до вашої уваги книги про козацтво, які пояснюють, ким же вони були насправді.

Автори цієї книги – блискучі спеціалісти. Отець Юрій Мицик – фахівець з козацької доби та церковної історії, а Сергій Плохій – чи не найвідоміший у світі знавець історії України та Східної Європи, професор кафедри української історії в Гарвардському університеті, україно-американський історик. "Як козаки Україну боронили" – науково-популярне видання про виникнення українського козацтва, його розквіт і занепад. Автори розповідають про звичаї козацтва, його військове мистецтво, релігійне життя, побут, устрій і функції Запорозької Січі, внесок козацтва в культуру українського народу. Зацікавить як дорослих, так і дітей, і, якщо ви зовсім мало знаєте про козацтво, саме ця книга стане вашим провідником у цікавий і самобутній світ українських козаків.

Одне з наймасштабніших і найсерйозніших досліджень українського війська в історії сучасної України. Ґрунтовна розповідь, що охоплює історію українського війська від трипільських воєн до незалежної України, від войовничих готів і гунів до звитяжних оборонців Донецького аеропорту. Окрім текстів від 10 ключових істориків України, книга також містить цікаві ілюстрації: це 40 авторських художніх реконструкцій військової форми та обладунків воїнів роботи відомого українського ілюстратора Олександра Ком’яхова. Що ж, після нашої перемоги цю книгу варто перевидати, доповнивши розповідь нарисами про сучасних українських героїв – звичайних військових і керівників збройних сил, зокрема, Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. А поки цю книгу можна придбати для себе та зробити настільною, бо читати її можна роками; а можна купити на подарунок тим, хто цікавиться історією України і хоче знати більше.

Якщо ви віддаєте перевагу не науково-популярним виданням, а художнім, то зверніть увагу на один з найцікавіших сучасних романів про пригоди козаків – "Сторожову заставу". Дитячий письменник Володимир Рутківський уперше написав цей твір у далекому 1986 році, проте окремим текстом "Сторожова застава" вийшла лише на початку 2000-х. За сюжетом, п’ятикласник Вітько Бубненко якимось дивом потрапляє в 1097-й, де разом зі славетними праукраїнськими богатирями Іллею Муромцем, Олешком Поповичем та Добринею захищає рубежі Київської Русі. Кілька років тому книгу перевидали у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» з яскравими та стильними ілюстраціями Максима Паленка. У 2017 році роман Рутківського екранізували.

Книга Віктора Брехуненка присвячена важливій сторінці в історії України – Хотинській війні 1621 року, коли завдяки козацькому війську вдалося перемогти османських загарбників. Згідно з анотацією, "книга висвітлює причини війни між Річчю Посполитою та Османською імперією, вплив козацьких морських походів на військові й політичні плани Туреччини, участь Війська Запорозького на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним у бойових діях під Хотином, перебіг війни на морі". Книжка написана легко й захопливо – під час читання ви зануритеся в славетні часи й відчуєте гордість за українське козацтво. І – чого приховувати – зможете підтримати власний бойовий дух, а нині це важливо для нашої перемоги.

Автор цієї книги, Дмитро Яворницький, – справжня легенда: видатний український історик, археолог, етнограф, дослідник українського козацтва. Його "Історія запорізьких козаків" налічує три томи, яку автор написав ще наприкінці XIX століття на основі кількох власних монографій. Книжка висвітлює питання соціально-економічної історії, суспільного устрою, життя й побуту запорозького козацтва. Ніхто не знав про козаків більше за Яворницького, а те, що він надає багато уваги саме устрою й побуту козацтва (навіть їхнім уподобанням у їжі, ставленню до алкоголю та стосункам із жінками), робить це видання дуже цінним і цікавим.

Почати ознайомлення з козацькою добою можна з цих понад 400 сторінок високоякісної кольорової поліграфії. У книзі вміщено 300 фотографій з колекції Національного історичного музею України та художні реконструкції відомого українського ілюстратора Олександра Ком’яхова. Авторами текстів виступили 10 науковців з України та Великої Британії на чолі з відомим військовим істориком, реконструктором і знавцем зброї Кирилом Галушком. Видання можна охарактеризувати як "високохудожній лікбез", після бодай побіжного ознайомлення з яким, не кажучи вже про уважне прочитання, не закохатися у козацтво просто неможливо.

Це перше видання, в якому фахівці з кількох міст та наукових інституцій спільно визначили та науково обґрунтували місця постійного розташування усіх 9 січей: Хортицької, Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлицької, Кам'янської, Олешківської, Нової (Підпільненської) та Задунайської. Оскільки частину цих локацій затоплено водами водосховищ разом з легендарними Дніпровими порогами, наведені відомості є особливо цінними. На додачу у цьому колективному дослідженні є цікаві думки щодо походження й утворення республіки козаків, її економіки, міжнародних відносин, культури.

Це magnum opus "сагайдакознавця" Саса, основну увагу в якому приділено кільком поворотним моментам життєвого шляху гетьмана-галичанина, відомого широкому загалові насамперед як творець козацької флотилії: йдеться про морський похід на Феодосію (Кафу), посольство до перського шаха Аббаса І, війну з Московією (1617-1618) та порятунок України і Польщі від турецької навали у Хотинській війні (1621). Шанувальники історії також знайдуть для себе у цій книзі важливі подробиці функціонування козацької та церковної бюрократії та інших тогочасних особливостей політичного процесу, якими вдало користувався Сагайдачний. І які так само застосовувалися проти нього.

