Віртуальна подорож "Сторінками літератури Відродження"

 Віртуальна подорож   

 

«Сторінками літератури Відродження», 8 клас

 

Мета заходу: поглибити знайомство учнів із літературою  доби Відродження;      розвивати навички дослідницької роботи; виховувати інтерес до культури Ренесансу, удосконалювати навички виразного декламування.

Обладнання:  мультимедійна презентація «Доба європейського  Відродження»; записи музичних творів Ф. Ліста, А. Вівальді, П. Чайковського, портрети Франческо Петрарки, Вільяма Шекспіра, Мігеля де Сервантеса.

                                                                

 

                                                                         Сама людина є більше диво,

                                                                         А ніж усі дива, створені людьми.

                                                                                         Августин Блаженний

 

    В історії людської цивілізації є епохи, що спалахують , мов зорі, і вже ніколи не згасають, посилаючи нащадкам яскраве світло. Такою зіркою в історії світової літератури стала епоха Відродження. Це була доба сміливих мореплавців і шукачів пригод, які відкривали невідомі землі, час релігійних воєн, епоха нового покоління вчених.  А найвидатніші полотна живопису тих часів  вражають багатогранністю людських відчуттів, живими поглядами, природним рухом  тіней і світла. Доба Відродження вражає нестримним злетом фантазії, величезним піднесенням духу, вірою у творчі можливості людини.

Який довершений витвір – людина!..

Окраса Всесвіту!

Взірець усього сущого!

В. Шекспір

 

    Центром Відродження була Італія – батьківщина великого поета Франческо Петрарки.  

«Коли ти почуєш щось про мене – хоча і сумнівно, щоб моє нікчемне убоге ім’я  проникло крізь товщу простору й часу, - отоді, ймовірно, захочеться тобі дізнатися, якою людиною я був і як склалася доля моїх творів, а особливо  тих, про які навіть слабка чутка дійшла до тебе. Судження людей про мене будуть різноманітними, оскільки майже кожен говорить так, як спонукає його до того не істина, а примха й немає міри  ані  хвалі, ані ганьбі»,-  так розпочав свій «Лист до нащадків»  видатний італійський письменник, батько європейської лірики  доби Відродження Франческо Петрарка.

    Сонети, присвячені Лаурі, - це перший зразок гуманістичної поезії , що розкриває найвитонченіші переживання закоханого.

 

                                         

 

                                           Благословенні будьте, день і рік,

                                           І мить, і місяць, і місця урочі,

                                          Де постеріг я ті сяйливі очі,

                                          Що зав'язали світ мені навік!

 

                                           Благословен вогонь, що серце пік,

                                           Солодкий біль спечаленої ночі

                                           І лук Амура, що в безоболоччі

                                           Пускав у мене стріл ясний потік!

 

                                            Благословенні будьте, серця рани

                                            І вимовлене пошепки ім'я

                                            Моєї донни - ніжне і кохане,

 

                                             І ці сторінки, де про неї я

                                             Писав, творивши славу, що не в'яне, -

                                             Й ти, неподільна радосте моя!

 

   Любов поета до Лаури шалена, шляхетна, єдина. На думку приходить порівняння, коли читаєш ці рядки: «В рік 1327, у квітні, о першій годині шостого дня вийшов я в лабіринт, де виходу  немає». Саме так поет описує свою першу зустріч з жінкою, яка стала для нього музою на все життя. Вона неповторна, бо автор зумів побачити в ній відблиск вічної краси, яка з роками не тьмяніє.

                                  

    «Людина є мірилом всіх речей», - стверджує антична мудрість. Повернення до неї  і ознаменувало епоху Відродження. А в Англії вона настала майже на століття пізніше, ніж в Італії. Відродження в Англії знайшло свій вияв у творчості Вільяма Шекспіра.

 

                                             Хто є Шекспір?

                                             Чи був він?

                                             Білі руки підводять вчені –

                                             Їм бракує слів.

                                             Чи був він  - той актор,

                                             Чиї перуки вкривали наймудрішу із голів ?

                                             Хто є Шекспір ? А що таке безсмертя ?

 

    Ім’я  Шекспіра  завжди супроводжується епітетами « величний, геніальний, надзвичайний, неповторний». Він був видатним митцем усіх часів і народів, автором безсмертних творів про красу, істину, долю, вічність і кохання.

 

                    

                                             Її очей до сонця не рівняли,

                                             Корал ніжніший за її уста,

                                             Не білосніжні пліч її овали,

                                             Мов з дроту чорного коса густа.

 

                                            Троянд багато зустрічав я всюди,

                                            Та на її обличчі не стрічав,

                                             І дише так вона, як дишуть люди,-

                                            А не конвалії між диких трав.

 

                                            І голосу її рівнять не треба

                                            До музики, милішої мені,

                                            Не знаю про ходу богинь із неба,

                                            А кроки милої - цілком земні.

 

                                            І все ж вона - найкраща поміж тими,

                                            Що славлені похвалами пустим

 

 

    Шекспір був королем поезії, королем театру. В його героях ми пізнаємо самих себе.

    І скільки б не існував світ, твори Шекспіра будуть жити, бо він бачив у людях найголовніше – їх людську сутність.

 

                       Інсценізація уривка із трагедії  «Ромео і Джульєтта»

 

                                    Звучить іспанська мелодія

 

    Іспанія – країна контрастів і дивовижних фактів. Тут більше 400 років тому народився Мігель де Сервантес Сааведра, автор відомого всьому світові роману  «Премудрий Гідальго Дон Кіхот із Ламанчі».  У передмові автор сором’язливо звертається до читача : «… хотів би , кажу, щоб ця книга,  дитина  мого умислу, була гарна, весела й дотепна понад усяку уяву».

   Тричі виїжджав Дон Кіхот, герой  Сервантеса у мандри з метою допомогти знедоленим і ображеним, з вірою в перемогу добра і справедливості.

 

                                   Кадр із кінофільму «Дон Кіхот»

 

    Іспанці вміють шанувати свого письменника: усі шляхи і містечка, якими мандрував  в уяві Сервантеса рицар сумного образу, постійно приймає до себе гостей, що приїжджають віддати низький уклін найлюдянішому героєві світової літератури.

   Дон Кіхот пережив не одне століття. Сервантес вустами « безумного мудрого » лицаря Дон Кіхота висловлює ідеї , які не втратили свого значення і сьогодні.

 

    Інсценізація уривка із роману «Премудрий Гідальго Дон Кіхот із Ламанчі»

 

 

   Більш як чотири століття відмежовують нас від великого Відродження, але ні на мить ми не маємо права забути, що така епоха Титанів була, а її література вчить нас кохати, переживати, співчувати, боротися з лицемірством.