Високий лик о.Северіяна Гнатюка ожив у Тернавській школі

Високий лик

о.Северіяна Гнатюка

ожив у Тернавській школі

Є в історії народу такі цікаві особистості, котрі начебто не зробили нічого надзвичайного, не відкрили чогось досі невідомого. Просто протягом усього земного життя залишалися Людьми, творили добро для усіх навколо, зостаючись при цьому скромними, добрими та щирими. І тоді, навіть після смерті, їх довго пам'ятатимуть .

Такою особистістю є глибокошанована у Тернавському краю людина – покійний отець Северіян Гнатюк. Для місцевих жителів - Людина саме з великої літери.

29 серпня 2010 року нашу ЗСШ І- ІІ ступенів найменували на честь цього священика-ісповідника о.Северіяна Гнатюка, ЧСВВ. Тут же, при навчальному закладі, створили невеличкий музей його пам'яті, де зберігають фото, священичий одяг, рукописи та інше.

Із спогадів парафіянки пані Ганни:

«Я добре пам'ятаю нашого любого отця. Можу багато про нього розказати. Родом Гнаюк були із Сокальщини, з багатої національно свідомої родини. Майбутній отець добре вчилися, і згодом, у Перемишлі, його висвятили на священика. У 1944 році- направили у Добромильський монастир. Тут виконував обов'язки пароха сіл П'ятниця, Тернава, Поляна. І, власне, коли почалося гоніння священиків (у 1946 році), тоді й почалися «пригоди» нашого отця».

Оскільки, отець Гнатюк на той час жив у монастирі святого Онуфрія, то у КДБ поставили умову: «Або ти, отче, приймаєш «православіє», або - забирайся зі своєї обителі». І тут доля зіграла злий жарт зі священиком: після операції «Вісла» родинне село відійшло до Польщі, а всі навколишні монастирі уже були закриті. Йому нікуди було подітися. Тоді й прийняла його родина із П'ятниці, наражаючись на велику небезпеку.

Їх переслідували кадебісги, на них доносили, ледь не кожного дня приїжджали  всілякі перевірки. Але то сірі будні злощасного СРСР.

Цікавіше почалося, коли у 1963 роцс о. Северіяна, за ухвалою районної влади, повинні були вивезти у Казахстан на примусові роботи. Він же був безробітним. Хапаючись за останню соломинку, отець проситься на роботу в колгосп у Тернаві. І, о диво, тодішній голова, товариш Грищук, приймає його садівником. Із району за це дали догану. Але не встигли вороги натішитися, як отця призначили районним інспектором із садівництва. Тернавський сад був чи не найкращим в окрузі. Зрештою, яблуками Гнатюка ще й досі смакують - вони наче спогад про старенького священика, природний слід по ньому.

То був золотий час для Северіяна. Він був ніби вільним. Міг спокійнісінько ходити по селу, гостювати в людей, сповідаючи і причащаючи їх потайки. Проте, далися взнаки роки каторжної праці, страху і поневірянь. Отець Гнатюк захворів на цукровий діабет та глаукому, а після операції- утратив зір і отримав параліч ніг.

Важко те все переживав, оскільки вже не мав можливості писати й читати. Адже до того багато працював, переписував книжечки для молодих священиків, робив переклади з іноземних мов (сам Їх знав аж п'ять).Однак, ніколи не чули від нього нарікань -завжди казав, що на усе Божа воля.

У березні 1994 року отець відійшов у вічність. На його похорон прибуло дуже багато священства: три єпископи, монахи та монахині, священики. Усі довколишні села зійшлися провести отця в останню путь.

У часи Радянщини і глибокого атеїзму отець Гнатюк вінчав молодят, проводив християн в останню дорогу, хрестив новонароджених і сповідав грішних. Не раз йому загрожувала небезпека, але Господь розпорядився по-своєму: помер старенький не в сибірській тайзі, а в затишній хатині своїх улюблених парафіян.

До останнього подиху виконував свій священицький обов’язок перед Богом і людьми. Його життя було хресною дорогою, яку долав терпеливо і з великою покорою. Любов до людей була в стократ більшою за хворе серце. Щирі молитви душпастора лікували. Зцілював кожну зболену чи згорьовану людську душу.

Ревні молитви отця-василіана вірогідно. Спричинилися до відновлення діяльності греки -католицької церкви у Тернаві.  Це була ціль його життя.

Не менш широкою і благородною була мета директора школи В.Є. Муля,

яку виношував досить довго.

29 серпня 2010 року ввійшло у Літопис школи як Свято присвоєння навчальному осередку Імені о. Северіяна Гнатюка І відкриття музею, зміст якого Відтворює духовний світ, в якому жив в і  працював Величний і Скромний Душпастер`.Найбільшу цінність складають книги, молитовники польською, Французького. Німецькою мовами` якими бездоганно володів і перекладав грамотно на українську мову Добре знав латинську та грецьку, самотужки в «домашній тюрмі опанував англійську і російську. Залишив понад 35 рукописних викладів  для молодих священників. Увагу відвідувачів привертають образи матері Божої неустанної помочі та « Ісус – добрий пастер», майстерно виконані о. Северіяном. Господь наділив його феноменальною пам'яттю й аналітичним складом розуму, дав неабиякий мистецький талан до будь- якої роботи` а в маленькому віці окреслив тернисту долю Священника. Є тут ритуальні речі, вбрання, чаша, хрест. Дизайн музею створюють меблі, майстерно зроблені умільцем столярної  справи Андрієм Андрусишином.

Усіх експонатів не перелічити; їх багато. І безцінні вони ще й тим, що

вберегли їх прості люди` для котрих о. Гнатюк став рідніший рідного.

29 серпня 2010 року в с. Тернаві Старосамбірського району на Львівщині відбулося іменування місцевої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на честь священика-ісповідника о.Северіяна Гнатюка, ЧСВВ. Це освячення здійснив владика Ярослав Приріз, одразу ж після цього владика Іриней Білик освятив музей пам’яті о.Северіяна .