Дослідження "двох Валеріїв" з Кам'янець-Подільського університету - перший з яких очолює Інститут історії України НАН й у 1997-1999 рр. був віце-прем'єр-міністром, а другий став професором у своїй alma mater - мало вже кілька видань, кілька видозмін назви, включно з різноманітними доповненнями та уточненнями. Але сутність роботи лишається незмінною: гетьман не прагнув "возз'єднати Україну з Росією", а творив повноцінну, незалежну українську державу. Допитливих читачів також чекають відповіді на запитання: Яку роль у кар'єрі Богдана Зиновія відіграли його власні життєві драми? Чому випускник одного з найкращих єзуїтських коллегіумів Речі Посполитої раптом починає боротьбу з ополяченням та окатоличенням? Який саме зі своїх чисельних зовнішньополітичних союзів гетьман вважав найуспішнішим? Чому після смерті Хмельницького починається доба під назвою "Руїна"?

67-річний історик, краєзнавець та священник Київського патріархату з міста Дніпро Юрій Мицик був одним з перших, хто почав досліджувати та популяризовувати козаччину з не радянських позицій. Свої глибокі знання він поєднує з легкою манерою письма, за рахунок чого з-під пера протоієрея вийшла ціла серія книг,з яких насамперед хотілося б виділити його "Івана Сірка". Автор подає славетного кошового одночасно і як талановитого воєначальника (55 переможних походів лише проти турків), і як харизматичного народних ватажка повстань (8 разів обирався кошовим отаманом) , і як цілковито нестандартного політика, котрий не визнав не лише окупантів, а й центральну державну владу. Наприклад, як встановив Мицик, сибірське заслання Сірка відбулося не без особистої причетності гетьмана Івана СамойловичВарто зауважити, що Мицик був одним з головних ініціаторів пошуків та облаштування могили Івана Дмитровича на Дніпропетровщині. На тому місці у 1992 році відбулося багатотисячне святкування 500-річчя українського козацтва.

Учасник національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Крупницький після відступу армії УНР під натиском білшовиків емігрував до Німеччини, де став професором Українського вільного університету (УВУ) та Богословсько-педагогічної академії у Мюнхені. Маючи доста часу і, що найголовніше, повну незалежність від радянської партійної цензури Борис Дмитрович став автором чи не найповнішого дослідження про життя та спадщину "батька українського барокко". За власними словами дослідника, підготувати таку ґрунтовну працю його надихнуло постійне спотворення образу Мазепи російськими та деякими європейськими авторами, котрі сприймали гетьмана переважно крізь призму його стосунків з Петром I. Через це поза їхньою увагою лишалися цілі пласти досягнень Мазепи і мазепинців в економіці, культурі, архітектурі та дипломатії.

Повна назва цієї монографії - "Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у західноєвропейських історико-літературних пам’ятках)". Її автор є філологом, а не істориком, тож його цікавило те, що про запорожців, реєстровців, "випищиків", "голоту", "сіромах" та інші різновиди козацького суспільного стану XVI - XIX ст. повідомляли на Заході. У підсумку читачі отримали не просто переосмислену з сучасної точки зору підбірку раніше не знаних документальних свідчень про перемоги і поразки наших пращурів, а й систематизоване закордонне портфоліо запорозького війська. Як виявилося, козаки активно воювали за християнських монархів Європи. За кого саме, де, коли й на яких умовах, - про це читайте у Дмитра Сергійовича. До речі, опрацьовані ним західні джерела дозволяють нам подивитися на власну минувщину очима освічених європейських партнерів. А погляд зі сторони, погодьтеся, є корисним за будь-яких часів та обставин.

В історії нашої країни особливе місце належить козацтву. За слушним висловом видатного вченого Володимира Антоновича, в козацтві найвиразніше і найяскравіше визначилася «провідна ідея, що виявляла собою жадання народу». Автори цього видання — провідні вітчизняні історики. Вступ і частину першу «Зародження та еволюція козацтва» написав Віталій Щербак, він також здійснив загальну редакцію рукопису. Частину другу «Українська козацька держава» та заключне слово написав Тарас Чухліб, третю частину «Українське козацтво у «післякозацьку» добу» — Олена Бачинська. Ця цікава і корисна книжка стане в пригоді не лише старшокласникам, студентам, учителям, викладачам, але й усім любителям українського минулого взагалі та козацької старовини зокрема .

Книжка розповідає про визначне явище в українській історії - козацтво. Гортаючи її сторінки, ви дізнаєтесь, як і коли воно виникло, як жили козаки, як боронили землі нашої Батьківщини від ворогів та загарбників, як вони воювали і перемагали. Козацтво дало історії багато славетних імен, відомих не лише на теренах України, а й в усьому світі. Козаків шанували, вони вражали всіх своєю військовою майстерністю й надзвичайною сміливістю. Про все це ви дізнаєтеся зі сторінок цього видання.